Рішення № 90100073, 26.06.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/9084/18

Провадження № 2/947/162/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.,

за участю секретаря судового засідання Бродецької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до правонаступника ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про встановлення сервітуту, посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею, 0,0204 га, по АДРЕСА_1 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31.03.2008 року з домоволодіння АДРЕСА_1 , виділена в натурі частка у розмірі ј , за ОСОБА_3 визнано право власності на самостійний об`єкт нерухомості житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2008 року за ОСОБА_3 визнано право власності на самостійний об`єкт нерухомості - житловий будинок літ «Кк», з господарськими спорудами у вигляді літної кухні літ «М», сараю, літ «Н», навісу, літ «Л», що розташовані на земельній ділянці площею 0,0644 га. У червні 2018 року ОСОБА_3 почала проводити будівельні роботи із демонтажу літньої кухні літ. «М», сараю літ. «Н», навісу, літ. «Л» у впритул до стіни житлового будинку позивачки - літ. «А», що позбавляє та її доступу для обслуговування стіни власного будинку.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала до суду відзив на позовну заяву, у якій просить у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачкою не надано жодних доказів звернення з пропозицією про укладання договору про встановлення сервітуту у позасудовому порядку та не надано доказів щодо отримання негативної відповіді на таку пропозицію. Також позивачем було пропущено строк позовної давності щодо оскарження питань з приводу користування та обслуговування стіни дому АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню повінстю.

Судом встановлено, що на підставі договору 1230 від 22.12.2006 року, про поділ нерухомого майна, державний реєстратор - приватний нотаріус ОМНО Тітаренко О.С., ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 , що вбачається з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі державного акту серії ЯГ № 951639, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0204 га, по АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31.03.2008 року позов ОСОБА_3 задоволено, виділено з домоволодіння АДРЕСА_1 , в натурі ј частину будинку, та за ОСОБА_3 визнано право власності на самостійний об`єкт нерухомості житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , припинене право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на зазначений будинок.

Додатковим рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2008 року за ОСОБА_3 визнано право власності на самостійний об`єкт нерухомості - житловий будинок літ «Кк», з господарськими спорудами у вигляді літної кухні, літ «М», сараю, літ «Н», навісу, літ «Л», що розташовані на земельній ділянці, площею 0,0644 га.

Рішенням апеляційного суду м. Одеси від 25.02.2011 року додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок літ. «Кк», загальною площею 272, 1 кв.м., в тому числі, житловою площею 101,0 кв.м., відмовлено.

Відповідно до відповіді КП «ОМБТІ та РОН» № 243446.65 від 29.03.2011 року на підставі рішення суду зроблено запис в книзі 295 на сторінці 44, р. № 4298, про скасування реєстрації право власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_3 , за ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та залишила на ім`я своєї дочки ОСОБА_2 заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори 06.09.1997 року , зареєстрований у реєстрі за № 7-1966.

29.03.2019 року за заявою позивача до участі у справі було залучено правонаступника позивача ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, ОСОБА_3 у червні 2018 року почала проводити будівельні роботи із демонтажу літньої кухні, літ. «М», сараю, літ. «Н», навісу, літ. «Л», по АДРЕСА_1 , без дозвільної документації, про що 06.07.2018 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради був складений припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, оскільки будівництво здійснюється впритул до стіни житлового будинку позивачки - літ. «А», що лишає її доступу для обслуговування стіни власного дому.

Згідно зі ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) . Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Відповідно до п. п. а, ж ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України, власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

Згідно з ч. 1,2 ч. 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до висновку № 136/2019 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 03.12.2019 року, неможливо забезпечити обслуговування та підтримання у належному стані тильної стіни житлового будинку за літ. «А», що розташований по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , без виділення земельної ділянки для обслуговування або встановлення земельного сервітуту. Розмір земельної ділянки, що є необхідною для обслуговування та підтримання у належному стані тильної стіни житлового будинку літ. «А», що розташований по АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , становить -7.1 м кв.; для обслуговування та підтримання у належному стані тильної стіни житлового будинку за літ. «А», що розташований по АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , необхідно виконати наступні будівельні роботи: обштукатурити та виконати оздоблювані роботи, облаштувати вимощення по периметру стіни, яке повинне щільно примикати до цоколя будівлі, при цьому похил вимощення повинен бути не менше ніж 1% і не більше ніж 10%.

Таким чином, позивачка не може забезпечити обслуговування та підтримання у належному стані тильної стіни житлового будинку, літ. «А», що розташований по АДРЕСА_1 , яка їй належить без виділення земельної ділянки для обслуговування або встановлення земельного сервітуту, тому суд вважає за необхідне встановити постійний, безоплатний земельний сервітут, який необхідний для обслуговування частини житлового будинку літ. «А», для установки будівельних обладнань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту та обслуговування стіни житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Посилання відповідача не те, що позивачкою пропущений строк позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки позивачка звернулася до суду після того, як у червні 2018 року ОСОБА_3 почала проводити будівельні роботи впритул до стіні її житлового будинку, чим позбавила її доступу для обслуговування стіни власного будинку, тому вона 19.07.2018 року і звернулась з позовною заявою до суду.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За проведення судової будівельно-технічної експертизи позивачем ОСОБА_1 було сплачено 6000 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути ці витрати з відповідачки.

Також, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., який сплачено позивачкою при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 257, 401- 404 ЦК України, ст. 98-100 ЗК України,ст. ст. 10-13, 76-83, 133, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту задовольнити повністю.

Встановити постійний та безоплатний сервітут на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_2 , на ширину проходу, необхідного для обслуговування частини житлового будинку літ. «А», для установки будівельних обладнань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту та обслуговування стіни житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати зі сплати вартості судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Пучкова І. М.