Рішення № 9008514, 14.12.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" грудня 2009 р. справа № 5020-10/113 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок”

(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; представнику Подкіну Є.Г. –99057, м. Севастополь, вул. Юмашева, 3, кв. 30)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой”

(вул. Костомаровська, 1/46, кв. 23, м. Севастополь, 99011)

(вул. Шабаліна, 8, м. Севастополь, 99029)

про стягнення 1 883,74 грн.,

за участю представників:

позивача –Подкіна Є.Г., довіреність №324 від 03.09.2009;

відповідача –Чернишук Ю.В., довіреність №11 від 14.12.2009.

Закрите акціонерне товариство „Український мобільний зв’язок” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой” про стягнення заборгованості в сумі 1883,74 грн., з яких: 922,02 грн. – основний борг, 29,91 грн. –збір до Пенсійного Фонду України, 728,84 грн. –договірна санкція, 26,68 грн. –3% річних, 122,94 грн. –втрати від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за послуги зв’язку відповідно до умов договорів №4112501, №4112493 від 11.02.2008.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву (від 14.12.2009), у якому позовні вимоги визнав повністю.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2008 між Закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв’язок” (UMC) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой” (Абонент) були укладені договори №4112501, №4112493 на надання послуг мобільного зв’язку (далі –Договори), відповідно до умов яких UMC згідно з цими договорами надає Абоненту послуги мобільного зв’язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором UMC, а Абонент сплачує вартість наданих послуг, згідно з тарифами UMC /а.с.8-11/.

Пунктом 2.4.2 Договорів встановлений обов’язок Абонента своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номеру в мережі мобільного зв’язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку.

Нарахування за надані послуги мобільного зв’язку здійснюється згідно з тарифами UMC, які є невід’ємною частиною цього Договору (тарифи додаються). Розрахунковий період становить один календарний місяць (пункти 3.2 Договорів).

Кількість та вартість послуг, наданих Абоненту за розрахунковий період визначаються відповідно до показників належних UMC технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг (пункти 3.5 Договорів).

Згідно з пунктом 7.8 Правил користування мережами мобільного зв’язку ЗАТ «Український мобільний зв'язок»оплата послуг мобільного зв’язку має здійснюватися Відповідачем на підставі виставленого рахунку в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Додатковими угодами від 11.02.2009 №4112501/1.11888517, №4112493/1.11888517 від 11.02.2008 до Договорів, строк дії Договорів визначений з дати підписання додаткових угод та протягом 365 календарних днів з моменту її підписання (пункти 1.1).

Згідно з пунктами 1.4 Додаткових угод закінчення строку, встановленого пунктами 1.1 цих угод або припинення дії Основних договорів не звільняє Сторони від належного виконання своїх зобов’язань, що виникли до такого припинення.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003, визначено: за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 встановлює обов’язок виконавця надати послугу особисто.Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003).

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 33 Закону України від 18.11.2003 №1280-ІV «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Обов’язок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на Споживача цих послуг і пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №720.

Судом встановлено, що Позивачем у період з листопада 2008 року по лютий 2009 року надані Відповідачу послуги за Договорами, але не сплачені останнім у порушення наведених вище норм чинного законодавства та умов Договорів. Борг склав 922,02 грн., у тому числі 29,91 грн. –заборгованість по збору до Пенсійного фонду України, що справляється з користувача послугами мобільного зв’язку згідно з пунктом 11 статті 4 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 26.12.2002 №373.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу частини другої статті20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі статтями 546, 549, частиною третьою статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до 8.3 Договору за несвоєчасну оплату товару продавець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо діючим законодавством України не передбачено іншого розміру пені.

При цьому, обчислюючи розмір пені /а.с.3/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 №543/96-ВР, статтею 3 якого встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 53,35 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктами 1.2 Додаткових угод передбачено, зокрема, що коли дія Основного договору достроково припиняється на підставі пункту 5.2 Основного договору у зв’язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв’язку, Абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь UMC договірної санкції в розмірі 2,74 грн., за кожен день, що залишився до закінчення строку встановленого пунктом 1.1 цих Додаткових угод, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Сума договірної санкції за Договорами із Додатковими угодами складає 728,84 грн. (346,42 грн. + 346,42 грн.).

На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 1680,77 грн. (922,02 грн. + 29,91 + 728,84 грн.) за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року доведеною та обґрунтованою.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 26,68 грн. та 122,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3 % річних та інфляційних втрат /а.с.3, 4/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

          Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 26,68 грн., інфляційних втрат в розмірі 122,94 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунками Позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой” (вул. Костомаровська, 1/46, кв. 23, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 32213229, р/р 26001035732200 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937, р/р 26008526 в ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 300335) заборгованість за договорами від 11.02.2008 №4112501, №4112493 про надання послуг мобільного зв’язку в розмірі 1883,74 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят три грн. 74 коп.), з яких: 922,02 грн. –основний борг; 29,91 грн. –збір до Пенсійного фонду України, 728,84 грн. –договірна санкція, 26,68 грн. –3% річних, 122,04 грн. –інфляційні втрати, 53,35 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 21.12.2009.