Рішення № 90088893, 25.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ № 640/1853/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - Позивач) до Міністерства оборони України (надалі - Відповідач-1), Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі - Відповідач-2), Адміністрації Державної прикордонної служби (надалі - Відповідач-3) в якому Позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ненадання відповіді на заяву позивача від 21.07.2018 щодо примушення Одеського обласного комісаріату вчинити певні дії;

- визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 -16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- взнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 -16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати Одеський обласний комісаріат надіслати до Міністерства оборони України письмову вимогу щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настання інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», разом з наданим Позивачем пакетом документів;

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 -16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду протягом одного місяця з часу набрання законної сили судовим рішення;

- провести судовий розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та участі позивача;

- допустити постанову до негайного виконання;

- зобов`язати надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі -Закон), Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (надалі - Постанова № 975) та зазначив, про протиправну бездіяльність Відповідачів щодо ненадання відповіді на подану ним заяву з усіма необхідними документами, визначеними у Постанові № 975, яка є формою відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі інвалідності ІІ групи, внаслідок виконання обов`язків військової служби, згідно із Законом у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності (а.с. 5-20).

Ухвалою суду від 06 лютого 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено, здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с. 1-2).

Сторонами справи копія ухвали Суду від 06.02.2019 отримана, що підтверджується проставленими, на зворотній сторінці ухвали, підписами їх уповноважених представників, роздруківками електронного листування, повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 47, 48, 52 - 54).

25 лютого 2019 року Відповідачем-1 подано відзив на адміністративний позов, у якому він з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, наголошуючи, зокрема про подання адміністративного позову при відсутності відмови в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, а також встановлення Позивачеві інвалідності вперше через 31 рік з моменту звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011- XXII у Позивача - відсутнє.

Крім того, за твердженнями Відповідача-1, для визначення підстав виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Постанову № 975, а Закон № 2011-XII, і ненадання Позивачем копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), що воно не пов`язано із вчиненням особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, не надання до позову копії військового квитка, на 9 сторінці якого зазначається інформація про наявність поранень, довідки про відсутність виплат відповідно до постанови Центрального комітету КПСС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 «О льготах военнослужащим, рабочим и служащим, находящимся в составе ограниченного контингента советских войск на территории Демократической Республики Афганистан, и их семьям». Зазначає про рівність прав громадян, які проходили військову службу в прикордонних військах колишнього СРСР на соціальних захист із особами, які проходили службу в Державній прикордонній службі України, а не з військовослужбовцями Збройних Сил України (а.с. 65 - 74).

Відповідач-2 у відзиві на адміністративний позов від 01.02.2019 зазначив, що з 29.12.2018 Одеський обласний військовий комісаріат було переформовано без визначення правонаступника в Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Міністерством оборони України не приймалось рішення про уповноваження територіального центру комплектування та соціальної підтримки подавати висновки щодо виплати одноразової грошової допомоги та проводити виплату такої допомоги на підставі рішення розпорядника бюджетних коштів. Просить здійснити заміну сторони у справі (а.с. 78 - 81).

Відповідач-3 у відзиві на адміністративний позов заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що Позивач військову службу в Адміністрації Держприкордонслужби чи органах прикордонної служби України ніколи не проходив, жодних розрахунків під час його звільнення з військової служби Держприкордонслужби не здійснювалось, з огляду на зміст пункту 17 Постанови № 975, а також відсутність нормативних положень, які б наділяли компетенцією Держприкордонслужбу виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям колишніх Прикордонних військ КДБ СРСР. Наголошує на відсутності будь-яких взаємних прав та обов`язків між Позивачем та Адміністрацією Державної прикордонної служби України та в свою чергу обґрунтовує взаємні права та обов`язки саме між Міністерством оборони України та Позивачем, рішеннями Верховного Суду (а.с. 55 - 60).

При вирішенні даної справи суд враховує, щодо Одеський обласний військовий комісаріат був переформований в Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, за наслідком чого були вчинені відповідні реєстраційні дії.

Відповідно до довідки з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фактично мала місце зміна назви юридичної особи Одеського обласного військового комісаріату на Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки із залишенням без змін коду ЄДРПОУ (а.с. 86 - 87).

Днем початку роботи Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки є 09 січня 2019 року.

Відповідно, в даному випадку не мало місце правонаступництво Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за Одеським обласним військовим комісаріатом, оскільки відбулась лише зміна назви державного органу.

Таким чином, не підлягають застосуванню вимоги статті 52 КАС України щодо заміни сторони її правонаступником, тому, суд вважає за можливе змінити назву Відповідача-3 з Одеського обласного військового комісаріату на Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Обставини, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач з 20.02.1984 р. по 19.12.1985 роки проходив військову службу у складі діючої армії в/ч ОКПП на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджено копією довідки, виданої Біляївським районним військовим комісаріатом Одеської області від 17.0.2018 №2578 (а.с. 36, 40) та копією військового квитка серія НОМЕР_1 (а.с 26).

Отже, Позивач проходив військову службу під час існування СРСР.

Відповідно до копії довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною службою серії ААВ № 799244 від 25.05.2016, за результатами первинного огляду Позивача встановлено другу групу інвалідності з 25.05.2016. Причиною інвалідності зазначена травма (контузія), захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військовослужбовця при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 24 - 25).

Згідно витягу з протоколу, на підставі протоколу від 25.04.2016 № 1813 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, трав, каліцтв, у Позивача травма (контузія), поранення, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (а.с. 22).

02 червня 2018 року Позивач звернувся до Біляївського районного військового комісаріату Одеської області з проханням надати відомості про наявність в його особовій справі документів чи записів, які підтверджують скоєння ним кримінальних, адміністративних чи інших правопорушень, пов`язаних з алкогольним, наркотичним, токсичним сп`янінням або навмисним спричиненням собі тілесних ушкоджень під час проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с. 35).

У відповідь на вказане звернення Біляївський районний військовий комісаріат Одеської області листом від 17.07.2018 повідомив про відсутність вказаної інформації станом на 18.07.2018 у військово-облікових документах, які перебувають на зберіганні (а.с. 36).

Також, 02 червня 2018 року Позивач листом звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з проханням прийняти рішення по нарахування та виплату йому, як інваліду ІІ групи внаслідок виконання обов`язків військової служби, одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення групи інвалідності (а.с. 37).

У листі від 25.07.2018 Відповідач-3 повідомив про відсутність підстав у Позивача для виплати допомоги через ненадання документів проходження ним військової служби в органах Державної прикордонної служби України, відповідно, особам звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби (а.с. 39 - 40).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що 21 липня 2018 року Позивач подав безпосередньо до Міністерства оборони України заяву щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 28 - 29). Та, крім того, Позивач листом від 02.06.2018 звернувся до Міністерства оборони України через військовий комісаріат Одеського обласного військового комісаріату про направлення документів до Відповідача-1 для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 31 - 33).

Проте, станом на дату звернення до суду з адміністративним позовом, не було надано Позивачеві не було надано жодної відповіді Відповідачами-1, -2 на звернення від 21.07.2018 та 02.06.2018 відповідно.

Фактично таке листування є бездіяльністю Відповідачів стосовно розгляду документів, їх направлення до уповноваженого органу для прийняття рішення про виплату (відмову у виплаті) одноразової грошової допомоги, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до положень статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 № 2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами пункту 5 частини 2 статті 16 цього Закону України від 20 грудня 1991 № 2011-ХІІ, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.

Положеннями частини 2 статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Суд вважає необґрунтованим твердження Відповідача-1, що для визначення підстав виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Постанову № 975, а Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.

У відповідності до частин 8, 9 статті 16-3 вказаного Закону, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з нормами пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Так, пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки акту медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, у відповідності до пункту 13 Порядку № 975 (у редакції на момент спірних правовідносин), керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пункту 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Під час розгляду справи було встановлено, що Відповідач-3 листом відмовив Позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на те, що Позивач проходив службу не в органах Державної прикордонної служби України, а Відповідач-1 та -2 не надали жодної відповіді (що не заперечується Відповідачами).

На виконання наказу Міністра оборони України від 26.10.2016 № 564, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2016, утворюється комісія в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку № 975, та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністра оборони України від 26.10.2016 № 564 (у редакції на момент спірних правовідносин) основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов`язана: приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів ( абзац шостий пункту 2 розділу II Наказу Міністерства оборони № 261 від 07.06.2018 у редакції на момент спірних правовідносин).

Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів (Пункт 11 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 261 від 07.06.2018 в редакції на момент спірних правовідносин).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в силу положень наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 261, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міноборони приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Аналогічна позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07 жовтня 2019 року справа № 826/7305/16.

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що законодавець поклав на Відповідача-1 обов`язок за результатами розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги прийняти одне з трьох можливих рішень: 1) про призначення одноразової грошової допомоги, 2) про відмову в її призначенні, 3) про повернення документів на доопрацювання.

Але, Міністерством оборони України, за результатами розгляду заяви Позивача та доданих до неї документів, які були скеровані до нього 21.07.2018, не було прийнято рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, чим допущено порушення приписів Порядку № 975. Оскільки, можливість залишати без розгляду (реалізації) документів про призначення одноразової грошової допомоги не передбачена Порядком №975.

Тож, суд дійшов висновку, що Відповідач-1 допустив бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви Позивача від 21.07.2018. Відтак, вимога Позивача про визнання протиправною бездіяльності Відповідача-1 щодо не призначення Позивачеві одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови №975 та Закону, і ненадання відповіді на заяву Позивача від 21.07.2018 - визнати протиправною.

Доводи Міністерства оборони України про те, що Позивачем не надано копій документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд не приймає, оскільки у порядку визначеному Постановою № 975 заява Позивача з документами не досліджувались, рішень за результатами розгляду не приймалось, підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги не визначалось.

Щодо визнання протиправною бездіяльність Відповідача-2 щодо не призначення Позивачеві одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Постанови № 975 та статей 16 -16-3 Закону, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.

Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку - військкомату, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок за результатами розгляду заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).

При цьому, на військовий комісаріат покладено обов`язок направити до Міністерства оборони України висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття відповідного рішення.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 802/1966/17-а, від 20.05.2019 у справі №697/566/17.

Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

Водночас, представник Відповідача-2 у письмовому відзиві, наявному у матеріалах справи, не заперечував твердження Позивача про не надіслання Одеським обласним військовим комісаріатом до Міністерства оборони України висновку та документів Позивача від 02.06.2018 року для вирішення питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги. Відомості про виконання Відповідачем-2 приписів Порядку №975 у матеріалах справи відсутні.

На думку суду, вимога Позивача про бездіяльність Відповідача-2 щодо не призначення одноразової грошової допомоги є недоречною, оскільки Відповідач-2 мав подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів Позивача до Міністерства оборони України висновок та документи щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Відповідача-2 щодо не призначення Позивачеві одноразової грошової допомоги не підлягають задоволенню.

Водночас, судом встановлено порушення Відповідачем-2 процедури вирішення питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю строкової військової служби, суд, дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Одеського обласного військового комісаріату щодо не розгляду заяви Позивача з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, та зобов`язати відповідача розглянути заяву Позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби та прийняти відповідне рішення, визначене Порядком № 975, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» «Москаль проти Польщі»).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зі змісту ст. 4 Закону СРСР «Про загальний військовий обов`язок» випливає, що Збройні Сили СРСР складаються з радянської армії, військово-морського флоту, прикордонних та внутрішніх військ.

За правилами п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Згідно п. п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні» приписано підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України» органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у період до набрання чинності Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ прикордонні, внутрішні і залізничні війська перебували у складі Збройних Сил СРСР, були їм підпорядковані та знаходилися на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що в силу положень Закону та Порядку №975 обов`язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, пов`язаною з проходженням військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі № 591/2794/16-а, від 21.08.2018 року у справі № 642/5757/17, від 11.12.2018 року у справі № 740/1538/17.

Адміністрацію Державної прикордонної служби України 25 липня 2018 року надано відповідь на звернення Позивача від 06.02.2018 з інформаціє про підстави та уповноваженого суб`єкта вирішувати порушені питання.

З наведеного слідує, що вимога Позивача про визнання протиправними дій Відповідача-3 щодо не призначення Позивачеві одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Постанови № 975 та статей 16 -16-3 Закону є безпідставною, як результат відсутні підстави для визнання дій Адміністрації Державної прикордонної служби України протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерство оборони України в особі Комісії призначити Позивачеві одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Постанови № 975 та статей 16 -16-3 Закону у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду протягом одного місяця з часу набрання законної сили судовим рішення, суд зазначає наступне.

За змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини 2 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.

Отже, адміністративним законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права Позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд вважає за необхідне, зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати Позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення ІІ групи інвалідності, а саме з 25.05.2016 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням висновків викладених в даній постанові.

Щодо вимоги Позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені положення ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Враховуючи вищенаведені норми процесуального закону та предмет адміністративного позову, відсутні правові підстави для допущення рішення суду до негайного виконання.

За змістом частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, зважаючи на те, що суд задовольнив позовні вимоги частково, та оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72, 73, 76, 77, 139, 143, 243 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 00334022), Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (65012, м. Одеса, вул. Піроговська, 6, код ЄДРПОУ: 0840204) Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 00334022) щодо розгляду поданих ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) листом від 21.07.2018 документів щодо призначення одноразової грошової допомоги - протиправною.

3. Зобов`язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (65012, м. Одеса, вул. Піроговська, 6, код ЄДРПОУ: 0840204) вирішити питання щодо направлення заяви разом із доданими документами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) щодо виплати одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю другої групи, яку встановлено внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

4. Зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 00334022) розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення ІІ групи інвалідності, а саме з 25.05.2016 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

6. Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда