Рішення № 90084858, 02.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 р. № 400/1424/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Військової частини А 2802, пр-т Героїв Сталінграду, 60, м. Миколаїв, 54030

про:визнання дій протиправними; стягнення індексації грошового забезпечення за період з 06.07.2016 р. по 10.01.2017 р. в сумі 17 317,89 грн.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової чатсини А2802 (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 06.07.2016 року по 10.01.2017 року;

- стягнути з відповідача на користь позиваз 06.07.2016 року по 10.01.2017 року включно в сумі 17317,89грн.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував у період з 06.07.2016 року по 10.01.2017 року індексацію грошового забезпечення. Відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Проте, в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі - Закон України № 1282) та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), відповідач у період з 06.07.2016 року по 10.01.2017 року не здійснював індексацію грошового забезпечення позивача та не виплачував належні йому суми. Позивач в позові вказав, що відповідно до листа Мінсоцполітики від 29.12.2017р. № 122/0/66-17 сума індексації у грудні 2017 року становила 4258,75грн., а посадовоі оклади військовослужбовців підвищувались в останнє у січні 2008 року. Згідно методу розрахунку величини приросту індексу споживчих цін визначеного Порядком № 1078, загальна сума індексації грошового забезпечення, що має бути виплачена позивачу за вказаний вище період, становить 17317,89грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив у відзиві на позовну заяву, що вимоги позивача є безпідставними. Відповідач пояснив, що індексація нараховується та виплачується в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Військова частина є бюджетною організацією та являються структурним підрозділом Міністерства

Оборони України. Фінансування відповідача здійснюється виключно з Державного бюджету України. Роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 16.07.2017 року № 248/3/9/1/240 доведено до відповідача, що індексація грошового забезпечення нараховується в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Вищезазначеений Порядок №1078 не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі роки. На думку відповідача, військова частина керувалась вимогами чинного законодавства виконавши їх в повному обсязі, при цьому права позивача як військовослужбовця порушено не було. У відзиві відповідач зазнчачив Розрахунок індексації гршового забезпечення позивача за період з 01.06.2016р. по грудень 2017 року, відповідно до якого сума належної до виплати індксації становить 3043,58грн.

У відповіді на відзив позивач вказав, що доводи відповідача є необгрунтованими. Позивач позовні вимоги підтримав повністю, виклав додаткові письмові аргументи у відповіді на відзив відповідача, які суд прийняв до уваги при винесенні рішення.

Відповідач надав до суду 28.05.2020р. заперечення, в яких зазначив про те, що позивачу у відзиві на позовну заяву здійснено розрахунок належної індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки. Крім того, відповідач вказав, що звільнена з військової служби особа, на день виключення зі списків особового складу військоовї частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військоовї частини.

Позивач та відповідач просили суд розглянути справу в письмовому провадженні.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку про таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наказом командуючого Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 156-РС від 27.12.2016р. позивача призначено на посаду навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтимки роти морської піхоти 1 батальйону морської піхоти військової частини А2802.

Відповідно до Витягу з Наказу командира Військової частини А2802 (по строковій частині) № 7 від 10.01.2017р. позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення, як такого, що справи та посаду здав.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 16.06.2015р. (а.с. 9).

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011), соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням? щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно частиною першою 1 статті 2 Закону № 1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (стаття 4 Закону № 1282).

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Нормами Закону № 1282 та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

В свою чергу, відповідач не довів відсутність у 2016 -2018 роках відповідних асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення позивача; не надав суду доказів на підтвердження вжиття ним відповідних заходів для збільшення асигнувань (звернень до керівних органів тощо).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" змінено механізм і умови нарахування грошового забезпечення з 01.03.2018 року та підвищено розміри посадових окладів та окладів за військове звання всіх категорій військовослужбовців.

Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з 06.07.2016 року по 10.01.2017 року є порушенням вимог Закону № 1282, Порядку № 1078 та порушує права позивача.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки вони мають рекомендаційний характер, а тому не може бути підставою для не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

В той же час суд зазначає, що позивач ставить вимогу про стягнення суми індексації грошового забезпечення в розмірі 17317,89грн.

З цього приводу суд зазначає таке.

Так, сума стягнення позивачем вирахувана самостійно. Відповідач з цього приводу у відзиві вказав іншу суму - 3043,58грн.

З метою встановлення суми індексації, яка невиплачена позивачу, необхідно мати великий обсяг документів первинного бухгалтерського обліку (табель робочого часу, розрахункові відомості нарахованої заробітної плати, платіжні документи про виплати позивачеві тощо), спеціальні знання в галузі бухгалтерського обліку. Суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що сума індексації, яка належить стягненню з відповідача становить саме 17317,89грн. Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Одночасно з цим, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12 та 19 травня 2015 року (справи №№ 21-180а15, 21-168а15 відповідно), а також від 8 червня 2016 року (справи № 21-174а16).

Таким чином, з метою захисту порушеного права позивача на оскарження сум не нарахованих та не нарахованих виплат індексації, користуючись своїм правом, наданим ч. 2 ст. 5 КАС України, суд вважає за доцільне обрати спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення в період з 06.07.2016 року по 10.01.2017 року.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За таких обставин, суд визнає протиправною бездіяльність військової частини А802 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 06.07.2016 року по 10.01.2017 року та зобов`язує військову частину А2802 здійснити необхідні нарахування та виплати.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Військової частини А 2802 (пр-т Героїв Сталінграду, 60, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 26614159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини А2802 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.07.2016 року по 10.01.2017 року.

3. Зобов`язати Військову частину А2802 (код ЄДРПОУ 26614159) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 06.07.2016 року по 10.01.2017 року включно.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов