Ухвала суду № 90105740, 02.06.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2464/19

провадження № 1-кп/753/460/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коляденко П.Л.,

при секретарі Мельничук Т.І., Малайдах А.І.,

Леонтьєві В.В.,

за участю прокурора Беженара М.Г.,

законного представника особи, відносно

якої передбачається застосування примусових

заходів медичного характеру ОСОБА_1 ,

захисника Старова А.В.,

особи, відносно

якої передбачається застосування примусових

заходів медичного характеру ОСОБА_2

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР № 12019100020000482, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, Базарського району, с. Калинівка, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 , підозрюється у закінченому замаху за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, вчиненого за наступних обставин.

ОСОБА_2 , 22.01.2019 року, близько 19 год. 50 хв., перебуваючи у торговій залі приміщення магазину № 14 «Сільпо», де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ 40720198), розташованого за адресою: м. Київ, пр. П. Григоренка, 23, знаходячись в стані хронічного психічного розладу в формі органічного слабоумства із емоційно-вольовими розладами, що ускладнене хронічним алкоголізмом (відповідно до висновку експерта), шляхом вільного доступу взяв з полиць товар, що належить ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», а саме: батончик Снікерс, артикул 664166, в кількості 1 шт., вартістю 10 грн. 74 коп., батончик Баунті, артикул 597388, в кількості 1 шт., вартістю 8 грн. 83 коп., коньяк Наполеон, артикул 744673, в кількості 1 шт., об`ємом 0,25 л, вартістю 53 грн. 50 коп., коньяк Шустов Десна, артикул 347606, в кількості 1 шт., об`ємом 0,25 л, вартістю 58 грн. 08 коп., коньяк Шустов України 3 зірки, артикул 346759, в кількості 1 шт., об`ємом 0,25 л, вартістю 55 грн. 41 коп., сир російський, артикул 504436, вагою 0,246 кг, вартістю 10 грн. 50 коп., а всього товару на загальну суму 207 грн. 06 коп. без ПДВ, що заховав під свій верхній одяг та кишені.

В подальшому, ОСОБА_2 , утримуючи при собі викрадений товар, намагався покинути магазин № 14 «Сільпо», не розрахувавшись за товар, направився до виходу з магазину, однак був затриманий працівниками охорони ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» разом з викраденим товаром.

В ході досудового розслідування ОСОБА_2 було призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу. Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 14 кп від 29.01.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 страждає зараз та страждав під час (а також до цього періоду) кримінальних дій, в яких він підозрюється на хронічний психічний розлад в формі органічного слабоумства із емоційно-вольовими розладами (травматично-інтоксикаційно-судинного генезу), що ускладнене хронічним алкоголізмом.

За своїм психічним станом ОСОБА_2 не міг в період часу, коли відбувалися кримінальні дії, в скоєнні яких він підозрюється та не може зараз усвідомлювати свої дії та керувати ними.

За своїм психічним станом ОСОБА_2 потребує застосування примусових заходів медичного характеру - поміщення в психіатричний заклад із звичайним наглядом.

На наркоманію він не страждає, як такий, що страждає на хронічний алкоголізм, потребує лікування (водночас із лікуванням основного захворювання).

Під час досудового розслідування проведено всі необхідні слідчі дії для з`ясування обставин вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення та зібрано достатньо доказів причетності останнього до його скоєння.

За результатами судового розгляду прокурор підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру.

Захисник Старов А.В., думку якого підтримала законний представник ОСОБА_3 та підозрюваний, у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вважаючи, що в даному випадку в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.

Так, відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 503 КПК України встановлено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Сторона захисту та сам ОСОБА_2 факт крадіжки продуктів за обставин, викладених у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру, не заперечували. Разом з тим захисник Старов А.В. вказав, що дійсна вартість майна, яке намагався викрасти ОСОБА_2 , органом досудового розслідування не встановлена, що виключає можливість вставнолення факту вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

З урахуванням думки учасників судового провадження, які з огляду на позицію сторони захисту вважали недоцільним допитувати свідків, представника потерпілого та відтворювати відеозаписи, судом досліджено письмові документи.

Так, в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому діяння сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які були досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме:

- протокол заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.01.2019 року, згідно з даними якого ОСОБА_2 , 22.01.2019 року, о 19 год. 50 хв., викрав товар з супермаркету «Сільпо» (пр. П. Григоренка, 23 у м. Києві) на загальну суму 246 грн. 47 коп.;

- протокол огляду місця події від 22.01.2019 року, згідно якого слідчим в присутності двох понятих, оглянуто приміщення охорони ТОВ «Сільпо-Фуд», в якому на столі розташовано товар: пляшка коньяку Шустов Десна , пляшка коньяку Наполеон, батончик Баунті, батончик Снікерс, сир російський класичний, пляшка з-під коньяку Шустов;

- довідка закупівельної вартості, згідно якої загальна вартість товару, яку намагався викрасти ОСОБА_2 , становить 248 грн. 47 коп. (з ПДВ) та 207 грн. 06 коп. (без ПДВ) та акт інвентаризації з аналогічними даними щодо вартості;

- протокол перегляду відеозапису від 25.01.2019 року, відповідно до якого при перегляді відеозапису за 22.01.2019 року встановлено, що неподалік касової зони приміщення магазину, біля стелажів з товаром стоїть особа чоловічої статі. Останній починає рухатися в сторону каси. На вигляд особа: середнього зрості, повної тілобудови, на вигляд 55-60 років, одягнутий в чорний одяг, на голові шапка, чорного кольору. Підійшовши до вітрини, яка розташована біля однієї із кас, останній взяв предмети схожі на шоколадні батончики, які поклав до своїх кишень верхнього одягу. Після чого чоловік направився до виходу, а саме пройшов касову зону, не розрахувався за товар, який поклав до кишень. Також при перегляді відеозапису видно, як вказаний чоловік направився до сигнальних рам (антикражові), де пройшовши через них, які почали блимати, останнього зупинили охоронці. Всі разом підійшли до столу, який розташований неподалік та почали спілкуватися. Після чого чоловік з-під своєї куртки та кишень почав виймати товар та класти на стіл. Після чого останній розстебнув куртку та з лівої стронони впала пляшка, яка розбилася.

Разом з тим, стороною обвинувачення у судовому засіданні не надано безсумнівних доказів, які би могли бути покладені в основу висновку суду про те, що вартість майна, яке намагався викрасти ОСОБА_2 , на момент вчинення правопорушення перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав,свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, відомості, які містяться в протоколі прийняття заяви про вчинення злочину, дані протоколів огляду місця події та перегляду відеозапису підтверджують факт вчинення крадіжки, який не оспорюється стороною захисту, проте жодним чином не підтверджує вартість товару.

При цьому, вартість викраденого майна є однією з ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК, яка підлягає доказуванню в суді, оскільки склад вказаного кримінального правопорушення буде відсутній, якщо ця вартість не буде перевищувати 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що визначається з урахуванням рівня соціальної пільги (у 2019 році вказана величина складає 192 грн. 10 коп.).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 242 КПК України (в редакції, що діяла на час події 22.01.2019 року) слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням. Зазначені положення спрямовані насамперед на забезпечення: правильності кваліфікації кримінального правопорушення (за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою); повноти досудового розслідування (оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмета доказування); достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування.

При цьому особливістю норми п. 6 ст. 242 КПК щодо обов`язковості призначення експертизи є також те, що цей імперативний припис має застосовуватися у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю.

У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.

Таким чином, обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК України; по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Дані довідки закупівельної вартості та акту інвентаризації, на думку суду, не можуть бути належними доказами вартості товару, оскільки містять відомості щодо суми з товару з врахуванням податку на додану вартість та без врахування вказаного податку і тому фактично не містять відомостей щодо дійсної закупівельної вартості. При цьому вказана довідка і акт інвентаризації не є документами первинної документації щодо поставки продукції і не містять даних про вартість без урахування націнки в торгівельній мережі магазину «Сільпо».

Крім того, незважаючи на те, що стороною захисту як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду вказувалось про недоведеність розміру, з якого може наставати кримінальна відповідальність, ні слідчим, ні прокурором не прийнято рішення про проведення судової-товарознавчої експертизи. Не заявлялось відповідне клопотання і в ході судового розгляду.

При цьому суд, керуючись принципом змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, з дотриманням принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, позбавлений можливості за власною ініціативою ініціювати збирання доказів, зокрема за відсутності клопотань призначити товарознавчу експертизу, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Таким чином, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано достатніх, належних та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованого діяння органом досудового розслідування не здобуто та стороною обвинувачення не надано, в зв`язку з чим суд в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України приходить до висновку про не вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, а вчинено діяння, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 513 КПК України встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Також, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Положеннями ст. 506 КПК України передбачено, щ особа, стосовно якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру, здійснює користування своїми права як підозрюваного через законного представника, захисника. Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 512 КПК України судовий розгляд вказаної категорії справи з обов`язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.

При цьому відповідно до положень ст. 44 КПК України залучення законного представника до участі в процесуальній дії передбачено виключно у разі, якщо підозрюваним/ обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, на відміну від положень п. 5 ст. 52 КПК України щодо обов`язкової участі захисника у кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 не визнаний у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною особою, участь саме законного представника, яка хоча і приймала участь у судовому провадженні, не є обов`язковою, на відміну від обов`язкової участі захисника.

Керуючись ст. ст. 505, 512, 513, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 12019100020000482 - закрити, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не було вчинено суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя