Рішення № 90103043, 16.06.2020, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1345/19

Провадження №2/472/54/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Ставніченко А.П.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 смт. Веселинове цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказала, що рішенням Веселинівського районного суду від 24 листопада 2004 року по справі №1166/2005, яке змінено ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2005 року, за її позовом до ОСОБА_4 з останнього стягуються аліменти на утримання їх спільного сина - ОСОБА_5 у розмірі 120,00 грн.

Зазначає, що вона одна працює, отримуваного нею доходу недостатньо, доходів з будь-якої іншої діяльності не має, тому сама не спроможна забезпечити належний рівень життя дитини, яка на теперішній час потребує значно більших грошових коштів для її утримання та всебічного розвитку.

У зв`язку з наведеними обставинами та з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2019 році, просила збільшити розмір аліментів з твердої грошової суми у розмірі 120,00 грн. на 1/4 частку усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явилась, але забезпечила участь в судовому засіданні свого представника ОСОБА_1 , який позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві, та зокрема зазначив, що розмір аліментів в сумі 120 грн. на даний час недостатній для забезпечення належного утримання дитини.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не прибув, але забезпечив участь в судовому засіданні свого представника ОСОБА_2 , який в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що відповідач уклав шлюб з ОСОБА_6 та в них народилося двоє дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебувають на його утриманні, а тому розмір аліментів в частці ј від його доходів буде завеликим.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.12).

Рішенням Веселинівського районного суду від 24 листопада 2004 року по справі №1166/2005, яке змінено ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2005 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 у розмірі 120 грн. щомісячно.

Відповідач ОСОБА_4 перебуває в іншому шлюбі з ОСОБА_6 .

Від цього шлюбу він має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .

Як на підставу позовних вимог, позивач посилалася на те, що відповідач сплачує аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 120 грн. щомісячно, однак на сьогоднішній день цих коштів недостатньо.

За змістом ст. 51 Конституції України дитинство являється об`єктом охорони держави.

Згідно з ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у зв`язку з покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення їх розміру. При цьому, на відміну від зміни розміру аліментів (ст. 192 СК України), визначених за рішенням суду, законом не визначено переліку підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Право вимагати заміни способу присудження аліментів може обумовлюватися мінливістю життєвих обставин, зазначених ст.182 - 184 СК України.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

При цьому суд повинен враховувати встановлені ч. 2 ст. 182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не лише норми ст. 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють обов`язок батьків утримувати своїх дітей, зокрема: ст. 181 «Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі».

Позовні вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини, а також на зміні матеріального становища платника аліментів.

В будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства, суд зважує на те, що присуджуючи аліменти, суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення - у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів - законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначивши способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Відповідно до частини першої та другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також необхідно зауважити, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (на час звернення з позовом - 07.11.2019 року) прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років складав: з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум становить 2027 грн., з 1 липня - 2118 грн., з 1 грудня - 2218 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років складає: з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум - 2218 грн., з 1 липня - 2318 грн., з 1 грудня - 2395 грн.

Таким чином, державою щорічно встановлюється прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення для загальної оцінки рівня життя в Україні.

Зважаючи на щорічне зростання прожиткового мінімуму, не потребує доведення той факт, що вартість життя щорічно зростає, що впливає на матеріальний стан позивача.

Таким чином, розмір аліментів, який стягується з відповідача на утримання неповнолітнього сина в розмірі 120,00 грн., є значно нижчим від законодавчо встановленого на даний час мінімального розміру аліментів, тоді як розмір стягуваних аліментів, має бути мінімально достатнім задля створення рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також враховуючи знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей, постійного зростання цін на продукти харчування, речі першої необхідності у зв`язку з чим матеріальний стан позивачки погіршився, при цьому потреби на дитину зросли, відтак збільшилися видатки на проживання, що виключає можливість забезпечувати належне та повноцінне утримання дитини з розміру аліментів, визначеному у рішенні суду від 24 листопада 2004 року, яке змінено ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23.06.2005 року.

На думку суду, збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку одночасно, є доказом зміни (погіршення) майнового стану того з батьків, з яким проживає дитина, оскільки потребує значно більших витрат на її утримання.

Разом з тим, суд вважає, що за віком відповідач є працездатною особою, доказів на предмет скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров`я, які б унеможливлювали ним сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини у збільшеному розмірі суду не подав, за таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку про можливість їх сплати останнім.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_4 перебуває в іншому шлюбі та має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей від цього шлюбу, а тому розмір аліментів необхідно визначити в 1/6 частину від всіх видів заробітку (доходів) відповідача.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 141, 258, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення, - задовольнити частково.

Змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2004 року з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , уродженця смт. Веселинове Миколаївської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , уродженки смт. Веселинове Миколаївської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із твердої грошової суми в розмірі 120,00 гривень щомісячно, на 1/6 (одну шосту) частину всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягувати з дня набрання рішенням суду законної сили

Відкликати виконавчий лист №2-635, виданий Веселинівським районним судом Миколаївської області 23.06.2005 року на підставі рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2004 року, після погашення заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні №25925167/1.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , уродженця смт. Веселинове Миколаївської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 768,40 грн.

Отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 23 червня 2020 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко