Постанова № 9009883, 15.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2009                                                                                           № 25/257

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ППриватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2009

у справі № 25/257 (суддя

за позовом                               Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про                                                   стягнення 8475,85 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 24.11.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.12.2009.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 у справі № 25/257 в позові відмовлено повністю.

          Рішення мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем грошових коштів у сумі 8 178,52 грн., оскільки немає доказів, що підтверджували б факт закриття рахунку Львівської філії "Торговий дім Західна молочна група № 26001501014002 в ВАТ КБ "Надра", на який були направлені грошові кошти позивача за платіжними дорученнями № 1016 і №1101 від 28.01.2009 та позивачем не надано доказів списання АКІБ "Укрсиббанк" вказаної суми коштів з рахунку позивача.

          Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 у справі № 25/257 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          На думку заявника, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень абз.2 п.22.6 ст.22, п.32.3 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні", абз.2 п.2.31, п.2.33 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відповідач зобов’язаний був повернути грошові кошти, перераховані позивачем на рахунок ТзОВ "Торговий дім "Західна молочна група" у філії КБ "Надра" ЛРУ, який на момент поступлення коштів в банківську установу вже був закритий товариством – отримувачем коштів, однак не повернув їх позивачу, та відсутність у відповідача правових підстав для збереження коштів, перерахованих позивачем, незважаючи на звертання позивача у листах № 5798 від 12.03.2009, № 5839 від 20.03.2009, від 18.05.2009, з проханням повернути кошти.

          Заявник стверджує, що висновок суду, про ненадання позивачем доказів списання з рахунку позивача коштів, суперечить нормам матеріального права, враховуючи положення п.2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, в редакції, яка діяла на момент здійснення платежів; із абзацу другого пункту 2.14 вказаної Інструкції вбачається, що поняття: "Дата виконання розрахункового документу" є тотожним поняттю: "Списання банком коштів за розрахунковим документом", крім того, факт списання коштів підтверджується витягом із особового рахунку.

          Заявник посилається на невідповідність обставинам та матеріалам справи висновку суду про недоведеність факту отримання відповідачем коштів та факту закриття відповідачем рахунку підприємства-отримувача грошових коштів, оскільки з клопотанням від 10.07.2009, позивачем було подано суду для долучення до матеріалів справи корінець повідомлення від платника податків про закриття рахунку в установі банку та, крім того, судом безпідставно не взято до уваги той факт, що відповідач у листі № 21-3657 від 05.06.2009 визнає отримання від позивача коштів згідно із платіжними дорученнями №№ 1016, 1101.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить, при прийнятті рішення, врахувати, що 04.02.2009 позивачем перераховано на рахунок № 26001501014002 кошти, проте рахунок було того ж дня закрито, що підтверджується довідкою по рахунку, а кошти з рахунку АКБ "Укрсиббанк" було зараховано, як: "Суми до з’ясування", що підлягають поверненню; дане зобов’язання підпадає під дію мораторію, який введено з 10.02.2009 до 10.08.2010 та продовжено до 10.02.2010, відповідно, постановами Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 та № 452 від 05.08.2009, при цьому відповідач посилається на положення ст.ст.2, 58, 59, ч.3 ст.85 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

          Відповідно до ухвал апеляційного господарського суду від 26.10.2009, 24.11.2009, сторонами надані документи.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем пред’явлено позов до відповідача про стягнення суми безпідставно набутого майна в розмірі 8 178,52 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 182,84 грн., інфляційних у розмірі 114,49 грн., судових витрат, керуючись ст.ст.4, 536, 1212-1214 ЦК України, ст.ст.1, 231 ГК України, а також з посиланням на ч.1 ст.509 та ст.625 ЦК України.

          Як вбачається із матеріалів справи, за платіжними дорученнями № 1016 та № 1101 від 28.01.2009 позивачем перераховано Львіській філії ТзОВ ТД ЗМГ, рахунок № 26001501014002 у філії ВАТ КБ "Надра" Львівській, грошові кошти у сумах 7 826,06 грн. та 352,46 грн., відповідно.

          На зазначених платіжних дорученнях №№ 1016, 1101 є штамп установи банку – одержувача коштів: АКІБ "УкрСиббанк" від 04.02.2009 та напис: "Проведено банком 04.02.2009", скріплений підписом посадової особи банку.

          У зв’язку з незарахуванням грошових коштів, перерерахованих позивачем за платіжними дорученнями №№ 1016, 1101 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західна молочна група", через його закриття, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути зазначені кошти, зокрема, був надісланий лист від 18.05.2009, який одержаний філією відповідача за вхідним № 3296 від 19.05.2009.

          На лист позивача від 03.06.2009 № 0326, Філією відповідача – "Львівське регіональне управління", у листі від 05.06.2009 за № 21-3657 повідомлено, що відповідачем прийняті до виконання платіжні доручення №№ 1016 та 1101, однак, враховуючи те, що з 10.02.2009 у відповідача працює Тимчасова адміністрація, яку призначено Національним банком України згідно з Постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009, на даний час відповідач не має можливості задовольнити вимогу позивача.

          Позивачем було надано до матеріалів справи копію повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західна молочна група" від 04.02.2009 в ДПІ та корінця повідомлення про закриття рахунку № 26001501014002.

          За викладених обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про відсутність доказів отримання відповідачем грошових коштів у сумі 8 178,52 грн. безпідставним, та таким, що не відповідає матеріалам справи.

          Позивачем були надані платіжні доручення за №№ 1016 та 1101 для виконання Акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" для виконання згідно із договором № 260021835864404 UAH банківського рахунку від 27.11.2008.

          Як вже зазначено, матеріалами справи підтверджено виконання обслуговуючим банком позивача платіжних доручень №№ 1016, 1101- 04.02.2009.

          Відповідно до наданої відповідачем довідки по рахунку клієнта, рахунок 26001501014002 ЛФ ТзОВ "ТД "Західна молочна група", закритий 04.02.2009.

          Згідно із меморіальними ордерами №№ 1016 від 04.02.2009 та меморіальними ордерами №№ 1101 від 04.02.2009 суми 7 826,06 та 352,46 грн., відповідно, були відповідачем визначені, як укредитові суми для з’ясування та такі, що підлягають поверненню позивачу у зв’язку із закриттям рахунку № 26001501014002.

          Про віднесення вказаних сум до кредитових сум до роз’яснення свідчить також витяг із особового рахунку за 04.02.2009.

          Згідно із ч.6 ст.342 ГК України порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно правовими актами Національного банку України.

          Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1068 ЦК України банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка; банк зобов’язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.

          Згідно із пп.22.6 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ зі змінами ( далі – Закон № 2346 ) банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача коштів; у разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов’язаний повернути кошти, переказані за розрахунковим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення; у разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб’єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

          Відповідно до п.п.2.31, 2.33 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, банк отримувача, у разі невідповідності номера рахунку отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з’ясування"; операцію з перерахування коштів з рахунку "Кредитові суми до з’ясування" на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документу.

          Відповідачем оформлено меморіальні ордери № 1016 від 04.02.2009 про перерахування позивачу 7 826,06 грн. та № 1101 від 04.02.2009 про перерахування відповідачу 352,46 грн., однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав вимоги Закону № 2346 та зазначеної Інструкції, і утримує кошти, одержані від позивача.

          Нормами законодавства не надано право банку утримувати кошти, одержані останнім у зв’язку зі здійснення його функції фінансового посередництва між суб’єктами господарювання, як фінансової установи, що є його статутною діяльністю.

          Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно; особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у сумі 8 178,52 грн. є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.          

          Керуючись Законом України "Про банки і банківську діяльність", Правління національного банку України призначило строком на 1 рік з 10.02.2009 по 10.02.2010 тимчасову адміністрацію відповідача та ввело мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 по 10.08.2009 та у подальшому продовжило мораторій з 11.08.2009 до 10.02.2010, про що вміщені повідомлення у газеті "Ур’ядовий кур’єр" за 13.02.2009 та за 11.08.2009.          

          Статтею 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-ІІІ ( далі – Закон № 2121) передбачені права банку щодо вимог кредиторів протягом дії мораторію.

           Однак, вказаною статтею 85 Закону № 2121 ані в редакції з 10.01.2009, ані в редакції з 05.08.2009, не передбачене право банку утримувати чуже майно протягом дії мораторію.

                    Як вбачається із розрахунку позивача, ним нараховано суму процентів за користування чужими коштами у розмірі 182,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 114,49 грн. за період з 05.02.2009 по 14.04.2009 на підставі ч.1 ст.509, ст.ст.536, 625, ч.2 ст.1214 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України.

          Проте, згідно із ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Отже, оскільки між сторонами відсутній договір та законодавством не передбачено стягнення процентів на користь саме платника грошових коштів з банку отримувача за безпідставне збереження ним коштів, то відсутні підстави для застосування зазначеної норми.

          Згідно із ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Статтею 32 Закону № 2346 встановлено обов’язок сплати пені за порушення строків проведення платежу, банку, що обслуговує платника – на користь платника, банку, що обслуговує отримувача – на користь отримувача.

          Так само, оскільки відповідач, будучи банком, обсуговуючим отримувача коштів, не має перед позивачем зобов’язання щодо строку зарахування коштів, то відсутні підстави для застосування норм статтей ЦК України, якими встановлено відповідальність за порушення строку виконання зобов’язання, у тому числі грошового, тобто ст.ст.509, 625 ЦК України, ст.231 ГК України.

          Крім того, статтею 85 Закону № 2121 як в редакції з 10.01.2009 так і в редакції з 05.08.2009, встановлено, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу процентів та інфляційних втрат, тому, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

До суду першої інстанції позивачем було подане клопотання від 09.09.2009, з посиланням на ст.ст.44, 49 ГПК України, про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2 212,00 грн., які позивач просив врахувати при прийнятті рішення та вирішення питання про розподіл судових витрат.          

          Як вбачається із матеріалів, доданих до зазначеного клопотання, позивачем за розрахунковою квитанцією № 2009-114 від 12.04.2009 було сплачено 2 212,00 грн. Яновському О.М. на підставі договору від 12.04.2009. Заявкою-договором № 2009-114 передбачено сплату 2 212,00 грн. адвокату Яновському за підготування позовної заяви про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна в сумі 8 178,52 грн. та складено акт приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2009.

          Однак, матеріали справи № 25/257 не свідчать про надання адвокатських послуг адвокатом Яновським О.М. саме у даній справі, оскільки позовна заява від 14.04.2009 у справі № 25/257 підписана представником позивача Семенютою Д.В. на підставі довіреності, виданої позивачем від 24.11.2008, розрахунок ціни позову також підписаний Семенютою Д.В. При цьому у зазначеній довіреності позивача від 24.11.2008, яка видана сімом особам, вказано, що ці особи діють незалежно один від одного.

          Оскільки позивачем не доведено сплату ним 2 212,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката у справі № 25/257, то немає підстав для задоволення клопотання та покладення таких витрат на відповідача згідно зі статтею 49 ГПК України.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 у справі № 25/257 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

          “Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий" (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича, 21, ідентифікаційний код 32053949) 8 178,52 грн. грошових коштів, 98,42 грн. державного мита, 113,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити".

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий" (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича, 21, ідентифікаційний код 32053949) 49,21 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5.          Справу №25/257 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді