Рішення № 90088998, 26.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року м. Київ № 640/2582/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомНаціональної ради України з питань телебачення і радіомовленнядоТовариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»про анулювання ліцензії, ВСТАНОВИВ:

14.02.2019 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (надалі - відповідач або ТОВ «Телесистеми України» або Товариство), в якому просить суд анулювати ліцензію провайдера програмної послуги HP № 00545-п від 24.01.2017, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України».

В якості підстав позову позивач зазначив, що ліцензіатом не було усунено порушення після застосування санкції у вигляді штрафу, відтак позивач звернувся до суду з позовом про анулювання ліцензії провайдера програмної послуги. Зокрема, у позовній заяві позивач зазначає, що, незважаючи на завчасне повідомлення відповідача про проведення позапланової виїзної перевірки з проханням забезпечити умови для її проведення, відповідач був відсутнім за місцезнаходженням Товариства - 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), буд. 27-а. Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Інструкції про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, затвердженої рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 № 115, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24 лютого 2012 року за № 313/20626 (у редакції рішення Національної ради від 09.11.2017 № 2127, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.12.2017 за № 1468/31336) відсутність ліцензіата за місцезнаходженням, зазначеним у ліцензії, є відмовою у проведенні уповноваженими особами Національної ради перевірки та підставою для звернення до суду про анулювання ліцензії відповідно до пункту «г» частини 5 статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Крім того, моніторингом від 14.11.2018 у багатоканальній мережі «Телесистеми України», м. Київ, зафіксовано порушення, а саме: відсутність 10 програм, оскільки універсальна програмна послуга ретранслюється не у повному обсязі; відсутність ретрансляції програм програмної послуги, передбачених ліцензією.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

18.02.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2582/19, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.03.2019.

15.03.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

19.03.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для отримання можливості підготувати відзив на позовну заяву та докази.

19.03.2019 суд оголосив про відкладення розгляду справи до 30.04.2019.

23.04.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не визнає пред`явлений позов, вважає вимоги позивача безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого. На момент пред`явлення позову Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за № 420181060000239 від 18.12.2018 щодо несанкціонованого втручання службових осіб ПАТ «Укртелеком» у роботу мереж електрозв`язку, що призвело до блокування інформації та неможливості надання послуг Товариством. Таким чином, з 09.08.2018 Товариство позбавлене доступу до приміщень та обладнання, що використовується у його статутній діяльності. Також відповідач зазначає, що 31.10.2018 та 01.11.2018 Товариство повідомило Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення про вищезазначені обставини та про їх наслідки для Товариства, а також попросило надати відповідну допомогу Товариству. Таким чином, відповідач вважає, що станом на 14.11.2018 позивач був належним чином повідомлений про обставини, які поза волею Товариства виключали можливість останнього виконати вимоги ліцензії. Крім того, відповідач наголошує, що протягом всього часу здійснення статутної діяльності Товариства позивач є обізнаним про місцезнаходження офісу Товариства. Усі перевірки, які проводились позивачем раніше, проходили за адресою: вул. Шумського, буд. 1-А, м. Київ, 02098.

25.04.2019 суд оголосив перерву у розгляді справи до 13.06.2019.

25.04.2019 від представника відповідача до канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 02.05.2019 судом витребувано у Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення належним чином завірені копії документів, що містять інформацію про вхідні номери, за якими були зареєстровані заяви ТОВ «Телесистеми України», подані Товариством 31.10.2018 та 01.11.2018; інформацію щодо вжитих заходів Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення за результатами розгляду заяв ТОВ «Телесистеми України», поданих Товариством 31.10.2018 та 01.11.2018; інформацію щодо кількості планових і позапланових перевірок ТОВ «Телесистеми України», що були проведені Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення у період з січня 2014 по квітень 2019; інформацію щодо адрес, за якими відбувались (проводились) планові та позапланові перевірки ТОВ «Телесистеми України».

14.05.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла заява про долучення доказів.

11.06.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у разі виникнення підстави для переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку із зміною організаційно-правової форми, умов діяльності ліцензіата чи зміною відомостей про прямого власника (співвласників) та/ або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ліцензіат зобов`язаний протягом 30 робочих днів подати Національній раді заяву про переоформлення ліцензії намовлення разом з документами або їх засвідченими заявником копіями, що підтверджують зміну. Оскільки заяви про зміну умов діяльності чи зміни місцезнаходження відповідача до Національної ради не надходило, то у період з 20 по 21 грудня 2018 року позапланова виїзна перевірка діяльності ТОВ «Телесистеми України» здійснювалась саме за адресою: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), буд. 27-А. Також позивач звертає увагу, що Товариство не надало жодних документів на підтвердження факту проведення розслідування правоохоронними органами щодо рейдерського захоплення офісу ТОВ «Телесистеми України».

13.06.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи.

13.06.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2019.

18.07.2019 до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

18.07.2019 суд оголосив про відкладення розгляду справи до 29.08.2019.

29.08.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про приєднання письмових доказів до матеріалів справи.

29.08.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено про перехід до стадії письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України.

03.09.2019 до суду надійшли письмові заперечення позивача щодо приєднання до матеріалів справи письмових доказів, поданих ТОВ «Телесистеми України».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» володіє ліцензією провайдера програмної послуги серії НП № 00545-п від 24.01.2017, та є ліцензіатом Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.

18.12.2018 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 420181060000239 щодо несанкціонованого втручання службовими особами ПАТ «Укртелеком» у роботу мереж електрозв`язку 11 жовтня 2018 року, що призвело до неможливості надання послуг ТОВ «Телесистеми України».

31.10.2018 та 01.11.2018 ТОВ «Телесистеми України» повідомило Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення про вищезазначені обставини та про їх наслідки для Товариства, а також попросило надати відповідну допомогу Товариству.

На виконання рішення Національної ради від 06.12.2018 № 2162 та наказу голови Національної ради від 10.12.2018 № 5а/324 було призначено позапланову виїзну перевірку діяльності ТОВ «Телесистеми України» у період з 20 по 21 грудня 2018 року за адресою: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), буд. 27-а. Вказана адреса зазначена в ліцензії та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Листом № 17/1967 від 10.12.2018 Національна рада повідомила ТОВ «Телесистеми України» про проведення перевірки з проханням забезпечити умови для її проведення.

Прибувши для проведення перевірки, уповноважена особа Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення не змогла здійснити перевірку у зв`язку з відсутністю відповідача за місцезнаходженням. У зв`язку з даними обставинами уповноваженою особою Національної ради було складено Акт про відмову у проведенні перевірки провайдера програмної послуги від 21.12.2018.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, що регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України є Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993.

За приписами ч. 1 ст. 23 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення» від 23.09.1997.

Статтею 1 Закону встановлено, що Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну рада України з питань телебачення та радіомовлення» ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада. Ліцензія Національної ради на телерадіомовлення є єдиним і достатнім документом дозвільного характеру, що надає право ліцензіату вести телерадіомовлення. Порядок ліцензування телерадіомовлення визначається Законом України «Про телебачення і радіомовлення».

Відповідно до абз. 1, 11 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну рада України з питань телебачення та радіомовлення» Національна рада здійснює: нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до повноважень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відноситься здійснення нагляду за дотриманням законодавства у галузі телерадіомовлення та у разі виявлення порушень - застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж; ліцензіат (власник ліцензії) - юридична або фізична особа, якій Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення видала відповідну ліцензію.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ліцензія на мовлення видається не пізніше ніж у десятиденний строк після прийняття Національною радою рішення про видачу ліцензії за умови сплати ліцензійного збору і є єдиною законною підставою на право мовлення. Форма ліцензії на мовлення встановлюється Національною радою відповідно до вимог цього Закону. У ліцензії на мовлення вказуються: назва телерадіоорганізації, її реквізити та інші вихідні дані (логотип, позивні, емблема тощо); місцезнаходження організації; вид мовлення та територія розповсюдження програм згідно з додатком до ліцензії; загальні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі (для багатоканальних телемереж вказується оператор телекомунікацій); періодичність, час, обсяги та сітка мовлення; дата набрання ліцензією чинності; строк дії ліцензії.

Обов`язковими додатками до ліцензії на мовлення є: програмна концепція мовлення; організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов`язання, взяті організацією-ліцензіатом під час конкурсного відбору або під час розгляду її заяви Національною радою при отриманні ліцензії на позаконкурсних засадах; докладні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі: частота (частоти), місцезнаходження та потужність передавача (передавачів), територія розповсюдження програм, місцезнаходження головної станції багатоканальної телемережі, максимальна кількість каналів (ресурс) багатоканальної телемережі, територія розташування (прийому) багатоканальної мережі; відомості про засновника (співзасновників), власника (співвласників) телерадіоорганізації-ліцензіата та пов`язаних осіб, які були зазначені у заяві про видачу (продовження строку дії) ліцензії на мовлення; відомості про склад управлінських та/або наглядових органів телерадіоорганізації-ліцензіата: керівника організації, склад ради директорів, склад наглядової ради тощо (для кожної з осіб - прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті).

Визначені ліцензією на мовлення та додатками до ліцензії організаційні, технологічні та змістовні характеристики мовлення, а також організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов`язання ліцензіата становлять умови ліцензії на мовлення. Умови ліцензії визначаються Національною радою за погодженням з претендентами на отримання ліцензії в порядку, визначеному цим Законом, та затверджуються рішенням Національної ради.

Ліцензіат зобов`язаний виконувати умови ліцензії. Національна рада контролює виконання ліцензіатами умов ліцензій, а в разі їх порушення - застосовує штрафні санкції відповідно до вимог цього Закону.

Так, п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, яка затверджена рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 08.02.2012 № 115 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 №№ 313/20626 (далі - Інструкція), визначено, що однією з підстав для здійснення позапланових перевірок є виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Відповідно до п.2.10 Інструкції про проведення перевірок Національна рада повідомляє ліцензіата письмово рекомендованим листом чи телефонограмою за місцезнаходженням ліцензіата або шляхом безпосереднього вручення письмового повідомлення працівником Національної ради особисто керівнику чи уповноваженій особі ліцензіата під розписку не пізніше ніж за десять днів до дати початку проведення планової перевірки та за п`ять днів до дати початку проведення позапланової перевірки.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про проведення виїзної позапланової перевірки, вказаний факт останнім не заперечувався.

Однак у день проведення виїзної позапланової перевірки (21.12.2018) ліцензіат був відсутній за вказаною у ліцензії адресою (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), буд. 27-а), про що уповноваженою особою складено відповідний акт.

Згідно з п. 15 Інструкції відмова ліцензіата у проведенні уповноваженими особами Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства є підставою для звернення до суду про анулювання ліцензії відповідно до пункту "г" частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки вважається: відсутність ліцензіата за місцезнаходженням, зазначеним у ліцензії.

Отже, у зв`язку із відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» за місцезнаходженням, вказаним у ліцензії на момент здійснення перевірки, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася до суду із позовом про анулювання ліцензії.

Порядок анулювання ліцензії на мовлення визначений статтею 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Анулювання ліцензії на мовлення здійснюється Національною радою у випадках, передбачених цим Законом, зокрема: Національна рада анулює ліцензію на мовлення на підставі: клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії; рішення про скасування державної реєстрації ліцензіата; несплати ліцензіатом ліцензійного збору у строки, встановлені відповідно до вимог цього Закону; відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії; рішення суду про втрату чинності ліцензії на мовлення.

Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі: факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі-неліцензіату з метою проведення нею інформаційної діяльності; факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата; факту невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог; факту відмови ліцензіата у проведенні працівниками Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України; факту невідповідності ліцензіата визначеним статтею 12 цього Закону вимогам щодо заснування телерадіоорганізацій, обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному капіталі телерадіоорганізації, а також до установчих і статутних документів телерадіоорганізації.

Частинами 1, 2 ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради. Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов. Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення була проінформована Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» про зміну адреси. Відповідно до Акту планової перевірки дотримання провайдером програмної послуги законодавства України Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення № 15П (ІІ) Кв/С/16 від 22.04.2016 уповноваженою особою Національної ради було здійснено виїзну перевірку ТОВ «Телесистеми України» за адресою: м. Київ, вул. Шумського, 1-а, що не є адресою, вказаною у ліцензії, виданій Товариству. Пояснень від представників Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо причин та обставин здійснення виїзної перевірки Товариства за іншою адресою суду надано не було. З огляду на дані обставини суд вважає, що станом на 22.04.2016 Національна рада з питань телебачення та радіомовлення була проінформована про місцезнаходження ТОВ «Телесистеми України».

Також, суд бере до уваги факт своєчасного звернення ТОВ «Телесистеми України» до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення з повідомленням про обставини, що унеможливили виконання Товариством передбачених ліцензією умов, та проханням про сприяння у вирішенні ситуації, що склалася, у межах компетенції Національної ради.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко