Ухвала суду № 90084833, 24.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/666/17

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

24 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

з участю:

представник позивача Барна І.В.

представники відповідачів не прибули

представник третьої особи Долішна М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом Малого приватного підприємства “Вітязь” до Львівської обласної державної адміністрації, Управління транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, – Товариства з обмеженою відповідальністю “Стрийське АТП” – про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В с т а н о в и в:

Мале приватне підприємство «Вітязь» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, – Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» – з вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення Конкурсного комітету з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування Львівської обласної державної адміністрації від 25 січня 2017 року в частинах: «Нарахувати ТОВ «Стрийське АТП» 11 балів за показником «Робота перевізника». Відповідно рейтингова оцінка становить МПП «Вітязь» – 40 балів, ТОВ «Стрийське АТП» – 48 балів» і «Визначити переможцем конкурсу ТОВ «Стрийське АТП» на об`єкті конкурсу №141 та надати право здійснювати перевезення пасажирів на маршруті №358 «Дрогобич АС – Стрий АС». Укласти договір із переможцем на обслуговування 2-ма автобусами «РУТА 25». Друге місце – МПП «Вітязь»;

- скасувати наказ Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23 лютого 2017 року №24 «Про визначення переможців конкурсу»;

- зобов`язати Львівську обласну державну адміністрацію увести в дію рішення Конкурсного комітету від 13 січня 2017 року в частині «Визначити переможцем конкурсу МПП «Вітязь» на об`єкті конкурсу №141 та надати право здійснювати перевезення пасажирів на маршруті №358 «Дрогобич АС – Стрий АС». Укласти договір з переможцем на обслуговування двома автобусами марки «I-VAN А07А1» (2015 p.в.). Друге місце – ТОВ «Стрийське АТП».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 27 січня 2020 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в справі №813/666/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду (згідно ухвали Верховного Суду від 28.01.2020 про виправлення описки).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 18 лютого 2020 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено у справі підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні 20.05.2020 представник позивача подав заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, а саме:

1. Визнати протиправним та скасувати п. 4.2 рішення обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, оформленого протоколом №2 від 25 січня 2017 року, в частині:

- нарахування ТзОВ «Стрийське АТП» 11 балів за показником «робота перевізника» та встановлення ТзОВ «Стрийське АТП рейтингової оцінки 48 балів;

- визначення переможцем конкурсу ТзОВ «Стрийське АТП» на об`єкті конкурсу №141, надання йому права здійснювати перевезення пасажирів на маршруті №358 Дрогобич АС - Стрий АС та укладення договору з переможцем на обслуговування 2-ма автобусами РУТА 25 (2013 р.в.). Друге місце - МПП «Вітязь».

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.02.2017 № 24 «Про визначення переможців конкурсу», яким введено в дію рішення конкурсного комітету від 25.01.2017 (протокол № 2) в частині визначення переможцем конкурсу ТзОВ «Стрийське АТП», з терміном дії договору про організацію перевезень на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі області, №358 Дрогобич АС - Стрий АС з 25.02.2017р. по 24.02.2022;

3. Визнати недійсним договір від 25 лютого 2017 року №15 про організацію перевезень на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі області, №358 Дрогобич АС - Стрий АС, укладеного між Львівською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП»;

4. Зобов`язати Львівську обласну державну адміністрацію ввести в дію пункт 3.4 рішення обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, оформленого протоколом № 1 від 13 січня 2017 року, в частині визначення переможцем конкурсу мале приватне підприємство «Вітязь» на об`єкті конкурсу №141, надання йому права здійснювати перевезення пасажирів на маршруті №358 Дрогобич АС - Стрий АС та укладення договору з переможцем конкурсу на обслуговування двома автобусами марки I-VAN А07А1 (2015 р.в.), шляхом видачі відповідного наказу (розпорядження або іншого розпорядчого документу) та на підставі цього наказу (розпорядження або іншого розпорядчого документу) укласти з переможцем конкурсу МПП «Вітязь» договір про організацію перевезень на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі області, №358 Дрогобич АС - Стрий АС з терміном дії договору 5 років.

В підготовчому судовому засіданні 20.05.2020 суд провів заміну відповідача 2 з Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації на правонаступника Управління транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

10.06.2020 представник третьої особи ТзОВ «Стрийське АТП» подав клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що предметом даного спору є скасування рішення конкурсного комітету, на підставі якого укладено господарський договір, визнання договору не дійсним, тому спірні відносини мають господарський характер, склад учасників спірних правовідносин, які виникли між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом господарської діяльності в зв`язку із вчиненням цивільного правочину, відповідає вимогам ГПК України. Вказує, що аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 10.05.2016 у справі № 21-713а16), де колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та перевізником-претендентом відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, якщо оскарження результатів конкурсу поєднано з вимогами про визнання недійсними укладених договорів на виконання пасажирських перевезень або зобов`язання укласти договір саме з позивачем, спори щодо таких позовних вимог на підставі ст. 12 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Ухвалою від 10.06.2020 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено.

Від представника Львівської обласної державної адміністрації 12.06.2020 надійшло клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду, у якому просить залишити без розгляду позовну заяву МПП «Вітязь» про визнання протиправними рішень та скасування рішення в частині визнання недійсним договору від 25 лютого 2017р. №15 про організацію перевезень на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі області (надалі – Договір). Зазначає, що має місце пропущення строку звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним вищевказаного договору, яка заявлена у заяві про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог. Вказує, що позивачу про оспорюваний Договір було відомо ще у 2017р. підчас звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, повідомлені належним чином.

Представник третьої особи подане клопотання підтримав.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив повністю, просить у задоволенні такого відмовити.

При вирішенні заявленого клопотання суд виходить із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Причина пропуску строку, є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентовано, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Однак до поданого клопотання не подано доказів в розумінні ст. 72 КАС України, що позивачу було відомо про Договір від 25 лютого 2017 року №15 про організацію перевезень на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі області під час звернення до суду з адміністративним позовом.

Такий договір подано до суду на виконання ухвали суду від 20.05.2020 про витребування доказів.

Відповідно до п. 51. «Порядку проведення конкурсу з перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування», затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081, ( у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок №1081) рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу вводяться в дію наказом (постановою або іншим розпорядчим документом) організатора протягом не більш як 30 робочих днів з дня проведення конкурсу.

Пунктом 53 Порядку №1081 передбачено, що організатор не пізніше ніж через 30 днів з моменту набрання чинності рішенням конкурсного комітету укладає з переможцем конкурсу договір (на міському та внутрішньообласному автобусних маршрутах) або видає дозвіл (на міжобласному автобусному маршруті) згідно з обов`язковими умовами визначеного конкурсу та додатковими умовами обслуговування маршруту, наданими перевізником-претендентом.

У договорі (дозволі) визначаються умови перевезень на рейсі (рейсах) та/або маршруті (маршрутах) відповідно до визначеного об`єкта конкурсу.

Строк дії договору, який укладається, або дозволу, який видається за результатами конкурсу, становить від трьох до п`яти років.

Отже організатор конкурсу в силу п. 51 Порядку №1081 мав право як на укладення відповідного договору на перевезення, так й на видання дозволу на здійснення такого перевезення.

Суд зазначає, що позивач не був визначений переможцем конкурсу і всі дії щодо рішення Конкурсного комітету та введення його в дію позивача не стосувалися, відповідно позивач, на момент подання заяви про зміну позовних вимог від 16.03.2017 в частині визнання протиправним та скасування наказу Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.02.2017 № 24, не знав та й не міг знати чи укладений договір на перевезення пасажирів чи/або переможцю конкурсу буде видано дозвіл на перевезення.

Організатору підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області, відповідно до п. 53. Порядку №1081 в межах 30 днів з моменту набрання чинності рішенням Конкурсного комітету надається право укладення з переможцем конкурсу договору (на міському та внутрішньообласному автобусних маршрутах) або видавати дозвіл.

Рішення Конкурсного комітету набрало чинності 23.02.2017, і строк укладення відповідного договору чи надання дозволу закінчувався 22.03.2017.

Заява про зміну позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.02.2017 № 24 була подана 17.03.2017 (т.1 а.с.76).

Дана обставина підтверджує про необізнаність позивача про існування спірного Договору, тим більше, даний наказ не вміщує інформації про строки укладення цього Договору, його сторін, та інших істотних умов, визначених відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Порядок №1081, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачав опублікування організатором перевезень на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах на офіційному веб-сайті: ні рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу, ні документу про введення його в дію, ні договору на пасажирські перевезення, який укладається за результатами конкурсного відбору.

Відтак позивач звертаючись до суду з позовом, не міг дізнатися про порушення свого права укладенням спірного Договору.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 та 5 червня 2019 року (справи № 903/605/17 та 234/17657/17 відповідно та від 19 серпня 2019 року (справа № 813/2803/16), від 04 грудня 2019 року (справа № 161/14289/17)) вказано на те, що згадані вище органи - суб`єкти владних повноважень виступають у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатори та контролюючі орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення, містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у його постанові від 06.05.2020р. у справі № 816/982/16 , договір на організацію перевезення пасажирів є публічно-правовим договором, який передбачає: обов`язки перевізника забезпечити належний рівень транспортного обслуговування пасажирів, умови щодо тарифів тощо. Отже, договір визначає умови, за яких перевізнику дозволяється здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів.

На час формулювання Великою Палатою Верховного Суду у 2019 році висновку, що договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення конкурсу відповідає ознакам адміністративного договору, та спір про його недійсність підпадає під юрисдикцію адміністративного судочинства, дана справа № 813/666/17 перебувала на розгляді Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням – визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст. 9 КАС України).

Згідно з постановами Верховного Суду України від 31.05.2016 року по справі №826/11379/14, від 10.05.2016 року по справі №п/800/362/15, від 20.04.2016 року по справі №826/16796/14, від 12.04.2016 року по справі №813/7851/13-а, від 01.03.2016 року по справі №826/4860/13-а, від 03.02.2016 року по справі 826/72/15, від 02.02.2016 року по справі № 804/14800/14, від 24.11.2015 року по справі №816/1229/14 (21-3669а15), від 17.11.2015 року по справі №2а-18442/11/2670, від 16.09.2015 року по справі №826/4418/14 (21- 1465а15) спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції — гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) , заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Відповідно до п.23 ч.1 ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога – вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Заявлена позивачем вимога визнати недійсним договір від 25 лютого 2017 року №15 про організацію перевезень на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі області, №358 Дрогобич АС - Стрий АС, укладеного між Львівською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» є похідною позовною вимогою, а її задоволення залежить від задоволення основних позовних вимог.

У випадку залишення вказаної похідної вимоги без розгляду, позивач, за умови задоволення основних позовних вимог та набранням рішенням законної, буде змушений ініціювати інший судовий процес про визнання недійсним укладеного договору з підстав визнання судом протиправними рішень суб`єкта владних повноважень, на підставі яких такий договір укладений.

Водночас відмова у задоволенні основних позовних вимог буде мати наслідком і відмову у задоволенні похідної позовної вимоги.

Оскільки за обставин у даній справі залишення без розгляду такої похідної позовної вимоги не відповідатиме ефективному засобу правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції та не забезпечить поновлення порушеного права і одержання позивачем бажаного результату, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви МПП «Вітязь» про визнання протиправними рішень та скасування рішення в частині визнання недійсним договору від 25 лютого 2017 року №15 про організацію перевезень на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі області.

Керуючись ст. ст. 2, 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог - відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали складений 26.06.2020.

Суддя Коморний О.І.