Рішення № 9009331, 21.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел., факс 672-847

Іменем України

РІШЕННЯ

16 грудня 2009 року Справа № 6/62

За позовом:           товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез”,

пр-т Маяковського, 3, м. Запоріжжя, 69035

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове

підприємство „Ресскі””, вул. Кривоноса, 41-А, м. Чернігів, 14000

про стягнення 70178,20 грн.

                                                            Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Качанов М.М., довіреність №09/09 від 05.01.2009р.,

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез” подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Ресскі” про стягнення 70178,20 грн. боргу, в тому числі 31862,11 грн. основного боргу за договором поставки на умовах товарного кредиту №80/2008К від 05.06.2008р.; 2372,82 грн. пені; 20317,26 грн. штрафу; 196,59 грн. –3% річних; 675,97 грн. втрат від інфляції; 14771,45 грн. –сума індексації ціни товару по договору.

          Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.03.2009р. провадження у справі було зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Ресскі” на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 19.01.2009р. про порушення провадження у справі № 6/62.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Ресскі” в прийнятті апеляційної скарги.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2009р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Ресскі” залишено без задоволення.

          Ухвалою Верховного суду України від 17.09.2009р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 10.06.2009р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.11.2009р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 01.12.2009р.

Позивач надіслав до суду клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи в зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у дане судове засідання.

Відповідач представника у судове засідання 01.12.2009р. не направив, заяв, клопотань, витребуваних судом документів ухвалою від 20.11.2009р. не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою в.о. голови господарського суду Чернігівської області від 01.12.2009р. продовжено строк вирішення спору до 30.12.2009р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.12.2009р. в зв’язку з ненаданням відповідачем витребуваних доказів відкладено розгляд справи на 16.12.2009р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Відповідач представника у судове засідання не направив, заяв, клопотань, витребуваних судом документів не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

„05” червня 2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Корпорація „Агросинтез” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Ресскі” (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 80/2008К.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, відомості про який зазначені в пункті 1.2 договору, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах передбачених договором.

Як вбачається з п. 1.2 договору, найменування товару –гармоні; кількість –5,00 кг; сума товару з ПДВ 12726,00 грн.

Згідно п. 2.1 договору постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого та неоплаченого покупцем товару на період: з дати одержання товару покупцем (але не раніше „11” червня 2008р.) до „1” листопада 2008р.

За користування товарним кредитом покупець сплачує постачальнику відсотки в розмірі 3% річних від вартості отриманого але неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом. (п. 2.2 договору).

Сума відсотків за договором за користування товарним кредитом зазначена в додатку №1, що є невід’ємною частиною договору (п. 2.3 договору).

Вартість договору становить ціну товару і суму відсотків за користування товарним кредитом та складає 12817,44 грн. (п. 2.4 договору).

Додатком №1 до договору №80/2008/К від „05” червня 2008р. визначено розрахунок відсотків за використання товарним кредитом (по першому платежу –5000,00 грн.; по другому платежу –7726,00 грн.), строки оплати (по першому платежу –11.06.2008р.; по другому платежу –01.11.2008р.), сума нарахованих відсотків за користування кредитом (91,44 грн.) і вартість договору (12817,44 грн.).

„09” червня 2008р. сторонами укладена Додаткова угода №1 до договору поставки №80/2008/К, згідно з якою сторони змінили асортимент товару, що поставляється за договором №80/2008/К; п. 1.2 договору виклали у новій редакції, згідно якого збільшилась кількість товару, ціна товару з ПДВ становить 25708,06 грн.; Додаток №1 до договору виклали у новій редакції (розрахунок відсотків за використання товарним кредитом (по першому платежу –12590,60 грн.; по другому платежу –25843,46 грн.), строки оплати (по першому платежу –11.06.2008р.; по другому платежу –20.10.2008р.), сума нарахованих відсотків за користування кредитом (280,38 грн.) і вартість договору (38714,44 грн.).

„24” липня 2008р. сторонами укладена Додаткова угода №2 до договору поставки №80/2008/К, згідно з якою сторони змінили асортимент товару, що поставляється за договором №80/2008/К; п. 1.2 договору виклали у новій редакції, згідно якого збільшилась кількість товару, ціна товару з ПДВ становить 33633,81 грн.; Додаток №1 до договору виклали у новій редакції (розрахунок відсотків за використання товарним кредитом (по першому платежу –12590,60 грн.; по другому платежу –21043,21 грн.), строки оплати (по першому платежу –11.06.2008р.; по другому платежу –20.10.2008р.), сума нарахованих відсотків за користування кредитом (228,30 грн.) і вартість договору (33862,11 грн.).

Згідно п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом трьох років з моменту його укладання, а в частині невиконання зобов’язань –до повного їхнього виконання. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, які залишилися невиконаними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі договору поставки №80/2008/К від „05” червня 2008р. згідно видаткової накладної №РН-0303/К від 06.06.2008р. було поставлено відповідачу товару на загальну суму 7926,00 грн.; згідно видаткової накладної №РН-0308/К від 09.06.2008р. - на загальну суму 24240,00 грн., згідно видаткової накладної №РН-0314/К від 11.06.2008р. - на загальну суму 1468,06 грн., всього на суму 33634,06 грн.

Вказаний товар був отриманий представником відповідача Козаченко В.М. на підставі довіреності №101327 від 06.06.2008р., виданої ТОВ „Агропромислове підприємство „Ресскі”, що підтверджується підписом та печаткою товариства на видаткових накладних.

Згідно платіжного доручення №118 від 26.09.2008р. відповідачем сплачено позивачу 2000,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 31862,11 грн. боргу по оплаті вартості товару, поставленого відповідачу за договором поставки на умовах товарного кредиту №80/2008К від 05.06.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. (п. 2 ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, договором №80/2008К від 05.06.2008р. (Додаткова угода №2 до договору) визначений строк виконання зобов’язання –20.10.2008р.

Таким чином позивач передав товар, а відповідач прийняв на себе обов’язок розрахуватись за нього у певний строк.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач порушив умови договору, вищевказані приписи законодавства, оскільки своєчасно та в повному обсязі не виконав свого грошового зобов’язання по оплаті отриманого товару.

Отже, сума основного боргу відповідача становить 31862,11 грн.

Згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення 675,97 грн. втрат від інфляції та 196,59 грн., що становить 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Отже, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 675,97 грн. втрат від інфляції та 196,59 грн. 3% річних.

Позивачем також нараховано та пред’явлено до стягнення 2372,82 грн. пені та 20317,26 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином із вказаної норми права вбачається, що пеня та штраф визначені для можливості їх самостійного застосування із різним порядком їх обчислення.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 4 ст. 231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Договором передбачено, що за порушення строків платежів за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,25%, але не більше розміру, визначеної законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу. (п. 5.3.1 договору).

Згідно п. 5.4 договору частина шоста статті 232 Господарського кодексу України не поширюється на порядок нарахування неустойок (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов’язань за даним договором.

Нарахування неустойок (штрафних санкцій, пені) за прострочення виконання зобов’язань за даним договором здійснюється до моменту виконання зобов’язань належним чином. (п. 5.5 договору).

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі не перевищує максимальний розмір пені, визначений ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”; позивачем пеня обрахована з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідачем не виконано грошове зобов’язання у термін, визначений умовами договору, позивачем на виконання умов п. 5.3.1 договору нараховано відповідачу пеню в сумі 2372,82 грн. та штраф в сумі 20317,26 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення пені і штрафу.

Така ж правова позиція щодо стягнення штрафних санкцій та пені за невиконання господарського зобов’язання викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.09.2009р. по справі №12/25-09, від 08.07.2009р. по справі № 6/589-08, від 30.06.2009р. по справі №7/18/08.

Позивачем також нараховано та пред’явлено до стягнення 14771,45 грн. суми індексації ціни товару по договору, що підтверджується відповідним розрахунком.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов’язків.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 3, ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода договору).

Пунктом 2.7 договору сторони домовилися, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладання договору, покупець зобов’язується сплатити постачальникові проіндексовану суму відповідного платежу за договором. проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1 –офіційний курс Євро на дату платежу; А0 –офіційний курс Євро на дату укладання договору; СП –сума поточного платежу; ПСП – проіндексована сума платежу.

Зазначена умова включена до договору за погодженням обох сторін, тобто є вільним їх волевиявленням. Хоча ця умова не притаманна цьому виду договорів, однак вона не суперечить вимогам чинного законодавства, не визнана недійсною в судовому порядку, а відтак обов’язкова до виконання відповідачем.

Враховуючи вищевикладене у суду є всі підстави для задоволення даної позовної вимоги, оскільки остання ґрунтується на принципі свободи договору та обов’язковості для сторін погоджених ними умов договірного зобов’язання.

Така ж правова позиція щодо стягнення суми індексації основного боргу викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2009р. по справі №33/123-08-5505.

Таким чином, загальна сума боргу, яку просить стягнути позивач, становить 70178,20 грн., в тому числі 31862,11 грн. основного боргу за договором поставки на умовах кредиту №80/2008К від 05.06.2008р.; 2372,82 грн. –пені; 20317,26 грн. - штрафу; 196,59 грн. –3% річних; 675,97 грн. –втрат від інфляції; 14771,45 грн. –суми індексації ціни товару по договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, на день винесення рішення в суді, заперечень не надав, суму заборгованості добровільно не сплатив.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов’язання по оплаті своєчасно не виконав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 70178,20 грн.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.          

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Ресскі” (вул. Кривоноса, 41-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 14228132, р/р 260012288 в ЧОД АППБ „Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 353348) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез” (пр-т Маяковського, 3, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 30345439, р/р 26008976712744 в Запорізькій філії „Перший український міжнародний банк”, МФО 313623) 31862,11 грн. боргу, 2372,82 грн. пені, 20317,26 грн. штрафу, 196,59 грн. 3% річних, 675,97 грн. втрат від інфляції, 14771,45 грн. суми індексації ціни товару по договору, 701,78 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна

21.12.09