Рішення № 90084811, 30.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №380/3221/20

30 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 24978555), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут щодо ненадання довідки про вартість неотриманого речового майна, що належить позивачу до видачі станом на 21.12.2019 та невиплати компенсації за неотримане речове майно;

-зобов`язати речову службу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут надати позивачу довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 21.12.2019;

-зобов`язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут провести розрахунок із позивачем за неотримане речове майно станом на 21.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Позивач вказує, що згідно з витягом з наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по строковій частині) №227 від 06.11.2019 його з 21.12.2019 виключено із списків особового складу інституту та всіх видів грошового забезпечення. ОСОБА_1 зазначає, що після звільнення неодноразово звертався до відповідача з проханнями видати йому довідку про вартість неотриманого речового майна, що належало йому на момент звільнення, проте отримував усну відмову. Після чого, позивач 24.02.2020 звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив відповідача виготовити довідку про вартість неотриманого речового майна, що належало йому на момент звільнення, а саме станом на 21.12.2019. Вказує, що на момент звернення до суду, відповідач вказану довідку не виготовив, компенсацію за неотримане речове майно під час проходження військової служби не виплатив. З огляду на наведене, позивач вважає, що відповідач фактично відмовив йому у наданні довідки про вартість речового майна, що належала йому на момент звільнення та у виплаті компенсації за отримане майно, а тому звернувся до суду за судовим захистом.

Ухвалою суду від 29.04.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач немає календарної вислуги за останнім контрактом більше ніж 5 років, а тому він не набуває права на отримання речового майна, яке він отримав під час військової служби за останнім контрактом та відповідно і грошової компенсації за нього. Зазначає, що грошова компенсація нараховується лише у випадку набуття права на отримання речового майна, як це передбачено абз.1 п.4 розділу ІІІ Інструкції введеної наказом Міністра оборони України від 29.04.2016 №232. Відповідач вважає, що в даному випадку підстави для складання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі військовослужбовцю ОСОБА_1 , відсутні. Тому вважає, що відповідач діяв у спосіб, який визначений відомчими нормативно - правовими актами та у відповідності до діючого законодавства.

Окрім цього, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду встановлений ч.5 ст.122 КАС України, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач подав суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що про порушення своїх прав він дізнався з часу коли відповідач після спливу місячного терміну не надав жодної відповіді на звернення позивача від 26.02.2020. Таким чином, позивач вважає, що в даному випадку необхідно застосовувати шестимісячний строк, який встановлений ч.2 ст.122 КАС України.

Крім цього, позивач зазначив, що на момент підписання ним контракту (24.10.2016) постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 та наказ Міністра оборони України від 29.04.2016 №232 не містили обмежень, які викладені в змінах щодо підстав відсутності права на відшкодування за неотримане речове майно під час служби в Збройних Силах України. Також, позивач зазначає, що оскільки його звільнено з військової служби з правом носіння військової форми одягу, йому передбачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно. Таким чином, вважає позовні вимоги обґрунтованими, а тому позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду заперечення на позов, в якому додатково наголосив на те, що оскільки позивач немає календарної вислуги за останнім контрактом більше ніж 5 років то він не набуває права на отримання речового майна, яке він не отримав під час військової служби за останнім контрактом.

Суд установив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України.

06.11.2019 згідно з витягом з наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по строковій частині) №227 підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника факультету бойового застосування систем управління та зв`язку з морально-психологічного забезпечення, звільненого наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.10.2019 №353 відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я), з правом носіння військової форми одягу з 21.12.2019 виключено із списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Сколівського РВК Львівської області.

24.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації із зверненням, в якому просив зобов`язати речову службу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації виготовити довідку про вартість не отриманого речового майна, що належало йому станом на 21.12.2019, а також на підставі вказаної довідки просив виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Вказане звернення позивача від 24.02.2020 не було розглянуте відповідачем. Доказів протилежного до матеріалів справи сторонами не надано.

Позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2016 №178 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що зумовило звернення останнього до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи, повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням ч.2 ст.24 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизну та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з ст.1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст.1-2 Закону №2011 передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України ( ч.1 ст.9 Закону №2011).

Так, на виконання вищенаведених норм Закону №2011, за наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 була затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, яка була зареєстрована у Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898 ( далі - Інструкція №232), а за постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 був затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ( далі - Порядок №178).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

За змістом пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації ( далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового права, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п.4 Порядку №178).

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформлюється згідно з додатком (п.5 Порядку №178).

Пункт 4 розділу ІІІ Інструкції №232 передбачає, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видачі наказу командира (начальника) військової частини про звільнення, військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, з аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а, відповідно, на командира військової частини покладено обов`язок на підставі Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оформленої речовою службою, скласти відповідний наказ про виплату такої грошової компенсації.

При цьому, вказані вищенаведені норми свідчать про те, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виникає у військовослужбовця незалежно від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу) та таке право реалізується ним шляхом подання відповідної заяви або рапорту.

Викладений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (К/9901/38716/18), у постанові від 17.01.2019 у справі №822/2309/17 (К/9901/2022/18).

Вказані правові висновки Верховного Суду є обов`язковими при застосування судом першої інстанції одних і тих самих норм права у відповідності до вимог ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд встановив, що 21.12.2019 позивача виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення.

Як слідує з матеріалів справи позивач 24.02.2020 звернувся до відповідача із запитом (заявою) про виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в період проходження військової служби згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016р. №178 у зв`язку зі звільненням з військової служби, який було отримано відповідачем 26.02.2020, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією «Трекінгу» з сайту Укрпошти.

Проте, з долучених до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що речовою службою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації не було виготовлено довідку про вартість не отриманого речового майна позивача, що належало йому станом на 21.12.2019, за формою наведеною у додатку до Порядку №178, що є підставою для виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речова майно за приписами вищенаведеного Порядку №178 та Інструкції №232.

З огляду на наведене, здійснивши аналіз вищенаведених норм чинного законодавства та встановлені судом обставини щодо не розгляду відповідачем запиту (заяви) позивача від 24.02.2020 з приводу виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час звільнення позивача з військової служби, не видачі Довідки про вартість речового майна за формою, передбаченою додатком до Порядку №178, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем була вчинена протиправна бездіяльність (пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень), яка полягає у не розгляді відповідачем запиту (заяви) позивача від 24.02.2020 та, яка призвела до порушенням вимог Порядку №178 та Інструкції №232, а відповідно, і до порушення прав і інтересів позивача на виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що подання позивачем вказаного запиту (заяви) після його звільнення з військової служби жодним чином не порушує норм Порядку №178 та Інструкції №232, оскільки з аналізу таких судом не встановлено вказаних обмежень чи заборон, а звільнення позивача зі служби не позбавляє позивача права як військовослужбовця на отримання такої грошової компенсації за його заявою (рапортом) після звільнення, що узгоджується із вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду.

При цьому, слід зазначити, що пунктом 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме: рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Отже, не розглянувши поданий позивачем запит (заяву) від 24.02.2020, не видавши Довідку про вартість речового майна, що належить до видачі за формою, передбаченою додатком до Порядку №178, відповідач діяв всупереч положенням вищенаведених чинних норм права, що призвело до необґрунтованого порушення права позивача на виплату йому відповідного грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Щодо доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачу грошова компенсація за неотримане речове майно не має виплачуватись, бо така нараховується лише за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 9 п.4 Розділу ІІІ Інструкції №232 особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.

Суд зазначає, що докази перебування ОСОБА_1 у запасі перед укладенням контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 24.10.2016 в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Крім цього, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що позивач під час укладення контракту 24.10.2016 перебував у статусі «підполковника запасу», не є належним доказом та підставою вважати, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом із запасу.

Таким чином, ОСОБА_1 не був прийнятий на військову службу за контрактом із запасу, відтак, вимога щодо наявності календарної вислуги більше ніж 5 років для отримання грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно до нього не застосовується.

Натомість, відповідно до абз. 7 п.4 Розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232), затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (із внесеними змінами згідно з Наказом Міністерства оборони № 306 від 10.06.2019) особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється, зокрема, під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.

Оскільки, ОСОБА_1 був звільнений в запас за станом здоров`я з правом носіння військової форми одягу, суд дійшов висновку, що він набув право на отримання виплати грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача провести розрахунок із ОСОБА_1 за неотримане речове майно станом на 21.12.2019.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України, стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна, що належить позивачу до видачі станом на 21.12.2019 та невиплати компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати речову службу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 21.12.2019.

Зобов`язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут провести розрахунок із ОСОБА_1 за неотримане речове майно станом на 21.12.2019.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.