Рішення № 90082693, 25.06.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1066/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка КПК» (21032, м Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, код 42624831)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» (08623, Київська обл., Васильківський р-н, смт Калинівка, вул. Залізнична, буд 49-Б, код 30479810)

про стягнення заборгованості

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

27.04.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка КПК» (далі по тексту - ТОВ «Торгтехніка КПК»/позивач) від 22.04.2020 № 13 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» (далі по тексту - ТОВ «Укрхарчопромкомплекс»/відповідач) заборгованості в розмірі 664694,85 гривень, з яких: 589153,33 гривень основний борг, 8426,53 гривень 3% річних, 67114,99 гривень пеня.

В обґрунтування позову посилається на те, що в порушення умов договору від 09.04.2019 № 20190409-131 відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 589153,33 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 3% річних та пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2020 позовну заяву ТОВ «Торгтехніка КПК» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1066/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання з використанням системи відеоконференцзв`язку призначено на 28.05.2020. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

08.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» в межах суми позову у розмірі 664694,85 гривень та судового збору у розмірі 9970,42 гривень, що містяться на банківських рахунках відповідача.

Ухвалою суду від 13.05.2020 в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка КПК» про забезпечення позову відмовлено.

12.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про забезпечення позову. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що відповідач не ухиляється та не відмовляється від свого обов`язку з оплати продукції. Також до вказаних заперечень відповідачем було подано докази часткового погашення суми основного боргу, а саме: від 06.04.2020 № 3348 на суму 10491,53 гривень, від 06.04.2020 № 3349 на суму 19508,47 гривень, від 23.04.2020 № 63 на суму 60000,00 гривень, від 24.04.2020 № 66, від 08.05.2020 № 105 на суму 90939,69 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2020 клопотання представника ТОВ «Укрхарчопромкомплекс» про відкладення підготовчого засідання задоволено та відкладено розгляд справи на 25.06.2020.

22.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява від 17.06.2020 № 21 про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач повідомляє суд про те, що відповідач після звернення позивачем до суду здійснив часткове погашення суми основного боргу в розмірі 190439,69 гривень, внаслідок чого позивач зменшує свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 398713,64 гривень, 77895,48 гривень пені та 10523,23 гривень 3% річних, отже за змістом зазначеної заяви зменшено суму основного боргу але збільшено розмір вимог в частині стягнення пені та 3% річних.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 (дата набрання чинності - 02.04.2020) розділ X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України» доповнено пунктом 4. Яким, зокрема, встановлено, що строки, визначені статтями 46, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням наведеного вище, судом встановлено, що позивачем не пропущено процесуальний строк на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог.

23.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява від 18.06.2020 № 22, в якій останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

24.06.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що на всій території України встановлено карантин.

В судове засідання 25.06.2020 представники позивача та відповідача не з`явились.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» (зі змінами) встановлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (зі змінами) установлено з 22.05.2020 до 22.06.2020 на всій території України карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» послаблено карантинні заходи, зокрема дозволено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів, а також дозволено з 22 травня 2020 року, зокрема регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а з 25 травня 2020 року - перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ статтю 197 ГПК України доповнено новою частиною (частиною четвертою) наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», або Державною судовою адміністрацією України.».

Разом із тим, у відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Між тим, явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, відповідач не скористався своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався, хоча щодо розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал за адресою, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поряд із тим, як вже зазначалося судом, в перебігу розгляду справи відповідачем було подано докази часткового погашення основної суми боргу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.2019 між ТОВ «Торгтехніка КПК» (постачальник) та ТОВ «Укрхарчопромкомплекс» (покупець) укладено договір на виготовлення та поставку продукції № 20190409-131 (договір), відповідно до умов якого:

- в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується виготовити та поставити покупцю продукцію одним замовленням або окремими партіями відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснювати оплату продукції на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1);

- під продукцією в цьому договорі розуміються вироби з гофро-картону (пункт 1.2.);

- ціни на продукцію, що поставляється за цим договором, є вільними відпускними і вказуються у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.1.);

- датою поставки (передачі) продукції у власність покупця є дата зазначена в накладній на відпуск продукції (кожної окремої партії продукції) (пункт 3.9);

- продукція вважається поставленою постачальником та переданою у власність покупцю на умовах DAP з моменту передачі перевізнику або безпосередньо покупцю і не потребує підписання між сторонами цього договору будь-яких актів приймання-передачі продукції у власність (пункт 3.10);

- фактично оформлені відповідно до вимог діючого законодавства України накладні на відпуск продукції є належним підтвердженням права власності покупця на продукцію (пункт 3.12);

- строк оплати кожної партії продукції складає 30 (тридцять) календарних днів від дати отримання покупцем продукції на підставі видаткової накладної (пункт 4.2);

- за порушення строків оплати (грошового зобов`язання) покупець за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України); пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення, а також 3% річних за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) (пункт 8.5.).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв без заперечень та зауважень обумовлений договором товар на загальну суму 819153,33 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, а саме: від 21.10.2019 № 2645 на суму 210491,53 гривень; від 02.11.2019 № 2824 на суму 209948,16 гривень; від 06.11.2019 № 2865 на суму 82687,78 гривень; від 23.11.2019 № 3129 на суму 174808,42 гривень; від 23.11.2019 № 3132 на суму 141217,44 гривень.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення своїх договірних зобов`язань, свій обов`язок щодо оплати поставленого позивачем товару виконав частково, сплативши 230000,00 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями: від 02.03.2020 № 3181 на суму 75000,00 гривень; від 06.03.2020 № 3197 на суму 75000,00 гривень, від 23.03.2020 № 3274 на суму 50000,00 гривень, від 06.04.2020 № 3348 на суму 10491,53 гривень; від 06.04.2020 № 3349 на суму 19508,47 гривень.

Тож, станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором становила 589153,33 гривень.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 4.2. договору строк оплати кожної партії продукції складає 30 (тридцять) календарних днів від дати отримання покупцем продукції на підставі видаткової накладної.

А тому, відповідно до приписів ст. 692 Цивільного кодексу України та умов п. 4.2. договору строк оплати за отриманий товар у відповідача є таким що настав.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі не надав, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару також не надано.

Як вбачається з матеріалів справи в перебігу розгляду справи відповідачем було частково погашено суму основного боргу, в зв`язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та остаточно просив суд стягнути з відповідача 398713,64 гривень.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 398713,64 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та пені.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 77895,48 гривень пені та 10523,23 гривень 3% річних за загальний період з 21.11.2019 по 21.06.2020 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Суд зазначає, що в прохальній частині заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача 77895,85 гривень 3% річних та 10523,23 гривень пені, однак зі змісту вказаної заяви та наданих позивачем розрахунків вбачається, що позивач в прохальній частині заяви припустився технічної помилки, оскільки згідно наданих останнім розрахунків визначена позивачем сума пені заявленої до стягнення становить 77895,85 гривень, а сума 3 % річних становить 10523,23 гривень.

Таким чином, суд виходить з того, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення 77895,48 гривень пені та 10523,23 гривень 3% річних.

Пунктом 8.5. сторони погодили, що за порушення строків оплати (грошового зобов`язання) покупець за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України); пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення, а також 3% річних за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України).

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, судом встановлено, що він є необґрунтованим в частині визначення кінцевої дати нарахування пені та 3% річних, оскільки позивач звертаючись до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог (18.06.2020) безпідставно визначив кінцеву дату нарахування 21.06.2020, а розрахунок нарахувань не може бути виконано на майбутнє.

Тобто, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення пені та 3% річних, необхідно мати на увазі, що вони розраховуються за певний період прострочення зобов`язань станом на момент пред`явлення позову (заяви про зменшення позовних вимог).

Здійснивши перевірку розрахунку пені та 3% річних (не виходячи за межі заявлених позивачем періодів та вірно визначивши періоди нарахування) судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені становить 77262,02 гривень, а 3% річних становить 10366,69 гривень, відтак вимоги в частині стягнення пені та 3 % річних підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка КПК» 398713,64 гривень основного боргу, 10366,69 гривень 3% річних та 77262,02 гривень пені.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 7295,14 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка КПК» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» (08623, Київська обл., Васильківський р-н, смт Калинівка, вул. Залізнична, буд. 49-Б, код 30479810) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка КПК» (21032, м Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, код 42624831) 398713,64 гривень основного боргу, 10366,69 гривень 3% річних, 77262,02 гривень пені та 7295,14 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2020.

Суддя Р.М. Колесник