Рішення № 90084860, 30.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 р. Справа № 400/3854/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправною та скасування вимоги від 15.08.2019 р.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 року № Ф-73098-17.

Ухвалою від 26.11.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 13.01.2020 року суд замінив первісного відповідача у справі - Головне управління ДФС у Миколаївській області - на належного - Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС).

Ухвалою від 24.01.2020 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням збільшених позовних вимог в наступній редакції:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.08.2019 року № Ф-73098-17 про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23785,08 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 18.11.2019 року № Ф-73098-17 про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з червня 2010 року не здійснював підприємницьку діяльність у зв`язку з ї припиненням, про що повідомив контролюючи органи. З зазначеного часу позивач працює найманим працівником на підприємстві, яке сплачує за нього відповідні внески. Таким чином, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач надав відзиви на позовну заяву, в яких в задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, ГУ ДПС зазначило, що відповідно інформаційної бази ІС «Податковий блок» позивач перебуває на обліку у Миколаївському управлінні ДПІ у Миколаївській області ГУ ДПС (Інгульський район) з 04.10.2010 року та перебуває на загальній системі оподаткування. Станом на 29.01.2020 року, відповідно до інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн.

Ухвалою від 17.06.2020 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 позивач 04.10.2010 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Вимогою про сплату боргу (недоїмку) від 15.08.2019 року № Ф-73098-17 ГУ ДФС вимагає позивача сплатити борг зі сплати єдиного внеску у розмірі 23785,08 грн.

Вимогою про сплату боргу (недоїмку) від 18.11.2019 року № Ф-73098-17 ГУ ДФС вимагає позивача сплатити борг зі сплати єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн.

Не погоджуючись з вимогою контролюючого органу, позивач оскаржив її до суду.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України № 2464).

Згідно пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст. 2 Закону України № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами абз. 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом України № 2464 не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19) Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України № 2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З відзиву вбачається, що заборгованість зі сплати єдиного внеску у позивача виникла за період з 2017 по 2019 роки.

Факт працевлаштування позивача у 2017 та 2019 роках жодним доказом не підтверджений. Також не надано доказів щодо сплати позивачем єдиного внеску за вказані періоди.

Згідно записів у трудовій книжці, у лютому 2018 року позивач працював на ТОВ «Грінтур-Екс». В матеріалах справи наявний звіт підприємства за формою ОК-5, з якого вбачається, що за лютий 2018 року страхувальником сплачено єдиний внесок за вказаний місяць.

Отже, в матеріалах справи містяться докази сплати позивачем єдиного внеску лише за один місяць - лютий 2018 року.

При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Отже, суд приходить до висновку, що саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач й досі зареєстрований як фізична особа-підприємець та не перебуває у стані припинення. Тобто, на момент винесення оскаржуваних вимог, позивач мав статус підприємця, а тому нарахування єдиного внеску відповідно до вимог закону стосовно нього не припинялось.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) про визнання протиправною та скасування вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.08.2019 року № Ф-73098-17 про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23785,08 грн.; визнання протиправною та скасування вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 18.11.2019 року № Ф-73098-17 про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн. - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.06.2020 року.

Суддя О.В. Малих