Рішення № 90107728, 24.06.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/155/20

Номер провадження 2/573/128/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

24 червня 2020 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Ворожбянської міської ради Білопільського району Сумської області, служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2020 року поштою від представника позивача - адвоката Стадника С.В. надійшов зазначений позов, який мотивується тим, що з 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільний побут і господарство. У період спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 . Рішенням Білопільського районного суду від 31 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано її батьком. З 2016 року сторони фактично припинили шлюбні відносини у зв`язку із засудженням позивача до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. З 25 травня 2017 року позивач перебуває в ДУ «Сумський слідчий ізолятор». Їх спільна дитина проживає разом з відповідачкою, яка своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини не виконує, не займається її розвитком, не дбає про її здоров`я, байдужа до долі дитини. Дитина занедбана, взагалі не виконує домашні завдання, відстала у навчанні, порівняно з іншими дітьми, може гуляти в іншій частині м. Ворожба до пізнього вечора. Крім того, відповідачка використовує занадто жорсткі методи виховання дитини, залякує її, у розмові з дитиною часто вживає нецензурну лайку, пиячить, навіть при дитині. З приводу останнього мати позивача зверталася до органів поліції. До того ж, вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року відповідачку визнано винною та притягнуто до відповідальності за вчинення кримінальних злочинів за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України. Донедавна вихованням та утриманням дитини займалася матір позивача - ОСОБА_4 , проте після набрання законної сили рішенням суду про визнання батьківства, відповідачка бабусю до онуки не допускає. Донька є інвалідом з дитинства, за фінансової підтримки бабусі ОСОБА_4 дівчинці зробили операцію на легенях, оформлено групу інвалідності. Посилаючись на викладене, позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_5

31 січня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку загального провадження, залучено в якості третьої особи - орган опіки та піклування Ворожбянської міської ради.

02 березня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідачки - адвоката Семиволоса В.В., в якому останній зазначає, що позовна заява не відповідає реальним подіям, що відбувалися у житті ОСОБА_2 та її дитини. Відповідачка належним чином виконує свої обов`язки щодо виховання та утримання дитини ОСОБА_5 . Зазначає, що стосунки онуки з бабусею носили не постійний характер, а у батька інтерес до дитини виник уже в під час перебування під вартою. Запис про нього, як батька, у свідоцтві про народження дитини йому знадобився для того, щоб його звільнили від відбування покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково або по амністії, стосунків між ним та донькою ніколи не було. Вони спілкувалися по телефону, але дитина від цього отримувала лише стрес. Від народження доньки і до сьогоднішнього дня батько не надавав коштів на її утримання.

15 квітня 2020 року надійшла відповідь на відзив представника позивача - адвоката Стадника С.В., в якій останній повністю не погодився з позицією сторони відповідача і вважає позовні вимоги обґрунтованими і законними.

15 квітня 2020 року закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду по суті.

18 травня 2020 року від представника відповідачки - адвоката Семиволоса В.В. надійшло заперечення на відповідь представника позивача, в якій останній зазначив, що ОСОБА_2 належним чином виховує, утримує та доглядає за малолітньою донькою, а тому підстав для позбавлення її батьківських прав немає.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Стадник С.В., які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення ДУ "Сумський слідчий ізолятор", позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Семиволос В.В. заперечували проти позову та просили у його задоволенні відмовити.

Представники третіх осіб - служби у справ дітей Білопільської районної державної адміністрації та органу опіки та піклування Ворожбянської міської в судове засідання не прибули, направили заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши сторони, їх представників, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно проаналізувавши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом встановлено, що рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 31 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 11-12).

На підставі вказаного вище рішення 10 вересня 2019 року, повторно, видане свідоцтво про народження ОСОБА_5 , в якому вказано, що батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , сторони у справі (а. с. 13).

ОСОБА_5 є дитиною-інвалідом, що підтверджується відповідним посвідченням (а. с. 23).

Як вбачається з довідки Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» від 22 травня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває в слідчому ізоляторі з 25 травня 2017 року (а. с. 14).

Відповідно до характеристики депутата Ворожбянської міської ради ОСОБА_7 ОСОБА_2 перебуває у шлюбі та має двох малолітніх дітей, проживає з чоловіком та дітьми в АДРЕСА_1 . В сім`ї позитивна атмосфера, мати приділяє увагу вихованню та матеріальному забезпеченню дітей, зокрема іграшками та шкільним приладдям. Скарг від жителів міста на неї не надходило, громадський порядок вона не порушувала, спиртними напоями не зловживає (а. с. 63).

ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 , з яким мають спільного сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 70, 72).

На даний час ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з довідкою Ворожбянського НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ № 1 мати учениці ОСОБА_5 відвідує батьківські збори, цікавиться навчанням доньки, виконує всі поради вчителів. Дитина завжди охайна, має все необхідне шкільне приладдя, готує домашні завдання. Відносини між донькою та матір`ю доброзичливі (а. с. 65).

Відповідно до повідомлення КНП «Білопільський центр первинної медичної допомоги» дитина ОСОБА_5 перебуває під наглядом цього закладу та довіреною особою і законним представником, вказаним в декларації, є її мати - ОСОБА_2 . Медичні огляди дитина проходить в присутності матері (а. с. 67).

Свідок ОСОБА_6 , яка є класним керівником ОСОБА_11 , суду пояснила, що з 01 вересня 2019 року дитина навчається у школі №1. За весь навчальний рік мати дівчинки ОСОБА_2 належним чином здійснювала свої батьківські обов`язки. Дитина в школу приходила охайна, одяг на ній одягнутий завжди по сезону, голодною дитина ніколи не була, бо мама їй із собою надавала бутерброди або гроші для придбання їжі у школі. Домашні завдання дитиною виконуються постійно. Протягом дня дівчинка по декілька разів телефонує мамі і у них між собою склались добрі стосунки. Батьківськи збори ОСОБА_2 відвідувала постійно. Випадки насилля з боку матері до дитини їй невідомі, дівчинка ніколи на це не скаржилася, як і не скаржилася на матір з будь-яких питань.

За актом обстеження умов проживання від 13 лютого 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в будинку проживають мати ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_8 , її донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільний з чоловіком син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На момент перевірки встановлено, що умови проживання задовільні, є меблі, постільна білизна, посуд, продукти харчування та засоби гігієни. Є присадибна ділянка площею 0,05 га, господарство сім`я не тримає, є автомобіль. Між матір`ю малолітньої ОСОБА_5 та бабусею дитини постійно виникають конфлікти, немає і порозуміння з колишнім чоловіком, який перебуває в місцях позбавлення волі (а. с. 61).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 21 лютого 2020 року, складеного комісією з Ворожбянської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 проживають мати ОСОБА_2 (перебуває у відпустці по догляду за дитиною) разом з чоловіком ОСОБА_8 (працює помічником машиніста тепловоза в локомотивному депо станції Конотоп), її донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (навчається у Ворожбянському НВК: ЗОШ І-ІІІ ст. ДНЗ № 1, син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Будинок площею 46 м2 належить ОСОБА_12 , достатньо мебльований, сучасна побутова техніка в наявності. Речами повсякденного вживання сім`я забезпечена. Для дітей відведена окрема кімната, де створені всі необхідні умови проживання, навчання та проведення дозвілля. Особистими речами діти забезпечені відповідно до сезону. Діти доглянуті та охайні. Сім`я отримує виплати на дитину до досягнення 3 років. Є присадибна ділянка площею 0,05 га, допоміжне господарство не утримують (а. с. 80).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Ворожбянської міської ради Білопільського району Сумської області від 28 лютого 2020 року визнано недоцільним позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вона виконує передбачені законодавством батьківські обов`язки щодо виховання та матеріального забезпечення доньки, а саме: за місцем проживання дитини створені належні житлово-побутові умови для проживання, навчання і розвитку дитини, мати цікавиться навчанням та вихованням доньки, відвідує батьківські збори, виконує рекомендації та поради вчителів, а також настанови лікарів. Дівчинка завжди охайна та доглянута, між донькою і матір`ю доброзичливі відносини, вони довіряють одна одній (а. с. 78-79).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У відповідності з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У відповідності з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

З огляду на положення ч. ч. 1, 3 ст. 12 вказаного Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (рішення від 18 грудня 2008 року, яке є остаточним) зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у п. 2 ст. 8 Конвенції, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві».

У названому рішенні, зокрема, констатується, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року №3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналізуючи перелічені вище докази та норми законів, що регулюють правовідносини між сторонами у справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 належним чином здійснює свої батьківські обов`язки по утриманню, піклуванню та вихованню малолітньої доньки, позивач не довів суду, що відповідачка свідомо самоусунулася від виховання доньки, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться її навчанням, не спілкується з нею, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

На підтвердженню свого позову ОСОБА_1 суду надано:

- лист управління превентивної діяльності ГУНП в Сумській області від 27 травня 2019 року, адресований матері позивача ОСОБА_4 , про те, що зібраними матеріали перевірки не підтвердився факт неналежного виконання своїх батьківських обов`язків ОСОБА_2 (а. с. 20);

- лист Білопільського ВП ГУНП в Сумській області від 03 травня 2019 року, адресований матері позивача ОСОБА_4 , щодо проведення перевірки її повідомлення про побиття дитини ОСОБА_5 її матір`ю, в якому вказано, що у події ознак кримінального чи адміністративного правопорушення не встановлено і прийнято рішення про припинення подальшого розгляду. З матір`ю дитини проведено профілактичну бесіду щодо належного виконання нею батьківських обов`язків (а. с. 21);

- скарга ОСОБА_4 від 20 травня 2019 року до Білопільського ВП ГУНП в Сумській області щодо внесення до ЄРДР її повідомлення по невиконанню ОСОБА_2 батьківських обов`язків по вихованню доньки (а. с. 19);

- витяг №1325 Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» про те, що малолітня ОСОБА_5 була прооперована 06 вересня 2012 року (а. с. 22).

Але суд зазначає, що вказані докази жодним чином не підтверджують неналежність виконання батьківських обов`язків відповідачкою. Більш того, вони вказують на той факт, що мати позивача ОСОБА_4 постійно намагається звинуватити ОСОБА_2 у неналежному виконанні своїх батьківських обов`язків, але її звернення не знаходять підтверджень.

В судовому засіданні як свідок була допитана ОСОБА_4 , мати позивача, яка суду пояснила, що ОСОБА_2 не доглядає доньку, знущається з неї, б`є, не годує і дитина голодує; мати дитини забирає у неї гроші, належним чином її не одягає, бо дівчинка взимку ходила у чоботях не по сезону. Дитина навіть двічі втікала від матері до неї, бо не витримувала такого відношення матері.

Але показання вказаного свідка суд не може врахувати, оскільки будь-якими іншими доказами, окрім її та позивача слів, вони не підтверджуються, більш того, дослідженими доказами в судовому засіданні її показання спростовуються.

Окрім того, позивач зазначив, що відповідачка раніше судима, а тому має негативний вплив на дитину.

З цього приводу суд зазначає, що належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного не надано.

Представником позивача до позовної заяви долучений вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року, що роздрукований з Єдиного державного ресєтру судових рішень, в якому зазначено, що ОСОБУ 3 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345 КК України, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільнено від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» (а. с. 24-28).

Суд зазначає, що із вказаного вироку не вбачається, що засуджена саме відповідачка ОСОБА_2 .

Окрім того, навіть якщо цим вироком засуджена саме вона, то позивач не довів, що цим вироком доводиться факт того, що відповідачка має негативний вплив на дитину і неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Отже, підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 належним чином виконує передбачені законодавством батьківські обов`язки щодо виховання та матеріального забезпечення доньки, слідкує за її здоров`ям, цікавиться станом її навчання, між донькою та матір`ю доброзичливі стосунки, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відповідачки слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце перебування: ДУ «Сумський слідчий ізолятор», АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи: орган опіки та піклування Ворожбянської міської ради Білопільського району Сумської області (місце знаходження: 41812, м. Ворожба, вул. Богдана Хмельницького, 8, Білопільського району, Сумської області), служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації (місце знаходження: 41800, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, 35, Сумської області) про позбавлення батьківських прав відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 30 червня 2020 року.

Суддя