Рішення № 90094308, 22.06.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/14926/19

Провадження № 2/234/2063/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі

судді Данелюк О.М.,

за участю секретаря Антоненко О.В.

за участі представника позивача Филипенок К ОСОБА_1 .

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №234/14926/19, номер провадження №2/2063/20 за позовом:

Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», юридична адреса: 01001 м. Київ вул. Грушевського, 1Д

до

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача:

02.09.2019 року АТ КБ „ПриватБанк" звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 11.01.2008 року, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 4000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7. Договору.

В зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 22.05.2019 року має заборгованість - 58503,07грн., а саме: 4462,81грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 47366,30грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 3450,00грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн.; 250грн. - штраф (фіксована частина); 2773,96грн. - штраф (процентна складова).

В позовній заяві представник позивача просить розглядати справу за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 17.09.2019 року провадження по справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання на 11.10.2019 року.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті на 18.11.2019 року.

03.12.2019 року судом ухвалено заочне рішення.

30.01.2020 року від відповідача надійшла заява про скасування заочного рішення.

19.03.2020 року винесено ухвалу про скасування заочного рішення та справу призначено до розгляду на 07.04.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, та просила його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення, із яких вбачається Згідно змісту позовної заяви та заочного рішення Краматорського міського суду від 03.12.2019 року по цій справі №234/14926/19, судом було стягнуто з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк», зокрема, суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 11.01.2008 року у розмірі 58503,07грн., яка складається з наступного:

4662,81грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

47366,30грн. - нарахована пеня за прострочення зобов`язання;

3450,00грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн.;

250,00грн. - штраф (фіксована частина);

2773,96грн. - штраф (процентна складова).

Згідно змісту позовної заяви АТ КБ «Приватбанк», на підставі підписаної відповідачем Заяви від 11.01.2008 року, Банком був наданий відповідачу кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

При цьому, в обґрунтування свого позову позивач АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що підписана Заява від 11.01.2008 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між відповідачем та Банком Договір про надання банківських послуг.

В той же час відповідач стверджує, що під час звернення до АТ КБ «Приватбанк» у січні 2008 року та підписання заяви від 11.01.2008 року, працівники Банку не ознайомлювали відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, не роз`яснювали порядок нарахування процентів, строків та порядку повернення кредиту, про відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту.

При цьому зміст Заяви від 11.01.2008 року, копія якої надана позивачем (а.с.12) не містить жодних умов щодо:

-строку повернення кредиту;

-можливості, порядку та розміру нарахування неустойки (штрафів та пені) за несвоєчасне повернення кредиту.

В той же час позивачем АТ КБ «Приватбанк» не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що саме з наданими позивачем Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку відповідач ознайомився, розумів їх та погодився з ними, підписуючи Заяву від 01.11.2008 року.

Окремо слід зазначити наступне.

Позивачем АТ КБ «Приватбанк» також не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку взагалі містили умови щодо сплати неустойки (штрафи, пені) у розмірах та порядках нарахування, що заявлені у позовній заяві.

При цьому наданий позивачем АТ КБ «Приватбанк» витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не може бути належним та достовірним доказом у цій справі виходячи з наступного.

Згідно позову та доданих позивачем матеріалів, Заяву про надання кредиту було підписано відповідачем 11.01.2008 року.

В той же час згідно наданого позивачем витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.14), ПАТ КБ «Приватбанк» діє на підставі Ліцензії Національного Банку України №22 від 29.07.2009 року.

Тобто надані позивачем Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку можуть застосовуватись до правовідносин (укладення кредитних договорів), що виникли не раніше 29.07.2009 року, а тому не можуть застосовуватись до правовідносин між мною та АТ КБ «Приватбанк», що виникли 11.01.2008 року на підставі Заяви від 11.01.2008 року.

Також слід зазначити, що на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» https://privatbank.ua/terms знаходиться архів повних договорів (Умов та Правил надання банківських послуг), але за період лише з 01.04.2012 року по 01.01.2020 року (88 видів актуальних Умов на певні періоди часу).

Але офіційний сайт АТ КБ «Приватбанк» https://privatbank.ua/terms не містить Умов та Правил надання банківських послуг в редакції, що діяла станом на 11.01.2008 року, тобто на день виникнення правовідносин між відповідачем та банком (день підписання Заяви від 11.01.2008 року).

Таким чином відповідач ставить під сумнів факт існування та відповідність наданої позивачем копії витягу Умов та Правил надання банківських послуг оригіналу Умов та Правил надання банківських послуг, що діяли станом на 11.01.2008 року.

Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Окремо також слід зазначити, що наявні на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» https://privatbank.ua/terms Умови та Правила надання банківських послуг є значними за обсягом документами, що стосуються усіх аспектів надання банківських послуг та потребують як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил.

Зокрема Умови та Правила надання банківських послуг, що діяли на 01.04.2012 року, викладені на 627 сторінках.

Таким чином, оскільки відповідач не є фахівцем у сфері банківських послуг, тому взагалі не мав фізичної можливості ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним наданим мені кредитом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вважає, що до спірних правовідносин у цій справі (надання АТ КБ «Приватбанк» відповідачу кредиту) Краматорський міський суд Донецької області мав врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені, зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 82998244.

Крім того у Постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року по справі №366/3969/17-ц (провадження №61-48904св18), реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 87053011, Верховним Судом викладені наступні висновки:

«…Отже, висновки судів про те, що між сторонами укладено договір, умови якого зафіксовано як у анкеті-заяві, так і в Умовах і правилах надання банківських послуг - не підтверджено належними доказами, оскільки позичальником заперечується, що її ознайомлювали з Умовами і правилами надання банківських послуг ПриватБанку, копії яких долучені позивачем до позовної заяви. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розуміла саме ці умови та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору. Такий висновок Верховного Суду узгоджується зі правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№14-131цс19)…

Разом з тим висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за пенею та комісією є суперечливим, та таким, що ґрунтується на припущеннях, оскільки, наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату відсотків, пені, комісій не містять підпису ОСОБА_1, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодилася на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними.

Крім того, анкета-заява позичальника від 21 січня 2013 року також не містить ні визначеного розміру процентної ставки, ні – неустойки (пені, штрафів), отже, у цій справі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Отже, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, пенею та комісією є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні відсотків за Умовами і правилами надання банківських послуг штрафів (процентна складова, фіксована частина), проте безпідставно стягнув заборгованість за пенею, з підстав зазначених вище…».

Таким чином, враховуючи наявні у цій справі матеріали та існуючи висновки Верховного Суду, у цій справі №234/14926/19 не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» складовою частиною кредитного договору, укладеним між мною та АТ КБ «Приватбанк».

Виходячи із змісту наданої позивачем копії Заяви від 11.01.2018 року (відповідність якої оригіналу я ставлю під сумнів), АТ КБ «Приватбанк» надає відповідачу кредит з процентною ставкою 3,0% в місяць (тобто 0,1% в день) від суми кредиту.

Згідно наданому позивачем Розрахунку заборгованості за договором №б/н від 11.04.2008 року (а.с.7-11):

-кредитні кошти були отримані мною 14.02.2008 року;

-тіло кредиту складає 4662,81грн.;

-мною у період з 23.02.2008 року по 23.05.2016 року здійснювались платежі в рахунок погашення за наданим кредитом у загальному розмірі 15993,65грн.

Таким чином, за умови відповідності оригіналу наданої позивачем копії Заяви від 11.01.2018 року, виходячи з процентної ставки за користування кредитом у розмірі 3% від суми залишку кредиту на місяць (тобто 0,1% від суми залишку кредиту в день), що зазначена у копії Заяві від 11.01.2008 року (а.с.12), за період з 14.02.2008 року (перший день отримання кредиту) по 23.05.2016 року (останній платіж у розмірі 615,00 грн.), розмір процентів за кредитом мав складати 14091,01грн. = 4662,81грн. (тіло кредиту) х 0,1% (процентна ставка на день) х 3022 дні (період користування кредитом).

В той же час відповідачем за вказаний період було сплачено Банку 15993,65грн. (тіло кредиту та проценти).

Оскільки позивачем, згідно змісту позову, не заявлялась вимог про стягнення з відповідача процентів за користування позикою, тому він вважає, що здійсненими платежами ним було погашено (повністю або частково), у тому числі й тіло кредиту.

Також хоча відповідач дійсно в січні 2008 року звертався до АТ КБ «Приватбанк», підписував заяву для надання кредитної картки та отримав кредитну карту, проте не впевнений, що надана позивачем копія Заяви від 11.01.2008 року (а.с.12) є саме та заява, яку він підписав.

При цьому фактично процентна ставка за користування кредитом з відповідачем під час звернення до Банку та підписання відповідної заяви на видачу кредитної карки не оговорювалась та працівниками Банку не роз`яснювалась.

Згідно змісту позовної заяви та заочного рішення Краматорського міського суду від 03.12.2019 року по цій справі №234/14926/19, судом було стягнуто з відповідачем на користь АТ КБ «Приватбанк», зокрема, суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 11.01.2008 року у розмірі 58503,07грн., яка складається з наступного:

4662,81грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту;

47366,30грн. – нарахована пеня за прострочення зобов`язання;

3450,00грн. – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;

250,00грн. – штраф (фіксована частина);

2773,96грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Дана правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2017 року по справі №756/2999/15-ц.

Таким чином, позовна вимога АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення водночас суми заборгованості за нарахованою пеня за прострочення зобов`язання (47366,30грн.), нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн. (3450,00грн.), штрафу (фіксована частина, 250,00грн.) та штрафу (процентна складова 2773,96грн.), не ґрунтується на законі та суперечить нормам статті 61 Конституції України, а тому ці вимоги не можуть бути задоволені у заявленому розмірі.

Просив суд у задоволенні позову відмовити.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно проаналізувавши матеріали цивільної справи, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається із укладеного договору б/н від 11.01.2008 року, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 4000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві.

Відповідно копії витягу «Умов та Правил надання банківських послуг», та витягу «Тарифів Банку» власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7. Договору.

В зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 22.05.2019 має заборгованість – 58503,07грн., а саме: 4462,81грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 47366,30грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 3450,00грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн.; 250грн. -штраф (фіксована частина); 2773,96грн. - штраф (процентна складова).

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на мовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться."

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Судом встановлено, що 11.01.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 4000грн.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.09.2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19.07.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19.03.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч.6 статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, §61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява №76943/11, §123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява №17862/91, §31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, §65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, §36).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.07.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_3 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11.01.2008 року не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

4. Позиція суду.

Таким чином, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 4662,81грн.

5. Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст.261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_2 у ПАТ КБ „ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.01.2008 р. в сумі 4662(чотири тисячі шістсот шістдесят дві) 81коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_2 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80грн.

В іншій частині позову – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя Краматорського

міського суду О.М. Данелюк