Рішення № 90093548, 19.06.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/9826/19

Провадження № 2/415/502/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Близнюка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Луганській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа - поліцейський роти №1, батальйону №1 Управління патрульної поліції в Луганській області рядовий поліції Братішко Владислав Олександрович,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Луганській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа - поліцейський роти №1, батальйону №1 Управління патрульної поліції в Луганській області рядовий поліції Братішко Владислав Олександрович.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 08.06.2019 року він - ОСОБА_1 , керуючи належним йому транспортним засобом LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE, номерний знак НОМЕР_1 , рухався у м. Рубіжне по вул. Східна.

О 20 год. 45 хв. він був зупинений поліцейським роти №1, батальйону №1, Управління патрульної поліції в Луганській області, рядовим поліції Братішко Владиславом Олександровичем та відповідно відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАВ№1213901, суть порушення на його думку полягала у тому, що він, рухаючись у вказаному вище напрямку, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, а саме: при повороті ліворуч, чим нібито порушив п. 9.2.6. ПДР - порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку, що відповідає ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у сумі 425 грн. 00 коп.

Рішенням Рубіжанського міського суду від 22.08.2019 року у справі №425/2060/19 відповідна постанова була скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що співробітнику поліції з самого початку було очевидним, що він не порушував законів та не вчиняв адміністративного правопорушення. З моменту складення постанови в справі про адміністративне правопорушення та судової тяганини він перебував у стресовому стані.

Він був змушений доказувати у судовому порядку незаконність дій працівника патрульної поліції. Бездоказове ствердження співробітником поліції про вчинення ним адміністративного правопорушення завдали йому душевних переживань і розпачу, через це він став дратівливим. Йому була спричинена моральна шкода в результаті довготривалої дії фізіологічних та психологічних стресів, емоційно-негативних хвилювань, які порушили його моральне благополуччя, як наслідок погіршило його стан здоров`я. Вина співробітника поліції, як психічне ставлення особи до вчиненої нею протиправної поведінки та можливих їх наслідків у заподіянні йому шкоди була наявною.

Таким чином, дії співробітника поліції, як він вважає, були свідомо направлені на фальсифікацію відносно нього постанови в справі про адміністративне правопорушення, направлені на притягнення його до адміністративної відповідальності, характеризується прямим умислом. Отже, співробітник поліції усвідомлював негативний характер своїх дій та передбачав настання шкідливих наслідків особисто для нього. У результаті таких дій він вимушений був коригувати свої плани на майбутнє, нормальне та розмірене життя вже було не можливе, адже, не зі свого бажання він мав у суді відстоювати свої права.

Заподіяну йому моральну шкоду оцінює у 42500 грн., тобто у стократному розмірі від накладеного на нього штрафу співробітником поліції.

Також, він потребує відшкодування і матеріальної шкоди, адже вимушений був витратити 3000 грн. 00 коп. на правову допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування ніколи, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною шостою вказаної вищевказаної статті визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

В п. 3 та п. 4 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також зазначає, що згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо доказування заподіяння моральної шкоди, порушення прав особи вже саме по собі тягне моральні страждання і виникнення моральної шкоди, тому не потрібно доводити факт страждань, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права.

На підставі викладеного просив суд визнати дії Управління патрульної поліції у Луганській області незаконними, стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди в розмірі 42500 грн. 00 коп., а також стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

20.12.2019 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/9826/19 було відкрито провадження у цій цивільній справі.

03.01.2020 року, 15.01.2020 року представником ДПП УПП в Луганській області надано відзив на позовну заяву.

03.01.2020 року представником відповідача Державної казначейської служби України наданий відзив на позовну заяву.

03.01.2020 року клопотання представника відповідача Державної казначейської служби України щодо вирішення питання про заміну відповідача - Державну казначейську службу України на Державу Україна в особі Державної казначейської служби України ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області залишено без задоволення.

03.01.2010 року ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду по суті закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

05.03.2020 року представником позивача надано письмове клопотання про долучення письмових доказів по справі.

04.06.2020 року представником позивача надано письмове клопотання, в якому просить справу розглядати за відсутності позивача та його представника.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що відповідач склав постанову про адміністративне правопорушення, яка була скасована судом, а провадження по адміністративній справі закрито, у зв`язку з чим позивач зазнав матеріальної шкоди та моральних страждань, у зв`язку з чим вважає, що у нього виникло право на відшкодування заподіяної шкоди.

Відзиви на позовну заяву

Представником відповідача - ДПП УПП в Луганській області надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги позивача вважають безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Зазначено, що деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наївності вини заподіювана шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягненні до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

На даний час існує лише Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», положення якого також не можуть братись до уваги при розгляді даної справи.

Як вбачається з доданих позивачем матеріалів у відношенні нього закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, а не внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Будь-яких доказів незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу позивачем не надано.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди, заявленої позивачем по цій справі, не передбачено ч. 2 ст. 1167 ЦК України і за умови доведення позивачем заданої шкоди вона мас відшкодуватись на загальних підставах, а не за рахунок Державного бюджету.

Наявність рішення суду щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення не встановлює незаконних дій або бездіяльності службових осіб відповідача Управління патрульної поліції у Луганській області, не доводить наявність моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та моральною шкодою, у зв`язку з чим позивачем не надано жодного доказу того, що діями та/або бездіяльністю відповідача йому було заподіяно моральну шкоду.

Зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.10.2018 по справі № 640/3837/17 (провадження № 61-29382св18), з аналогічних правовідносин, тільки у кримінальній справі, Верховний Суд підтримав позицію суду першої інстанції, який «обґрунтовано виходив з того» що позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювана та шкодою, на яку він посилається. Сам факт закриття кримінального провадження в справі за відсутністю в діях осіб стаду кримінального правопорушення, подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади».

Окрім того, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено обов`язкове з`ясування при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана. наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 9 постанови ПВСУ № 4 зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Відповідно до зазначеного вище пункту, визначаючи розмір відшкодування морального (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушенні, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Тобто, виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і таке відшкодування не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави.

Окрім факту неправомірних дій органу державної влади предметом доказування по цій справі мають бути виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями органу державної влади і заподіянням ним шкоди. У разі наявності лише неправомірних дій державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування.

Просили суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю та розглянути справу за їх відсутності.

Представником відповідача Державної казначейської служби України був наданий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем у якості відповідача зазначено Державну казначейську службу України, з чим не можна погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (зі змінами) (далі - Положення № 215) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п.п. 3 п. 4 Положення № 215).

Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках (п. 17 Положення № 215).

Пред`являючи позовну заяву до юридичної особи - Державної казначейської служби України позивачем зазначено неналежний спосіб стягнення матеріальної та моральної шкоди, а саме: з юридичної особи, оскільки Казначейство в жодних правових або будь-яких інших відносинах, ані з позивачем, ані з першим відповідачем не перебуває, тому Казначейство не може виступати у якості відповідача по справі.

Таким чином, заявлена матеріальна та моральна шкода, у разі задоволення позову, підлягає стягненню не з юридичної особи, а з державного бюджету, що не є тотожним у процесі виконання рішення суду, відповідно і відповідачем у справі повинна виступати не Державна казначейська служба України, як юридична особа, а Держава в особі Державної казначейської служби України, оскільки Державна казначейська служба України не повинна відповідати коштами, передбаченими на утримання установи, за дії або бездіяльність органів державної влади.

Щодо підстав відшкодування шкоди зазначили аналогічні підстави, що викладені у відзиві на позовну заяву представником ДПП УПП в Луганській області (а.с.25-28).

Постанова суду про закриття справи про адміністративне правопорушення може доводити лише факт не вчинення адміністративного правопорушення, а не протиправність дій відповідача. Аналогічна правова позиція щодо необхідності доведення саме протиправності дій відповідача викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2018 по справі № 614/336/15- ц (провадження №61-19854св18).

Інтереси держави полягають у забезпеченні правомірного обігу бюджетних коштів, додержанні законодавчого порядку відшкодування, а також у визнанні та фінансуванні лише законних підстав відшкодування шкоди.

Безпідставне стягнення бюджетних коштів створює загрозу економічним інтересам держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання коштів державного або місцевого бюджету, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т.ч. захищених.

Просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надавав, був представлений адвокатом Ус О.О..

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду письмове клопотання, в якому просила справу розглядати за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача - Управління патрульної поліції у Луганській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, просив справу розглядати без участі їх представника, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа - поліцейський роти №1, батальйону №1 Управління патрульної поліції в Луганській області рядовий поліції Братішко В.О. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у строк визначених судом відзиву на позовну заяву не надав, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 22.08.2019, провадження №2-а/425/90/19, справа №425/2060/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Братішка Владислава Олександровича про скасування рішення суб`єкта владних повноважень - задоволено. Скасовано постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 08 червня 2019 року серія ЕАВ № 1213901 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок, а провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 09.06.2019 року ОСОБА_1 - Клієнт з Адвокатом ОСОБА_2 уклав договір, за яким адвокат надає правову допомогу, у сфері адміністративних відносин, шляхом оскарження Постанови про адміністративне правопорушення та представлення інтересів Клієнта в Рубіжанському міському суді під час слухання виключно даної справи, з усіма відповідними правами та обов`язками.

Відповідно до п. 3 цього Договору за надану юридичну допомогу Клієнт виплачує Адвокату грошову винагороду - гонорар за надані послуги, у сумі 3000 грн., на момент підписання даного договору.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 02.10.2019 року ОСОБА_1 - Клієнт з Адвокатом ОСОБА_2 уклав договір, за яким адвокат надає правову допомогу.

Відповідно до п. 3 цього Договору за надану юридичну допомогу Клієнт виплачує Адвокату грошову винагороду - гонорар за надані послуги, у сумі 3000 грн., з яких 200 грн.- консультація, 500 грн. - складання скарги, 1000 грн. - складання позову та 1300 грн. - представлення інтересів клієнта під час судових засідань. На підтвердження суми у розмірі 3000 гривень надана квитанція № 02 від 02.10.2019 року.

Згідно з відповіддю т.в.о. начальника УПП в Луганській області від 24.01.2020 року, в ході розгляду звернення адвоката Ус О.О., на підставі зібраних матеріалів перевірки було встановлено, що в діях рядового поліції ОСОБА_3 містяться ознаки дисциплінарного проступку, у зв`язку з чим керівництвом буде призначено службове розслідування.

Мотивувальна частина

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди позивач посилався на те, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності поліцейським роти ОСОБА_3 йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності; у тривалому перебуванні його під слідством і судом. Позивач змушений був докладати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки йому потрібно було регулярно з`являтися до суду, надавати пояснення, звернутися за допомогою до професійних адвокатів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду , визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу), про що зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 22 червня 2017 року у справі №6-501цс17.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає до уваги, як належний та допустимий доказ незаконності дій відповідача відповідь т.в.о. начальника УПП в Луганській області від 24.01.2020 року, в якій зазначено, що в ході розгляду звернення адвоката Ус О.О., на підставі зібраних матеріалів перевірки було встановлено, що в діях рядового поліції ОСОБА_3 містяться ознаки дисциплінарного проступку, у зв`язку з чим керівництвом буде призначено службове розслідування.

За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суд враховує, що зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом (постанова від 27.09.2018 року по справі №757/3239/17-ц).

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди.

Так, позивачем не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди.

З огляду на зазначене, необґрунтованими є посилання позивача про те, що сам факт визнання скасування постанови від 08.06.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП патрульного поліцейського роти № 1 батальйону № 1 рядового поліції Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Братішка Владислава Олександрович Рубіжанським міським судом Луганської області від 22.08.2019 року, є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди. Саме по собі накладення штрафу на особу та в подальшому скасування цієї постанови не може свідчити про встановлений факт спричинення моральної шкоди за відсутності понесеної позивачем шкоди та причино-наслідкового зв`язку між нею та неправомірними діями відповідача.

Окрім того, як установлено судом, постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача була майже відразу скасована та позивач особисто не брав участь у судовому розгляді при винесенні відповідного рішення Рубіжанським міським судом Луганської області. Тобто, з наведеного не вбачається моральних та душевних страждань з приводу доказування своєї невинуватості, чи тривалий розгляд судом справи, залучення професійних адвокатів, внаслідок чого порушився нормальний уклад та спосіб життя позивача, та останній був змушений докладати неймовірних зусиль для його налагодження та організації.

При цьому, визначення розміру грошового відшкодування в сумі 42500 гривень на підставі наведених розрахунків, суд вважає необґрунтованим за відсутності доведеності завдання моральної шкоди.

Крім того, слід зазначити, що з аргументів та доданих до позовної заяви доказів, не доведено права позивача на отримання моральної шкоди за вимогами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури та суду».

Отже, позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку він посилається. Сам факт закриття адміністративної справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади.

Суд враховує, що зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом (постанова від 27.09.2018 року по справі №757/3239/17-ц).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження дійсності факту спричинення йому моральної шкоди незаконними діями відповідача поліцйського роти Братішко В.О., а тому в задоволенні позову в частині визнання незаконними дій відповідача та стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Суд також погоджується з доводами відповідача Державною казначейською службою України відносно того, що Державна казначейська служба України не є належним відповідачем.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (зі змінами) (далі - Положення № 215) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п.п. 3 п. 4 Положення № 215).

Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках (п. 17 Положення № 215).

Пред`являючи позовну заяву до юридичної особи - Державної казначейської служби України позивачем зазначено неналежний спосіб стягнення матеріальної та моральної шкоди, а саме: з юридичної особи, оскільки Казначейство в жодних правових або будь-яких інших відносинах, ані з позивачем, ані з першим відповідачем не перебуває, тому Казначейство не може виступати у якості відповідача по справі.

Таким чином, заявлена матеріальна та моральна шкода, у разі задоволення позову, підлягає стягненню не з юридичної особи, а з державного бюджету, що не є тотожним у процесі виконання рішення суду.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3000 гривень, то позовні вимоги в цій частині полягають виключно в наданні позивачу правової допомоги при розгляді даної справи, що вбачається з наданого суду Договору про надання правової допомоги від 02.10.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, у звзяку з відмовою в задоволенні позовнихї вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд доходить висновку, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 3000 гривень.

Таким чином, встановивши, що позивач належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, суду не надав, суд доходить обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору, відсутні сторони, які понесли судові витрати при вирішення справи, отже судові витрати компенсуються за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 55, 56 Конституцї України, ст.ст. 12, 13, 15, 81, 133, 137, 141, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України, постановоюПленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Луганській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа - поліцейський роти №1, батальйону №1 Управління патрульної поліції в Луганській області рядовий поліції Братішко Владислав Олександрович відмовити повністю.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінтом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , місце знаходження за адресою: кв. АДРЕСА_2 , діє на підставі ордеру про надання правової допомоги від 19.10.2019 серія ЛГ № 001489 року.

Відповідач: Управління патрульної поліції у Луганській області, місце знаходження за адресою: буд. 8, вул. Штейгерська, м. Лисичанськ, 93100, Україна, ЄДРПОУ 40108845.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження за адресою: буд. 6, вул. Бастіонна, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Третя особа: поліцейський роти №1, батальйону №1 Управління патрульної поліції в Луганській області рядовий поліції Братішко Владислав Олександрович, місце роботи за адресою: буд. 8, вул. Штейгерська, м. Лисичанськ, 93100, Україна.

Повний текст судового рішення складено 19.06.2020.

Суддя Ю. О. Калмикова