Рішення № 90088977, 26.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року м. Київ № 640/4559/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС"

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправною та скасування податкової консультації

№825/ІПК/26-15-14-09-01-15 від 01.03.2019

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати податкову консультацію за №825/ІПК/26-15-14-09-01-15 від 01.03.2019;

2) зобов`язати надати нову письмову податкову консультацію з питань практичного застосування податкового законодавства, з урахуванням висновків суду, шляхом надання письмової відповідні на питання:

- «Чи зобов`язане ТОВ «Фінансова компанія «Тандем-Фінанс» проводити операції з переказу коштів за допомогою ПТКСів із застосуванням РРО, якщо за місцем ініціації платежу (місцем розташування ПТКС), відповідно до пункту 12, статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», платник не отримує товари, роботи, послуги, які ним сплачуються»?

- «Чи зобов`язане ТОВ «Фінансова компанія «Тандем-Фінанс» проводити операції з переказу коштів за допомогою ПТКСів із застосуванням РРО, якщо відповідно до пункту 12, статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за місцем отримання платником товарів оплачених через ПТКС, операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються?»

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваної податкової консультації.

Зокрема, позивач як фінансова установа здійснює діяльність з переказу коштів на підставі ліцензії НБУ №36/1 від 05.07.2017 року за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування (надалі за текстом - ПТКС). Приймання платежів відбувається на підставі відповідних господарських договорів, укладених позивачем з суб`єктами господарювання, які реалізують своїм клієнтам відповідну послугу чи сервіс та на користь яких позивач приймає кошти. В даних правовідносинах позивач не здійснює реалізацію та передачу товарів (послуг), оскільки не є власником такого майна, а лише приймає кошти для подальшого переказу. Переказ коштів здійснюється від покупця до продавця, за наперед не обумовлену кількість товару (послуг), при цьому право власності на товар (послугу) не переходить від продавця до позивача, такий товар не обліковується на балансі останнього. Позивач приймаючи кошти для переказу, не може гарантувати покупцеві наявність товару (послуги) у продавця, його якість, умови отримання та інші суттєві умови.

На думку позивача, відповідач, надаючи податкову консультацію не врахував наведені обставини, які підтверджують що операція з переказу коштів, яку виконує позивач, не є розрахунковою операцією в розумінні Закону про РРО. Стаття 3 Закону про РРО, па підставі якої відповідач стверджує про обов`язок використання позивачем РРО, встановлює обов`язок використання РРО саме при здійсненні розрахункових операцій, а операція з переказу не є такою.

Отже відповідач, виклавши в податковій консультації позиції щодо обов`язку проводити розрахункові операції па повну суму покупки (падання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, не надав відповідь на підняте позивачем питання: «Чи зобов`язаний позивач проводити операції з переказу коштів за допомогою ПТКСів із застосуванням РРО».

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість податкової консультації.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2019 ТОВ «Фінансова компанія «Тандем-Фінанс» звернулось до ГУ ДФС у м. Києві з листом № 0702/19, в якому, з посиланням на п. 52.1 ст. 52 ПК України просило надати індивідуальну письмову податкову консультацію з питання практичного застосування Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме:

- «Чи зобов`язане ТОВ «Фінансова компанія «Тандем-Фінанс» проводити операції з переказу коштів за допомогою ПТКСів із застосуванням РРО, якщо за місцем ініціації платежу (місцем розташування ПТКС), відповідно до пункту 12, статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», платник не отримує товари, роботи, послуги, які ним сплачуються»?

- «Чи зобов`язане ТОВ «Фінансова компанія «Тандем-Фінанс» проводити операції з переказу коштів за допомогою ПТКСів із застосуванням РРО, якщо відповідно до пункту 12, статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за місцем отримання платником товарів оплачених через ПТКС, операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються?»

01.03.2019 ГУ ДФС у м. Києві надіслало на адресу позивача податкову консультацію за №825/ІПК/26-15-14-09-01-15 в якій зазначено, що позивач при проведенні операцій з приймання готівки від платників для подальшого її переказу з використанням ПТКС зобов`язані, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій незалежно від того де отримує такий платник товари, роботи, послуги які ним оплачуються, за місцем розташуванням ПТКС чи за іншим місцем видачі товарів.

Не погоджуючись з такою податковою консультацією відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2. цієї ж норми).

Згідно п. 53.1 статті 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

В силу п. 53.3 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З аналізу викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.

Мета податкової консультації викласти (роз`яснити) платнику податків офіційне розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування, з метою забезпечення правильної одностайної реалізації норми в усіх випадках, на які вона розрахована.

Кожен платник податків має право звернутись до контролюючого органу для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права.

Таким чином, податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, що має певні правові наслідки для платника податків, а відтак може бути оскаржена до суду.

Судом встановлено, що ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС", згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 19.06.2017р. ФК № 509, є фінансовою установою, та здійснює діяльність з переказу коштів на підставі ліцензії НБУ №36/1 від 05.07.2017 року за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування (надалі за текстом - ПТКС).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закону № 265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з ст. 2 Закону № 265/95-ВР

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, законодавством встановлено обов`язок проводити через РРО саме розрахункову операцію, основною ознакою якої є реалізація (продаж) товарів (робіт, послуг) у місці приймання готівки.

Ухвалою від 27.04.2020 суд зобов`язав ТОВ "Фінансова компанія "Тандем-Фінанс" надати належним чином засвідчені копії господарських договорів, укладених позивачем з суб`єктами господарювання, на які йдеться посилання у листі № 0702/19 від 07.02.2019 про надання індивідуальної письмової податкової консультації з питання практичного застосування Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем були надані наступні господарські договори про надання послуг з переказу коштів: № AF16USE468 від 20.07.2016; № 19-ФК від 29.08.2017; № 775-16 від 15.12.2016; № 06/12/17-ТФ від 06.12.2017 та додаткова угода до нього від 29.08.2018; № 05/07/18-ТФ від 05.07.2018 та додаткова угода до нього від 29.08.2018; № 23/10/17-ТФ від 23.10.2017 та додаткова угода до нього від 29.08.2018; № 09/10/17-ТФ від 09.10.2017 та додаткова угода до нього від 29.08.2018; № 27/11/18-ТФ від 27.11.2018; № 01/02/18-ТФ від 01.02.2018 та додаткова угода до нього від 28.08.2018; № 07/10/16-ТФ від 07.10.2016; № 31/05/16-13ТФ від 31.05.2016 та додаткова угода до нього від 29.08.2018; № 21/07/17-1ТФ від 21.07.2017 та додаткова угода до нього від 29.08.2018; № 20/03/19-ТФ від 20.03.2019; № 19/12/16-1ТФ від 19.12.2016 та додаткова угода до нього від 29.08.2018.

Аналізуючи наведені договори суд приходить до висновку, що операції з переказу коштів з використанням РРО, яку виконує позивач, не є розрахунковими операціями в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки приймання платежів відбувається на підставі відповідних господарських договорів, укладених позивачем з суб`єктами господарювання, які реалізують своїм клієнтам відповідну послугу чи сервіс та на користь яких позивач приймає кошти. В даних правовідносинах ТОВ "Фінансова компанія "Тандем-Фінанс" не здійснює реалізацію та передачу товарів (послуг), оскільки не є власником такого майна, а лише приймає кошти для подальшого переказу. Переказ коштів здійснюється від покупця до продавця, за наперед не обумовлену кількість товару (послуг), при цьому право власності на товар (послугу) не переходить від продавця до ТОВ "Фінансова компанія "Тандем-Фінанс", такий товар не обліковується на балансі останнього. Позивач, приймаючи кошти для переказу, не може гарантувати покупцеві наявність товару (послуги) у продавця, його якість, умови отримання та інші суттєві умови.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2346-III) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

А згідно з п. 1.322 ст. 1 Закону № 2346-III програмно-технічний комплекс самообслуговування (ПТКС) - пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не здійснює продаж/поставку, в тому числі фактичну передачу товарів платнику. ТОВ "Фінансова компанія "Тандем-Фінанс" надає лише послугу з переказу коштів.

Відповідно до Закону № 2346-III операція з переказу коштів поділяється на такі етапи:

1) ініціювання переказу - врегульовано статтями 20-26 Закону про переказ. З наведених норм вбачається, що внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв, є одним із способів ініціювання переказу;

2) виконання переказу - статті 28 та 29 Закону про переказ, передбачає переведення суми переказу з банківського рахунку фінансової установи на рахунок отримувача переказу (суб`єктів господарювання, які продають товари або надають послуги);

3) завершення переказу - стаття 30 Закону, яка встановлює, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача. Саме в цей момент у клієнта виникає право на отримання товару (послуги).

Отже, функції ПТКС зводяться лише до прийняття готівкових коштів для переказу (ініціювання операції переказу). Це лише частина операції з переказу коштів, за якою слідують такі складові як, інкасація, фінансовий моніторинг, виконання переказу та завершення.

На думку суду за місцем розташування ПТКС платником здійснюється ініціація платежу, сам переказ здійснюється через банківські установи на рахунки отримувачів, які є постачальниками (продавцями) товарів, робіт (послуг), а товари, роботи (послуги) постачаються (передаються) платникам (покупцям)/отримуються платниками, за місцем знаходження цих отримувачів. Тому за місцем реалізації товарів (послуг) не здійснюється приймання готівки.

Відповідно до Закону № 265/95-ВР встановлюється обов`язок використання РРО при здійсненні розрахункових операцій. За своєю суттю розрахункова операція є правочином між покупцем (платником) та продавцем (отримувачем), відповідно до якого покупець (платник) передає продавцю (отримувачу) готівкові кошти в місці отримання товару/послуги, а також видача коштів продавцем (отримувачем) покупцю (платнику) у разі повернення товару або ненадання послуги. Учасниками розрахункової операції є покупець (платник) та продавець (отримувач), Позивач не є учасником розрахункової операції оскільки не приймає участі в реалізації, передачі товарів/послуг, а також не має жодної можливості здійснити видачу коштів у разі повернення товару/послуги.

Отже, в операціях з переказу коштів відсутня головна ознака розрахункової операції - реалізація товарів/послуг, оскільки в місці розташування ПТКС не передаються будь-які товари/послуги.

Відповідно до пункт 12 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій не застосовуються у випадку, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що індивідуальна податкова консультація №825/ІПК/26-15-14-09-01-15 від 01.03.2019 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. Відповідно до цього позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу частини позовних вимог щодо зобов`язання ДФС з урахуванням висновків суду надати нову індивідуальну податкову консультацію, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Наслідки застосування платником податкової консультації наведені у п. 53.1 ст. 53 ПК України, згідно з якою не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Наведені законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що податкова консультація являє собою здійснене податковим органом у відповідь на звернення платника (платників) податків тлумачення певної норми закону, яка регулює порядок стягнення, адміністрування, нарахування або сплати податків і зборів та породжує звільнення платника від податкової відповідальності у разі її застосування, а для визнання недійсною податкової консультації Податковий кодекс України чітко визначає підставу - суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення конкретному платнику податків з конкретної норми закону, тому податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта та не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Водночас, у відповідності до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що безпосереднім наслідком скасування індивідуальної податкової консультації в судовому порядку законодавцем уже передбачено надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду, що в свою чергу звільняє платника податків від необхідності повторного звернення до суду з метою зобов`язання податкового органу надати нову податкову консультацію.

В свою чергу, у разі відмови контролюючого органу надати нову податкову консультацію протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації, платник податків наділений правом на звернення до суду, з огляду на те, що саме у такому випадку порушуються права та законні інтереси платника податків.

Окрім того, суд зазначає, що скільки зобов`язання щодо видачі нової податкової консультації у податкового органу пов`язане з часом прийняття судового рішення, яким були встановлені обставини невідповідності нормам та змісту відповідного податку оскаржуваної податкової консультації, відтак така позовна вимога спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи судом не були порушені, відповідно є заявленою передчасно.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 31.05.2016р. по справі № К/800/1679/16.

Положеннями ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, у контексті з положеннями частини 1 статті 5 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах, тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується.

Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Окрім того, зі змісту наведених приписів кодексу адміністративного судочинства випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи інтересів, при цьому обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Невід`ємною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, та інакше кажучи, порушення впливають на можливість реалізації особою законного права чи впливають на виникнення додаткового обов`язку.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, враховуючи, що приписами ст. 53 Податкового кодексу України за контролюючим органом закріплено безпосередній обов`язок щодо надання нової податкової консультації, у разі скасування попередньої у судовому порядку та з урахуванням висновків суду, а позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що відповідачем після набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі не буде дотримано вищезазначених норм права щодо необхідності надання нової податкової консультації, а відтак на даний момент суб`єктом владних повноважень не порушено права та законні інтереси позивача.

Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасувати індивідуальної податкової консультації №825/ІПК/26-15-14-09-01-15 від 01.03.2019.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 01.03.2019 року №825/ІПК/26-15-14-09-01-15 Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС", реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 31203/10/26-15-14-09-01-19-ІПК від 20.02.2019р.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; код ЄДРПОУ 39405417) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 43141267) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій