Рішення № 90097676, 15.05.2020, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/270/20

Провадження № 2/548/246/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2020 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Комаренко В.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хоролу в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Хорольський районний відділ ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання батьківства відповідача та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та заперечення відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивачка звернулася до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначає, що сторони в період з січня 2015 року по осінь 2019 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за цей час у них народилось дві доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказуючи на те, що відповідач є батьком її малолітніх дітей, просить суд визнати його батьківство відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести зміни до актових записів про народження дітей.

Позивачка вказує, що на даний час малолітні діти перебувають на повному утриманні позивачки, оскільки відповідач добровільно матеріальну допомогу на їх утримання не надає, порушуючи тим самим вимоги ст. 180 Сімейного Кодексу України, яка передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

На підставі ст.ст. 180-182, 183, 184, 191 Сімейного Кодексу України просила суд стягнути з відповідача кошти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття, на користь позивачки.

Крім цього, посилаючись на норми ст. 84 СК України, позивачка просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дружини в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн, починаючи з дня подачі заяви та до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19.02.2020 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якій позов визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, в позовній заяві прохали про розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника Хорольського районного відділу ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд вважає, що за результатами підготовчого судового провадження має бути ухвалене рішення, яким вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що у Свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначений ОСОБА_6 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану в актовому записі № 48 від 15.04.2016 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком останньої зазначений ОСОБА_6 у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України.

Також, у Свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначений ОСОБА_6 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану в актовому записі № 273 від 22.12.2017 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком останньої зазначений ОСОБА_6 у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України.

Малолітні дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з позивачкою, що підтверджується довідкою від 04.02.2020 року.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Законодавець встановлює перелік осіб, які вправі подати позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись на дитину визначається судом.

Відповідно до п.п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до ч. 2, 4 ст. 84 СК України - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України та роз`яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Таке право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища. Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Судом встановлено, що відповідач, який є батьком малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем, а тому вимоги позивачки про визнання батьківства ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також про внесення відповідних змін у актові записи про народження останніх, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, в ході судового розгляду встановлено, що відповідач працездатний, матеріальної допомоги на утримання дітей, які проживають з ОСОБА_1 не надає.

Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Принцип рівноправності подружжя також передбачає рівність їх обов`язків щодо матеріального забезпечення їхніх дітей, яке, з огляду на вимоги сімейного законодавства не може бути меншим від рівня, необхідного дитині для гармонійного розвитку, а тому з огляду на наявність матеріального обов`язку батька, який є працездатним та має можливість надавати мінімальну фінансову допомогу дитині, суд не може прийняти недостатній заробіток відповідача, як обставину, що є підставою для зменшення розміру аліментів.

У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об`єктивності та справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача слід проводити стягнення в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття, на користь позивачки.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є працездатною особою, інших утриманців або інших аліментних зобов`язань не має.

Суд, при встановленні розміру аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище позивача, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, виходячи з принципу справедливості, розумності та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги та стягнення з відповідача аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача судового збору на користь держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 180 - 184, 191 СК України, ст.ст. 1 - 18, 76 - 81, 141, 209 - 241, 259, 263 - 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_4 )

до ОСОБА_2

( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: с. Хвощівка Хорольського району Полтавської області, ІПН: НОМЕР_5 )

третя особа: Хорольський районний відділ ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)

(Код ЄДРПОУ 34865290, м. Хорол, вул. Незалежності, буд. 21-А, Полтавська область)

про визнання батьківства відповідача та стягнення аліментів

задовольнити частково.

Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виключити відомості про ОСОБА_6 , як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з графи « Батько » актового запису № 48 від 15.04.2016 року, вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хорольського районного управління юстиції у Полтавській області.

Внести зміни до актового запису № 48 від 15.04.2016 року, вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хорольського районного управління юстиції у Полтавській області, в графу « Батько » відповідні зміни щодо прізвища, а саме: вказати батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Змінити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище « ОСОБА_3 » на прізвище « ОСОБА_3 ».

Виключити відомості про ОСОБА_6 , як батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з графи « Батько » актового запису № 273 від 22.12.2017 року, вчиненого Хорольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Внести зміни до актового запису № 273 від 22.12.2017 року, вчиненого Хорольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в графу « Батько » відповідні зміни щодо прізвища, а саме: вказати батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Змінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище « ОСОБА_3 » на прізвище « ОСОБА_3 ».

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 14.02.2020 року і до досягнення дітьми повноліття, на користь їх матері ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн, щомісяця, починаючи з 14.02.2020 року до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 в сумах платежів за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840,80 грн на користь держави.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду або до Хорольського районного суду Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту судового рішення: 15.05.2020

Головуючий: