Рішення № 90088829, 26.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Київ №826/5190/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправ-ними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пен-сійного фонду України в м. Києва (далі - Лівобережне ОУПФ), в якому просить:

- визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо відмови позивачу в приз-наченні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від суми місячного заробітку за останні 24 місяці роботи на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 14.03.2018 №18-24зп, а в подальшому довічно здійснювати належні виплати пенсії щомісячно без обмеження граничного розміру.

У зв`язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді, в провадженні якої пере-бувала дана справа і не була нею розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматизо-ваного розподілу справи між суддями дана справа передана на розгляд судді Костенку Д.А.

Підставами позову є неправомірність відмови відповідача у призначенні позивачу пен-сії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789), оскільки на день звернення із заявою про призначення пенсії (15.03.2018) він мав стаж роботи 22 роки 5 місяців 10 днів (у т.ч. на посадах прокурорів - 17 років 7 місяців 10 днів). Вважає, що внесені 01.10.2011 до Закону №1789 змі-ни і доповнення, які збільшили стаж роботи, необхідний для призначення пенсії, підлягають застосуванню до працівників прокуратури, яких прийнято на роботу після набрання чинності вказаних змін, а не до позивача. Вважає, що такі зміни порушують його права, визначені цим Законом на час прийняття позивача на роботу.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав відсутності у позивача необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", для призначення пенсії за вислугу років. Зазначив, що Закон №1789 втратив чинність, тому його положення не підлягають застосуванню до позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 допущено заміну первісного відповідача його правонаступником - ГУ ПФУ в м. Києві.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Позивач звернувся до Лівобережного ОУПФ із заявою (вх. №3157 від 15.03.2018) про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Листом Лівобережного ОУПФ від 19.03.2018 №4741/09 позивачу повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії, оскільки наявний у позивача стаж 22 роки 5 місяців 10 днів (у т.ч. на посадах прокурорів - 17 років 7 місяців 10 днів) менше 23 років 6 місяців, що визначений ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Зазначено, що з 01.06.2015 пенсії відповідно до Закону №1789 не призначаються.

Спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення і стосуються право-мірності рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років згідно із Законом №1789.

Зважаючи на предмет і підстави позову та суб`єктний склад сторін та згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 24.07.2018 №752/2806/17, від 30.08.2018 №212/7438/16-а, від 31.10.2018 №638/1952/17, від 12.02.2019 №583/26/17 у справах у подібних правовідносинах: "11. Частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 5 листопада 1991 року, що діяла до 1 жовтня 2011 року) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 процентів від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 процентів місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

12. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Встановлено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років.

13. З 15 липня 2015 року стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листо-пада 1991 року №1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв`язку із набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VI.

14. Таким чином, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії 14 вересня 2016 року спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VI".

Отже, за висновком Верховного Суду, до правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі заяви, яка подана після набрання чинності Законом України від 14.10.2014 №1697-VI "Про прокуратуру", підлягають застосуванню положення саме цього Закону (далі - Закон №1697)

У справі, яка розглядається, позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 15.03.2018, тобто після набрання чинності Законом №1697, тому при вирішенні цієї справи суд застосовує положення цього Закону.

Посилання позивача на положення ст. 50-1 Закону №1789 (у редакції до внесення змін Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи") і те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися, суд відхиляє, зважаючи на те, що станом на 30.09.2011 позивач не набув права пенсію за вислугою років за цим Законом, оскільки не мав необхідного стажу роботи не менше 20 років (у т.ч. зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років).

На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії ч. 1 ст. 86 Закону №1697 було передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 01.10.2017 по 30.09.2018 - 23 роки 6 місяців (у т.ч. стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців).

Розрахований відповідачем загальний страховий стаж позивача згідно поданих доку-ментів склав 22 роки 5 місяців 10 днів, що менше визначеного ч. 1 ст. 86 Закону №1697.

Вказаний розрахунок стажу позивачем не оспорюється. Посилання позивача у позов-ній заяві на те, що у період з 01.09.1995 по 29.06.2000 він навчався у Національній юридич-ній академії України імені Ярослава Мудрого суд відхиляє, оскільки відповідачем включено період навчання позивача з 01.09.1995 по 30.06.2000 (4 роки 10 місяців) до загального страхового стажу.

Інших аргументованих доводів і доказів, які б доводили наявність у позивача станом на 15.03.2018 необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років, позивач не надав, а судом таких підстав не встановлено.

Отже, станом на 15.03.2018 позивач не набув право на пенсію за вислугу років згідно із ст. 86 Закону №1697, зважаючи на відсутність необхідного стажу (не менше 23 років 6 місяців), тому у відповідача не було підстав для призначення позивачу вказаної пенсії, а відтак оспорювана відмова відповідача відповідає вимогам Закону №1697 і не порушила права позивача на пенсійне забезпечення.

Враховуючи законність і обґрунтованість оспорюваної відмови відповідача й відсут-ність фактів і доказів порушення ним права позивача на пенсійне забезпечення, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для його задоволення.

З огляду на відмову у позові та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 704,80 грн. не підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві;

04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко