Рішення № 90103996, 30.06.2020, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3365/19

2/683/468/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачів - адвоката Віхерко Н.О.

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/3365/19, №2/683/468/2020 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку користування квартирою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилаються на те, що їм на праві власності належить 7/18 частини квартири АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_1 належить 1/6 частина квартири, а ОСОБА_4 – 2/9 її частини. 11/18 частини спірної квартири перебуває у власності відповідачів.

Вказують, що спірною квартирою користуються лише відповідачі, які заперечують їхнє право на квартиру, не надають їм ключі від вхідних дверей квартири, тим самим створюють їм перешкоди у користуванні квартирою.

А тому, просять зобов`язати відповідачів усунути їм перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом їх вселення у зазначену квартиру та надання їм ключів від замків вхідних дверей квартири.

Крім того, вказують, що згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 вона складається із трьох житлових кімнат житловою площею 40,4 кв.м, загальною площею 66,4 кв.м, а саме: житлової кімнати (2) площею 9,7 кв.м, житлової кімнати (3) площею 18,4 кв.м, житлової кімнати (5) площею 12,3 кв.м, кухні площею 8,3 кв.м, ванної кімнати площею 2,5 кв.м, туалету площею 1,3 кв.м, кладовки площею 1,5 кв.м, коридору площею 10,5 кв.м, балкону площею 0,8 кв.м, лоджії площею 1,1 кв.м. Їм належить 7/18 частини спірної квартири, що становить 15,7 кв.м. житлової площі та 25,8 кв.м загальної площі.

А тому, просять на підставі ст.358 ЦК України виділити їм у користування житлову кімнату площею 18,4 кв.м, а відповідачам – житлову кімнату площею 9,7 кв.м з лоджією площею 1,1 кв.м та житлову кімнату площею 12,3 кв.м, решту приміщень залишити у їх спільному користуванні.

10 лютого 2020 року (до початку першого судового засідання у даній справі, яка розглядається у порядку спрощеного позовного провадження) позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, у якій також просять зобов`язати відповідачів усунути їм перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом приведення приміщення квартири у первинний стан відповідно до технічного паспорту, виданого Старокостянтинівським БТІ станом на 25 жовтня 2006 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині вказують, що у лютому 2020 року із відзиву, надісланого на їх адресу відповідачами, вони дізнались, що останні здійснили капітальний ремонт та переобладнання спірної квартири, зокрема частину коридору, туалет і ванну вони об`єднали у спільний санвузол, частину коридору та кладовку об`єднали в одне приміщення із житловою кімнатою площею 12,3 кв.м та кухнею із знесенням стіни між житловою кімнатою і кухнею, внаслідок чого змінилась площа вказаної кімнати та кухні, а також коридору.

Зазначені перепланування та ремонт у спірній квартирі відповідачі зробили без отримання попереднього дозволу виконкому місцевої ради, а також без їхньої згоди, як співвласників квартири, а тому вважають, що зміна розміру житлової площі квартири призвела до порушення будівельних норм і правил, в тому числі в частині заборони об`єднання газифікованої кухні із житловою кімнатою, а також до порушення їх прав, як співвласників квартири, через що просять забов`язати відповідачів привести приміщення квартири у первинний стан.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просить позов задоволити.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 – адвокат Віхерко Н.О. підтримала позов у повному обсязі, просить задоволити, посилаючись на те, що позивачі, як співвласники спірної квартири, мають такі ж права, як і відповідачі щодо користування квартирою. Однак, враховуючи, що відповідачі не допускають позивачів до квартири, не надають їм ключі від квартири, самостійно здійснили переобладнання квартири, що призвело до зміни житлової площі квартири, тому просить в судовому порядку зобов`язати їх усунути перешкоди позивачам у користування квартирою.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечили, однак визнали ту обставину, що позивачі не мають ключів від спірної квартири, а також, що ними без згоди позивачів було здійснено у спірній квартирі перепланування. Також відповідачі подали відзив, у якому просять відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірна квартира є їх єдиним місцем для проживання, а позивачі мають інше житло, де постійно проживають.

Відповідач ОСОБА_5 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, разом із іншими відповідачами подав відзив, у якому просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Зокрема, частка кожного із співвласників у зазначеній квартирі становить: ОСОБА_1 – 1/6, ОСОБА_4 – 2/9, ОСОБА_2 – 5/18, ОСОБА_3 – 1/6, ОСОБА_5 – 1/6.

У спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та їх діти: ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_6 .

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у спірній квартирі не проживають та не мають доступу до квартири, оскільки відповідачі не надають їм ключі від вхідних дверей квартири та не впускають їх у квартиру.

Зазначені обставини підтверджуються: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 16 лютого 2007 року відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, згідно якого квартира АДРЕСА_1 станом на 16 лютого 2007 року перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 й частка кожного із співвласників становила по 1/6; свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02 червня 2018 року, виданим державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотною Т.В., згідно якого ОСОБА_4 набула у власність 1/18 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02 червня 2018 року, виданим державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотною Т.В., згідно якого ОСОБА_2 набув у власність 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №169244045 від 05 червня 2019 року, згідно якої за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 – 1/6 та 1/9 частини, за ОСОБА_3 – 1/6 частину, за ОСОБА_4 – 1/6 та 1/18 частини, за ОСОБА_5 – 1/6 частини; свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 2017 року, згідно якого ОСОБА_9 змінила прізвище ОСОБА_10 на ОСОБА_11 ; довідкою відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №814 від 28 січня 2020 року про склад сім`ї ОСОБА_2 , згідно якої він зареєстрований та проживає по АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_12 ; актом обстеження житлово-побутових умов, складеним 28 січня 2020 року депутатом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області ОСОБА_13 , згідно якого у квартирі АДРЕСА_1 з 2008 року постійно проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , матеріалами інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_1 , а також довідкою Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області від 25 вересня 2019 року про результати перевірки за зверненням ОСОБА_1 , зареєстрованим в ЖЄО за №5709 від 16.09.2019 року, про те, що ОСОБА_3 не впускає її у квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, факт проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 та користування усією квартирою, а також факт вчинення ними перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у користуванні спірною квартирою підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності закріплено і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практикою Європейського суду з прав людини, які за змістом ч.4 ст.10 ЦПК України є джерелом права в Україні і підлягають застосуванню судами.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1, ч.2 ст.319 ЦК України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч.1 ст.383 ЦК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Судом встановлено, що відповідачі чинять перешкоди позивачам у вільному володінні та користуванні спірною квартирою, яка належить їм усім на праві спільної часткової власності, не допускають їх до квартири, тим самим порушують їх право власності, а тому порушені права ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підлягають захисту шляхом вселення їх у спірну квартиру, а також шляхом зобов`язання відповідачів надати їм ключі від замків вхідних дверей зазначеної квартири.

Судом також встановлено, що на момент набуття права власності сторін на квартиру АДРЕСА_1 вона складалась із трьох відокремлених житлових кімнат площею 12,3 кв.м, 18,4 кв.м, 9,7 кв. м, кухні площею 8,3 кв.м, ванної кімнати площею 2,5 кв.м, туалету площею 1,3 кв.м, коридору площею 10,5 кв.м, кладовки площею 1,5 кв.м, балкону площею 0,8 кв.м та лоджії площею 1,1 кв.м., житлова площа квартири складала 40,4 кв.м, загальна площа – 66, 4 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на квартиру, складеним 25 жовтня 2006 року Старокостянтинівським БТІ.

У 2018 році відповідачі провели капітальний ремонт квартири та її переобладнання, знесли простінки, внаслідок чого площа житлових та нежитлових приміщень змінилась.

Так, згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , що виготовлений ПП «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 січня 2020 року, вбачається, що частина коридору, туалет та ванна були об`єднані у спільний санвузол із замуруванням входу до кухні, інша частина коридору та кладовка були об`єднані із житловою кімнатою площею 12,3 кв.м та кухнею, при цьому вхід до кухні здійснюється через житлову кімнату площею 12,3 кв.м, яка є прохідною. В результаті перепланування житлова площа спірної квартири збільшилась на 3,4 кв.м, а нежитлова відповідно зменшилась.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали, що згоди позивачів на переобладнання спірної квартири вони не отримували.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст.356 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Оскільки відповідачі самостійно, без згоди інших співвласників спірної квартири – ОСОБА_1 та ОСОБА_4 провели перепланування квартири, що призвело до зміни житлової та нежитлової площ, а також до зміни розташування однієї із житлових кімнат, яка стала прохідною, й позивачі не погоджуються із такими змінами, яких зазнало належне їм майно, тому порушене право позивачів підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідачів привести приміщення квартири АДРЕСА_1 у первинний стан відповідно до технічного паспорту, виданого Старокостянтинівським БТІ станом на 25 жовтня 2006 року.

Що стосується позовних вимог в частині встановлення порядку користування спірною квартирою, то ці вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.2 та ч.3 ст.358 ЦК України співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Звертаючись до суду із вимогами про встановлення порядку користування квартирою, позивачі просили встановити такий порядок, виходячи із розташування та площ житлових та нежитлових приміщень, зазначених у технічному паспорті на квартиру, виготовленому Старокостянтинівським БТІ станом на 25 жовтня 2006 року.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зазнала значних змін внаслідок її перепланування, й фактично приміщення квартири не відповідають по площі та розташуванню тим приміщенням, які зазначені у технічному паспорті на квартиру від 25 жовтня 2006 року. Вимог про встановлення порядку користування спірною квартирою, виходячи із розташування житлових та нежитлових приміщень, які існують фактично на час розгляду справи, позивачі не заявляли, натомість просили зобов`язати відповідачів привести приміщення спірної квартири у попередній стан й такі вимоги судом задоволено.

Оскільки позивачі просили встановити порядок користування приміщеннями, яких фактично на час розгляду справи не існує, тому їх вимоги щодо встановлення порядку користування квартирою є передчасними та не можуть бути задоволені до виконання рішення суду в частині приведення приміщення квартири АДРЕСА_1 у первинний стан відповідно до технічного паспорту, виданого Старокостянтинівським БТІ станом на 25 жовтня 2006 року.

При розподілі судових витрат, суд виходить із положень ст.141 ЦПК України та стягує з відповідачів на користь позивачів понесені ними судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. (за вимоги про усунення перешкод у користування квартирою, які задоволені судом), а також 1500 грн. понесених ними витрат на професійну правничу допомогу. Отже, з кожного із відповідачів слід стягнути по 378 грн. 07 коп. судових витрат на кожного із позивачів (768,40 +1500) : 2 : 3).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 усунути ОСОБА_1 , ОСОБА_4 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1 та надання їм ключів від замків вхідних дверей зазначеної квартири.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 усунути ОСОБА_1 , ОСОБА_4 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом приведення приміщення квартири АДРЕСА_1 у первинний стан відповідно до технічного паспорту, виданого Старокостянтинівським БТІ станом на 25 жовтня 2006 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 378 грн. 07 коп. судових витрат з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по 378 грн. 07 коп. судових витрат з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначені процесуальні строки продовжуються до закінчення строку дії карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 30.04.1996 року Теофіпольським РВ УМВС України у Хмельницькій області.

Відповідач: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 28 січня 2015 року Старокостянтинівським РС УДМС України у Хмельницькій області.

Повне рішення складено 22 червня 2020 року.

Суддя: