Рішення № 90095104, 25.06.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2060/19

Провадження по справі 2/305/161/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2020 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участю: секретаря судових засідань Орос С.Ю.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Рахові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Верхньоводянська сільська рада про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі Позивачка) в особі представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідачка), третя особа без самостійних вимог Верхньоводянська сільська рада про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначає, що Позивачка являється власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 2123681500:09:001:0060, площею 0,0261 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Маючи на меті приватизувати земельну ділянку, вона отримала рішення Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області №300 від 20.03.2017, відповідно до якого їй було надано дозвіл на розробку проєкта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0261 га, надану для індивідуального садівництва. Рішенням №371 Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 18.08.2017 погоджено межу даної земельної ділянки із ОСОБА_1 , як сусідкою, відповідно до встановлених в натурі меж земельної ділянки. Рішенням №430 сесії Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 22.12.2017 року затверджено проєкт із землеустрою та передано у приватну власність зазначену земельну ділянку. Відповідачка ОСОБА_1 неправомірно використовує цю земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та задоволення особистих потреб, а також здійснила будівництво та зведення на даній земельній ділянці господарської будівлі - курятника. Жодних договорів, які б надавали право користування земельною ділянкою, між сторонами не укладалося. Позивачка неодноразово зверталася до Відповідачки з проханням усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та звільнити її, але Відповідачка не реагувала та стверджувала, що ні за яких умов не звільнить ділянку. Також, з метою вирішення спору Позивачка зверталася до Верхньоводянської сільської ради, однак бажаного результату це також не дало. У зв`язку з наведеним просить зобов`язати ОСОБА_1 , мешканку АДРЕСА_2 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку за кадастровим номером 2123681500:09:001:0060, площею 0,0261 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності Позивачці - гр. ОСОБА_2 , мешканці АДРЕСА_1 , а також знести (демонтувати) самочинно збудовані господарські споруди (курятники) на самовільно зайнятій зазначеній вище земельній ділянці та провести роботи, пов`язані з приведенням даної земельної ділянки до попереднього стану.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, представник ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, на підставі наявних у справі матеріалів.

В судовому засіданні відповідачка, ОСОБА_1 , пояснила, що вона проживала з дитинства в будинку, який був розташований на спірній земельній ділянці, який пізніше був знесений. Після смерті матері вона використовує земельну ділянку, яка є предметом позову, хоч і не має на неї жодних документів. Дійсно там розташований її курятник. Сестра виготовила документи на земельну ділянку без її згоди, жодних меж земельної ділянки вона не погоджувала.

Представник третьої особи без самостійних вимог Верхньоводянської сільської ради в судове засідання не з`явився, сільський голова с.Верхнє Водяне Гуцул В.Д. просила розглядати справу без участі представника Верхньоводянської сільської ради.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердила, що на спірній земельній ділянці був розташований старий будинок, в якому народилася відповідачка. До вказаного будинку належала земельна ділянка 10 сотих, яку зараз насильно хоче відібрати від ОСОБА_1 син Позивачки .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 успадкувала спірну земельну ділянку від батьків, де і проживає у даний час. На цю земельну ділянку претендує син Позивачки - ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_8 стверджує, що син Позивачки ОСОБА_11 насильно хоче відібрати від ОСОБА_1 земиельну ділянку, яка знаходиться у присілку Ріка на території села Верхнє Водяне.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що Позивачка , ОСОБА_2 , являється власником земельної ділянки, площею 0,0261, кадастровий номер якої 2123681500:09:001:0060, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №112921047 від 06.02.2018.

Позивачка у позовній заяві стверджує, що суміжним землекористувачем є Відповідачка - ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Статтею 125 Земельного кодексу України імперативно встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон) встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як уже зазначалося Позивачкою у даній справі заявлено вимоги про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих господарських будівель (курятників) та проведення робіт, пов`язаних із приведенням ділянки до попереднього стану.

На підтвердження самовільного зведення зазначеної вище будівлі Позивачка надала акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки №235-ДК/168/АП/09/01/-20 від 25 лютого 2020 року, з якого вбачається, що державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель у Рахівському, Тячівському районах Закарпатської області - головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Рахівському, Тячівському районах Управління з контролю та використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Водош Ганна Дмитрівна за участю землевпорядника Верхньоводянської сільської ради ОСОБА_10, у присутності ОСОБА_2 , відповідно до отриманих документів, матеріалів, інформації, відомостей Державного земельного кадастру, провели перевірку стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2123681500:09:001:0060, яка розташована на території Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, зокрема у АДРЕСА_1 , у результаті якої встановлено, що суміжним землевласником земельної ділянки ОСОБА_1 без належної правової підстави з порушенням меж земельної ділянки, збудовано господарські споруди та встановлено огорожу земельної ділянки площею 0,0261 га, що знаходиться у приватній власності гр. ОСОБА_2 . При встановленні огорожі ОСОБА_1 самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0261 га, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 , що є порушеннями вимог ст.125 Земельного кодексу України та тягне за собою адміністративну відповідальність за ст.53-1 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 25.02.2020 №335-ДК/00 П/07/01/-20 громадянка ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0261 га, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 та яка є предметом даного позову.

Крім того, державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель у Рахівському, Тячівському районах Закарпатської області - головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Рахівському, Тячівському районах Управління з контролю та використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Водош Ганна Дмитрівна за участю землевпорядника Верхньоводянської сільської ради ОСОБА_10 склали припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель №235-ДК/0052Пр/03/01/-20 від 25.02.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язано в тридцятиденний строк усунути порушення вимог Земельного законодавства, які були встановлені в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки №235-ДК/168/АП/09/01/-20 від 25 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 321 ЦК України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків спеціально передбачених законом.

Знесення будинків, будівель і споруд передбачено чинним законодавством, але лише в разі їх неправомірного розташування особами на неналежних ним земельних ділянках на підставі статті 212 ЗК України, яка регулює повернення самовільно зайнятих земельних ділянок власника або землекористувачам з приведенням їх у придатний для використання стан, а також на підставі статті 376 ЦК України, яка регулює обставини самочинного будівництва нерухомого майна.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 83 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суд вважає Позов ОСОБА_2 підставним, та таким, що підлягає до задоволення, оскільки вона будучи власником земельної ділянки площею 0,0261, кадастровий номер якої 2123681500:09:001:0060, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не в змозі використовувати її у власних потребах, оскільки є доведеним, що ОСОБА_1 , не маючи жодних правових підстав звела на цій ділянці господарські споруди (курятники) та встановила огорожу, обраний Позивачкою спосіб захисту порушеного права відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України,

Питання про розподіл судових витрат сторонами не ставилося.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 , мешканку АДРЕСА_2 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку за кадастровим номером 2123681500:09:001:0060, площею 0,0261 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності Позивачці - гр. ОСОБА_2 , мешканці АДРЕСА_1 , а також знести (демонтувати) самочинно збудовані господарські споруди (курятники) на самовільно зайнятій зазначеній вище земельній ділянці та провести роботи, пов`язані з приведенням даної земельної ділянки до попереднього стану.

Судові витрати залишити за сторонами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 26.06.2020.

Суддя: Ємчук В.Е.