Рішення № 90082457, 17.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року Справа № 160/517/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: Кенжина О.О. Малишева А.Є. Семчук Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТЕГ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009740504 від 16.12.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТЕГ» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2019р. №0009740504 про збільшення суми грошового зобов`язання (орендної плати за землю юридичних осіб) на 398141,81 грн., у тому числі за основним платежем - 318513,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) -79628,36 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що контролюючим органом була проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо повноти нарахування плати за землю площею 0,4184 га кадастровий номер - 1210100000:08:815:0023, яка перебувала у позивача в оренді за договором оренди землі від 10.06.2003р., за період з 01.01.2017р. по 24.04.2018р. за результатами якої був складений акт №7434/04-36-05-04/19091749 від 31.10.2019р. висновки і якого були підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, вважає, що донарахування за ним податкових зобов`язань є безпідставним посилаючись на те, що 27.07.2012р. та 16.06.2016р. позивач відчужив будівлі та споруди, які розташовані на вказаній вище земельній ділянці, яка перебувала у позивача в оренді, на підставі договорів купівлі-продажу, у зв`язку з чим вважає, що з моменту набуття права на майно покупцем, до останнього переходять і право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані виходячи з вимог ч.3,4 ст.334 ЦК України, п.287.6 ст.287 ПК України. За викладеного, позивач вказує на те, що у період з 01.01.2017р. по 24.04.2018р. він не був платником орендної плати за вказану земельну ділянку. Також позивач у позові посилається і на правову позицію із даного питання Верховного Суду, викладену у його постановах від 19.06.2018р. у справі №822/2696/17, від 05.11.2018р. у справі №822/2695/17.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю посилаючись на те, що земельна ділянка площею 0,4184 га кадастровий номер - 1210100000:08:815:0023 розташована за адресою: м . Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Квітки - Основ`яненка , 9 знаходилась у позивача в оренді на підставі договору оренди землі від 10.06.2003р. до 24.04.2018р. У період з 2017-2018р.р. позивачем були подані до податкового органу податкові декларації з орендної плати за землю за 2017р. та за 2018р. (з січня по 24.04.2018р.), у яких позивач самостійно визначив грошове зобов`язання з плати за землю, а саме: за 2017 рік - 187494,98 грн., у якій визначив до сплати кожного місяця по 15624,58 грн.; за 2018 рік - з урахуванням уточненої декларації з 01.01.2018р. по 24.04.2018р. - 59373,40 грн., у якій визначив самостійно щомісячну суму грошового зобов`язання до сплати по 15624,58 грн., за квітень 2018р. до 24.04.2018р. - 12499,66 грн. У ході проведеної перевірки та з урахуванням листів ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.05.2019р. та від 24.06.2019р., які містили відомості про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, було встановлено заниження задекларованих позивачем у податкових деклараціях за землю суми орендної плати за земельну ділянку на суму 318513,45 грн. виходячи із розрахунку орендної плати за землю, яка повинна була бути нарахована позивачем за період з 01.01.2017р. по 24.04.2018р.та повинна складати - 429403,92 грн. (3421 грн. х 4184 кв.м. х 3%); за період з 01.01.2018р. по 24.04.2018р. - 135977,91 грн. (3421 грн. х 4184 кв.м. х 3%/12х3 міс.) + (3421 грн. х 4184 кв.м. х 3%/12 міс./30 днів х 24 дні), тоді як позивачем у поданих деклараціях було задекларовано лише суму орендної плати за землю - 246868,38 грн. За результатами вказаної перевірки був складений акт перевірки від 31.10.2019р. та прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення. Представник відповідача вважає, що перехід права власності на будівлі та споруди (їх частини) податок на землю сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку згідно до вимог ст.ст. 1, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.122,124 ЗК України, п.287.6 ст.287 ПК України, а, відповідно, обов`язок щодо сплати орендної плати за землю у нових власників майна може виникнути за умови оформлення та державної реєстрації речових прав на таку земельну ділянку. Окрім того, представник відповідача вказує і на те, що до контролюючого органу від Дніпровської міської ради у порядку, встановленому ст.288 ПК України інформація про зміну чи розірвання договору оренди землі з позивачем не надавалась, навпаки, позивачем були подані податкові декларації за землю за спірний період, у яких позивачем самостійно було визначене грошове зобов`язання зі сплати за землю на рік та з розбивкою сум місячної сплати, а тому вважає, що самостійно визначена сума грошового зобов`язання позивачем у таких деклараціях вважається узгодженою згідно до вимог п.54.1 ст.54 ПК України. З огляду на викладене, відповідач вважає, що під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв у спосіб та у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Представник третьої особи (Дніпровської міської ради) у судовому засіданні проти позову заперечував, письмових пояснень на вимогу суду без поважних причин не надав.

Ухвалою суду від 20.01.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 05.02.2020р. (а.с.49 том 1).

У підготовчому засіданні 05.02.2020р. за клопотанням представника позивача, з метою отримання поштою позивачем відзиву та необхідністю підготовки позивачем на нього відповіді на відзив, оголошувалася перерва до 04.03.2020р., що підтверджується змістом протокол підготовчого засідання (а.с.114-115 том 1).

04.03.2020р. у підготовчому засіданні було задоволено клопотання Дніпровської міської ради та залучено до участі у даній справі Дніпровську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача згідно до вимог ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим підготовче засідання було відкладено до 20.03.2020р., що підтверджується змістом ухвали суду від 04.03.2020р. (а.с.155-157,217-218 том 1).

Надалі, у зв`язку із запровадженням на усій території України карантину з 12.03.2020р. по 03.04.2020р., а у подальшому до 22.04.2020р., до 22.05.2020р., строк підготовчого провадження у даній справі був продовжений та відкладений до 21.04.2020р., а потім до 13.05.2020р. та до 27.05.2020р. згідно ухвали суду від 20.03.2020р. та повісток (а.с.237-240 том 1, а.с.2-4, 1-13 том 2).

27.05.2020р. підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.06.2020р. на підставі ст.ст.180-183 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.21 том 2).

У судовому засіданні 17.06.2020р. представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у позові, а представники відповідача та третьої особи, відповідно, проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТЕГ» 10.07.1992р. зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як юридична особа за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Квітки-Основ`яненко, буд. 9, перебуває на обліку в Соборному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію від 13.02.2009р. та відомостями, які наведені у акті перевірки від 31.10.2020р. та не оспорюються сторонами (а.с.8,11-12 том 1).

10.06.2003р. між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТЕГ» був укладений договір оренди земельної ділянки за умовами якого позивачем була отримана в оренду земельна ділянка площею 0,4184 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Квітки-Основ`яненка,9 для фактичного розміщення цеху з виробництва заготовок з пластикової тари, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номером - 1210100000:08:815:0023 із терміном дії до 25.04.2018р. (а.с.138-142 том 1).

25.01.2017р. до контролюючого органу позивачем була подана податкова декларація з орендної плати за землю за 2017 рік, у якій позивач самостійно визначив (обчислив) грошове зобов`язання з плати за землю на рік - 187494,98 грн. із розбивкою помісячної сплати з січня по листопад 2017р. по 15624,58 грн.; за грудень 2017р. - 15624,60 грн., що підтверджується змістом наведеної декларації (а.с.93-95 том 1).

Також 17.01.2018р. до контролюючого органу позивачем була подана податкова декларація з орендної плати за землю за 2018 рік з урахуванням уточненої декларації за період з 01.01.2018р. по 24.04.2018р., у якій самостійно позивач задекларував до сплати суму грошового зобов`язання зі сплати за землю на рік - 59373,40 грн., у тому числі за період з січня по березень 2018р. помісячно по 15624,58 грн., з 01.04.2018р. по 24.04.2018р. - 12499,66 грн., що підтверджується копією наведеної декларації (а.с.96-98 том 1).

Надалі, контролюючим органом у період з 18.10.2019р. по 24.10.2019р. на підставі наказу №917-п від 18.10.2019р., направлення №718 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 10.06.2003р. площею 0,4184 га (кадастровий номер - 1210100000:08:815:0023) за період з 01.01.2017р. по 24.04.2018р. за наслідками якої був складений акт №7434/04-36-05-04/19091749 від 31.10.2019р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.п.271.1.1 п.271.1, ст.ст.285, 286, 287, 288, п.289.1 ст.289 ПК України внаслідок чого було занижено податок за земельну ділянку, розташовану на території Новокодацького району м. Дніпра за період з 01.01.2017р. по 24.04.2018р. на суму 318513,45 грн., що підтверджується змістом наведеного акту (а.с.11-18, 77-84 том 1).

При цьому, зі змісту наведеного акту перевірки видно, що підставою для висновку щодо заниження позивачем орендної плати за землю були листи відділу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області від 16.05.2019р. №1305-3163, від 24.06.2019р. №2005-3797, у яких нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки за кадастровим номером - 1210100000:08:815:0023 становить на 2017 рік та на 2018 рік - 3421,00 грн. із застосуванням Кф=2 згідно Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489, а відповідно, зроблено висновок, що з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. річна орендна плата повинна була становити - 429403,92 грн., а за період з 01.01.2018р. по 24.04.2018р. - 135977,91 грн., тоді як позивачем було задекларовано за період з 01.01.2017р. по 24.04.2018р. лише 246868,38 грн., а отже, заниження становить 318513,45 грн. (429403,92 грн. +135977,91 грн. - 246868,38 грн.) - (а.с.16,82 том 1).

На підставі наведених висновків акту перевірки, контролюючим органом 16.12.2019р. було прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «Р» №0009740504 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб - 398141,81 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 318513,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 79628,36 грн., що підтверджується змістом вищенаведеного податкового повідомлення-рішення та копією розрахунку штрафних санкцій (а.с.9-10, 124-125 том 1).

Позивач оспорює вищенаведене податкове повідомлення-рішення, просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що він не був у 2017р. та до 24.04.2018р. платником земельного податку за договором оренди землі від 10.06.2003р., оскільки будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці, що перебувала у нього в оренді, були відчужені за договорами купівлі-продажу від 27.07.2012р. та від 16.06.2016р., а, відповідно, вважає, що з цього моменту до нового власника перейшло не тільки право користування нерухомим майном, а і у тому числі, і право користування земельною ділянкою згідно до вимог ст.ст. 334, 377 ЦК України, ст.ст. 269, 287 ПК України.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами п.п.269.1.2 п.269.1 ст.269, п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у користування, а платниками такого податку є, зокрема, землекористувачі.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки за п.288.1 ст.288 ПК України.

У відповідності до вимог п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки (далі - НГО).

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки за приписами п.289.1 ст.289 ПК України.

Згідно до п.285.1 ст.285 ПК України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 ст.286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни - абз.2 п.286.4 ст.286 ПК України.

Пунктом 287.3 ст.287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, які зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що платниками плати за землю є землекористувачі, у яких перебувають земельні ділянки в оренді на підставі укладеного договору оренди такої земельної ділянки, такі платники самостійно обчислюють суму річної орендної плати за землю із розбивкою сплати частинами кожного місяця виходячи із розміру орендної плати, встановленої законом та з урахуванням нормативної грошової оцінки у податкових деклараціях зі сплати за землю, які до 20 лютого поточного року подаються до контролюючого органу за місцезнаходженням такої земельної ділянки, при цьому, вищенаведеними нормами передбачено, що сума грошового зобов`язання самостійно обчислена у такій податковій декларації є узгодженою.

Разом з тим, за абз.2 п.286.4 ст.286 ПК України у разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю зобов`язаний подати податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Так, як встановлено судом із наданих учасниками копій документів, 10.06.2003р. між Дніпропетровською міською радою та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,4184 га за кадастровим номером - 1210100000:08:815:0023, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Квітки-Основяненко,9 із терміном дії до 25.04.2018р. (а.с.138-142 том 1).

25.01.2017р. та 17.01.2018р. до контролюючого органу на виконання вимог п.286.2 ст.286 ПК України позивачем були подані дві податкові декларації з орендної плати за вищенаведену земельну ділянку (за кадастровим номером - 1210100000:08:815:0023), а саме:

- за 2017 рік, у якій позивач самостійно обчислив річну суму орендної плати за землю - 187494,98 грн. із розбивкою вказаної суми помісячно по 15624,58 грн. про що свідчить зміст копії наведеної податкової декларації, наявної у справі (а.с.145-147 том 1);

- за 2018 рік (з урахуванням уточненої декларації за період з 01.01.2018р. по 24.04.2018р.), у якій позивач самостійно обчислив суму орендної плати за вказаний період у розмірі - 59373,40 грн., у тому числі за період з січня по березень 2018р. помісячно по 15624,58 грн., з 01.04.2018р. по 24.04.2018р. - 12499,66 грн. згідно змісту копії наведеної декларації (а.с.151-153 том 1).

Наведені у вказаних вище податкових деклараціях суми орендної плати за землю були сплачені позивачем у порядку та у строки, встановлені вищенаведених податковим законодавством, що було підтверджено представником позивача у ході судового розгляду даної справи.

Таким чином, ураховуючи те, що позивачем самостійно були обчислені суми грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за вказану земельну ділянку у вищенаведених податкових деклараціях за 2017 рік та за період з 01.01.2018р. по 24.04.2018р., відображені у ним суми грошових зобов`язань зі сплати за землю були позивачем сплачені у наведені періоди (що було підтверджено усними поясненнями представника позивача), суд приходить до висновку, що самостійно обчислені позивачем суми грошового зобов`язання зі сплати за землю у поданих ним податкових деклараціях є узгодженими згідно до вимог п.54.1 ст.54 ПК України, а, відповідно, позивач у вказаний період був платником орендної плати за земельну ділянку площею 0,4184 га за кадастровим номером - 1210100000:08:815:0023 та наведені докази (подані податкові декларації) спростовують твердження представника позивача про те, що позивач у даний період не був платником орендної плати за вказану земельну ділянку.

При цьому, є безпідставними посилання представника позивача на те, що позивач не є платником орендної плати за землю з моменту відчуження позивачем нерухомого майна, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, за договорами купівлі-продажу від 27.07.2012р., від 16.06.2016р., з огляду на те, що, по-перше, позивачем після відчуження майна (27.07.2012р., 16.06.2016р.) податкові декларації про зміну об`єкта оподаткування у порядку та у строки, встановлені абз.2 п.286.4 ст.286 ПК України не подавались (таких доказів суду не надано); по-друге, встановлені судом факти того, що позивач, незалежно від того, що відчужив майно за договорами купівлі-продажу, подавав податкові декларації з орендної плати за землю за 2017р. - 2018р. (з січня по 24.04.2018р.), здійснював сплату обчислених у поданих деклараціях сум орендної плати за землю за вказаний період, що підтвердив представник позивача у своїх усних поясненнях, спростовує твердження представника позивача про те, що позивач не був платником орендної плати за землю у вказаний період.

З урахуванням аналізу вищенаведеного податкового законодавства та встановлених судом обставин у даній справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що обрані позивачем для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення підстави того, що позивач не був платником орендної плати за землю у 2017 році та у період з 01.01.2018р. по 24.04.2018р. спростовуються вищенаведеними доказами (податковими деклараціями поданими позивачем за цей період), а, відповідно, вказані обставини не можуть бути підставами для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, судом враховується і те, що підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення були інші обставини, а саме: заниження позивачем орендної плати за землю з юридичних осіб за поданими позивачем податковими деклараціями з орендної плати за землю за 2017 рік та за період з 01.01.2018р. по 24.04.2018р. з урахуванням отриманих контролюючим органом відомостей від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, які містилися у листах від 16.05.2019р. №1305-3163, від 24.06.2019р. №2005-3797 про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером -1210100000:08:815:0023 станом на 2017-2018р.р. складала 3421,00 грн. із застосуванням Кф=2 згідно акту перевірки від 31.10.2019р. та копії наведених листів (а.с.11-18, 77-84, 129-136, 143-144 том 1).

Вказані обставини та обрані контролюючим органом вищенаведені підстави для збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням позивачем у межах даного адміністративного позову взагалі не оспорюються, про що свідчить зміст дослідженого судом адміністративного позову (а.с. 1-6 том 1).

В той же час, судом не приймаються до уваги посилання представника позивача у відповіді на відзив від 02.03.2020р. на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки та складання акту перевірки, які встановлені ст.ст. 75, 86 ПК України; допущені помилки позивачем у податкових деклараціях та подальше їх виправлення шляхом подання уточнюючих декларацій після проведення перевірки - 28.02.2020р. (тобто, у період, коли даний спір уже перебував у провадженні адміністративного суду); неналежні докази, якими є листи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.05.2019р. №1305-3163, від 24.06.2019р. №2005-3797 за якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером -1210100000:08:815:0023 станом на 2017-2018р.р. складала 3421,00 грн. із застосуванням Кф=2, з огляду на те, що наведені позивачем обставини не були обрані позивачем підставами для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується змістом дослідженого позову (а.с. 1-6 том 1), а у ході розгляду даної адміністративної справи у підготовчому провадженні позивачем жодних заходів щодо зміни чи доповнення підстав заявленого позову, уточнення про доповнення підстав заявленого позову позивачем не заявлялись у порядку та у спосіб, встановлений ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням того, що адміністративне провадження за даним адміністративним позовом було відкрито за ухвалою суду ще 20.01.2020р. та позивач мав можливість подати такі уточнення з січня по червень 2020р.

Щодо правомірності надання на запит контролюючого органу Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області листів від 16.05.2019р. №1305-3163, від 24.06.2019р. №2005-3797 за якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером -1210100000:08:815:0023 станом на 2017-2018р.р. складала 3421,00 грн. із застосуванням Кф=2, суд виходить із такого.

Згідно до вимог п.286.1 ст.286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п.289.1 ст.289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою проводиться на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-ІУ (далі - Закон №1378-ІУ) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з ч.5 статті 5 Закону №1378-ІУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року №3613-УІ (далі - Закон №3613-УІ) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування грунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону №3613-УІ).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3613-УІ відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Пункт 4 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3613-УІ передбачає, що у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Тобто, з 1 січня 2013 року (з моменту запровадження роботи Державного земельного кадастру) відомості щодо цільового призначення земельної ділянки повинні були вміщувати інформацію як про категорію земель, так і вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23 березня 1995 року, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагенства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

З 1 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки (НГО) земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 ( далі - Порядок № 489).

При цьому, одним з множників у формулі, за якою визначається нормативна грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 3.3 названого Порядку №489, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель ( далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548.

Відповідно до Примітки 2 до Додатку 1 Порядку №489, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Таким чином, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ, відомості про який містяться у ДЗК. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку НГО має застосовуватись Кф 2,0. Внесення даних до ДЗК щодо земельних ділянок здійснюється за заявою власника або користувача.

Разом з тим, у ході судового розгляду даної адміністративної справи позивачем та його представником не було надано жодних належним та допустимих доказів, які б свідчили про подання позивачем як землекористувачем земельної ділянки заяви про внесення даних про зазначену вище земельну ділянку до ДЗК щодо коду КВЦПЗ даної земельної ділянки, або доказів про наявність таких даних у ДЗК, у тому числі і щодо Кф, який був меншим, ніж Кф=2,0, який міститься у листах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.05.2019р. №1305-3163, від 24.06.2019р. №2005-3797 у порушення вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, можна дійти висновку, що в силу приписів статті 26 Закону №3613-УІ саме власнику земельної ділянки або землекористувачу надано право на внесення змін до ДЗК, натомість, посадові особи Держгеокадастру не наділені законодавчо правом на здійснення певних коригувань за власною ініціативою. Відтак, землекористувач і несе певний тягар негативних для себе наслідків у разі, якщо ДЗК не приведені у відповідність вимогам чинного законодавства з його вини.

Окрім того, слід зазначити, що посилання представника позивача на те, що листи Держгеокадастру не є належними доказами, є необґрунтованими, оскільки п.286.1 ст.286 ПК України встановлено обов`язок Держгеокадастру надавати інформацію на запит контролюючого органу та у разі надання такої інформації у формі листа, за умови, якщо остання відповідає вимогам ДЗК, не може бути безумовною підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідна правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.01.2020р. у справі №804/886/18, яка підлягає застосуванню у даних правовідносинах виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування - ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, представником позивача у ході судового розгляду даної справи не доведено жодними належними та допустимими доказами протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням обставин, встановлених судом, підстав заявленого позивачем позову та аналізу норм наведеного податкового законодавства.

Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються доводи представника позивача про те, що з моменту переходу права власності на нерухоме майно за договорами купівлі-продажу від 27.07.2012р. та від 16.06.2016р. позивач не є платником орендної плати за земельну ділянку за кадастровим номером - 1210100000:08:815:0023 за договором оренди земельної ділянки від 10.06.2003р., оскільки наведені доводи спростовуються поданими позивачем до контролюючого органу податковими деклараціями за землю за 2017 рік та за період з 01.01.2018р. по 24.04.2018р., у яких позивач самостійно визначив (обчислив) суму грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю, сплатив суми орендної плати за землю, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні, а, відповідно, визначення (обчислення) самостійно платником податку суми грошового зобов`язання у податкових деклараціях є узгодженими у відповідності до вимог п.54.1 ст.54 ПК України, тому в судовому порядку такі грошові зобов`язання оскаржені бути не можуть.

Також не підлягають застосуванню у даних правовідносинах правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2018р. у справі №822/2696/17, від 05.11.2018р. у справі №822/2695/17, на застосуванні яких наполягав позивач у позові, оскільки правові позиції у вказаних постановах були прийняті не у подібних відносинах, зокрема, у ході розгляду вищенаведених справ не встановлювалися судом факти подання до контролюючого органу позивачами податкових декларацій за землю та сплати обчислених у них сум орендної плати за землю за такими деклараціями після відчуження майна за договорами купівлі-продажу від 27.07.2012р. та від 16.06.2016р., тобто, упродовж з серпня 2012 року по 24.04.2018 рік (що є предметом даного судового розгляду), а, відповідно, зазначене виключає можливість застосування наведених правових позицій у даних правовідносинах, так як вони не є подібними у цих відносинах у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, судом критично надається оцінка доводам представника позивача про звернення позивача до Дніпровської міської ради (орендодавця) про припинення договору оренди землі 27.07.2016р. згідно копії листа за вих. №249 від 27.07.2016р. (а.с.47 том 1), оскільки з моменту вказаного звернення пройшло майже 4 роки та позивач не вживав більше жодних заходів з метою повернення вказаної земельної ділянки її власнику у спосіб та у порядку, встановленому умовами договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003р., зокрема, про припинення (розірвання) договору в судовому порядку, а навпаки, після подання такого звернення до міської ради позивач продовжував подавати до контролюючого органу як платник орендної плати за землю (землекористувач) податкові декларації за землю за 2017 рік, за 2018р. та сплачував самостійно визначені (обчислені) у них суми орендної плати за землю, що не оспорювалося та підтверджено було представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, відповідачем у ході судового розгляду даної справи доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, перевіривши правовірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у межах підстав заявленого позивачем позову, у відповідності до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Податковим кодексом України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому в адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати по платі судового збору слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТЕГ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009740504 від 16.12.2019р. - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу УІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 30.06.2020р.

Суддя С.О. Конєва