Постанова № 90107736, 30.06.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа №573/719/20

Номер провадження 1-кп/573/125/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

прокурора Левченка А.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Гулакова А.І., Друченко Т.В.,

розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білопільського районного суду знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих і свідків, можуть переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, що їм загрожує в разі доведеності вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Також вони можуть продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Захисник Друченко Т.В. заперечувала проти клопотання прокурора, в свою чергу заявила клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи його тим, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів не підтверджується, він має житло, власником якого є його матір і яка надає свою згоду на проживання у будинку, на даний час ОСОБА_1 має можливість влаштуватися на роботу.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав зазначене клопотання захисника.

Захисник Гулаков А.І., обвинувачений ОСОБА_2 проти клопотання прокурора заперечували, просили змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Прокурор Левченко А.В. заперечував проти зміни запобіжного заходу обвинуваченим, оскільки ризики, що стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати на даний час.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Частиною 3 статті 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Відповідно до ч. ч, 1, 2 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених КПК України, строк, на який їх покладено.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до підпункту «с» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Обвинуваченому ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 06 липня 2020 року.

Є обґрунтованими заявлені у клопотанні прокурора ризики, зокрема ОСОБА_1 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується. При цьому врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачена може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно з правовою позицією ЄСПЛ небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи та інше.

Однак, прокурор у своєму клопотанні не зазначив мотивів, які саме обставини об`єктивно свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів клопотання прокурора, останній вдався лише до загальних фраз про неможливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому, прокурором не наведено жодних реальних обставин, які б свідчили про наявність ризику переховуватися від суду, впливу на свідків та потерпілих, бо не вказано конкретних дій обвинуваченого ОСОБА_1 , які він вчиняв з цією метою, і в матеріалах кримінального провадження також відсутні такі дані.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , що належить його матері ОСОБА_3 , яка надає письмову згоду на його проживання у цьому будинку. Також суду наданий лист ФОП ОСОБА_4 від 22 червня 2020 року №323, який бажає прийняти на роботу ОСОБА_1 вантажником-монтажником.

Окрім того, на даний час ОСОБА_1 має захворювання, з приводу чого він чотири рази звертався з письмовими заявами до керівництва ДУ "Сумський слідчий ізолятор" з приводу надання медичного обстеження та виклику лікаря.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 194 КПК, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 і 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачених п. 3 ч. 1 цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті.

Суд відповідно до вимог ст. 178 КПК та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів враховує і оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я ОСОБА_1 , міцність його соціальних зв`язків, про що зазначено вище, які, на думку суду, дають підстави та можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який в повній мірі відповідатиме фактичним обставинам даного кримінального провадження.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , то суд вважає, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження необхідність продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з такого.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів за ч. 3 ст. 185 КК України, які відносяться до тяжких і за які законом передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Окрім того, на даний час щодо ОСОБА_2 в Івано-Франківському міському суді розглядається кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, тому є ризик застосування щодо нього запобіжного заходу вказаним судом, що перешкодить своєчасному та безперешкодному розгляду даного провадження.

Також суд зазначає, що на території Білопільського району житла ОСОБА_2 не має, не надано суду доказів, що у нього тут маються родичі чи друзі, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків на території Білопільського району.

Окрім того, не надано доказів, що при зміні запобіжного заходу ОСОБА_2 буде забезпечений житлом.

Отже, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому застосування до ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання заявленим ризикам, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 28 серпня 2020 року включно.

Визначити ОСОБА_2 суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок UA558201720355249001000008869, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26270240, призначення платежу запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава, ПІБ особи, за яку вносить застава.

Обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_2 з-під варти звільнити та покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому з 20:00 год до 06:00 год наступного дня залишати житло із застосуванням засобу електронного контролю (браслету), на строк 2 місяця до 28 серпня 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) не залишати місце постійного проживання, а саме: будинок АДРЕСА_1 з 20:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу суду;

2) прибувати до суду за першою вимогою;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали покласти на прокурора.

Суддя