Постанова № 9009758, 15.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2009                                                                                           № 5/62

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.10.2009

у справі № 5/62 (суддя

за позовом                               Прокуратура Солом"янського району м. Києва

до                                                   Колективне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 15297875,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокуратури Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” про стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва “Київміськсвітло” 15.297.875,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 р. порушено провадження у справі № 5/62, розгляд справи призначено на 02.10.2009 р.

В судове засідання 02.10.2009 р. представник прокуратури подав заяву № 8447 вих-09 від 30.09.2009 р. про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12.192.920,51 грн., оскільки частина заборгованості за спожиту електричну енергію відповідно до договору № 91 від 18.04.2003 р. є предметом спору у справі № 7/65.

Представник позивача повністю підтримала вимоги, викладені в заяві представника прокуратури про уточнення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2009 р. у справі № 5/62 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 40, код ЄДРПОУ 03360905) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 12.192.920,00 (дванадцять мільйонів сто дев’яносто дві тисячі дев’ятсот двадцять) грн. 51 коп.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02 жовтня 2009 року у справі № 5/62 за позовом Прокуратури Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго; позов Прокуратури Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» залишити без розгляду згідно з п. 1 ст. 81 ГПК України. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва „Київміськсвітло” і порушено апеляційне провадження у справі № 5/62, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.12.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.12.2009 р.

Представник скаржника у судове засідання 15.12.2009 р. вдруге не з’явився.

Представники позивача та прокуратури заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача (апелянта).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р.: державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У п. 5 цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначається, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд м. Києва помилково порушив провадження по справі № 5/62 за позовом Прокуратури Солом'янського району міста Києва в інтересах держави, не звернувши увагу на те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 2 ГПК України в позовній заяві прокурор Солом'янського району міста Києва належним чином не обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у цивільних правовідносинах за Договором № 91 від 18.04.2003 р., укладеним між КП «Київміськсвітло» та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», не визначив підстав для представництва держави в суді, які передбачені частиною другою статті 36 Закону України «Про прокуратуру», а також не вказав орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Не були з'ясовані всі ці обставини і в судовому процесі, внаслідок чого Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі № 5/62 по суті не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарювання – Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго».

Відповідно до норм ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до норм ст. 173 Цивільного кодексу України у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Господарським судом міста Києва не було з'ясовано наявність у Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» спеціального доручення на представництво держави у цивільних правовідносинах.

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 104 ГПК неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні у справі № 5/62 Господарським судом м. Києва було з'ясовано, що державі належить 50% + 1 акція Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго».

На підставі цього Господарським судом міста Києва необґрунтовано було зроблено висновок, що Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» є представником держави у цивільних правовідносинах, захист яких в суді може здійснюватися за позовом прокурора в межах його конституційних повноважень на представництво держави в суді.

Такий висновок Господарського суду м. Києва не відповідає як вищевказаним нормам Цивільного кодексу України, Рішенню Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі N 1-1/99, так і нормам ст. 167 Господарського кодексу України, в якій дано поняття корпоративних прав, а саме: „корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації".

Тому наявність корпоративних прав держави відносно Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» підтверджує правомочність держави, а не господарської організації, відносно якої державою здійснюються корпоративні права.

Відповідно ж до п. 1 ст. 168 Господарського кодексу України навіть корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами, а не суб'єктами господарювання.

Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, саме цей орган набуває статус позивача.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено, що Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» має спеціальне доручення на представництво держави у цивільних правовідносинах, позивачем у справі № 5/62 може бути лише орган державної влади або інша уповноважена спеціальним дорученням особа або орган, відносно якого не було дотримано вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України і справу розглянуто без участі представника держави, що відповідно до норм п. 2 частини третьої ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2009 р. у справі № 5/62.

Правова позиція Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, висловлена у постанові від 22.02.2005 р. у справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах Міністерства палива та енергетики в особі акціонерної компанії "Харківобленерго" до СТОВ ім. Г. С. Сковороди про стягнення 76162,20 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електроенергії, полягає в тому, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади. Якщо позов подано в інтересах самостійного суб'єкта господарювання, порушення провадження у такій справі є безпідставним.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до п. 3 Роз’яснення президії ВГС України від 22.05.2002 р. N 04-5/570 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”, із змінами і доповненнями, внесеними рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р. N 04-5/212, від 31.05.2007 р. N 04-5/103, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Крім того колегія суддів відзначає, що згідно з п. 7.2 наказу Генеральної прокуратури України від 29.11.2006 р. № 6гн "Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень" організацію участі прокурорів у розгляді справ в апеляційних, місцевих господарських та окружних адміністративних судах покласти на підрозділи представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратур областей і прирівняних до них за місцем знаходження зазначених судів.

Як встановлено колегією суддів, Прокурором Солом’янського району міста Києва без належних на те підстав підписано позовну заяву в інтересах держави в особі Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” у справі № 5/62.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2009 р. у справі № 5/62 – скасуванню, позов Прокурора Солом’янського району міста Києва без належних на те повноважень підписано позовну заяву в інтересах держави в особі Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” – залишенню без розгляду.

Доводи позивача та прокуратури спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження, докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Також відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача підлягає стягненню на користь відповідача (апелянта) державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги, в розмірі 12.750,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва „Київміськсвітло” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2009 р. у справі № 5/62 скасувати.

3.          Позов Прокурора Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” залишити без розгляду.

4.          Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва „Київміськсвітло” (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 40, код ЄДРПОУ 03360905) державне мито у розмірі 12.750,00 грн.

5.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6.          Матеріали справи № 5/62 повернути до Господарського суду міста Києва.

7.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді