Ухвала суду № 90106441, 19.06.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24132/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,

при секретарях судових засідань Рябцовій Ю.О., Талдонової М.Є.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Синюка А.В.,

прокурора - Ущапівського Я.В.,

захисника підозрюваного - адвоката Шадріна О.С.,

захисника підозрюваного - адвоката Мурашкіна А.В.,

захисника підозрюваного - адвоката Ільченка Д.О.,

захисника підозрюваного - адвоката Левковця А.Ю.,

захисника підозрюваного - адвоката Глоби К.В.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

особи, яка бажає взяти підозрюваного на поруки - ОСОБА_2 ,

особи, яка бажає взяти підозрюваного на поруки - ОСОБА_3 ,

особи, яка бажає взяти підозрюваного на поруки - ОСОБА_4 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні судове провадження за клопотанням прокурора першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора Синюка Андрія Володимировича про зміну запобіжного заходу підозрюваному у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И В:

11.06.2020 року прокурор першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора Синюк Андрій Володимирович звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням.

Клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку липня 2018 року громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обіймаючи посаду голови Херсонської обласної ради, на ґрунті особистої неприязні, вирішив організувати заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та з цією метою залучив ОСОБА_6 , як організатора, після надання ним добровільної згоди.

Досягнувши між собою домовленостей щодо організації вчинення вказаного злочину, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , у липні 2018 року, розподілили між собою ролі та функціональні обов`язки.

При цьому ОСОБА_6 не пізніше 14.07.2018, під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , яка відбулася у заздалегідь обумовленому місці на території Придніпровського парку в м. Херсоні неподалік від дитячого кафе «Золотий ключик» (м. Херсон, Придніпровський узвіз, 1), запропонував останньому за грошову винагороду схилити осіб із числа знайомих ОСОБА_7 до злочинної діяльності, як виконавців та пособників скоєння нападу на ОСОБА_5 .

При цьому, ОСОБА_6 , діючи за раніше спільно розробленим та погодженим з ОСОБА_1 злочинним планом, спрямованим на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , небезпечних для життя в момент їх заподіяння, з метою залякування останньої, визначив ОСОБА_7 про необхідність застосування способу цих дій, а саме: переламати їй кістки рук та ніг або ж облити сірчаною кислотою, що мало призвести до тривалого розладу здоров`я потерпілої. Також, у ході цієї зустрічі ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 , що за виконання цього замовлення із заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , шляхом завдання їй переломів кісток рук та ніг, ОСОБА_7 отримає грошові кошти в сумі 5 тисяч доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становить 131 100 грн., а за облиття сірчаною кислотою 2,5 - 3 тисячі доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину складає 65 550 - 78 660 грн. На вказану пропозицію щодо скоєння злочину стосовно ОСОБА_5 ОСОБА_7 погодився.

У той же проміжок часу, приблизно у середині липня 2018 року, ОСОБА_7 , діючи на замовлення ОСОБА_1 та на виконання вказівок ОСОБА_6 , прибув за місцем фактичного проживання раніше йому знайомих по спільній участі у бойових діях під час проведення антитерористичної операції на сході України громадян України ОСОБА_8 (позивний « ОСОБА_9 »), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 (позивний « ОСОБА_11 »), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 (позивний «КПД»), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 (позивний « ОСОБА_14 »), ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , для того, щоб шляхом пропозицій та обіцянки матеріальної винагороди схилити їх до заподіяння ОСОБА_5 умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Після доведення до їх відома плану вчинення злочину проти життя та здоров`я ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , виконуючи замовлення ОСОБА_1 , організацію якого здійснював ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ним, запропоновував ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , безпосередньо заподіяти тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_5 , викликавши їх рішучість отриманням матеріальної вигоди.

Керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 надали свою попередню згоду на вказану пропозицію, вступивши за таких обставин в злочинну змову з ОСОБА_7 , спрямовану на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

У подальшому ОСОБА_7 , приблизно у середині липня 2018 року, під час зустрічі, яка відбувалася в попередньо означеному ОСОБА_7 місці на території Придніпровського парку в м. Херсоні неподалік від дитячого кафе «Золотий ключик» (м. Херсон, Придніпровський узвіз, 1), останній повідомив ОСОБА_6 , що він схилив осіб, які дали свою згоду за вищеназвану матеріальну винагороду вчинити заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Окрім цього, у ході згаданої зустрічі ОСОБА_6 , реалізуючи спільний з ОСОБА_1 злочинний умисел, спрямований на організацію вчинення нападу на ОСОБА_5 , надав ОСОБА_7 завдаток за вчинення злочину у сумі 500 доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину складає 13 100 грн., які він у подальшому обміняв у не встановленій слідством фінансовій установі на 12 000 грн.

У подальшому, ОСОБА_7 , з метою переконати та схилити ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 вчинити вищезазначений злочин, виконуючи роль підбурювача, зустрівся з ними у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де передав їм завдаток, отриманий від ОСОБА_6 за вчинення злочину, у сумі 10 000 грн., а 2 000 грн. розпорядився на власний розсуд. При цьому ОСОБА_7 з метою посилення їх рішучості та зміцнення наміру в зазначених осіб на заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, візуальної ідентифікації особи потерпілої, продемонстрував їм у соціальній мережі Facebook особисту сторінку ОСОБА_15 зі світлинами останньої, її образливими та негативними коментарями, що стосувалися добровольців та учасників АТО, а також свідомо ввів їх в оману щодо її проросійської позиції для подолання докорів сумління.

Приблизно у середині липня 2018 року, не пізніше 18.07.2018, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливого мотиву, за попередньою змовою групою осіб, з метою полегшити вчинення злочину, виконуючи роль пособника, разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , прибув за місцем роботи потерпілої до адміністративної будівлі Херсонської міської ради за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 37, де на паркувальному автомобільному майданчику вказав на ОСОБА_5 , яка проходила досить близько біля них, як на особу, на яку необхідно здійснити посягання, і їм вдалося детально її розгледіти.

Крім того, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з метою забезпечення необхідних умов для вчинення злочину, зокрема встановлення адреси місця проживання ОСОБА_5 , маршрутів її слідування та розпорядку дня, починаючи із середини липня 2018, декілька разів здійснили дії, спрямовані на слідкування за останньою, використовуючи транспортні засоби марки Toyota моделі Camry білого кольору й марки ВАЗ моделі 21015 чорного кольору. Однак здійснити результативне стеження, внаслідок якого зазначені особи мали встановити точну адресу місця фактичного проживання ОСОБА_5 , не видалось можливим у зв`язку із не орієнтуванням водія ( ОСОБА_10 ) у місті Херсоні, що призвело до втрати об`єкта стеження - ОСОБА_5 , про що було повідомлено ОСОБА_7 .

Приблизно у середині липня 2018 року, через декілька днів після проведених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 безрезультатних заходів щодо встановлення місця проживання потерпілої, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , виконуючи його замовлення під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , яка проходила у заздалегідь обумовленому місці на території Придніпровського парку в м. Херсоні неподалік від дитячого кафе «Золотий ключик» (м. Херсон, Придніпровський узвіз, 1), продемонстрував останньому аркуш паперу, на якому було вказано адресу будинку, де фактично мешкала ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 , продовжуючи виконувати роль пособника, переписав вказану адресу на інший аркуш паперу й після зустрічі з ОСОБА_6 прибув до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де передав ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отриману від ОСОБА_6 інформацію щодо адреси фактичного проживання ОСОБА_5 .

Продовжуючи реалізацію спільного умислу, спрямованого на вчинення вищевказаного злочину, приблизно у середині липня 2018 року, не пізніше 24.07.2018, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прибули за фактичним місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , де провели вивчення і огляд прилеглої території та місцевості, відпрацювали можливі шляхи нападу на потерпілу для заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, а також шляхи втечі з місця вчинення злочину тощо.

Наступного дня, після вчинення вищевказаних дій, ОСОБА_7 , діючи на замовлення ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , виконуючи відведені йому ролі підбурювача та пособника, з метою недопущення виявлення їх протиправної діяльності вказав ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про необхідність придбання засобів зв`язку (мобільних терміналів, sim-карток) у межах закритої групи абонентів для їх використання при вчиненні злочину, а також порадив та показав місце, де краще їх купувати. Прислухавшись до вказівки ОСОБА_7 та скориставшись його порадою, зазначені особи, безпосередньо ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , придбали у Центральному універмазі міста АДРЕСА_2, три нових мобільних телефони марки FLY однакової моделі. Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_12 здійснили придбання в одному з кіосків поблизу Херсонського центрального ринку (м. Херсон, вулиця Бєлінського, 19) двох sim-карток операторів мобільного зв`язку Vodafone і трьох ваучерів поповнення мобільного рахунку на 50 грн. кожен. При цьому однією sim-карткою оператора мобільного зв`язку Vodafone (в пластиковому тримачі) вказаних осіб забезпечив особисто ОСОБА_7 , передавши її перед придбанням вказаних мобільних телефонів.

Наприкінці липня 2018 року, не пізніше 25.07.2018, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи єдиний злочинний намір, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , спільно розробили план нападу на останню та розподілили між собою функціональні обов`язки. Згідно з розробленим і узгодженим між собою планом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що вона фактично проживає в будинку АДРЕСА_2 , вони повинні були прибути разом за вказаною адресою, де ОСОБА_13 як безпосередній виконавець злочину мав знаходитися поряд з під`їздом цього будинку, ОСОБА_12 , виконуючи роль пособника, розташуватися на спортивному майданчику поряд з вказаним будинком і спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб в разі появи раніше ними встановленого під час стеження службового автомобіля Херсонської міської ради марки Daewoo моделі Lanos, яким користувалася потерпіла, сповістити про це ОСОБА_13 шляхом телефонного дзвінка у межах закритої групи. При цьому ОСОБА_8 і ОСОБА_10 згідно з розподіленими між собою протиправними діями, виконуючи роль пособників, мали перебувати у транспортному засобі марки ВАЗ моделі 21015, поблизу території школи (м. Херсон, 1-ша Текстильна, 1), що розташовувався на відстані близько 5 км від будинку ОСОБА_5 , де їй ОСОБА_13 мав заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, й після вчиненого нападу сприяти у подальшому переховуванні останнього, знищенні слідів та засобів вчинення цього злочину.

Далі, приблизно у період 25 - 26 липня 2018 року, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , реалізуючи вищевказаний спільний злочинний умисел з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, попередньо проаналізувавши графік виходу останньої на роботу, неодноразово прибували за адресою: АДРЕСА_2 .

У першій половині дня 26.07.2018 ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ретельно відпрацьовуючи всі деталі підготовки нападу на ОСОБА_5 , дійшли спільної згоди, що раніше зазначений ОСОБА_7 спосіб, зокрема облиття потерпілої сірчаною кислотою, буде найбільш ефективним для заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, а також займе значно менше часу, ніж побиття, за результатами якого мають бути завдані переломи кісток рук та ніг. Про це вони проінформували ОСОБА_7 , попросивши його узгодити з організаторами можливу зміну суми грошової винагороди за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 шляхом облиття її сірчаною кислотою, з 2,5 - 3 тисяч доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становить 66 550 - 79 860 грн., на 5 тисяч доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становить 133 100 грн. Через невстановлений час ОСОБА_7 , обговоривши з ОСОБА_6 вказане питання, отримав від останнього, який діяв з відома та за погодженням з ОСОБА_1 , ствердну відповідь й підтвердження готовності заплатити грошову винагороду загальною сумою 5 тисяч доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становить 133 100 грн.

У другій половині дня 26.07.2018 ОСОБА_8 , ОСОБА_10 і ОСОБА_7 з метою забезпечення ОСОБА_13 знаряддям для безпосереднього заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , відповідно до попередньої домовленості з продавцем прибули до міста Каховка Херсонської області для придбання акумуляторної (автомобільної) сірчаної кислоти. ОСОБА_8 , виконуючи роль пособника вчинення злочину, спрямовану на реалізацію спільного умислу із заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, знаходячись у раніше обумовлені час та місці, зателефонував й повідомив продавцю - громадянину України ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який працював на посаді менеджера з продажу ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_10» (ЄДРПОУ 33050273), про своє перебування за адресою: Херсонська область, місто Каховка, вулиця Мелітопольська, 85, поблизу кафе «Ранчо» та відділення «Приватбанк». Через деякий час на означене місце прибув ОСОБА_16 і, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_8 та інших осіб, які діяли за попередньою змовою, продав йому за 300 грн. дві банки з акумуляторною (автомобільною) сірчаною кислотою по 1 л кожна.

Повернувшись того ж дня до місця свого фактичного проживання ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 шляхом моніторингу всесвітньої мережі Інтернет було відшукано і прочитано статті (публікації) щодо фізичних та хімічних властивостей сірчаної кислоти, а також про небезпеку, яку вона може становити для здоров`я людини у разі її потрапляння на відкриті слизові оболонки та шкіру особи.

27.07.2018 близько 12 год. ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прибули з м. Олешки до м. Херсону, де під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , останній, посилаючись на вимогу організаторів, наголосив на необхідності як найшвидшого вчинення облиття ОСОБА_5 сірчаною кислотою.

31.07.2018, приблизно о 08 год. 30 хв., ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою залякування, реалізуючи єдиний спільний злочинний намір з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки застосування сірчаної кислоти проти здоров`я та життя людини, відповідно до виробленого раніше плану нападу на останню та розподілених між собою ролей, прибули на наданому в користування ОСОБА_7 автомобілі ОСОБА_17 Cherokee, у район фактичного проживання потерпілої за адресою: АДРЕСА_2 . Так, ОСОБА_13 , як безпосередній виконавець злочину, розмістився поряд з під`їздом цього будинку, ОСОБА_12 розташувався на спортивному майданчику поряд з вказаним будинком для візуального спостереження за дорогою та проїжджаючими автомобілями, а ОСОБА_10 знаходився у транспортному засобі Jeep Cherokee, поблизу території школи (м. Херсон, 1-ша Текстильна, 1) для оперативного транспортування ОСОБА_13 з місця вчинення злочину для подальшого переховування. Перед розстановкою по вищевказаних місцях ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , попередньо активували заздалегідь придбані для дотримання конспіративних заходів мобільні телефони марки FLY та sim-картки. Приблизно о 08 год. 40 хв. ОСОБА_12 , виконуючи роль пособника, помітивши, що службовий автомобіль Херсонської міської ради марки Daewoo моделі Lanos, яким користувалася ОСОБА_5 , рухається до під`їзду потерпілої, зателефонував ОСОБА_13 і повідомив про це останньому. Після отримання сигналу від ОСОБА_12 . ОСОБА_13 почав рухатися разом із заготовленою заздалегідь банкою із сірчаною кислотою до вказаного під`їзду, поставивши відчинену банку біля приміщення сміттєпроводу, сам став очікувати виходу ОСОБА_5 до службового автомобіля. Через 5-7 хвилин, приблизно о 08 год. 45 хв., ОСОБА_5 вийшла зі свого під`їзду будинку АДРЕСА_2 та попрямувала до вказаного службового автомобіля Херсонської міської ради, який її очікував відразу біля входу в під`їзд. Коли ОСОБА_5 прямувала до задніх дверей службового автомобіля, з правої сторони за рухом транспортного засобу, у цей момент ОСОБА_13 , обійшовши автомобіль та підбігши до останньої ззаду, вилив наявну в нього сірчану кислоту ОСОБА_5 у ділянку голови та спини. Після цього ОСОБА_13 , обпікшись сірчаною кислотою під час облиття ОСОБА_5 , залишивши банку, в якій вона містилася, на місці вчинення злочину, побіг до заздалегідь обумовленого з ОСОБА_10 місця, що поблизу території школи (м. Херсон, 1-ша Текстильна, 1) на відстані близько 5 км від будинку ОСОБА_5 . Прибувши до зазначеного місця, де перебував ОСОБА_10 , ОСОБА_13 сів у транспортний засіб Jeep Cherokee, яким на той момент, виконуючи роль пособника, керував ОСОБА_10 , й вони вирушили у напрямку міста Олешки Херсонської області. Рухаючись у вказаному напрямку з міста Херсона, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 здійснили зупинку, де, знаходячись на ділянці на з`їзді із автодороги Р-47 на автодорогу М-14, останній, з метою приховання слідів злочину, викинув через вікно автомобіля свої речі, у які був одягнутий під час вчинення нападу на ОСОБА_5 : бейсболку (кепку) чорного кольору та шорти темно-коричневого кольору, на які потрапила сірчана кислота. Надалі, продовжуючи рух на вказаному транспортному засобі, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , перебуваючи на мосту Антонівський через річку Дніпро, на автодорозі М-14, під час руху в напрямку міста Олешки останній викинув через вікно автомобіля мобільні телефони марки FLY з вставленими у них sim-картками, які ними використовувалися для узгодження спільних дій при заподіянні ОСОБА_5 умисних тяжких тілесних ушкоджень. Також ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , вживаючи заходів щодо недопущення викриття їх протиправної діяльності, знаходячись поблизу міста Олешки Херсонської області на відстані близько 200 метрів від автодороги М-14, у північній частині пляжу на річці Конка приховали одну банку із залишками сірчаної кислоти та пару кросівок, у які був взутий ОСОБА_13 під час вчинення нападу на ОСОБА_5 .

У свою чергу, ОСОБА_12 , діючи відповідно до заздалегідь узгодженого плану з іншими співучасниками, після подачі сигналу ОСОБА_13 про наближення згаданого вище службового автомобіля до під`їзду ОСОБА_5 перед безпосереднім нападом на неї, а також надіслання йому письмового sms-повідомлення про повернення до м. Олешки, викинув мобільний телефон марки FLY та вставлену у нього sim-картку й на маршрутному автобусі самостійно виїхав з міста Херсону до міста Олешки Херсонської області.

Того ж дня, 31.07.2018, після прибуття до місця фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 намагалися проінформувати ОСОБА_7 про те, що замовлення організаторів на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 у спосіб, що має характер особливого мучення, виконано, але не видалося за можливе через відсутність з ним зв`язку.

02.08.2018 під час особистої зустрічі ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і ОСОБА_7 , яка проходила за адресою: АДРЕСА_5 , останньому ними ( ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ) було доведено вищевказану інформацію про реалізований напад на ОСОБА_5 , а також про необхідність отримання від організаторів обіцяної грошової винагороди.

У подальшому, на початку серпня 2018 року, не пізніше 04.08.2018, ОСОБА_7 з метою приховання телефонних розмов щодо вчиненого злочину проти ОСОБА_5 , за допомогою месенджера WhatsApp зі свого мобільного телефону надіслав письмове повідомлення на номер мобільного телефону, який використовував ОСОБА_6 , та запропонував останньому зустрітися, зазначивши про відповідний час та раніше обумовлене місце. Під час зустрічі, яка відбувалася у визначений час на території Придніпровського парку в м. Херсоні неподалік від дитячого кафе «Золотий ключик» (м. Херсон, Придніпровський узвіз,1), останній повідомив ОСОБА_6 , що замовлення ОСОБА_1 виконано і ОСОБА_5 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у спосіб, що має характер особливого мучення.

Після цього ОСОБА_6 , діючи з відома та за дорученням ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаним на момент зустрічі з ОСОБА_7 про виконане в повному обсязі замовлення щодо нападу на ОСОБА_5 , сплатив останньому обіцяні для співучасників грошові кошти у сумі 4 500 доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становить 121 545 грн. З отриманої від ОСОБА_6 вказаної суми грошових коштів ОСОБА_7 за виконання своїх функціональних обов`язків підбурювача та пособника у вчиненні цього злочину залишив собі 500 доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становить 13 505 грн., як винагороду, які використав на власний розсуд, а 4 000 доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становить 108 040 грн, привіз до будинку АДРЕСА_1 , де передав їх ОСОБА_10 як розрахунок організаторів за вчинений злочин, які останній у подальшому розподілив між усіма співучасниками злочину ( ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та собі).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 255/3687 від 29.11.2018 Київського медичного клінічного бюро судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , настала 04.11.2018 від хімічних опіків до 40 відсотків поверхні тіла (голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок), які в своєму перебігу призвели до розвитку загрозливих для життя явищ (гостра ниркова, гостра печінкова, гостра дихальна недостатності), що мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Настання смерті ОСОБА_5 перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманими нею хімічними опіками, які спричинено кислотою.

Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 висунуті відповідні обвинувачення.

За результатами розгляду обвинувального акту в рамках кримінального провадження № 12018230040002816, 06.06.2019 Покровським районним судом Дніпропетровської області визнано винуватими та засуджено:

- ОСОБА_7 за ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України;

- ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України;

- ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України;

- ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України;

- ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України.

Вирок суду набрав законної сили і не оскаржувався учасниками розгляду кримінального провадження.

Крім того, 04.12.2018 у цьому ж кримінальному провадженні № 2018230040002816, ОСОБА_6 , в установленому порядку повідомлено про те, що він підозрюється в організації вчинення вбивства ОСОБА_5 , тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 4, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

10.12.2018 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 4, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

11.02.2019 у кримінальному провадженні № 12018230040002816 ОСОБА_1 , в установленому порядку, повідомлено про те, що він підозрюється в організації вчинення вбивства ОСОБА_5 , тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 4, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

15.02.2019 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 2 497 300 гривень (два мільйони чотириста дев`яності сім тисяч триста гривень) та, у разі внесення застави, на нього покладено обов`язки:

- з`являтися за викликом до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та/або праці;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та/або інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд за межі території України;

- не спілкуватись із свідкати та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді;

- носити електронний засіб контролю.

16.02.2019 ОСОБА_1 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2019 розмір застави ОСОБА_1 зменшено до 1 152 600 гривень.

При обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчим суддею встановлено наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, що ОСОБА_1 може вживати заходів до переховування чи ухилення від органів досудового розслідування та/або суду.

Прокурор зазначає, що після прийняття слідчими суддями вказаних рішень виникли обставин, які вказують на необхідність зміни підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу із наявного на тримання під вартою, так як у ході досудового розслідування кримінального провадження №22019000000000215 від 12.07.2019, ОСОБА_18 21.04.2020 та ОСОБА_19 23.04.2020 в якості свідків надали покази про те, що замовниками нападу на ОСОБА_5 із облиттям її сірчаною кислотою 31.07.2018 були ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Вказані покази ОСОБА_18 23.04.2020, а ОСОБА_19 24.04.2020 підтвердили в ході слідчих експериментів, які відбувались у м. Херсон.

Інформація про вказані обставини 24.04.2020 із невідомих джерел була розповсюджена у соціальній мережі «Фейсбук» та засобах масової інформації.

27.04.2020 сторонам у кримінальному провадженні № 22019000000000215 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження.

Того ж дня ОСОБА_19 , який до того утримувався у ВЗДС СБУ у зв`язку обранням йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12016230250000139 від 06.03.2016, переведено до ДУ «ІНФОРМАЦІЯ_11».

28.04.2020 отримано інформацію про те, що по прибуттю 27.04.2020 до ДУ «ІНФОРМАЦІЯ_11» ОСОБА_19 погрожували фізичною розправою особи, які утримуються у вказаній установі, у зв`язку із наданням ним показань щодо замовлення та організації ОСОБА_1 і ОСОБА_6 нападу на ОСОБА_5 , що підтверджуються протоколами допиту свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , його дружини - ОСОБА_20 та отриманими в ході тимчасового доступу даними, відповідно до яких абонентський номер телефону НОМЕР_1 , із якого ОСОБА_19 телефонував повідомити про отримані ним погрози ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , 27.04.2020 був активним та інтенсивно використовував інтернет-трафік за адресою базововї станції по АДРЕСА_8, що поблизу ДУ «ІНФОРМАЦІЯ_11» (АДРЕСА_9).

Крім того, 30.05.2020 на мобільний телефон ОСОБА_18 НОМЕР_2 із номеру НОМЕР_3 зателефонував невідомий та погрожував йому фізичною розправою за надання показань щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, де вони підозрюються у організації та замовленні нападу на ОСОБА_5 .

Також, на початку травня 2020 року дружині ОСОБА_19 - ОСОБА_20 надійшов дзвінок із погрозами у зв`язку з наданням ОСОБА_19 показів щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Також, ОСОБА_20 отримала конверт із листом, у якому містились погрози їхній родині «повторити долю ОСОБА_5 ».

У подальшому 30.05.2020 на меседжер «WhatsApp» мобільного телефону ОСОБА_20 надійшло повідомлення із погрозами життю ОСОБА_19 , його дочці та самій ОСОБА_19 , у зв`язку з наданням ОСОБА_19 показань щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

У зв`язку з вищевказаним, 01.06.2020 до ЄРДР за №42020000000000983 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом готування до вбивства двох та більше осіб. Матеріали вказаного кримінального провадження того ж дня приєднано до кримінального провадження № 22019000000000102.

Також допитано ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 згідно показів яких ОСОБА_1 та ОСОБА_6 тісно спілкуються та співпрацюють з представниками «криміналітету» на території Херсонської області.

Факт спілкування та підтримання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зв`язків із представниками «криміналітету» підтверджуються інформацією ДКР СБУ.

Крім того, за час розслідування свідок ОСОБА_25 , який спочатку добровільно давав викривальні показання щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , змінив їх зазначивши про свою необізнаність з обставинами інкримінованих дій вказаним особам.

Встановлено, що вказаному свідку погрожували фізичною розправою щодо нього та його доньки.

Вищевказані обставини обґрунтовано свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: здійснення незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Також, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, як зазначає прокурор, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, сторона обвинувачення вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор Синюк А.В. та прокурор Ущапівський Я.В. в судовому засіданні вимоги клопотання підтримали, просили задовольнити, пославшись на наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, вказали, що воно оформлене згідно вимог КПК України, що як наслідок спростовує доводи захисників в цій частині та вказує на безпідставність вимог щодо повернення клопотання. Одночасно зазначили, що скарги адвоката Ільченка Д.О. на незаконне затримання та клопотання в порядку статті 206 КПК України, являються безпідставними, з огляду на законність затримання підозрюваного на підставі судового рішення. Також, прокурори зазначили, що на даний момент досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснює СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, а відтак підстави для направлення клопотання до КАС відсутні.

Захисник підозрюваного - адвокат Ільченко Д.О. в судовому засіданні вказав на необґрунтованість клопотання та просив відмовити у його задоволенні. Одночасно захисник подав три скарги та клопотання на незаконне затримання підозрюваного, мотивуючи безпідставністю утримання підозрюваного у відділі забезпечення досудового розслідування Служби безпеки України. Вказав, що воно не відповідає вимогам статті 200 КПК України, а відтак просив повернути клопотання прокурору та одночасно просив направити вказане клопотання до Київського апеляційного суду для вирішення питання про його підсудність, оскільки досудове розслідування продовжує здійснювати Центральне управління Служби безпеки України.

Захисник підозрюваного - адвокат Шадрін О.С. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вказуючи на його безпідставність. Підтримав скарги адвоката Ільченка Д.О. на незаконне затримання та клопотання в порядку статті 206 КПК України, просив направити вказане клопотання до Київського апеляційного суду для вирішення питання про його підсудність.

Захисник підозрюваного - адвокат Мурашкін А.В. заперечував щодо задоволення клопотання, мотивуючи тим, що клопотання необґрунтоване та безпідставне, а відтак у задоволенні клопотання слід відмовити. Підтримав скарги адвоката Ільченка Д.О. на незаконне затримання та клопотання в порядку статті 206 КПК України, одночасно просив повернути клопотання прокурору з підстав його невідповідності статті 200 КПК України. Також, адвокат просив направити вказане клопотання до Київського апеляційного суду для вирішення питання про його підсудність.

Захисник підозрюваного - адвокат Левковець А.Ю. в судовому засіданні заперечував щодо клопотання та просив відмовити у його задоволенні. Підтримав скарги адвоката Ільченка Д.О. на незаконне затримання та клопотання в порядку статті 206 КПК України, одночасно просив повернути клопотання прокурору з підстав його невідповідності статті 200 КПК України. Окрім цього, адвокат просив направити вказане клопотання до Київського апеляційного суду для вирішення питання про його підсудність

Захисник підозрюваного - адвокат Глоба К.В. в судовому засіданні заперечував щодо клопотання та просив відмовити у його задоволенні. Підтримав скарги адвоката Ільченка Д.О. на незаконне затримання та клопотання в порядку статті 206 КПК України, одночасно просив повернути клопотання прокурору з підстав його невідповідності статті 200 КПК України. Також, адвокат просив направити вказане клопотання до Київського апеляційного суду для вирішення питання про його підсудність.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував щодо клопотання та просив відмовити у його задоволенні. Підтримав позицію своїх захисників щодо скарг на його незаконне затримання та щодо повернення клопотання.

В судовому засіданні особи, які бажають взяти підозрюваного на поруки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначили, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи до суду на першу про те вимогу.

Вивчивши клопотання та надані до нього матеріали, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Наряду з вказаним, окрім іншого, законодавцем статтею 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019 за підозрою громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України.

Процесуальне керівництво у наведеному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Офісу Генерального прокурора України.

04.12.2018 у кримінальному провадженні № 12018230040002816 ОСОБА_6 , в установленому порядку, повідомлено про те, що він підозрюється в організації вчинення вбивства ОСОБА_5 , тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 4, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

10.12.2018 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 4, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

11.02.2019 у кримінальному провадженні № 12018230040002816 ОСОБА_1 повідомлено про те, що він підозрюється в організації вчинення вбивства ОСОБА_5 , тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 4, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

19.04.2019 з кримінального провадження № 12018230040002816 виділено матеріали досудового розслідування щодо кримінального правопорушення за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , а також матеріали щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 258 КК України в окреме кримінальне провадження за № 22019000000000102.

24.04.2019 у кримінальному провадженні № 22019000000000102 від 19.04.2019 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме: про те, що він підозрюється в організації нападу на ОСОБА_5 , тобто в організації вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, з метою залякування потерпілого, на замовлення, що спричинило смерть потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, тобто у кримінальному правопорушені, передбаченому ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України.

12.07.2019 з матеріалів кримінального провадження № 22019000000000102 виділено в окреме провадження № 22019000000000215 досудове розслідування стосовно підозрюваних за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_6

16.07.2019 на підставі пунктів 2 та 3 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22019000000000215 зупинено, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_6 у міжнародному розшуку.

16.03.2020 відповідно до ч. 1 ст. 282 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22019000000000215 відновлено у зв`язку з фактичною видачею Україні підозрюваного ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 29.07.2020.

27.04.2020 сторону захисту, в порядку передбаченому ст. 290 КПК України, повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019 за підозрою громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України.

11.06.2020 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні відновлено.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строки досудового розслідування.

15.02.2019 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 2 497 300 гривень (два мільйони чотириста дев`яності сім тисяч триста гривень) та, у разі внесення застави, на нього покладено обов`язки:

- з`являтися за викликом до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та/або праці;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та/або інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд за межі території України;

- не спілкуватись із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді;

- носити електронний засіб контролю.

16.02.2019 ОСОБА_1 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2019 розмір застави ОСОБА_1 зменшено до 1 152 600 гривень.

Статтею 200 КПК України прокурору, слідчому за погодженням з прокурором надано право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

11.06.2020 в провадження слідчого судді Ільєвої Т.Г. надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора Синюка Андрія Володимировича про зміну підозрюваному у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу на тримання під вартою.

Приписами частини першої статті 186 Кримінального процесуального кодексу України законодавцем визначено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Згідно ч.3 ст. 187 КПК України у разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, якщо він не з`явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою, або ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана.

12.06.2020 у судовому засіданні відкладено розгляд судового провадження за клопотанням прокурора про зміну підозрюваному запобіжного заходу та застосовано примусовий привід до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , на 09 год. 30 хв. 15.06.2020, до Печерського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, каб. 314, для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, проте вказана ухвала про привід підозрюваного, виконана не була та останній в судове засідання не з`явився.

Вказані обставини законодавцем було передбачено та приписами частини 3 статті 187 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що у разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана.

Так, в судовому засіданні прокурор у зв`язку з тим, що ухвала про привід не була виконана ініціював питання про надання дозволу на затримання з метою приводу до судового засідання для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 , що відповідає вимогам п. 3 ст. 187 та 1 ч. 2 ст. 188 КПК України, посилаючись на наявність ризиків того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування справи, може уникнути правосуддя.

Ухвалою слідчого судді від 15.06.2020надано дозвіл на затримання підозрюваного у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого, з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора Синюка Андрія Володимировича про зміну запобіжного заходу.

Вказана ухвала уповноваженими особам Служби безпеки України була виконана та 16.06.2020 підозрюваного ОСОБА_1 доставлено до суду для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу.

18.06.2020 в судовому засіданні адвокат Ільченко Д.О. подав скаргу на незаконне затримання 16.06.2020 підозрюваного ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що на момент затримання останнього, не існувало судового рішення про затримання підозрюваного з метою приводу, та одночасно вказує, що в ухвалі були відсутні відомості передбачені пунктами 3 та 4 частини 1 статті 190 КПК України. Також, зазначає, що при здійсненні приводу ОСОБА_1 , останній перебував у стаціонарному медичному закладі та силою був вилучений з лікарні, при цьому судове засідання в цей момент призначено не було.

Також, 18.06.2020 адвокат Ільченко Д.В. подав скаргу на незаконне затримання ОСОБА_1 вказуючи, що 16.06.2020 після судового засідання, останнього було незаконно затримано працівниками Служби безпеки України та доставлено до відділу забезпечення досудового розслідування Служби безпеки України, за відсутності на те судових рішень та відповідно на те правових підстав.

Окрім цього, 18.06.2020 адвокат Ільченко Д.В. подав скаргу на незаконне затримання 17.06.2019 підозрюваного ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що за усною вказівкою слідчого судді Ільєвої Т.Г. було затримано підозрюваного ОСОБА_1 та доставлено до відділу забезпечення досудового розслідування Служби безпеки України, приймаючи до уваги, що 17.06.2020 о 19 год. 00 хв. сплив граничний строк затримання особи на виконання ухвали затримання з метою приводу, а саме 36 годин з моменту затримання.

Також, 18.06.2020 адвокат Ільченко Д.В. подав клопотання в порядку статті 206 КПК України на незаконне затримання 16.06.2020 ОСОБА_1 , мотивуючи відсутністю на те правових підстав.

Так, згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.

Приписами пункту 6 частини 3 статті 42 КПК України підозрюваного наділено правом вимагати перевірки обґрунтованості затримання.

Слідчим суддею встановлено, що затримання ОСОБА_1 відбулося 16.06.2020 о 07 год. 05 хв. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.06.2020 про надання дозволу на затримання з метою приводу, в якій окрім іншого зазначено короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, і його правову кваліфікацію за законом України про кримінальну відповідальність; посилання на обставини, які дають підстави для обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення; висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу; висновку щодо існування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання.

Згідно з ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

З протоколу затримання від 16.06.2020 встановлено, що під час затримання ОСОБА_1 роз`яснювались підстави затримання та роз`яснювались права, обов`язки.

Вказане в своїй сукупності спростовує доводи, викладені в скаргах адвоката Ільченка Д.О. щодо відсутності судового рішення, на підставі якого було затримано ОСОБА_1 , та відсутності відомостей передбачених пунктами 3 та 4 частини 1 статті 190 КПК України.

Окрім цього, адвокат Ільченко Д.О. у своїх скаргах вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_1 безпідставно був затриманий після судового засідання 16.06.2020 та 17.06.2020, проте вказані обставини спростовуються наступними фактами та відповідними правовими підставами.

В розрізі вказаного, слід зазначити, що за статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, до яких, зокрема, належить затримання особи (частина перша, пункт 8 частини другої). Затримання особи є тимчасовим запобіжним заходом, який застосовується з підстав та в порядку, визначеному Кодексом (частина друга статті 176 Кодексу).

Таким чином, затримання з метою приводу, органічно пов`язане з обранням у судовому порядку запобіжного заходу, є процесуальною дією, що надає підозрюваному, обвинуваченому можливість брати участь у відповідній судовій процедурі, в межах якої він може доводити перед судом відсутність підстав, в даному випадку для зміни щодо нього запобіжного заходу і, відповідно, для його затримання.

Так, в подальшому, а саме: 16.06.2020 року, після затримання підозрюваного ОСОБА_1 , та доставлення його до судового засідання, клопотання про зміну запобіжного заходу вирішено не було та в судовому засіданні було оголошено перерву до 17.06.2020, а тому підозрюваний ОСОБА_1 уповноваженими особами Служби безпеки України був доставлений до відділу забезпечення досудового розслідування Служби безпеки України з метою подальшого його супроводження до судового засідання для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, оскільки розгляд клопотання по суті не відбувся, що, як наслідок, свідчить, що мета визначена в судовому рішенні, якою надано дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу до судового засідання, не досягнута.

Вищезазначені дії уповноважених осіб Служби безпеки України кореспондуються з підп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, відповідно до підп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи у випадках і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема у випадку законного арешту або затримання, здійсненого з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Наявність мети допровадження підозрюваного до суду має розглядатися незалежно від досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ у справі «Ердаґоз проти Туреччини»).

Вираз «компетентний орган» має те саме значення, що і «суддя або інша посадова особа, якій закон надає право здійснювати судову владу» (рішення ЄСПЛ у справі Шіссер проти Швейцарії).

Метою затримання підозрюваного був його привід до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак позиція захисту щодо безпідставного затримання підозрюваного не знайшла свого підтвердження.

Наряду з вказаним, частиною 1 статті 186 КПК України визначено, що клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного.

Частиною четвертою статті 206 КПК України законодавцем визначено, що якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.

Разом з тим, у своїй скарзі захисник вказує, на те, що 17.06.2020 сплинув граничний строк на затримання особи на підставі ухвали слідчого з моменту затримання, проте затримання на підставі ухвали слідчого судді з метою приводу полягає у короткочасному утриманні підозрюваного під вартою, щоб забезпечити його можливість постати перед слідчим суддею для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, що окрім іншого узгоджується з приписами частини 4 статті 206 КПК України, а відтак в розрізі фактичних обставин справи та норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя не приймає доводи захисника.

Таким чином, затримання підозрюваного ОСОБА_1 свідчить про виконання ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою його приводу в судове засідання для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу, в інакшому випадку відбудеться нівелювання інституту дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу, а доводи захисника у скаргах викладені таким чином, з метою надання їм обґрунтованості.

Окрім цього, захисники підозрюваного просили повернути клопотання про зміну запобіжного заходу прокурору, оскільки клопотання не містить відомостей, передбачених частиною другою статті 200 КПК України. Крім того сторона захисту зазначила, що клопотання не належить до юрисдикції Печерського районного суду м. Києва та просили направити до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.

Так, частиною другою ст. 200 КПК України імперативно визначено, що у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Слідчим суддею при вивченні клопотання про зміну запобіжного заходу, в розрізі вирішення клопотання про повернення матеріалів прокурору, встановлено, що як на правову підставу для звернення з клопотанням до слідчого судді прокурор вказав на те, що виникли обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а саме, те, що підозрюваний здійснює незаконний вплив на свідків, тобто наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За вказаних обставин посилання сторони захисту на відсутність правових підстав для звернення прокурора з клопотанням про зміну запобіжного заходу до слідчого судді являється безпідставним, оскільки воно підлягає розгляду по суті в судовому засіданні з заслуховуванням позиції учасників провадження, дослідженні всіх обставин кримінального провадження та надання їм відповідної оцінки шляхом прийняття за результатами такого розгляду процесуального рішення.

Наряду з вказаним, приписами статті 200 КПК України не передбачено повернення клопотання прокурору, з підстав не зазначення відомостей визначених у вказаній статті, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для постановлення слідчим суддею такого рішення.

Що стосується клопотання адвоката Ільченка Д.О. про направлення вказаного клопотання до Київського апеляційного суду для вирішення питання про його підсудність, то слідчий суддя вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

З наданих матеріалів клопотання, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22019000000000215 від 12.07.2019, станом на 11.06.2020 та постанови Заступника Генерального прокурора Трепака В.М. від 16.03.2020, постанови від 15.05.2020 Заступника Генерального прокурора Симоененка Ю.О., постанови про зміну групи прокурорів, слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019 за підозрою громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України. Процесуальне керівництво у наведеному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Офісу Генерального прокурора України.

Так, окрім приписів визначених у статті 200 КПК України, слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У даному кримінальному провадженні є: висновок судово-медичної експертизи №75 від 18.09.2018; протоколи огляду місця події від 31.07.2018; протоколи огляду місця події від 23.08.2018; висновок судово-медичної токсикологічної експертизи №2112 від 24.09.2018;протокол огляду місця події від 04.11.2018; протокол огляду місця події від 05.11.2018;повідомлення Київського міського клінічного бюро СМЕ;висновок судово-медичної експертизи №255/3687 від 29.11.2018;протокол допиту підозрюваного у кримінальному провадженні №12018230040002816 ОСОБА_8 ; протокол допиту підозрюваного у кримінальному провадженні №12018230040002816 ОСОБА_12 ; протокол допиту підозрюваного у кримінальному провадженні №12018230040002816 ОСОБА_13 ; протокол допиту підозрюваного у кримінальному провадженні №12018230040002816 ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_26 ;протокол допиту свідка ОСОБА_27 ; протокол допиту свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , що в сукупності свідчить про наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах, враховуючи процесуальну позицію підозрюваного та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином на даному етапі, хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя, також враховує, що обґрунтованість підозри була встановленими судовими рішеннями при застосуванні запобіжного заходу та продовженні його дії.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про зміну підозрюваному запобіжного заходу з застави на тримання під вартою, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії ( Cloot v . Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішеннь Європейського суду з прав людини, які згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Як уже було встановлено слідчим суддею, 16.02.2019 ОСОБА_1 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2019 розмір застави ОСОБА_1 зменшено до 1 152 600 гривень.

При обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчим суддею встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, що ОСОБА_1 може вживати заходів до переховування чи ухилення від органів досудового розслідування та/або суду.

Водночас, на переконання сторони обвинувачення, після прийняття слідчими суддями вказаних рішень виникли обставин, які вказують на необхідність вирішення питання про зміну підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу із наявного на тримання під вартою.

Так, прокурор вказує, що у ході досудового розслідування кримінального провадження №22019000000000215 від 12.07.2019, ОСОБА_18 21.04.2020 та ОСОБА_19 23.04.2020 в якості свідків надали покази про те, що замовниками нападу на ОСОБА_5 із облиттям її сірчаною кислотою 31.07.2018 були ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Вказані показання ОСОБА_18 23.04.2020, а ОСОБА_19 24.04.2020 підтвердили в ході слідчих експериментів, які відбувались у м. Херсон.

Інформація про вказані обставини 24.04.2020 із невідомих джерел була розповсюджена у соціальній мережі «Фейсбук» та засобах масової інформації.

27.04.2020 сторонам у кримінальному провадженні № 22019000000000215 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження.

Того ж дня ОСОБА_19 , який до того утримувався у ВЗДС СБУ у зв`язку обранням йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12016230250000139 від 06.03.2016, переведено до ДУ «ІНФОРМАЦІЯ_11».

Водночас, 28.04.2020 отримано інформацію про те, що по прибуттю 27.04.2020 до ДУ «ІНФОРМАЦІЯ_11» ОСОБА_19 погрожували фізичною розправою особи, які утримуються у вказаній установі, у зв`язку із наданням ним показань щодо замовлення та організації ОСОБА_1 і ОСОБА_6 нападу на ОСОБА_5 .

Вказані обставини підтверджуються протоколами допиту свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , його дружини - ОСОБА_20 та отриманими в ході тимчасового доступу даними, відповідно до яких абонентський номер телефону НОМЕР_1 , із якого ОСОБА_19 телефонував повідомити про отримані ним погрози ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , 27.04.2020 був активним та інтенсивно використовував інтернет-трафік за адресою базововї станції по АДРЕСА_8, що поблизу ДУ «ІНФОРМАЦІЯ_11» (АДРЕСА_9).

Крім того, 30.05.2020 на мобільний телефон ОСОБА_18 НОМЕР_2 із номеру НОМЕР_3 зателефонував невідомий та погрожував йому фізичною розправою за надання показань щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, де вони підозрюються у організації та замовленні нападу на ОСОБА_5 .

Вказана обставина підтверджується показаннями ОСОБА_18 , його дружини ОСОБА_30 , яка була присутня при цій телефонній розмові та чула її зміст, а також протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_18 .

Вищевказаний дзвінок та його зміст також зафіксовано у зв`язку з проведенням відносно ОСОБА_18 . НСРД у кримінальному провадженні №12016230250000139.

Крім того, факт здійснення вказаного дзвінка підтверджується матеріалами отриманими в ході тимчасового доступу до речей і документів.

Також, на початку травня 2020 року дружині ОСОБА_19 - ОСОБА_20 надійшов дзвінок із погрозами у зв`язку з наданням ОСОБА_19 показів щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Крім того, ОСОБА_20 отримала конверт із листом у якому містились погрози їхній родині «повторити долю ОСОБА_5 ».

У подальшому, 30.05.2020 на меседжер «WhatsApp» мобільного телефону ОСОБА_20 надійшло повідомлення із погрозами життю ОСОБА_19 , його дочці та самій ОСОБА_19 , у зв`язку з наданням ОСОБА_19 показань щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

У зв`язку з вищевказаним, 01.06.2020 до ЄРДР за №42020000000000983 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом готування до вбивства двох та більше осіб. Матеріали вказаного кримінального провадження того ж дня приєднано до кримінального провадження № 22019000000000102.

Також допитано ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , згідно показів яких ОСОБА_1 та ОСОБА_6 тісно спілкуються та співпрацюють з представниками «криміналітету» на території Херсонської області.

Факт спілкування та підтримання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зв`язків із представниками «криміналітету» підтверджуються інформацією ДКР СБУ.

Крім того, за час розслідування свідок ОСОБА_25 , який спочатку добровільно давав викривальні показання щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , змінив їх, зазначивши про свою необізнаність з обставинами інкримінованих дій вказаним особам.

Встановлено, що вказаному свідку погрожували фізичною розправою щодо нього та його доньки.

Наряду з вказаним, адвокат Глоба К.В. в судовому засіданні зазначив, що до вказаних свідків можуть бути застосовані заходи безпеки, про що він подав клопотання до органу досудового розслідування, а відтак, на думку сторони захисту, вказаний ризик являється не актуальним. Проте на переконання слідчого судді, застосування вказаних заходів в розрізі обставин кримінального провадження, не може свідчити про не актуальність вказаного ризику, оскільки встановлені під час розгляду клопотання обставини не можуть обґрунтовано свідчити про те, що в майбутньому на інших свідків у даному кримінальному провадженні не буде здійснюватися вплив підозрюваним.

За вказаних обставин наявні обґрунтовані підстави, які свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме здійснення незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Також, слідчий суддя в розрізі встановленого, вважає, що наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

При вивченні особи підозрюваного встановлено, що вік підозрюваного ОСОБА_1 , стан його здоров`я, службове становище, соціальні зв`язки, дозволяють йому ефективно переховуватися від органів досудового розслідування та суду за межами України, що унеможливлює проведення з ним слідчих та процесуальних дій, а також висунення йому звинувачення та притягнення до кримінальної відповідальності.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Так, слідчий суддя у відповідність до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, характер та обставини вчинення злочину, так як вони сформульовані в повідомлені про підозру та враховуючи що стороною обвинувачення було доведено, що ризики, є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з цим, слідчий суддя приймає до уваги повідомлення захисників про незадовільний стан здоров`я підозрюваного, проте це не може слугувати безумовною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки доказів, які беззаперечно могли б послугувати підтвердженням неможливості перебування підозрюваного під вартою, слідчому судді не надано.

Варто зазначити, що за даних обставин, під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Наряду з вказаним, слідчий суддя, вважає, що за встановлених обставин запобіжний захід у вигляді взяття на особисту поруку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підозрюваного у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя, приймає до уваги, що здоров`я ув`язнених має адекватно охоронятись. Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я ув`язнених.

Відповідно до п. 135 Рішення ЄСПЛ у справі «Кушнір проти України» від 11.03.2014 року, Заява № 42184/09, Суд зазначає, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров`я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув`язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов`язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов`язанням дії, а не зобов`язанням результату.

Пунктом 66 рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» від 16.05.2013 року Заява № 9607/06, Суд також зазначає, лише той факт, що ув`язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою. Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров`я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув`язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державну органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.

Викладені в рішеннях Європейського Суду вимоги, є такими, що підлягають обов`язковому застосуванню відповідними державними інституціями, для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.

Відповідно до положень ст. 212 КПК України невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію погіршення стану здоров`я затриманого покладено на службову особу, відповідальну за перебування затриманих.

За вказаних обставин, враховуючи заявлені стороною захисту в засіданні факти щодо незадовільного стану підозрюваного, приходжу до висновку, на підставі статті 206 КПК України, зобов`язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22019000000000215 від 12.07.2019, забезпечити призначення проведення медичного обстеження стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_1 , відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104.

Слідчий суддя вважає за необхідне повторитись та зазначити, що питання доведеності вини підозрюваного ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 22, 42, 131, 176, 177, 180, 182, 183, 184, 186-191, 193, 194, 198, 200, 206, 208, 212, 376 КПК України, Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваного - адвоката Ільченка Дмитра Олеговича про повернення клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора Синюка Андрія Володимировича про зміну запобіжного заходу підозрюваному у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовити у задоволенні скарги захисника - адвоката Ільченка Дмитра Олеговича на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відмовити у задоволенні скарги захисника - адвоката Ільченка Дмитра Олеговича на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відмовити у задоволенні скарги захисника - адвоката Ільченка Дмитра Олеговича на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Ільченка Дмитра Олеговича, поданого в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України.

В задоволенні заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про взяття на особисту поруку підозрюваного у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора Синюка Андрія Володимировича про зміну запобіжного заходу підозрюваному у кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12.07.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Змінити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , запобіжний захід у вигляді застави, застосувавши до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 22019000000000215 від 12.07.2019, а саме до 28.07.2020 (включно).

На підставі статті 206 КПК України, прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22019000000000215 від 12.07.2019 забезпечити призначення проведення медичного обстеження стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_1 , відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва