Рішення № 90084682, 24.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.007098

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

позивач не прибув,

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі - почива, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора від 09.12.2019 № РВ-4601324972019 і зобов`язати виконати рішення судів;

- зобов`язати відповідача передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- встановити контроль за виконанням судових рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з відмовою відповідача зареєструвати земельну ділянку. Вказує, що незважаючи на низку судових рішень у справах № 813/558/14, № 876/898/15, № 813/4524/15, № 813/6307/15, № 813/122/17, № 813/2532/17, № 1340/6274/18 відповідач відмовляється зареєструвати земельну ділянку, що є перешкодою в отриманні права на отримання в приватну власність землі.

Ухвалою від 15.01.2020 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 13.02.2020 (вх. № 8038), у якому зазначає, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр". Забороняється вимагати для внесення відомостей до внесення для Державного земельного кадастру здійснення дій, прямо не передбачених цим законом. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

ОСОБА_1 10.02.2020 (вх. № 7271) подав відповідь на відзив.

Ухвалою від 05.03.2020 суд ухвалив перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 1.380.2019.007098 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач подав до суду заяву від 24.06.2020 (вх. № 31772) про розгляд справи без його участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

02.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до відділу у Пустомитівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області із заявою (реєст. № ЗВ-4611637252019) про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 державний кадастровий реєстратор відділу у Пустомитівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області прийняв рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 09.12.2019 № РВ-4601324972019, з підстав невідповідності електронного документа встановленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа. Рекомендовано: поданий на розгляд проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Винниківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області гр. ОСОБА_1 не відповідає вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, а саме:

- відповідно до вимог п. "б" ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України в проекті відсутні матеріали про погодження меж із сусідніми власниками (користувачами) наведеними в описі меж кадастрового плану земельної ділянки, а саме погодження меж суміжними власниками (користувачами) від Б до В - землі сільської ради та Г до А землі загального користування (асфальтована автомобільна дорога, яка облікується за Пустомитівським районним Автодором (ст. 10(9));

- відповідно до додатку 6 порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, долучити перелік обмежень у використанні земельної ділянки згідно з ст. 50 "Про землеустрій";

- відповідно до ст. 50 "Про землеустрій" відсутня довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами угіддями;

- в складі проекту із землеустрою відсутній висновок про погодження даного проекту відповідно до частини 5 статті 186-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до протоколу проведення перевірки електронного документа №ПП-4601012682019 від 09.12.2019 електронний документ поданий згідно із заявою ЗВ-4611637252019 не відповідає наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об`єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки); установленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа; даним документації із землеустрою або оцінки землі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ст.ст. 79, 791 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 193, 196, 204 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Склад відомостей Державного земельного кадастру визначається законом. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлює Закон України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон України № 3613-VI).

Згідно із статтею 9 Закону України № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру врегульовано статтею 21 Закону України № 3613-VI. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з дня отримання відповідних документів, якщо цим Законом не встановлено інший строк для здійснення цих дій (частина чотирнадцята статті 21 Закону № 3613-VI).

Відповідно до статті 24 Закону України № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Частиною четвертою статті 24 Закону України № 3613-VI визначено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України № 3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: - перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; - за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, як визначено у частині шостій статті 24 Закону України № 3613-VI, є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно із статтею 5 Закону України № 3613-VI Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

На підставі частини третьої статті 5 Закону України № 3613-VI Кабінет Міністрів України постановою від 17.10.2012 № 1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051).

У пунктах 4, 5 Порядку № 1051 зазначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Пунктом 6 Порядку № 1051 визначено повноваження державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів, до яких серед іншого належать: здійснення реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 69-74 Порядку № 1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник).

Заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91 - 137 цього Порядку, подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі звернення за внесенням відповідних відомостей (змін до них) неналежної особи (особи, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку), подання заявником не повного пакета документів та/або розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора Державний кадастровий реєстратор відмовляє такій особі, заявникові у прийнятті заяви безпосередньо у момент її подання або у день надходження рекомендованим листом зазначених документів за формою згідно з додатком 13 із зазначенням рекомендацій щодо усунення причин, що є підставою для такої відмови, зокрема найменування та місцезнаходження органу, до повноважень якого належить внесення відомостей (змін до них) про об`єкт Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру обліковуються шляхом їх реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних копій за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Заяви реєструються в день їх надходження в порядку черговості.

Дата реєстрації заяви у Державному земельному кадастрі є датою їх прийняття.

Під час прийняття заяв відповідно до пункту 70 цього Порядку до Державного земельного кадастру вносяться такі дані:

1) реєстраційний номер заяви;

2) дата реєстрації заяви;

3) відомості про особу, яка звернулася із заявою: для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності); податковий номер (крім фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті) або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті); реквізити документа, що посвідчує особу (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб`єкта, що його видав, тощо); . . .

4) кадастровий номер (за наявності) та місце розташування земельної ділянки або дані про інший об`єкт Державного земельного кадастру, щодо якого вносяться відомості згідно з відповідною заявою;

5) стислий зміст заяви;

7) відомості про Державного кадастрового реєстратора, який прийняв заяву.

Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: - відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; - електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

Державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Відповідно до пункту 77 Порядку №1051 у разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор:

1) складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за формою згідно з додатком 16;

2) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.

Суд встановив, що розпорядженням голови Пустомитівської РДА від 22.07.2011 № 724 Рисовському І. Г. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Винниківської сільської ради за межами населеного пункту площею 2,0 га.

Відповідно до розпорядження від 22.07.2011 № 724 розроблено проект землеустрою.

Згідно з листом відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівській області від 19.08.2013 №01-156/1699 погоджено проект землеустрою земельної ділянки.

З метою державної реєстрації земельної ділянки 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Винничківської сільської ради ОСОБА_1 звернувся до відділу Держгеокадастру району за місцем розташування зазначеної земельної ділянки з відповідною заявою.

Суд встановив, що ОСОБА_1 при зверненні до відповідача подавав передбачений ч. 4 ст. 24 Закону України № 3613-VI повний пакет документів, достатній для здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Крім цього, поданий ним проект землеустрою погоджено управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області, що підтверджується листом від 19.08.2013 № 01-15/1699.

Судовими рішеннями від 01.04.2014 у справі № 813/558/14, від 09.06.2015 у справі № 876/898/15, від 13.10.15 у справі № 813/4524/15, від 16.05.16 у справі № 813/6307/15 та від 14.02.2017 у справі № 813/122/17, від 14.09.2017 у справі № 813/2532/17, які набрали законної сили, встановлено протиправність рішень відповідача від 12.09.2013 № РВ-46000017612013, від 30.04.2014 № РВ-4600027032014, від 14.07.2015 № РВ-4600056562015, від 05.11.2015 № РВ-4600093862015, від 11.11.2016 № РВ-4600270062016 та від 11.11.2016 № РВ-4600270062016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та скасовано такі.

Порівняльний аналіз оскарженого рішення відповідача від 09.12.2019 № РВ-4601324972019 з попередніми рішеннями (від 12.09.2013 № РВ-46000017612013, від 30.04.2014 № РВ-4600027032014, від 14.07.2015 № РВ-4600056562015, від 05.11.2015№ РВ-4600093862015, від 11.11.2016 № РВ-4600270062016) свідчить про те, що такі приймалися фактично з тих самих підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів правомірності прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку що рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у Пустомитівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 09.12.2019 № РВ-4601324972019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру не відповідає вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та передбачених статтею 2 КАС України принципів, оскільки перешкоджає позивачу реалізувати гарантоване статтями 13, 14 Конституцією України та статтею 1 Земельного кодексу України право власності громадян України на землю, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно з якою під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає належним способом захисту порушеного права зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області внести відомості (змін до них) до Державного земельного кадастру шляхом здійснення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2,0 га ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Винниківської сільської ради на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Винниківської сільської ради розробленого ПП "РІК".

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функцій іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства суд зазначає таке.

Як встановлено судом з метою державної реєстрації земельної ділянки 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Винниківської сільської ради ОСОБА_1 звернувся до відділу Держгеокадастру району за місцем розташування зазначеної земельної ділянки з відповідною заявою.

Згідно з п. 4 статті 9 Закону України № 3613-VI державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Суд звертає увагу, що до компетенції державного кадастрового реєстратора не віднесено передачу у власність земельної ділянки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання виконати рішення судів суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч.2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судових рішень порушуються його права, свободи чи інтереси то він повинен звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень не може бути зобов`язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання рішення суду є завершальною стадією судового провадження та здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Отже, суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення фактично про те ж саме, оскільки цим порушуються норми КАС України, яким передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України.

Тому вимога про зобов`язання виконати рішення судів не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про встановлення контролю за виконанням судових рішень суд зазначає таке.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Також, слід зазначити, що виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд вважає за необхідне наголосити, що обов`язковість судових рішень гарантується практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

У зв`язку з вказаним, суд зазначає, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішень від 01.04.2014 у справі № 813/558/14, від 09.06.2015 у справі № 876/898/15, від 13.10.15 у справі № 813/4524/15, від 16.05.16 у справ № 813/6307/15 та від 14.02.2017 у справі № 813/122/17, від 14.09.2017 у справі № 813/2532/17 які набрали законної сили, то, відповідно, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Ухвалою від 29.12.2019 суд зменшив ОСОБА_1 розмір належного до сплати судового збору за подання позовної заяви, визначивши його у розмірі 384,20 грн.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадаструу Пустомитівському районі Львівської області Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.12.2019 № РВ-4601324972019.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області внести відомості (змін до них) до Державного земельного кадастру шляхом здійснення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2,0 га ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Винниківської сільської ради на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Винниківської сільської ради розробленого ПП "РІК".

4. У задоволенні вимог щодо зобов`язання виконати рішення судів; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства; встановити контроль за виконанням судових рішень - відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. В. Чорновола, 4, м. Львів, 79019, ЄДРПОУ 39769942) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 384,20 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складений 30.06.2020.

Суддя Кедик М.В.