Рішення № 90084824, 23.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2022/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Павліша О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2019 № 0089361-5413-11, № 0089363-5413-1311 та № 0089362-5413-1311.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік по об`єктах житлової нерухомості, які належать їй на праві власності, зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_1 (як спільна часткова власність, площею 30.05 кв.м); АДРЕСА_2 (як особиста приватна власність, площею 39,70 кв.м); АДРЕСА_3 (як особиста приватна власність, площею 69,30 кв.м. Позивач стверджує, що квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 придбані у шлюбі та є спільною сумісною власністю згідно з законом, незалежно від того на кого з подружжя вони зареєстровані, і незалежно від того чи виділено частку іншого з подружжя в цьому майні у судовому порядку. Зазначила, що домовилися з чоловіком, що вона буде сплачувати податок на нерухоме майно за квартиру АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 за квартиру АДРЕСА_2 , оскільки це майно перебуває у їх спільній сумісній власності і у них є рівні обов`язки щодо сплати витрат на утримання цього майна. Однак, сума податку на нерухоме майно у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях була визначена відповідачем без урахування правового режиму майна, що порушує права позивача. Просила позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.01.2020 позивач є власником: квартири АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_2 . Отже, протягом 2014-2018 років у власності позивача загальна площа квартир становила 139,05 кв.м, що свідчить про правомірність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з мотивів, вказаних у позовній заяві, просила позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заслухавши доводи позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

Суд встановив, що 25.11.2019 ГУ ДПС у Львівські області відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначило ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2018 рік:

- податкове повідомлення-рішення № 0089361-5413-1311 від 25.11.2019 на суму 840, 26 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0089362-5413-1311 від 25.11.2019 на суму 636, 02 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0089363-5413-1311 від 25.11.2019 на суму 1466, 75 грн.

08.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДПС у Львівські області із заявою про проведення звірки, зокрема щодо здійснення коригування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

21.01.2020 ГУ ДПС у Львівські області листом № 2659/10/57.06/10 повідомило ОСОБА_1 , що відсутні підстави для коригування суми податку, визначеного до сплати податковими повідомленнями-рішеннями.

Позивач не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, тому оскаржила їх у судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Суд застосовує норми ПК України в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції норм ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI введено податок на майно, що складається зокрема, і з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Як визначає п. б) підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2. статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Не є об`єктом оподаткування, зокрема, житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (п. ґ) підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 ПК України).

Базою оподаткування, згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Пункт 266.4. статті 266 ПК України встановлює пільги із сплати податку. Так, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п. в) підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості (п. г) підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.7.3 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

- об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Як вбачається із наявної інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить на праві приватної власності:

- 1/2 квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на право власності НОМЕР_2 від 19.01.2012;

- квартири АДРЕСА_4 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49639990 від 12.11.2019 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради;

- квартири АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу № 5958 від 22.08.2007, засвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного округу Мірчук Л.І.;

- квартири АДРЕСА_2 відповідно до договору купівлі-продажу № 5958 від 22.08.2007, засвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного округу Мірчук Л.І.

Як встановив суд, загальна площа усіх квартир, що знаходяться у м. Стрию та належать ОСОБА_1 становить 139,05 кв/м.

Пункт 266.4. статті 266 ПК України встановлює пільги із сплати податку. Так, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

Таким чином з врахуванням підпункту «а» пункт 266.4. статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової нерухомості, що належать ОСОБА_1 підлягає зменшенню на 60 кв/м. (139,05 кв/м. - 60 кв/м. = 79, 05 кв/м).

23.06.2015 рішеннями Стрийської міської ради Львівської області № 651 (із внесеними змінами та доповненими) була встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначає, що база оподаткування об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація щодо наявності у ОСОБА_1 нерухомого майна загальною площею 139,05 кв/м, суд дійшов висновку про правомірність визначення податковим органом ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2018 рік на підставі:

- податкового повідомлення-рішення № 0089361-5413-1311 від 25.11.2019 у розмірі 840, 26 грн;

- податкового повідомлення-рішення № 0089362-5413-1311 від 25.11.2019 у розмірі 636, 02 грн;

- податкового повідомлення-рішення № 0089363-5413-1311 від 25.11.2019 у розмірі 1466, 75 грн.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 придбані у шлюбі та є спільною сумісною власністю, оскільки база оподаткування об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а в такому наявні відомості, що частка ОСОБА_1 у цих квартирах становить 1/1, тобто 100%.

Стосовно посилань позивача на п. 266.1.2 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Як вже зазначалося судом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація, що квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 зареєстровані та належать на праві власності саме ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що домовилася з чоловіком, що вона буде сплачувати податок на нерухоме майно за квартиру АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 за квартиру АДРЕСА_2 , оскільки це майно перебуває у їх спільній сумісній власності і у них є рівні обов`язки щодо сплати витрат на утримання цього майна.

Однак, позивачем не надано доказів, що вона згідно з своєю домовленістю з чоловіком сплачувала податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому вказані доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.

Суд відхиляє доводи позивача щодо не направлення відповідачем їй податкових повідомлень-рішень з 2014 року, оскільки відповідний період не є предметом дослідження у цій справі.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог, підстави, передбачені статтею 139 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2020.

Суддя Р.М. Брильовський