Рішення № 90082840, 24.06.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2020 справа № 914/601/20

За позовом: Державного підприємства «Волиньторф» в інтересах філіалу Маневицький торфозавод, с. Прилісне, Волинська обл.,

до відповідача: Федак Мар`яни Юріївни , АДРЕСА_2,

про: стягнення заборгованості в розмірі 20 118, 35 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Хороз І.Б.

Представники учасників справи:

позивач: не з`явився;

відповідач: не з`явився.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Державного підприємства «Волиньторф» в інтересах філіалу Маневицький торфозавод до відповідача Федак Мар`яни Юріївни про стягнення заборгованості в розмірі 20 118, 35 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. позовну заяву Державного підприємства «Волиньторф» залишено без руху.

Ухвалою суду від 13.04.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Явка представників учасників справи в судове засідання визнана не обов`язковою. Проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено, з урахуванням ухвали суду про описку від 15.04.2020р., на 13.05.2020р.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення від 16.04.2020р. з ухвалами суду від 13.04.2020р. та 15.04.2020р. (ідентифікатор поштового відправлення 7901413154696) прямує до точки видачи/доставки з 21.04.2020р. та відповідачем станом на 13.05.2020р. не отримане.

Ухвалою суду від 13.05.2020 р. розгляд справи відкладено на 01.06.2020 р.

В судове засідання 01.06.2020 року представник відповідача не з`явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантинними заходами.

Ухвалою суду від 01.06.2020 р. розгляд справи відкладено на 24.06.2020 р.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня до 03 квітня 2020 року в Україні введений карантин. Надалі Кабінет Міністрів України прийняв рішення продовжити карантинні заходи в Україні до 11.05.2020р., постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 р. № 343 продовжено до 22.05.2020р.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено певні зміни до актів Кабінету Міністрів України, зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291, від 29 квітня 2020 р. № 313 та від 4 травня 2020 р. № 332. Так, вказаною постановою послаблено карантинні заходи, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.

Постановою від 20 травня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" .

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", шляхом внесення змін в низку актів Кабінету Міністрів, якими встановлені карантинні обмеження продовжено дію адаптивного карантину до 31 липня з оновленими правилами його дотримання.

Відповідно до п.4 Розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 р. N 540-IX), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Заяв та клопотань від представників учасників справи, зокрема про відкладення розгляду справи, станом на 24.06.2020р. до канцелярії суду не надходило.

В судове засідання 24.06.2020р. представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.

В судове засідання 24.06.2020р. представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві та відповідачем у поданому до суду клопотанні від 01.06.2020р. (вх.№18932/20).

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення з ухвалою суду від

01.06.2020 р. відправлене на адресу позивача (ідентифікатор поштового відправлення 7901413251926) отримано останнім 15.06.2020р.

У судовому засіданні 24.06.2020р., суд, зважаючи на те, що явка уповноважених представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, відсутність заяв та клопотань представників сторін, зокрема про відкладення розгляду справи, враховуючи скасування Кабінетом Міністрів України певних заборон, а саме дозвіл діяльності адвокатів, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

Зміст та підстави вимог позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №2 від 03.01.2017 року, не здійснив оплати в повному обсязі за відвантажений позивачем згідно видаткової накладної №445 від 06.03.2017р. товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 14 971,00 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3 % за користування коштами в сумі 1 344,72 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 802,63 грн.

Зміст та підстави заперечень відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повної оплати заборгованості не подав.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

03 січня 2017 року між Маневицьким торфозаводом - філіалом Державного підприємства «Волиньторф» (надалі - Позивач, Продавець) та Фізичною особою підприємцем Федак Мар`яною Юріївною (надалі - Відповідач, Покупець) був укладений договір №2 купівлі-продажу (надалі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору, продавець зобов`язується продати у власність Покупцю брикети торфові для комунально-побутових потреб, далі - Товар , а Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 3.1., 3.2. Договору встановлено, що Покупець проводить попередню оплату партії Товару, на основі виставленого Продавцем рахунку

Оплата проводиться в гривнях на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Договорі протягом трьох банківський днів.

Термін дії даного Договору встановлюється з 03 січня 2017 року і діє до 31 грудня 2017 року, але в усякому разі до повного виконання своїх зобов`язань сторонами (пункт 9.1 Договору).

На виконання взятих на себе за умовами укладеного між сторонами Договору зобов`язань, Позивач відвантажив згідно накладної № 446 від 06.03.2017 року 24 тони брикетів торфових на загальну суму 18 351,00 грн. Вказана накладна містить печатку та підпис відповідача.

Як зазначив позивач, у відповідача станом на 01.03.2017 р. існував залишок коштів від попередньої оплати у сумі 3 380,00 грн., відтак відповідач свої зобов`язання за Договором виконав частково, внаслідок чого станом на дату звернення позивача до суду у відповідача існує заборгованість за отриманий товар в сумі 14 971,00 грн.

Згідно п. 6.3. Договору, при порушення термінів розрахунків Покупець сплачує Продавцю 3% річних за користування чужими коштами та інфляційні втрати згідно індексів інфляції.

Матеріали справи містять докази звернення позивача до відповідача з претензією №15 від 09.01.2018 року. Згідно вказаної претензії, позивачем повідомлено відповідача, що станом на 09.01.2017р. за ФОП Федак Мар`яною Юріївною рахується дебіторська заборгованість в сумі 14 971, 00 грн. Крім того, за несвоєчасну оплату за отриманий товар та послуги ФОП Федак Мар`яні Юріївні нараховано 371, 61 грн. за користування чужими коштами та інфляційні втрати в сумі 1 381, 82 грн. Загальна сума заборгованості становить 16 724, 43 грн.

Однак, як зазначив позивач, вказана претензія залишена відповідачем без реагування.

Відтак, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 3 % за користування коштами в сумі 1 344,72 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 802, 63 грн.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17.05.2017 р. здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Федак Мар`яною Юріївною.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як встановлено судом, 17.05.2017 р. здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Федак Мар`яною Юріївною.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частина 2 статті 50 Цивільного кодексу України встановлює, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Таким чином, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.09.2019 у справі №640/16902/18 зазначила, що з 15 грудня 2017 року, що є датою набрання чинності ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, яку раніше здійснювала зазначена фізична особа, зареєстрована підприємцем.

У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Із зазначеного необхідно зробити висновок, що у разі позбавлення фізичної особи статусу підприємця, вона не позбавляється набутих раніше господарських зобов`язань, зокрема і зобов`язання здійснити оплату за господарським договором. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 09.08.2017 у справі №915/1056/16 (провадження №3-788гс17), де зазначено, що однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Відтак, з припиненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Федак Мар`яною Юріївною, за останньою збереглися набуті раніше господарські зобов`язання, зокрема і зобов`язання здійснити оплату за господарським договором.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами у справі виникли з Договору від 03.01.2017р. №2 купівлі-продажу.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.1.1 Договору, продавець зобов`язується продати у власність Покупцю брикети торфові для комунально-побутових потреб, далі - Товар , а Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 3.1., 3.2. Договору встановлено, що Покупець проводить попередню оплату партії Товару, на основі виставленого Продавцем рахунку.

Оплата проводиться в гривнях на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Договорі протягом трьох банківський днів.

На виконання взятих на себе за умовами укладеного між сторонами Договору зобов`язань, Позивач відвантажив згідно накладної № 446 від 06.03.2017 року 24 тони брикетів торфових на загальну суму 18 351,00 грн. Вказана накладна містить печатку та підпис відповідача.

Враховуючи те, що умовами договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний проводити попередню оплату товару, однак, відповідач такої оплати у повному обсязі не здійснив, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити позивачу вартість товару після його отримання та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Всупереч вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №2 від 03.01.2017 року, Покупець оплату за поставлений Товар у повному обсязі не виконав, внаслідок чого розмір заборгованості Федак Мар`яни Юріївни за Договором склав 14 971,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з Відповідача за Договором 14971,00 грн. заборгованості, є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми інфляційних втрат, суд встановив, що інфляційне збільшення суми боргу складає 4 046, 42 грн., однак, з огляду на те, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, задоволенню підлягає вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 3 802, 63 грн.

Вимога про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 344, 72 є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Федак Мар`яни Юріївни ( АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства «Волиньторф» в інтересах філіалу Маневицький торфозавод (44614, Волинська обл., Маневницький район, село Прилісне, вулиця Сойне, будинок 15, ідентифікаційний код 00426302) основну заборгованість у сумі 14 971, 00 грн., 3% річних в сумі 1 344, 725 грн., інфляційні втрати в сумі 3 802, 63 грн.

3. Стягнути з Федак Мар`яни Юріївни ( АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства «Волиньторф» в інтересах філіалу Маневицький торфозавод (44614, Волинська обл., Маневницький район, село Прилісне, вулиця Сойне, будинок 15, ідентифікаційний код 00426302) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.06.2020.

Суддя Синчук М.М.