Постанова № 9009716, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 3/44-36/497

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача:                    Демченко Л.В. – довіреність №54 від 03.03.2009 р.

                    Маркєлов В.В. – довіреність №60 від 17.04.2009 р.

відповідача:                    Палій Є.В. – довіреність № 225-КР-826 від 03.08.2009 р.

третьої особи – 1:          Гриценко Н.В. – довіреність №042/1/7-7713 від 06.11.2007 р.

третьої особи – 2:          Твердохлєбов Є.Г. – довіреність №155/1/11-2652 від 15.06.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2009

у справі № 3/44-36/497 (суддя

за позовом                               Громадської організації "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг"

до                                                   Київської міської ради

третя особа відповідача           Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

          КП "Київжитлоспецексплуатація"

про                                                   визнання рішення від 25.10.2007 р. № 1072/3905 недійсним

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 р. Громадська організація “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” (далі – АЦ “Соціоконсалтинг”, позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі – КМР, відповідач), за участю третьої особи – Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – ГУ КМ ВО КМДА, 3-я особа) про визнання недійсним рішення Київської міської ради V сесії V скликання від 25.10.2007 р. №1072/3905 “Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 р. № 62/723 “Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки” в частині визнання позиції 83 розділу “Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)” “Група” “А” додатка 2 до рішення “Нежилі приміщення Громадська організація “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг”; м. Київ, вул. Хрещатик, 44, літ. “А”; 3; 180” такою, що втратила чинність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з рішенням Київської міської ради ХІІ сесії ІV скликання від 16.03.2006 р. № 221/3312 “Про внесення змін до рішення Київради від 18.03.2004 р. №100/1310 “Про приватизацію комунального майна” були внесені відповідні зміни до переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації та відповідно до пункту 244 розділу “Головне управління комунальної власності м. Києва” “Група “А” Додатку до вказаного рішення ГО “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” було надано дозвіл приватизувати шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 180,0 кв.м., яке розташоване в м. Києві, по вул. Хрещатик, 44, літ. “А”, на яке було укладено “Охоронний договір” між Головним управлінням хорони культурної спадщини та позивачем, оскільки вказане приміщення згідно з розпорядженням Київської міської адміністрації від 15.04.1998 р. є пам’яткою архітектури місцевого значення.

06.02.2007 р. ГО “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” листом № 91 повідомило відповідача про свій намір придбати нежитлове приміщення загальною площею 180,0 кв.м., яке розташоване в м. Києві, по вул. Хрещатик, 44, літ. “А” і просило здійснити заходи, які б дозволили розпочати процес приватизації вказаного нежитлового приміщення.

Проте, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення від 25.10.2007 р. № 1072/3905, яке позивач вважає незаконним, оскільки:

- по-перше, рішення було прийнято з процесуальним порушенням так як питання по позиції 83 розділу “Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)” не було включено до порядку денного сесійного засідання;

- по-друге, ні Законом України “Про приватизацію державного майна”, ні Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не передбачено можливості визнавати пункти рішень, що мають індивідуальний характер і стосуються приватизації такими, що втратили чинність;

- по-третє, з огляду на приписи частини 5 статті 60 та пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, позивач вважав, що не в компетенції Київської міської ради після включення об’єктів до переліку таких, що підлягають приватизації, за власної ініціативи визнавати пункти рішень про зазначене включення такими, що втратили чинність.

Визнання вказаних пунктів такими, що втратили чинність можливе лише за умови відмови організації, яка мала право здійснити викуп, від такого викупу або ж у випадку невиконання організацією з її вини умов викупу, що позивачем не допускалось.

У відзиві на позовну заяву Київська міська рада проти позовних вимог заперечує, просить у позові відмовити, посилаючись на те, що згідно з приписами статей 16, 26, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, право визначати чи доцільно відчужувати, чи доцільно не відчужувати об’єкти комунальної власності територіальної громади м. Києва, належить до повноважень Київської міської ради, таким чином, відповідач прийняв оскаржуване рішення в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, Київська міська рада зазначає, що спірне приміщення у м.Києві, по вул. Хрещатик, 44, літ. “А” є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.01.2008 р. позовні вимоги задоволені повністю.

Мотивуючи рішення, суд, керуючись приписами Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, Закону України “Про приватизацію державного майна” та Закону України “Про охорону культурної спадщини” та посилаючись на рішення Господарського суду м.Києва від 26.06.2007 р. у справі № 16/120, дійшов висновку, що оскаржуване рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та інтереси позивача.

За апеляційною скаргою Київської міської ради Київський апеляційний господарський суд, переглянувши рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 18.03.2008 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2008 р. рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. у справі №3/44 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Вищого господарського суду України у даній справі обґрунтована тим, що суди обох інстанцій, задовольняючи позовні вимоги не визначили, якою нормою закону відповідачеві заборонено вносити зміни до власного рішення та яке конкретно право чи охоронюваний законом інтерес позивача були порушені внаслідок такого рішення. Також, під час розгляду справи не було надано належної оцінки доводам відповідача стосовно того, чи є спірне приміщення в м. Києві по вул. Хрещатик, 44, літ. “А” пам’яткою архітектури місцевого значення і чи підлягає таке приміщення приватизації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2008 р. справу №3/44 прийнято до провадження та присвоєно їй номер № 3/44-36/497.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2009 р. у справі №3/44-36/497 позов був задоволений повністю.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України від 14.10.2008 р. в рішенні зазначено, що:

- спірне приміщення, розташоване за адресою: м. Київ по вул. Хрещатик, 44, літ. “А”, не є пам’яткою архітектури;

- відповідно до п. 51 Програми у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди вартістю не менше як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна будівлі, споруди, приміщення). В матеріалах справи наявні докази в підтвердження здійснення позивачем невідокремленого поліпшення орендованого приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 44 літ “А” вартістю не менше 25% залишкової вартості приміщення та відповідно докази в підтвердження надання згоди орендодавця на здійснення таких поліпшень (лист КП “Київжитлоспецексплуатація” № 155/13-1164 від 24.12.2002р.). Таким чином, позивачем доведено наявність у нього правових підстав на приватизацію майна шляхом викуп;

- відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції, органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації – позивача у справі (п. 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”).

Судом встановлено, що порушення прав та інтересів Громадської організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” полягає в тому, що з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 16.03.2006р. №221/3312 та надання позивачу дозволу приватизувати шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 180 кв.м, яке розташоване в м. Києві, по вул. Хрещатик, в будинку 44, літ. “А”, позивачем вчинювалися певні дії у його господарській діяльності по підготовці до викупу вищенаведеного нежитлового приміщення; більш того є рішення суду про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу згаданого приміщення; позивач не звертався до Київської міської ради щодо відмови від свого права на викуп; натомість, прийняттям оспорюваного рішення (в частині, яку просить визнати недійсною позивач, позиція; 83), Київська міська рада порушила права позивача, як особи, що належним чином проводила підготовку по виконанню прийнятого на її користь рішення про викуп нежитлового приміщення загальною площею 180 кв. м, яке розташоване в м.| Києві, по вул. Хрещатик, в будинку 44, літ. “А”. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оспорюване позивачем рішення Київської міської ради від 25.10.2007р. № 1072/3905 в частині визнання позиції 83 такою, що втратила чинність, є таким, що порушує права та інтереси Громадської організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг”.

Вказаним рішенням позов задоволений повністю. Визнано недійсним рішення Київської міської ради V сесії V скликання від 25.10.2007р. №1072/3905 “Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. №62/723 “Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки” в частині визнання позиції 83 розділу “головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)” “Група “А” додатка 2 до рішення “Нежилі приміщення Громадська організація “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг”; м. Київ, вул. Хрещатик, 44, літ “А”; 3; 180” такою, що втратила чинність. Стягнуто з Київської міської ради на користь Громадської організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” 85грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням від 26.01.2009 р. у справі №3/44-36/497, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовано усі обставини, що мали значення у справі, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права , висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому є правові підстави для його скасування згідно зі статтею 104 ГПК України

Не погодившись з рішенням від 26.01.2009 р. у справі №3/44-36/497, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), також, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовано усі обставини, що мали значення у справі, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права , висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому є правові підстави для його скасування згідно зі статтею 104 ГПК України

У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційні скарги без задоволення, рішення – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2009 р. (колегією суддів у складі: Головуючого Корсака В.А. та суддів Коршун Н.М., Авдеєва П.В.) порушено апеляційне провадження у справі №3/44-36/497 за апеляційними скаргами Київської міської Ради та Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2008 р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду №01 3/1/1 від 11.03.2009р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого-судді Кондес Л.О. та суддів Куровського С.В., Михальської Ю.Б.

Ухвалою від 19.03.2009 р. розгляд справи призначений до розгляду на 21.04.2009 р.

Ухвалою від 26.05.2009 р. до участі у справі, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, КП “Київжитлоспецексплуатація”.

Судове засідання неодноразово відкладалося.

16.06.2009 р. до канцелярії суду надійшла заява директора Громадської організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” про відвід судді Куровського С.В., яка була відхилена ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 р. Розгляд справи призначений на 02.09.2009р.

28.08.2009 р. до канцелярії суду надійшла заява директора Громадської організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” про відвід судді Куровського С.В., яка була відхилена ухвалою Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2009р. у справі №3/44-36/497 була призначена судова будівельно-технічна експертиза, оплата якої була покладена на позивача.

Супровідним листом від 13.11.2009 року Державне підприємство “Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру” повернуло матеріали та ухвалу суду без виконання, у зв’язку з тим, що позивачем не була здійснена попередня оплата проведення експертизи.

Ухвалою від 16.11.2009 р. апеляційне провадження було поновлено, розгляд справи призначений на 08.12.2009 р.

В судовому засіданні 08.12.2009 р. представники позивача пояснили, що не мають коштів на проведення оплати послуг судових експертів, тому просять розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддіввстановила наступне.

26 вересня 2002 року Київська міська рада прийняла Рішення № 35/195, яким передала в тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення, продовжила дії договорів оренди нежилих приміщень згідно з додатками 1, 2, 2-а, 3, 4, 5, 6, 7, 8-а.

Згідно п. 48 Додатку № 1 до цього Рішення Дочірньому підприємству “Социс-Україна” було дозволено надати в оренду нежиле приміщення 180 кв.м. на мансарді будинку № 44 літ. А, А’, Б по вул. Хрещатик, 44 в м. Києві.

28 листопада 2002 року Київська міська рада прийняла рішення №146/306 про передачу в тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення, про продовження терміну дії договорів оренди нежилих приміщень користувачам у будинках – об’єктах права комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з додатками 1, 2, 3, 4, 5, 5-а, 6, 7, 8.

Згідно п. 3 Додатку № 2-а цього Рішення Громадської організації Аналітичний центр “Соціс” було дозволено встановити пільгову оплату в існуючих договорах, зокрема, нежилого приміщення 180,00 кв.м. мансарда в будинку № 44 літ. А, А’, Б по вул. Хрещатик в м. Києві.

17 грудня 2002 року Громадська організація “Аналітичний центр “Соціс” звернулася до Начальника Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” з листом № 92, в якому просила дозволити виконати ремонтні роботи в приміщенні 180,00 кв.м. в будинку № 44 літ. А та зменшити вартість орендної ставки на час виконання робіт терміном на три місяці та додали кошторис на виконання ремонтно-будівельних робіт.

          24 грудня 2002 року КП “Київжитлоспецексплуатація” листом №155/13-1164 повідомило Голову правління “Аналітичного центру “Соціс”, що не заперечує проти проведення ремонтних робіт без переобладнання та перепланування за умови погодження кошторисної документації.

          08 січня 2003 року між КП “Київжитлоспецексплуатація” та Громадською організацією “Аналітичний центр “Соціс” на підставі рішення Київської міської ради ІІІ сесії ХХІV скликання від 28 листопада 2002 року № 146/306 додаток 2а пункт 3 був укладений тимчасовий Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 10/0492 на оренду нежилого приміщення 180,00 кв.м. мансарда в будинку на вул. Хрещатик, 44 А, строком дії з 01 січня 2003 року по 31 березня 2003 року.

          30 січня 2003 року Київська міська рада прийняла рішення № 256/416, яким п. 5 внесла в додаток 1 до рішення Київради від 26.092002 № 35/195 “Про передачу у користування нежилих приміщень” у тому числі зміни у графу 5 позиції 48 слова “Дочірнє підприємство “Соціс-Україна” замінити словами “Громадська організація “Аналітичний центр “Соціс”.

          01 квітня 2003 року між КП “Київжитлоспецексплуатація” та Громадською організацією “Аналітичний центр “Соціс” на підставі рішення Київської міської ради ІV сесії V скликання від 30 січня 2003 р. № 256/416 (пункт 5) та рішення Київської міської ради ІІІ сесії ХХІV скликання від 26 вересня 2002 р. № 35/195 (пункт 48) був укладений Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 10/0637 на оренду нежилого приміщення 180 кв.м. (мансарда) в будинку на вул. Хрещатик, 44 літер А, строком дії з 01 квітня 2003 року до початку реконструкції кварталу, але не більше 3-х років до 26 вересня 2005 р.

За розрахунком орендна плата за квітень 2003 р. за нежитловий будинок (приміщення) за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 44 А, що є додатком № 1 до договору оренди № 10/0492 від 08.01.2003 (180кв.м.), орендарем яких є Громадська організація “Аналітичний центр “Соціс”, встановлена в розмірі 630623,96 крб.

05 листопада 2003 року Заступником начальника КП “Київжитлоспецексплуатація” був погоджений Дефектний Акт на ремонт приміщень будинку № 44 літер А та зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на суму 150204,00 крб.

18 березня 2004 року Київська міська рада прийняла Рішення №100/1310 “Про програму приватизації об’єктів права комунальній власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки”, яким затвердила перелік об’єктів, що перебувають у комунальної власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації. Згідно з додатком 2 пункту 244 цього Додатку зазначена Громадська організація “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” включена на приватизацію нежилого приміщення 180 кв.м. по вул. Хрещатик, літ. А в м. Києві у спосіб викупу.

19 липня 2005 року Київська міська рада прийняла Рішення №813/3388, яким п. 3 Додатку № 2 дозволила переукласти договір оренди Громадською організацією “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” нежилого приміщення 180 кв.м. (мансарда) в будинку № 44 літ. А по вул. Хрещатик в м. Києві.

19 липня 2005 року між КП “Київжитлоспецексплуатація” (орендодавець) та Громадською організацією “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” був укладений договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва №10/1820 на строк до початку реконструкції кварталу, але не більше ніж 364 дні до 17 липня 2006 року. Згідно Додатку № 3 – розрахунку орендної плати за жовтень 2005 року вартість орендованого приміщення визначена в розмірі 1353395,73 крб.

16 квітня 2006 року Київська міська рада прийняла Рішення №221/3312, яким визначила перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають приватизації, згідно п. 244 Додатку. Відповідно до вказаного рішення, Громадській організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” надано право на приватизацію нежилого приміщення 180 кв.м. в м. Київ, вул. Хрещатик, 44 літ. А шляхом викупу.

18 липня 2006 року між КП “Київжитлоспецексплуатація” (орендодавець) та Громадською організацією “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” була укладена Додаткова угода до Договору оренди від 19 липня 2005 року № 10/1820, якою строк дії договору встановлений до 16 липня 2007 року.

26 червня 2007 року Господарський суд м. Києва ухвалив Рішення в справі № 16/120 за позовом Громадської організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг”, яким зобов’язав Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести приватизацію нежилого приміщення загальною площею 180 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 44 літ. “А”, яке належить до об’єктів групи А та підлягає приватизації шляхом викупу Громадською організацією “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” з укладанням договору купівлі-продажу та складанням акту передачі зазначеного об’єкту.

24 липня 2007 року КП “Київжитлоспецексплуатація” направило рекомендованим поштовим відправленням до Громадської організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” лист № 155/1/05-4195 від 20 липня 2007 року про закінчення договору оренди № 10/1820 від 19 липня 2005 року.

25.10.2007 р. Київська міська рада прийняла рішення №1072/3905, яким внесла зміни до рішення Київради від 08 лютого 2007 року № 62/723, а саме позицію 83 розділу “Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)”, “Група А” додатка 2 до рішення “Нежилі приміщення Громадська організація “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг”; м. Київ, вул. Хрещатик, 44, літ. “А”; 3 № 180 вважати такою, що втратила чинність.

Задовольняючі позов в справі № 3/44, Господарський суд м. Києва виходив з того, що оспорюване позивачем рішення Київської міської ради від 25.10.2007 № 1072/3905 “Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 “Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки” в частині визнання позиції 83 розділу “головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)” “Група “А” додатка 2 до рішення “Нежилі приміщення Громадська організація “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг”; м. Київ, вул. Хрещатик, 44, літ “А”; 3; 180” такою, що втратила чинність, прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та інтереси Громадської організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг”.

Вищий господарський суд України в Постанові від 14 жовтня 2008 року в справі № 3/44 зазначив – “Виходячи з положень вказаного Закону, що регламентують повноваження органів місцевого самоврядування при прийнятті ними рішень з питань, що віднесені до їх компетенції, Київрада вправі вносити зміни до прийнятих нею раніше рішень. Проте, задовольняючи позовні вимоги а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанції не було визначено якою нормою закону відповідачеві заборонено вносити зміни до власного рішення та яке конкретно право чи охоронюваний законом інтерес позивача були порушені внаслідок такого рішення.”

Господарський суд м. Києва, задовольняючі позовні вимоги позивача в справі № 3/44-36/497, виходив з наступного – “З положень зазначених норм законодавства випливає, що відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у цих нормах.” та “Відповідно до п. 51 Програми у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди вартістю не менше як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна будівлі, споруди, приміщення).

В матеріалах справи є наявні докази в підтвердження здійснення позивачем невідокремленого поліпшення орендованого приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 44 літ “А” вартістю не менше 25% залишкової вартості приміщення та відповідно докази в підтвердження надання згоди орендодавця на здійснення таких поліпшень (лист КП “Київжитлоспецексплуатація” № 155/13-1164 від 24.12.2002 р.).”

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Господарського суду м. Києва в справі № 3/44-36/497 в повному обсязі, з врахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених в Постанові від 14 жовтня 2008 року в справі № 3/44 про те, що а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанції, не було визначено якою нормою закону відповідачеві заборонено вносити зміни до власного рішення та яке конкретно право чи охоронюваний законом інтерес позивача були порушені внаслідок такого рішення, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зазначене Рішення Господарського суду м. Києва є законним та обґрунтованим.

Верховний Суд України в Постанові Пленуму № 11 від 29 грудня 1976 року “Про судове рішення” звернув увагу – “Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.”.

Господарським процесуальним кодексом України в ст. 84 встановлено, що у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення.

Господарським судом м. Києва в рішенні від 26 січня 2009 року не зазначені причини виникнення спору.

На думку Київського апеляційного господарського суду причиною виникнення спору є різне розуміння позивачем та відповідачем порушеного права позивача, а саме, права на приватизацію нежилого приміщення 180,00 кв.м. мансарда в будинку № 44 літ. А по вул. Хрещатик в м. Києві та відносно повноважень Київської міської ради визнавати пункти своїх рішень такими, що втратили чинність.

Позивач вважає, що у Київської міської ради взагалі відсутні повноваження після включення об’єктів до переліку таких, що підлягають приватизації, за власної ініціативи визнавати пункти рішень про зазначене виключення такими, що втратили чинність. Також позивач вважає, що було порушено його право згідно п. 51 Закону України “Про програму приватизації” від 18 травня 2000 року № 1723-ІІІ на викуп орендованого приміщення, тому що ним за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Згодою орендодавця на проведення поліпшень позивач вважає лист КП“Київжитлоспецексплуатація” № 155/13-1164 не заперечення проти проведення ремонтних робіт без переобладнання та перепланування за умови погодження кошторисної документації.

Відповідач та треті особи вважають, що Київська міська рада має повноваження визнавати за власної ініціативи свої рішення такими, що втратили чинність та що позивач не є особою, яка мала б право на підставі п. 51 Закону України “Про програму приватизації” від 18 травня 2000 року № 1723-ІІІ на викуп орендованого приміщення, оскільки орендодавцем не надавалося згоди на проведення поліпшень орендованого майна і проведений орендарем ремонт, не можна вважати поліпшеннями у розумінні п. 51 зазначеного Закону України та вважає, що КП “Київжитлоспецексплуатація” не є орендодавцем майна територіальної громади м. Києва.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування” – органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Конституційний Суд України, розглянувши справу за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) № 1-9/2009 16 квітня 2009 року, ухвалив рішення № 7-рп/2009, яким вирішив – “1. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд вважає встановленим право Київської міської ради приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і необґрунтованими є твердження позивача та висновки Господарського суду м. Києва щодо відсутності такого права у Київської міської ради.

Також, судовою колегією встановлено, що не можна вважати лист КП“Київжитлоспецексплуатація” № 155/13-1164 від 24 грудня 2002 року щодо відсутності заперечень проти проведення ремонтних робіт без переобладнання та перепланування за умови погодження кошторисної документації таким, що є згодою орендодавця на проведення поліпшень орендованого майна в порозумінні п. 51 Закону України “Про програму приватизації” від 18 травня 2000 року № 1723-ІІІ тому, що станом на 24 грудня 2002 року позивач не був орендарем спірного приміщення.

Також КП “Київжитлоспецексплуатація”, згідно Додатку № 1 до Рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року № 35/195, на підставі якого відносно позивача було прийнято рішення щодо оренди спірного приміщення, визнано як підприємство, якому дозволено лише надати в оренду приміщення.

Таким чином, відсутня умова про наявність орендних відносин для застосування п. 51 Закону України “Про програму приватизації” від 18 травня 2000 року № 1723-ІІІ, оскільки Договір оренди №10/0492 укладений 08 січня 2003 року, а лист на якій посилається позивач датований 24 грудня 2002 року, тобто до виникнення орендних відносин.

Також, суд не погоджується с посиланнями позивача на те, що лист КП“Київжитлоспецексплуатація” № 155/13-1164 від 24 грудня 2002 року можна взагалі розглядати, як підставу для виникнення права на приватизацію шляхом викупу, оскільки в п. 51 зазначеного Закону, де йдеться про поліпшення, а в листі КП “Київжитлоспецексплуатація” – про проведення ремонтних робіт без переобладнання та перепланування.

Виходячи зі змісту норми п. 51 Закону України “Про програму приватизації” від 18 травня 2000 року № 1723-ІІІ, згода орендодавця повинна бути виражена саме на проведення поліпшення, а не на проведення ремонтних робіт.

Як вбачається з Дефектного акту погодженого заступником начальника КП“Київжитлоспецексплуатація” 05 листопада 2003 року, то він стосується виключно ремонтних робіт, пов’язаних з особливостями власної діяльності орендаря, а саме, створення умов експлуатації приміщення відповідно до його власних побажань.

Чіткого визначення юридичного терміну “поліпшення” діюче законодавство України не містить. Однак, Вищий господарський суд України в Постанові від 17 жовтня 2008 року в справі № 2/43 зазначив – “Саме проведенням суттєвих змін поліпшення відрізняється від ремонту, при проведенні якого відбувається не зміна майна, а відновлення його стану, корисних властивостей”. В Постанові від 14 квітня 2009 року в справі № 2-26/9059-2008 – “. . . Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі. Саме проведенням суттєвих змін поліпшення відрізняються від ремонту, при проведенні якого відбувається не зміна майна, а відновлення його стану, корисних властивостей”.

Також, судова колегія звернула увагу на те, що додатком № 1 до Договору оренди № 10/0492 від 08 січня 2003 року (Розрахунок орендної плати за січень 2003 року) вартість орендованого приміщення визначена в розмірі 630 623,96 крб., а зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва наданого позивачем на погодження погоджений в розмірі 150204 крб., що складає 23,82 % і є нижчим від 25 % встановлених в п. 51 Закону України “Про програму приватизації” від 18 травня 2000 року №1723-ІІІ.

Станом на 16 березня 2006 року (прийняття рішення Київрадою про приватизацію позивачем спірного приміщення) Додатком № 3 до Договору оренди від 19 липня 2005 року № 10/1820 – Розрахунку орендної плати за жовтень 2005 року вартість орендованих приміщень визначена в розмірі 1353295,73 грн., а зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва наданого позивачем на погодження погоджений в розмірі 150204 крб., що складає 11,1 % і є нижчим від 25 % встановлених в п. 51 Закону України “Про програму приватизації” від 18 травня 2000 року № 1723-ІІІ.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції помилково визнав за позивачем право на приватизацію нежилого приміщення площею 180 кв.м. в будинку № 44 літер А по вул. Хрещатик в м. Києві шляхом викупу згідно п. 51 Закону України “Про програму приватизації” від 18 травня 2000 року № 1723-ІІІ та про відсутність у Київської міської ради згідно статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” права на внесення зміни та/чи скасування раніше прийнятих ним рішень на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, апеляційні скарги Київської міської Ради та Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 р. – скасуванню. У задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської Ради задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2009 р. у справі №3/44-36/497, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Громадської організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” (01001 м. Київ, вул.Хрещатик, 44-А, код ЄДРПОУ 26195254) на користь Київської міської ради (01001 м. Київ, вул.Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Стягнути з Громадської організації “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг” (01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 44-А, код ЄДРПОУ 26195254) на користь Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001 м. Київ, вул.Хрещатик, 10) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Справу №3/44-36/497 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

21.12.09 (відправлено)