Рішення № 90105646, 30.06.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 287/2077/19

провадження № 2/753/5488/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Комаревцевої Л.В.

при секретарі - Гаврилюк О.І

за участю представника відповідача Василенко О .Я.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про визнання недійсним договору позики,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про визнання недійсним договору позики.

Позивач вказує, що 22.08.2019 між ним та відповідачем було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №108046, за умовами якого позивач отримав 2500 грн. строком на 30 днів. Грошові кошти буми надані за допомогою веб-сайту відповідача, однак веб-сайт реальних умов договору не містив. При цьому відповідач не є організацією, яка має сертифікат на виготовлення електронних цифрових підписів, а відтак вказані обставини ставлять під сумнім підписання позивачем договору позики. Позивач вважає, що даний договір порушує його права як споживача, згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів». Зважаючи на обставини, викладені у позові, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.04.202 відкрито спрощене позовне провадження та надано відповідачу 15 - денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Розгляд справи призначено у відкрите судове засідання з викликом сторін на 14.05.2020 о 12 год. 00 хв.

12.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти задоволення позову, вказуючи на те, що позивач підписуючи правочин, був ознайомлений з його умовами в повному обсязі. Відтак підстави для задоволення позову відсутні.

В судове засідання позивач не зявився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку, заяв про участь у розгляді справи не надійшло.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягала на розгляді справи по суті, посилаючись на постанову ВП ВС від 27.05.2020 №9901/11/19, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, про можливість розгляду справи за наданими доказами та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» має статус фінансової компанії із 100% іноземним капіталом, внесене до державного реєстру фінансових компаній, здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виданої відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг №529 від 04.04.2019, та діє у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Відповідно до ліцензії позивач надає послуги з онлайн кредитування. Послуги надаються під торговою маркою credit7. Детальна інформація про Товариство розміщена на його офіційній сторінці у мережі Інтернет за посиланням: crcdil7.ua

22.08.2019 укладено Договір №108046 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого Товариство надало позивачу в позику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Сторони за Договором погодили істотні його умови, зокрема: строк надання позики - 30 днів, фіксована процентна ставка за користування кредитом (п.1.3.1., п.1.3.2. Договору) у розмірі 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 % річних). Відповідно до п.1.4., 1.5 Договору сукупна вартість позики складає 157,00% від суми позики у процентному виразі, або 3925,00 грн у грошовому виразі. Перед укладенням кредитного договору Товариство шляхом розміщення на власному офіційному інтернет - сайті за посиланням: www.credit7.ua надає клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг, оприлюднено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та примірні кредитні договори, які укладає Товариство за вибором клієнтів. Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту тощо. Так, на головній сторінці Сайту в розділі «ПРО НАС» міститься інформація щодо розміру стандартної процентної ставки (яка дорівнює 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою) та реальної річної ставки за користування кредитом (693,50 % річних). Зазначена процентна ставка є зваженою, відповідає середньому показнику на фінансовому ринку.

Спірний Договір має повну відповідність затвердженому у Товаристві примірному договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що діяв на момент укладення Договору та оприлюднений на Сайті.

Відтак твердження позивача про відсутність на Сайті відомостей про реальну відсоткову ставку не відповідають дійсності.

Перед підписанням кредитного договору в ITC Товариства клієнт підтверджує своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання Договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши. Без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання договору. Вказані обставини підтверджуються скріншотом, долученим до матеріалів справи. Тобто, перед укладенням Договору позивачу була надана уся необхідна та достовірна переддоговірна інформація, зокрема і щодо умов договору.

Обов`язок Товариства роз`яснювати окремі пункти договору та порядок такого роз`яснення законодавством не встановлено. Тому посилання позивача на не роз`яснення йому підпункту 3 пункту 2.1 Договору як на підставу визнання Договору недійсним, є необґрунтованим.

Позивач вказує, що передбачене в Договорі право Товариства на відступлення прав вимоги за договором факторингу призведе на думку позивача до безспірності стягнення за Договором. Натомість, договір факторингу не є документом, на підставі якого здійснюється стягнення заборгованості у безспірному порядку. Окрім цього, виходячи зі змісту ст.512 ЦК України, відступлення права вимоги за договором факторингу є заміною кредитора у зобов`язанні, яка відповідно до ст.515 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, таке положення в Договорі не є звуженням прав позивача та не породжує дисбаланс прав і обов`язків сторін Договору.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду України у справі б-6-330цс16 є безпідставним, оскільки і предмет спору і зроблені у ній правові висновки є нерелевантними спірним правовідносинам.

Порядок застосування штрафних санкцій та їх розмір визначено п.4.4, 4.5. Договору, відповідно до яких у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов`язаний сплатити Товариству неустойку у розмірі 27,50 грн за кожен день від суми позики. Сума нарахованих штрафних санкцій за Договором (штрафів та пені) не може перевищувати 50% від суми позики, зазначеної у п. 1.1. Договору, що повністю відповідає вимогам пп.5 п.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Порядок та черговість погашення заборгованості за Договором визначено п.3 Договору. Даний пункт викладено однаковим шрифтом, зрозумілою мовою, що не допускає неоднозначного тлумачення, відповідає примірному договору, що оприлюднено на Сайті, та з умовами якого ознайомився та погодився позивач перед укладенням Договору.

Позивачем не уточнено, яким чином мало бути роз`яснено йому ці умови Договору та не доведено, яким чином це вплинуло на дійсність Договору, а тому доводи позовної заяви в цій частині є також необґрунтованими та не можуть братися до уваги.

Необхідною умовою для прийняття рішення щодо надання позики є встановлення платоспроможності клієнта (тобто його бажання та можливості платити по кредиту). Платоспроможність може встановлюватись також на будь-якій стадії виконання договору. Правомірність збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання особами грошових зобов`язань, порядок обміну такою інформацією, зокрема через бюро кредитних історій, передбачена Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Реєструючись на Сайті, позивач надав згоду шляхом проставлення відповідної відмітки на чек-боксі та натискання відповідної клавіші на збір та обробку персональних даних, в тому числі й на передачу своїх даних органам державної влади та їх структурним підрозділам, банкам та небанківським фінансовим установам, факторинговим компаніям, усім бюро кредитних історій та іншим установам та організаціям.

Підтвердження позивача, що відображені в п.7.4. Договору, не підпадають під жодну з вказаних в ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» підстав визнання умов договору несправедливими. Позивач також не довів, яким чином такі його запевнення, підписані ним самим, порушують чи порушили його права.

Отже, позивач не надав жодного аргументу, який би доводив, що та чи інша умова Договору є несправедливою у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», що потягло б за собою визнання Договору чи його частини недійсними.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ст. 1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, відповідно до п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

Спірний Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ITC), що міститься на офіційному сайті Товариства за посиланням: www.credit7.ua, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Порядок укладення договорів Товариством визначено в затверджених Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА", що відповідно до преамбули Договору є його невід`ємною частиною. Підписавши Договір, Позивач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

У відповідності до розділу 5 Правил Договір було укладено за такою процедурою: реєстрація позивача на Сайті Товариства та надання згоди на обробку персональних даних; подання позивачем заявки на отримання позики, в якій, зокрема, зазначено ідентифікаційні дані позивача, бажані умови кредитування та реквізити банківської карти позивача для перерахування суми позики; перевірка Товариством наданої позивачем інформації та прийняття рішення. Товариство здійснило ідентифікацію позивача, провело оцінку його платоспроможності та достовірності наданої ним інформації за допомогою спеціальної багаторівневої автоматизованої системи прийняття кредитних рішень. Верифікація банківської карти позивача відбулася за допомогою системи bankld. Окрім того, з цією метою Товариство здійснило відповідні запити до відповідних бюро кредитних історій; прийняття позивачем пропозиції (оферти), шляхом проставлення відмітки у відповідному вікні (натискання кнопки) «ПОГОДЖУЮСЬ/СОГЛАСЕН» в Особистому кабінеті позивача; надсилання Товариством позивачу на його номер телефону, вказаний при реєстрації як контактний (фінансовий): НОМЕР_1 одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно- цифрової послідовності для підписання Договору; введення позивачем одноразового ідентифікатора у відповідному вікні на Сайті та одночасне направлення Товариству електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором; направлення Товариством примірника Договору в Особистий кабінет позивача, де він зберігається та є доступним для перегляду і роздрукування у будь-який час. Вказаний спосіб надання примірника Договору відповідає п. 5.21 Правил. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Підписання Договору відбулося 22.08.2019 об 14 годині 18 хвилині 47 секунді. Інформація про прізвище, ім`я та по батькові позивача, який підписав Договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Договору згенеровано в момент підписання Договору містяться в розділі 8 «Реквізити та підписи сторін» та у відповідному розділі Додатку №1 до Договору.

Отже, оскільки Договір підписаний позивачем, шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію». За таких обставин необґрунтованими є твердження позивача про те, що Договір не був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора та відповідно відсутні підстави вважати його недійсним.

Пунктом 1.6. Договору передбачено, що позика надається шляхом перерахування Товариством коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом. На виконання зазначеної умови Товариством було перераховано суму позики в розмірі 2500,00 грн. на банківський рахунок позивача за реквізитами банківської картки: маска картки НОМЕР_2 , через платіжного провайдера ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає Товариству послуги з переказу коштів у національній валюті на підставі договору №230119-2 від 23.01.2019. Зазначені обставини підтверджені листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» .Отримання коштів за Договором також не заперечується позивачем. Зазначені кошти не були позивачем повернуті як помилково отримані, ними він розпорядився на власний розсуд, що свідчить про справжнє волевиявлення на укладення Договору та користування результатами його укладення.

Твердження позивача щодо здійснення позивачем нечесної підприємницької практики (п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів») є безпідставним, оскільки зміст Договору містить положення про предмет, порядок та умови надання позики, порядок повернення позики та строк дії договору, розпис сукупної вартості позики, порядок та умови укладання і припинення Договору, відмови у наданні та одержанні позики, відповідальність за невиконання взятих зобов`язань, графік розрахунків. Водночас, офіційний сайт Товариства credit7.ua містить всю необхідну детальну інформацію для оформлення кредиту в режимі онлайн, зокрема, клієнт має доступ до підрозділу «ПРО НАС», в якому містяться документи, які містять повну інформацію: звітність, про фінансову установу, обов`язкову інформацію для клієнта перед укладенням договору, затверджені у Товариства Правила надання послуг та примірні договори, тощо. Отже, Товариство не обмежувало права позивача у доступі до інформації, що стосується правил надання фінансових послуг Товариством, а також права позивача, як користувача системи Інтернет щодо можливості ознайомитись з примірником Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту. Позивач під час укладання оспорюваного Договору мав необхідну, повну та доступну інформацію, яка за своєю суттю не містила у собі нечіткий, незрозумілий або двозначний її зміст, необхідний для здійснення свідомого вибору.

Оскільки за договором сума позики не перевищує однієї мінімальної заробітної плати та строк позики - менше одного місяця, до спірного Договору Закон України «Про споживче кредитування» застосуванню не підлягає.

Водночас відповідач стверджує, що раніше позивач вже користувався послугами Товариства, та попередні дві позики на аналогічних умовах позивачем за відповідними договорами погашено в повному обсязі, що є підтвердженням обізнаності ним з процедурою укладення електронних договорів та погодження з нею, а також з обізнаністю та погодженням з умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За положеннями ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Отже, суд приходить до висновку, що спірний договір про надання позики на умовах фінансового кредиту укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, який підписаний позивачем, який містить повну інформацію стосовно умов кредитування.

Отже, оспорюваний правочин було укладено належним чином у письмовій формі, що повністю відповідає вимогам законодавства.

Як вбачається з договору, у графі реквізити та підписи сторін зазначено прізвище, ім`я, по-батькові клієнта ОСОБА_3 , його паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, підпис.

Згідно п.2 ч. 1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним, з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно вимог ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Обов`язковими умовами для можливості визнання такого правочину дійсним, закон встановлює наступні: вчинення дії на виконання такого правочину однією із сторін; підтвердження вчинення такої дії іншою стороною шляхом прийняття виконання. При відсутності хоча б однієї з вказаних умов, суд не може визнати договір дійсним.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За правилами ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Правила надання грошових коштів у кредит перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Із запропонованими умовами позивач ознайомився та погодився з ними.

За таких обставин, суд вважає, що договір позики було укладено та підписано з дотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що під час укладання вищезазначеного кредитного договору були порушенні його права як споживача, шляхом не ознайомлення з умовами кредитування.

Згідно із п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Зміст оспорюваного договору містить положення про предмет, порядок та умови надання позики в умовах фінансового кредиту, порядок повернення позики та строк дії договору, розпис сукупної вартості кредиту, порядок та умови укладання і припинення договору, відмови у наданні та одержанні кредиту, відповідальність за невиконання взятих зобов`язань, графік сплати платежів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що офіційний сайт позивача містить всю необхідну детальну інформацію для оформлення кредиту в режимі онлайн.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» не обмежувало права позивача у доступі до інформації, що стосується правил надання фінансових послуг відповідачем а також права позивача, як користувача системи Інтернет щодо можливості ознайомитись з примірником Договору про надання позики.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що позивач під час укладання оспорюваного договору мав необхідну, повну та доступну інформацію, яка за своєю суттю не містила у собі нечіткий, незрозумілий або двозначний її зміст, необхідний для здійснення свідомого вибору.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано доказів укладання спірного правочину, з порушенням його прав, як споживача.

Посилання позивача на те, що підпис у договорі зроблено за допомогою факсиміле з боку уповноваженого представника відповідача без погодження сторонами аналогу власноручного підпису не відповідає дійсності, оскільки письмове погодження відбулося шляхом прийняття (акцептування) позивачем публічної пропозиції на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що позивач виявивши бажання отримати кредит, мав у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію та можливість ознайомитись з умовами, надав необхідні документи та отримав кредит.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахування наведеного вище та аналізуючи наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем не надано доказів в обґрунтування заявлених вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не є обґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову підстави для стягнення з відповідача судових витрат в порядку в порядку ст.141 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 3, 6, 15, 16, 203, 207, 208,215,216, 218, 230, 626, 628, 638, 640, 642, 1046 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 158, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про визнання недійсним договору позики - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30.06.2020

Суддя: Комаревцева Л.В.