Постанова № 90095490, 23.06.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

23.06.2020 Провадження № 3/331/550/2020

Єдиний унікальний номер 331/1211/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Пивоварова Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізичної особи-підприємця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2020 року о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. № 9-б, у пересувному кіоску здійснював продаж свіжої риби, чим порушив правила щодо карантину людей, санітарно-протиепідемічних правил та норм, передбачені пп. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2» та п. 7 Протоколу позачергового засідання місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя № 9 від 23.03.2020 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він має причеп, який здає в оренду. Зазазначив, що згідно Постанови КМУ було дозволено торгівлю продуктами харчування, а місцева влада не має повноважень виносити постанови, тому він не згоден із цією забороною. Вважає, що нічого не порушив, а місцева влада перевищила свої повноваження та порушила норми Конституції України.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що працює в Управлінні з питань праці Запорізької міської ради. На підставі Постанови КМУ № 211 від 11 березня 2020 року та Протоколу № 7 ЗМР були створені робочі групи щодо дотримання особами правил карантину. Вона є членом групи № 10, що здійснює перевірки на території Олександрівського району м. Запоріжжя. 25.03.2020 року вони здійснювали перевірки по вул. Запорізькій, де виявили здійснення господарської діяльності з причепу, що, відповідно до Протоколу № 9, було заборонено. Вони виявили пересувний причеп, де здійснювалась торгівля рибою. Жінка-продавчиня відмовилась надати пояснення та покликала власника - ОСОБА_3 . Він сказав, що має право здійснювати торгівлю, та що рішення міської влади для нього не указ. Вони пред`явили ОСОБА_1 документи та запропонували добровільно зачинитися, пояснили, що за таких умов протокол би не складали. У перші дні вони робили лише попередження. Він визнав, що торгівля здійснюється з його відома та відмовився її припинити, після чого вони викликали працівників поліції для складання протоколу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що також працює в Управлінні з питань праці Запорізької міської ради та 25.03.2020 року також перебувала у складі мобільної групи, здійснюючи патрулювання. Вони керувались Постановою КМУ №211 та Протоколами № 7 та № 9 Запорізької міської ради щодо карантину. В районі Малого ринку, на вул. Запорізькій вони виявили перевізний кіоск (причеп) із рибою, що працював всупереч забороні, оскільки пересувні споруди не мають права працювати. Продаж здійснювала жінка, однак вона не стала із ними спілкуватись та покликала хазяїна. Чоловік відмовився зачинити кіоск, тому вони склали акт та викликали поліцію.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, дослідивши надані матеріали, доходжу наступних висновків.

Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин – це адміністративні та медикосанітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2», на усій території України з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211» внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 », згідно яких назва постанови викладена в редакції: «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2»; п.2.3 постанови викладено в наступній редакції: заборонити з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Згідно п. 7 Протоколу позачергового засідання місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя № 9 від 23.03.2020 року заборонено на період карантину функціонування засобів пересувної дрібно роздрібної торгівельної мережі (автомагазини, автокафе, авто розвозки, автоцистерни, автопричепи, візки, ларі, палатки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики, тощо.

Відповідно ст. 41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Так, провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії, рапортами майора поліції Переяславця О. від 25.03.2020 року, актом про недотримання обмежувальних заходів, введених рішенням місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя від 16.03.2020 року, поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 25.03.2020 року, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1 , фото-матеріалами справи, а також поясненнями, наданими свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Доводи правопорушника в частині того, що він здає причеп в оренду спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , згідно з якими ОСОБА_1 повідомив, що риба належить йому, а продавчиня є його працівником. Аналогічні пояснення надала свідкам і сама продавчиня.

Факт торгівлі підтверджений належними доказами, в тому числі присутністю продавця на робочому місці під час карантину та фотофіксацією. Крім того, специфіка товару - свіжа риба (термін придатності якої є обмеженим) - виключає можливість перебування працівника на робочому місці з іншою метою (наприклад, інвентаризація чи прибирання), аніж продаж.

Доводи правопорушника про те, що міська влада не має права виносити свої рішення, які суперечать Постанові КМУ суд оцінює критично, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

- забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт;

- здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

- забезпечують участь у боротьбі з інфекційними хворобами закладів та установ охорони здоров`я усіх форм власності, а також вдосконалення мережі спеціалізованих закладів та установ охорони здоров`я, діяльність яких пов`язана із захистом населення від інфекційних хвороб;

- забезпечують доступність і безоплатність надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби у державних і комунальних закладах охорони здоров`я;

- забезпечують відповідно до законодавства громадян пільгових категорій лікарськими засобами та виробами медичного призначення для лікування і профілактики інфекційних хвороб;

- вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Таким чином, на відповідні місцеві органи покладено обов"язок здійснювати заходи щодо запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій. А відповідальність за невиконання розпоряджень місцевої влади прямо встановлена у ст. 44-3 КУпАП.

У зв`язку з вищевикладеним, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 44-3 КУпАП.

При обранні розміру стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП, відповідно до положень ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан.

Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , передбачених ст. 34 КУпАП, не встановлено. Обставини, що обтяжують відповідальність, передбачені ст. 35 КУпАП, відсутні.

Враховуючи особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, сімейний, майновий стан останнього, характер вчиненого правопорушення та його наслідки, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суддя дійшов висновку, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті, у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, що становить 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

За правилом ст. 283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 221, 283-285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.

Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, одержувач: УК в Олександрівському районі м. Запоріжжя, 21081100, рахунок: UA868999980313070106000008003, код ЄДРПОУ: 38025440, банк: Казначейство України (ЕАП), код класифікації: 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн., отримувач коштів: ГУК м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір, стягувач: Державна судова адміністрація України.

У разі несплати судового збору у добровільному порядку правопорушником, судовий збір стягується примусово.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена учасниками процесу протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Суддя: Ю.О. Пивоварова