Рішення № 90099489, 30.06.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/65/17

провадження № 2/631/40/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Камінська Марина Ігорівна, що діє на підставі довіреності б/н від 14 грудня 2016 року, звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 2007971021 від 06 лютого 2014 року у розмірі 24786 гривень 66 копійок та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 06 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2007971021, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 19030 гривень 00 копійок строком на 36 місяців. У відповідності до пункту 1.1 кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом була використана процентна ставка у розмірі 0,01% річних.

Відповідач зобов`язалась прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом в порядку та на умовах, що зазначені кредитним договором. Згідно з пунктом 1.4.2 з підпунктами, частини 2 кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється відповідачем щомісячно у розмірі та строки визначені у Графіку платежів.

Також представник позивача стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги за даним кредитним договором у порядку відступлення прав первісним кредитором. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на підставі статтей 512, 514, 1077 - 1079, 1082 та 1084 Цивільного кодексу України набуло право вимоги за кредитним договором від 06 лютого 2014 року № 2007971021 на підставі договору факторингу від 22 грудня 2014 року за № 22/12/14/1-1, що був укладений з Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», як первісним кредитором. У зв`язку з чим, як зазначив позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2007971021 від 06 лютого 2014 року.

Позивач стверджує, що розмір набутого ним права вимоги за вищевказаним кредитним договором складає 24786 гривень 66 копійок, яка складається з наступного: 18446 гривень 20 копійки - заборгованість по сплаті кредиту; 1 гривень 46 копійок - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 6339 гривень 00 комісії - сума комісії.

В обґрунтування підстав для нарахування вищевказаних сум заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості за договором.

Оскільки позичальником ОСОБА_1 так і не були повернені кошти за кредитним договором, представник позивача змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2017 року головуючим суддею визначено суддю Пархоменко І. О.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 20 вересня 2017 року під головуванням судді Пархоменко І. О. відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 листопада 2017 року закінчено підготовче провадження у цивільній справі та справу призначено до судового розгляду. По суті справа не розглянута.

Розпорядженням керівника апарату суду за № 945 від 19 вересня 2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи й згідно відповідному протоколу від 19 вересня 2018 року справу з єдиним унікальним № 631/65/17 (провадження № 2/631/186/18) передано до розгляду судді Трояновській Т. М.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 20 вересня 2018 року справу прийнято до провадження суддею Трояновською Т. М., у зв`язку із закінченням відрядження судді Пархоменко І. О.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 грудня 2019 року було задоволено клопотання про заміну сторони у цивільній справі та замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА».

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 30 червня 2020 року було визначено про заочний розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ПРЕМ`ЄРА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА» в судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись своїм правом, наданим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА» за довіреністю - Ковальчук А. М. направила на електронну адресу суду заяву, яка була зареєстрована за вхідним № ЕП - 1311/20 - вх.. від 22 червня 2020 року, відповідно до якої просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА», задовольнити їх позовні вимоги, що викладені в позовній заяві первинного позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у повному обсязі, зазначивши, що проти заочного розгляду справи не заперечують.

Аналогічна за змістом заява надійшла на адресу суду й засобами поштового зв`язку.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судові засідання, що призначалися до розгляду неодноразово, не з`являлася, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася за адресою місця реєстрації, вказаною у довідці Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області. Згідно з даними поштового відділення УДППЗ «Укрпошта», судові повістки з викликом до суду повернулися на адресу суду з відміткою про неможливість вручення - «за закінченням встановленого терміну зберігання». За таких обставин, відповідно до частини 1 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач ОСОБА_1 вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи.

У судове засідання, що було призначено на 30 червня 2020 року ОСОБА_1 також повідомлялась шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/).

Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомила; з заявами про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності до суду не зверталася. Відзив на позовну заяву згідно приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України ОСОБА_1 не подала.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явилася у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як вбачається і матеріалів справи, 06 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП БАНК» в особі члена Правління ОСОБА_3 та начальника Управління з продажів роздрібного бізнесу та управління мережею ОСОБА_2 з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, був укладений договір про надання споживчого кредиту за № 2007971021. Згідно умов зазначеного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі: 15000 гривень 00 копійок; на придбання послуг у продавця 1: 3780 гривень 00 копійок; на придбання послуг у продавця 2: 250 гривень 00 копійок. Загальна сума кредиту становить 19030 гривень 00 копійок. Строк кредиту складає 36 місяців (з 06 лютого 2014 року по 06 лютого 2017 року). Для розрахунку відсотків за користування кредитом використовувалась процентна ставка у розмірі 0,01% річних (пункт 1.1 Договору).

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Так, відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 Договору банк надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов кредитного договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором та додатком № 1 «Графік платежів», що є його невід`ємною частиною, а також виконувати умови кредитного договору.

Датою надання кредиту позичальнику є дата підписання позичальником даного договору (підпункт 1.3.1 пункту 1.3 Договору).

Пунктом 1.3.3 пункту 1.3 Договору визначено, що порядок здійснення повідомлень, порядок і стоки проведення взаєморозрахунків між банком і позичальником, здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору. Сума комісії та вартість оформлення кредиту, сплачені позичальником, не повертаються.

При цьому, згідно з підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 Договору, позичальник зобов`язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов`язання встановлені кредитним договором не пізніше «06» лютого 2017 року.

Сума отриманого кредиту погашається щомісячно в дату платежу та в розмірі, зазначеному в графіку платежів (підпункт 1.4.2 пункту 1.4 Договору).

У підпункті 1.4.2 пункту 1.4 Договору сторони домовились, що проценти за користування кредиту нараховуються та сплачуються щомісячно з погашенням суми отриманого кредиту.

З копії розписки, що міститься у матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала картку INSTANT CARD № НОМЕР_1 , термін дії 12/16 та ПІН - код до неї, емітованої на її ім`я Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

Також із матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «УНІКА Життя» в особі страхового агента Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування життя № 04/03/03/2007971021.

22 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю«ОТП Факторинг Україна» у відповідності до статей 514, 1077 - 1079, 1082 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н. Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання, у тому числі за вищевказаним кредитним договором, тобто до первісного позивача перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за кредитними договорами, про що було повідомлено відповідача, що підтверджено копією повідомлення № 200220165 від 05 січня 2015 року.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» виконав усі взяті на себе зобов`язання, проте відповідачем ОСОБА_1 було порушено зобов`язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, що вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 виконання зобов`язань за кредитним договором № 2007971021 від 06 лютого 2014 року відповідач станом на 24 листопада 2016 року має заборгованість у розмірі 24786 гривень 66 копійок, яка складається з наступного:

-18446 гривень 20 копійок - заборгованість по сплаті кредиту;

-1 гривня 46 копійок - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом;

-6339 гривень 00 копійок - сума комісії.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та у встановленому законом порядку не спростовано.

Підпунктом 1.5.4 пункту 1.5 Договору встановлено, що в разі порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісією, вимагати виконання інших зобов`язань за кредитним договором.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору від 06 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити.

Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно вимог статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши від банку кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати процентів за користування грошима належним чином не виконала.

Також із матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», керуючись главою 47 Цивільного кодексу України, уклали Договір факторингу № 30082019п, згідно з яким відбулося переуступлення прав вимог за рядом кредитних договорів.

Цього ж дня, а саме 30 серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА», керуючись главою 47 Цивільного кодексу України, уклали Договір факторингу № 30082019ДФП.

Відповідно до умов вказаного Договору факторингу № 30082019ДФП від 30 серпня 2019 року відбулося переуступлення прав вимог за рядом кредитних договорів, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальності «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА», набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», у тому числі і до громадянки ОСОБА_1 .

Так, з підпункту 6.2.3 пункту 6 Договору факторингу вбачається, що право вимоги переходить до фактора з моменту виконання зобов`язання щодо перерахування платежів, визначених пунктом 7. 2 цього Договору, передачі Реєстру боржників, форма якого наведена у додатку 1 до цього договору та підписання акту приймання - передачі реєстру боржників, форма якого наведена у додатку № 2 до цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому, виконання фактором та клієнтом умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників (підпункт 6.2.3 пункту 6 Договору факторингу).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші право чини (пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 1 частини 1 саттті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (частина 1 статті 1080 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок неповідомлення про відступлення права грошової вимоги боржником було здійснено платіж на погашення кредиту на користь клієнта, у зв`язку з чим зменшився розмір заборгованості, ОСОБА_1 не надано і матеріали справи не містять.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА», як новий кредитор, має право вимагати від відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, який прострочив виконання зобов`язань, повернення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за № 2007971021 від 06 лютого 2014 року.

При цьому судом встановлено, що на момент набуття позивачем права вимоги заборгованість відповідача була простроченою у заявленій до стягнення сумі - 24786 гривень 66 копійок

Враховуючи, що відповідач не спростував обставини щодо невиконання умов договору з банківською установою, суд вважає докази, надані позивачем достовірними, а позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1600 гривень 00 копійок, що підтверджено платіжним дорученням № 331 від 17 січня 2017 року.

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд дійшов до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 204, частиною 1 статті 512, частиною 1 статті 514, статтями 516, 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, частиною 1 статті 1077, статтями 1080, 1082 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 76 - 81, 83, 128, 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 289, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2007971021 від 06 лютого 2014 року у розмірі 24786 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до пункту 15.5 розділу 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України процесуальний строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ПРЕМ`ЄРА», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Предславинська, будинок № 28, кімната № 702, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36756239.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т. М. Трояновська