Ухвала суду № 90088985, 26.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 червня 2020 року м. Київ№ 640/11860/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні клопотання про закриття провадження у адміністративній справі за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській

області

до Державного підприємства «Укрветсанзавод»

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (адреса: 46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Руська, буд. 17, ідентифікаційний код - 40377598) (далі - позивач або ТОУ ПФУ Тернопільської області) подало на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Державного підприємства «Укрветсанзавод» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код - 38519326) (надалі - відповідач або ДП «Укрветсанзавод»), у якому просить суд стягнути з ДП «Укрветсанзавод» на користь ТОУ ПФУ Тернопільської області заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.04.2019 по 30.06.2019 в сумі 5 959,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.04.2019 по 30.06.2019 в сумі 5 959,56 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 замінено позивача Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (адреса: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, ідентифікаційний код 14035769).

26.09.2019 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача - керуючого санацією ДП «Укрветсанзавод» Заглоцьколго С.П. про закриття провадження у справі.

В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство за заявою Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз Україна" до ДП «Укрветсанзавод», справа № 910/6968/16, а тому, на підставі частини четвертої статті 10, статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справі має бути закрито, оскільки стосується справ у спорах з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство.

В зв`язку з викладеним, судом постановлено ухвалу від 22.11.2019, у якій запропоновано позивачу надати пояснення щодо викладених у вказаному клопотанні обставин, зокрема, щодо звернення позивача до господарського суду у справі про банкрутство з вимогою до відповідача про сплату боргу, а також щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позивачем пояснень з приводу наявності підстав для закриття провадження надано не було.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, судом встановлено таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Так само пункт 8 частини першої статті 8 Господарського процесуального кодексу України в новій редакції встановлює, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон № 2343-XII) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною 8 ст. 23 Закону № 2343-XII передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритетне значення у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

При цьому, розгляд позовних вимог майнового характеру, заявлених органом Пенсійного фонду України до юридичної особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, повинен здійснюватись господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 826/1866/17.

Зокрема, у вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що оскільки на момент звернення з позовом, який стосується стягнення заборгованості з Державного підприємства «Укрветсанзавод» в особі Ковельської філії Державного підприємства «Укрветсанзавод», Господарським судом міста Києва стосовно відповідача порушено справу про банкрутство, то в силу приписів указаних норм цей позов Ковельського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України як кредитора також має бути розглянутий цим же судом.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача у цій справі з позовом про стягнення заборгованості з відповідача - 01.07.2019 у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа про банкрутство Державного підприємства «Укрветсанзавод», провадження у якій порушено 15 червня 2016 року (справа № 910/6968/16).

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі у провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа про банкрутство відповідача, а отже й заявлені у даній справі № 640/11860/19 позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Укрветсанзавод" заборгованості належить розглядати у Господарському суді м. Києва.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі у відповідності до положення п. 1 ч. 1ст. 238 КАС України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача та закриття провадження в адміністративній справі № 640/11860/19.

Керуючись ст.ст. 77, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника відповідача - керуючого санацією ДП «Укрветсанзавод» Заглоцьколго С.П. про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження у адміністративній справі № 640/11860/19.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Пащенко