Постанова № 9010067, 07.12.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

07.12.09                                                                                           Справа № 26/19

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Гулик Н.

за участю представників сторін:

від позивача- з»явився

Від відповідача- з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ»ЛК Юкрейн Груп»

на рішення господарського суду Львівської області від 03.03.09

у справі № 26/19

за позовом - ЗАТ Компанія »Райз»

до відповідача - ТзОВ»ЛК Юкрейн Груп»

про стягнення 26932404,15 грв.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від

03.03.09 у справі № 26/19 позов ЗАТ Компанія »Райз»

задоволено частково. Судові витрати покладено на обидві

сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛК Юкрейн

Груп", с. Побужани, вул. Шкільна, 127, Буський

район, Львівська область (р/р 2600700002840 у філії

ВАТ»Укрексімбанк», МФО 325718, код ЄДРПОУ 34978102) на

користь Закритого акціонерного товариства компанії „Райз", м.

Київ, вул. Заболотного, 152 (р/р 26001180016675 в

Укрексімбанку,м. Київ,: МФО 322313, код ЄДРПОУ 13980201) 19

730 017 грн; 63 коп. основного боргу з урахуванням курсової

різниці, 1 398 821 грн. 00 коп. відсотків за неправомірне-

користування чужими грошовими коштами, 1 277 004 грн. 20 коп.

пені, 25 500 грн. 00 коп. державного мита та 85 грн. 45 коп.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу. У решті частини позовних вимог у задоволенні

відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав

апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та

прийняти нове, яким в позові відмовити. Вимоги апеляційної

скарги обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням

норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини,

що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні

суду, не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:

Предметом даного спору є стягнення 19 730 017,63 грв. заборгованість за поставлений товар з урахуванням курсової різниці; 1 398 821,00 грв. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами; 1 064 086,32 грв. інфляційне збільшення; 1 277 004,20 грв. пені; 5 420 582,17 грв. збитків та 159 633,84 грв. - 3% річних.

Як встановлено судом та перевірено колегією суддів між сторонами укладено договори поставки на умовах товарного кредиту № 1085/113 від 06.06.2007 р., № 1085/121 від 24.09.2007 р., № 8323-1693(0) від 05.12.2007 р., № 8323-1694(0) від 07.12.2007 р., № 8323-1695(0) від 25.12.2007 р., № 8323-2683(0) від 05.02.2008 р., 8323-2684(0) від 14.03.2008 р., № 8323-2685(0) від 11.04.2008 р., № 8323-2687(0) від 30.05.2008 р., № 8323-2688(0) від 28.07.2008 р., № 8323-2690(0) від 15.07.2008 р..

Відповідно до п. 1.1. умов договорів Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідача) сільськогосподарську техніку, продукцію виробничо Технічного призначення, на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк та під процент, а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти товар, сплатити його ціну, а також проценти за користування товарним кредитом. Найменування товару, його кількість, ціна, асортимент, номенклатура, строк передачі товару Покупцю (відповідачу) та базис поставки визначаються в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до цих договорів позивач відпустив, а відповідач отримав по накладним сільськогосподарську техніку та продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 26 916291,79 грн. Факт поставки товару на цю суму підтверджено видатковими накладними доданими позивачем до позовної заяви.           Проте, позивач ствердив, що оплата за поставлений товар згідно цих договорів здійснена лише частково на суму 13 297183,85_грн., про що не заперечив відповідач.            При цьому, будь-яких претензій щодо кількості та якості відпущеного товару як під час його приймання так і до подання позивачем позовної заяви відповідачем заявлено не було. Більше того, заборгованість станом на 01 грудня 2008 р. відповідач визнав, підписавши акти звірки взаємних розрахунків по всіх договорах поставки.

Позивач вказав, що від відповідача за період з 01 грудня 2008р. по 30 січня 2009р. не здійснено жодного перерахунку коштів. Отримано лише мінеральне добриво Нітроамофоска 16:16:16 за накладними № ЛК-12/07 від 19.12.2008 року, № ЛК-12/13 від 29.12.2008 року та №22/30/01 від 30.01.2009 року на загальну суму 498 000,00 грн., яким було погашено відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 57 704,37 грн. по договорам № 8323- 1693(0), № 8323-1694(0), № 8323-1695(0), № 8323-2683(0), № 8323-2684(0),№8323-2685(0),№8323-2687 (0), № 8323-2688(0), № 8323-2690(0) та частини заборгованості по відсотках за користуванням кредитом за договором поставки на умовах товарного кредиту № 1085/113 від у 06.06.2007 р. в сумі 440 295,63 грн.           Як встановлено судом з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію від 29.12.2008 р. про повне погашення заборгованості. Однак всупереч вимогам ст.ст. 7,8 ГПК України, відповідь про результати розгляду претензії відповідач не надіслав. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належний чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог і щодо виконання зобов'язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.           Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.           Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Згідно п. 2.2 вище зазначених договорів поставки сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті в гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) у валюті (євро чи доларах США) вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до валюти (євро чи доларах США) встановлений на день фактичної оплати Покупцем ціни Договору. Оскільки відповідач ціни договору не сплатив, допустив прострочення виконання умов договору, позивач має право визначити суму заборгованості з урахуванням курсової різниці станом на дату подання позову до суду. Офіційний курс гривні до Долара США на день подання позовної заяви (04.02.2009 р.) становив 770 гри. за 100 долар США, до євро - 982,52 грн. за 100 євро («Урядовий кур'єр»№ 19 від 04.02.2009 р.), а тому сума заборгованості з врахуванням курсової різниці заявлена позивачем підлягає задоволенню в повному обсязі, зокрема у розмірі 19 730017 грв.63 коп. Як вище зазначалося суд першої інстанції частково задоволив позов ЗАТ»компанія»Райз». ЗАТ»компанія»Райз»рішення суду першої інстанції не оскаржило в апеляційному порядку, що свідчить про згоду товариства з висновками суду першої інстанції і щодо нарахування пені і відсотків за користування грошовими коштами. А саме, оскаржуваним рішенням суду, останній присудив до стягнення з ТзОВ»ЛК Юкрейн груп»1 398 821 грн. 00 коп. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами; 1 277 004 грн. 20 коп. пені; 25 500 грн. 00 коп. державного мита та 85 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Однак, 02.12.09 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача подано заяву, якою останній відмовляється від стягнення з відповідача 1 398821 грв. 00 коп. відсотків за неправомірне користування коштами ( позивач уточнив суму в судовому засіданні 07.12.09) та пені у розмірі 1 277004грв.20 коп., які суд першої інстанції оскаржуваним рішенням присудив до стягнення.

З огляду надосліджене та керуючись 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу ТзОВ»ЛК Юкрейн Груп»залишити без

задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 03.03.09

у справі № 26/19 скасувати частково. Прийняти нове

рішення. Позов задоволити частково. Стягнути з

ТзОВ„ЛК Юкрейн Груп", с. Побужани, вул. Шкільна,

127, Буський район, Львівська область (р/р

2600700002840 у філії ВАТ»Укрексімбанк», МФО 325718, код

ЄДРПОУ 34978102) на користь Закритого акціонерного товариства

компанії „Райз", м.Київ, вул. Заболотного, 152 (р/р

26001180016675 в Укрексімбанку, м. Київ,: МФО 322313, код

ЄДРПОУ 13980201) 19 730 017 грн; 63 коп. основного боргу з

урахуванням курсової різниці. У решті позовних вимог

у задоволенні відмовити.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції

покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених

позовних вимог.

Господарському суду Львівської області видати накази

відповідно до ст.. 116 ГПК України.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий-суддя Р. Марко

Суддя Т. Бонк

Суддя С. Бойко