Вирок № 90098746, 30.06.2020, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа № 622/606/20

Провадження № 1-кп/622/54/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участю секретаря Дмитренко А.О.,

прокурора Лаврової Ю.С.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду Золочівського районного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220310000163 від 19.05.2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, раніше відповідно до ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

18.05.2020 року близько 23.10 год., ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного заволодіння чужим майном, впевнившись, що його дії ніким помічені не будуть, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 , викрав бензопилу марки «Forte» моделі «Power Line FGS-5200MG» червоного кольору, вартістю 1660,79 грн., яка знаходилася на порозі житлового будинку, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1660 грн. 79 коп.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

30.06.2020 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст.468-469, 471 КПК України була укладена угода про примирення, за змістом якої вони погодились, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у зазначеному діянні, щиро розкаявся у ньому, публічно вибачився перед потерпілим ОСОБА_1 , повернув викрадене майно потерпілому. Потерпілий і обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин, правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.185 КК України, остаточно узгодили призначення ОСОБА_2 покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн..

В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст.ст. 473, 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468, ч.3 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, зазначена угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті,щиро розкаявся, публічно попросив вибачення перед потерпілим, повернув потерпілому викрадене майно, підтвердив, що угоду про примирення він уклав добровільно, розуміє його права, визначені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, які у судовому засіданні йому додатково роз`яснені, та надав згоду на призначення узгодженого сторонами угоди про примирення покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, пояснивши про наявність доходу та про можливість сплати штрафу у розмірі 850 грн. протягом місяця з дня набрання вироком законної сили.

Потерпілий ОСОБА_1 також не оспорював встановлені органом досудового розслідування обставини, підтвердив суду, що зазначена угода укладена добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України, є зрозумілими. Просив суд затвердити зазначену угоду про примирення та призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене покарання. Цивільний позов потерпілим не заявлений, матеріальні збитки відшкодовано.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами в угоді міру покарання.

Відповідно до вимог ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що угода про примирення, укладена 30.06.2020 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 , за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468, 469, 471 КПК України, а також відповідає положенням КК України щодо правової кваліфікації злочину та узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і єдостатнім для виправлення обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, сторони дійсно примирилися.

Також судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, та/або закону, умови угоди відповідають інтересам суспільства, умови угоди не порушують права, свободи, інтереси сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не встановлена неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, маються фактичні підстави для примирення.

Суд враховує відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставини, що пом`якшує покарання: обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся в скоєному. При цьому суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше відповідно до ст. 89 КК України не судимий, неофіційно працює.

За таких обставин, суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого, думку прокурора, дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження: потерпілим та обвинуваченим і призначення обвинуваченому ОСОБА_2 узгодженої сторонами міри покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, та ухвалення обвинувального вироку.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 314, 369, 370, 373 ч.2, 374, 394, 468, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 30.06.2020 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень

Речові докази: бензопилу марки «Forte» моделі «Power Line FGS-5200MG» червоного кольору, - залишити у користуванні потерпілого ОСОБА_1.

Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим (підозрюваним) може бути оскаржений в Харківський апеляційний суд через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суддя Чернова О. В.