Рішення № 90106722, 28.05.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19877/19

пр. № 2/759/1658/20

28 травня 2020 року

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., за участі секретаря Савіцькій Л.Д., без участі сторін, розглянувши позовну заяву адвоката Софійського Сергія Юрійовича, в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Вест» про визнання майнового (речового) права на отримання в натурі об`єкта будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019р. представник позивача - адвокат Софійський С.Ю. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Вест» про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва.

Представник свої вимоги мотивує тим, що між позивачем та відповідачем 19.12.2003р. було укладено Договір інвестування будівництва за №19/12-03, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов`язання після закінчення будівництва у четвертому кварталі 2004р. та введення в експлуатацію нежитлове приміщення загальною площею 120 кв.м. у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за умови сплати позивачем повної вартості.

Після укладення Договору, ОСОБА_1 відповідно до пункту 2.2. сплатила 100% вартості приміщення в розмірі вартості приміщення 300 000,00 грн і стала інвестором з визначеними правами і обов`язками, передбаченими Договором, про що свідчить платіжне доручення №1092952 від 22.12.2003р. про внесення 100% вартості приміщення згідно Договору інвестування будівництва №19/12-03 від 19.12.2003р.

Відповідач порушення вимог Договору цього не зробив, будівництво призупинено, будинок з вини відповідача до здачі не готується, документи про право власності позивача на приміщення не оформлені та не передані йому, право власності на вказане приміщення за позивачем не зареєстровано.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву, якою вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав зазначених в позові. Надав згоду на ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином неодноразово, про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, керуючись вимогами ст. ст.224 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду представника позивачів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 19.12.2003р. було укладено Договір інвестування будівництва за №19/12-03, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов`язання після закінчення будівництва у четвертому кварталі 2004р. та введення в експлуатацію нежитлове приміщення загальною площею 120 кв.м. у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за умови сплати позивачем повної вартості.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору, після прийому будинку Державною прийомною комісією та повної оплати, приміщення стає власністю інвестора.

Встановлено, що позивач сплатила 300 000,00 грн. відповідно до Договору, що підтверджується платіжним дорученням №1092952 від 22.12.2003р., однак згідно п.2.4 Договору інвестування будівництва №19/12-03 від 19.12.2003р. «Факт повної оплати підтверджується довідкою про внесення 100% вартості нежитлового приміщення, що видається фірмою Інвестору».

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що на день розгляду справи, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем об`єкт не введено в експлуатацію.

Під час розгляду справи доказів, які б свідчили про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань не отримано, а також не надано доказів того, що в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем об`єкт не введено в експлуатацію.

В свою чергу відповідач зобов`язався, в якості свого внеску, своїми силами з залученням власних трудових ресурсів, механізмів, обладнання тощо завершити будівництво нежитлового приміщення у відповідності до проекту та вимогам ДБН, передати позивачу його долю в натурі - у вигляді напівпідвального приміщення, загальною площею 120 кв.м. в будинку за адресою АДРЕСА_1 .

За умовами договору запланований строк закінчення будівництва об`єкта - у четвертому кварталі 2004р.

З правовідносин, які склалися між сторонами, можливо зробити висновок, що такі правовідносини регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.

Згідно до ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь - яке майно, а також майнові права.

Відповідно до положень ст. 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з положень 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна), як це встановлено ч. 3 ст. 331 ЦК України, особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

За положеннями п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 р., прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-50-2309 від 22.06.2007 р. квартира є об`єктом інвестування в об`єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва про інвестованого об`єкта нерухомого майна (квартири) та прийняття його до експлуатації інвестору належать майнові права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до завершення будівництва проінвестованого позивачем об`єкту нерухомості - напівпідвального приміщення, загальною площею 120 кв.м. в будинку за адресою АДРЕСА_1 , прийняття його в експлуатацію, позивачу, як інвестору, належать майнові права на цей об`єкт.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання майнових прав не підлягають задоволенню.

Щодо визнання права на отримання в натурі даного нежитлового приміщення, то суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 3, 10,11,57,60,88,169,212-215, 224-226 УПК України, ст. ст. 177.190,331,526,530 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову адвоката Софійського Сергія Юрійовича, в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Вест» про визнання майнового (речового) права на отримання в натурі об`єкта будівництва у повному обсязі.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасники справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м.Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до Розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Н.О. Горбенко