Рішення № 90098376, 19.06.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1172/20

провадження №2/619/703/20

Заочне рішення

іменем України

19 червня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого – суддіКононихіної Н.Ю.за участю секретаря судового засідання Мєщан І.О.

розглянув у порядку загального позовного провадження цивільну справу №619/1172/20 про позбавлення батьківських прав.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області;

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області в якому просить позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставами подачі позову є те, що сторони перебували у шлюбі з 24.11.2007 по 08.12.2009, свідоцтво про шлюб - серія НОМЕР_1 , виданий Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 05.02.2008. Від спільного життя з відповідачем мають малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження (серія НОМЕР_2 , видане 03.10.2008 року виконавчим комітетом Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області за актовим записом № 62). Після розірвання шлюбу син проживає з позивачем та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач покинув дитину та виїхав з Харківської області в невідомому напрямку. У семимісячному віці ОСОБА_2 покинув сім`ю і по теперішній час відповідач участі у вихованні та догляді за сином не бере, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток сина не надає. Відповідач не займається вихованням сина, не піклується ні про його фізичний, ні про духовний розвиток. Дитина навіть його не пам`ятає. Позивач самостійно створює позитивний рівень життя сина, самостійно опікується його матеріальним станом та духовним розвитком. Актом депутата Солоницівської селищної рада Дергачівського району Харківської області від 02.03.2020 підтверджено факт того, що малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (проживають за вказаною адресою з травня 2015 року). Батько дитини, ОСОБА_2 , 1979 року народження, за вказаною адресою не зареєстрований та не мешкає, у вихованні сина участі не бере. Сусіди жодного разу не бачили батька дитини. Також, актом депутата Пересічанської селищної рада Дергачівського району Харківської області від 02.03.2020 підтверджено факт того, що за час проживання за адресою: АДРЕСА_2 дитина мешкала разом з позивачем та знаходилася на її виховані та утриманні. Батько дитини ОСОБА_2 , 1979 року народження у виховання сина участі не брав. Згідно інформації виданої Солоницівським дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) «Веселі чоловічки» від 02.03.2020 за № 20, малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідував дошкільний заклад з 2013 року групу « ОСОБА_4 ». За час перебування дитини в ДНЗ «Веселі чоловічки» батько, ОСОБА_2 сином не опікувався. Дитину приводила та забирала з дитячого садка мама, ОСОБА_1 . Мати приймала активну участь у житті дитини: відвідувала збори, свята в ДНЗ за участю сина. Виписка із амбулаторної картки від 03.03.2020, видана КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дергачівської районної ради» Вільшанською амбулаторією загальної практики сімейної медицини підтверджує факт того, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала з дня народження в Вільшанській дитячій консультації. У зв`язку захворюваннями: бронхіти, ОРВІ, отити, часто зверталися за медичною допомогою. На прийом до лікаря з дитиною завжди зверталася мати - ОСОБА_1 . В лікуванні дитини завжди приймала участь мама, на прийомі лікаря була мама. Батько на прийом з дитиною не звертався, в лікуванні сина участі не приймав. Згідно довідки Подвірської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 06.03.2020 зазначено, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лікувальний заклад відвідує в супроводі матері, ОСОБА_1 , яка виконує всі рекомендації сімейного лікаря. Батька дитини жодного разу з дитиною не бачили. Відповідно до довідки № 19 від 06.03.2020 виданої комунальним закладом «Подвірський ліцей» Дергачівської районної ради Харківської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно навчається у 6-А класі КЗ «Подвірський ліцей». Мати дитини приділяє увагу вихованню сина, цікавиться його шкільним життям, відвідує батьківські збори. Батько, ОСОБА_2 , протягом з 2014 року по 2020 рік (1 клас - 6 клас) батьківські збори не відвідував, навчанням сина не цікавився, зв`язок зі школою не підтримував. Вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідач абсолютно не виконує обов`язки, що покладені законом на батька по відношенню до дитини: не піклується про моральний розвиток сина, оскільки не проводить часу з ним та навіть не намагається цього робити, дитина жодного разу його не бачила. Моральний вплив на дитину можливий або безпосереднього через спілкування з дитиною або не прямим впливом, шляхом фінансової участі в вихованні або іншої матеріальної допомоги. Позивач у справі працевлаштована, має стабільний дохід, постійне місце мешкання. Дергачівським районним судом Харківської області 15.10.2009 у справі 2-2265/2009 постановлено заочне рішення, яким з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття, починаючи з дня подачі позову з 25.08.2009. Відповідно до довідки Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах головного територіального управління юстиції у Харківській області від 16.03.2020, згідно виконавчого листа № 2010/2-2265/10 від 27.02.2014, станом на 01.03.2020, рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 140138, 00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, про слухання справи був повідомлений належним чином. Таким чином, суд вважає, що відповідач ухиляється від явки в суд, тому справу можливо розглянути за його відсутністю в заочному судовому засіданні.

В судове засідання представник третьої особи служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області подав заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника третьої особи, вважає доцільним ухвалити рішення, відповідно до висновку органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено запис №22 від 25.03.2014. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 .

Актом депутата Солоницівської селищної рада Дергачівського району Харківської області від 02.03.2020 підтверджено факт того, що малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (проживають за вказаною адресою з травня 2015 року). Батько дитини, ОСОБА_2 , 1979 року народження, за вказаною адресою не зареєстрований та не мешкає, у вихованні сина участі не бере. Сусіди жодного разу не бачили батька дитини.

Актом депутата Пересічанської селищної рада Дергачівського району Харківської області від 02.03.2020 підтверджено факт того, що за час проживання за адресою: АДРЕСА_2 дитина мешкала разом з позивачем та знаходилася на її виховані та утриманні. Батько дитини ОСОБА_2 , 1979 року народження у виховання сина участі не брав.

Згідно інформації виданої Солоницівським дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) «Веселі чоловічки» від 02.03.2020 за № 20, малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідував дошкільний заклад з 2013 року групу « ОСОБА_4 ». За час перебування дитини в ДНЗ «Веселі чоловічки» батько, ОСОБА_2 сином не опікувався. Дитину приводила та забирала з дитячого садка мама, ОСОБА_1 . Мати приймала активну участь у житті дитини: відвідувала збори, свята в ДНЗ за участю сина.

Виписка із амбулаторної картки від 03.03.2020, видана КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дергачівської районної ради» Вільшанською амбулаторією загальної практики сімейної медицини підтверджує факт того, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала з дня народження в Вільшанській дитячій консультації. У зв`язку захворюваннями: бронхіти, ОРВІ, отити, часто зверталися за медичною допомогою. На прийом до лікаря з дитиною завжди зверталася мати - ОСОБА_1 . В лікуванні дитини завжди приймала участь мама, на прийомі лікаря була мама. Батько на прийом з дитиною не звертався, в лікуванні сина участі не приймав.

Згідно довідки Подвірської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 06.03.2020 зазначено, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лікувальний заклад відвідує в супроводі матері, ОСОБА_1 , яка виконує всі рекомендації сімейного лікаря. Батька дитини жодного разу з дитиною не бачили.

Відповідно до довідки № 19 від 06.03.2020 виданої комунальним закладом «Подвірський ліцей» Дергачівської районної ради Харківської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно навчається у 6-А класі КЗ «Подвірський ліцей». Мати дитини приділяє увагу вихованню сина, цікавиться його шкільним життям, відвідує батьківські збори. Батько, ОСОБА_2 , протягом з 2014 року по 2020 рік (1 клас - 6 клас) батьківські збори не відвідував, навчанням сина не цікавився, зв`язок зі школою не підтримував.

Дергачівським районним судом Харківської області 15.10.2009 у справі 2-2265/2009 постановлено заочне рішення, яким з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття, починаючи з дня подачі позову з 25.08.2009.

Відповідно до довідки Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах головного територіального управління юстиції у Харківській області від 16.03.2020, згідно виконавчого листа № 2010/2-2265/10 від 27.02.2014, станом на 01.03.2020, рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 140138, 00 грн.

Позивач у справі працевлаштована, проходить службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та з 01 липня 2018 року перебуває на посаді заступника начальника Дергачівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області (наказ від 26.06.2018 №64/к). Має стабільний дохід, постійне місце мешкання.

Згідно службової характеристики від 04.03.2020 року ОСОБА_1 зарекомендувала себе як ініціативний, кваліфікований спеціаліст.

За час проживання в с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, згідно довідки - характеристики селищної ради від 02.03.2020 № 02-22/399, громадянка ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивної сторони, ввічлива, тактовна, дисциплінована, веде добропорядний спосіб життя, з відповідальністю ставиться до виховання та утримання свого сина. Умови проживання добрі, скарг зі сторони жителів села та сусідів на ОСОБА_1 до селищної ради не надходило.

Згідно висновку №01-49/1592 від 28.05.2020, Дергачівська районна державна адміністрація, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, показання свідка ОСОБА_6 , оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача про позбавлення батьківських прав.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Суд бере до уваги прецеденту практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.

ОСОБА_2 який являється батьком дитини, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статті 150, 157 СК України передбачають, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

За нормою п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 5 ст.19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку №01-49/1592 від 28.05.2020, Дергачівська районна державна адміністрація, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При таких обставинах, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

третя особа: служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, код ЄДРПОУ 38381694, місце знаходження: 62303, Харківська область, м. Дергачі, майдан Перемоги, 1, Будинок культури, к. 225.

Суддя Н. Ю. Кононихіна