Рішення № 90082427, 30.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Справа № 160/5602/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, земля сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення суду в порядку ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 28.12.2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, земля сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

За пояснення позивача, за результатом розгляду клопотання відповідач 30.01.2020 року відмовив у наданні такого дозволу, зокрема вказав, що запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, запропонована відділом у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області включення до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги. При цьому, відповідачем жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначив.

Позивач вважає, що прийняте рішення відповідачем є протиправним, оскільки наведена підстава для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою не входить до вичерпного переліку підстав, встановлених Земельним кодексом України. Тому, оскаржуваний наказ відповідача підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 27.05.2020 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову відповідачем надіслано до суду відповідь на позов, який долучено до матеріалів справи.

Відповідач зазначає, що одним із напрямків діяльності Держгеокадастру є активізація продажу прав оренди на земельних торгах територіальними органами Держгеокадастру з метою забезпечення надходження коштів до місцевих бюджетів й відповідно їх наповнення.

Земельна ділянка, що розташована на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, площею 5,4037 га з кадастровим номером 1223880500:01:001:5001 наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13.02.2020 року № 4-2055/15-20-СГ була включена у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на них на земельних торгах.

Посилаючись на положення Земельного кодексу України, відповідач вказує, що з урахуванням стратегічного значення питання забезпечення раціонального використання земель сільськогосподарського призначення державної власності з урахуванням інтересів суспільства, територіальних громад та держави, враховуючи співвідношення оплатної передачі в користування та безоплатної приватизації державних земель, позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, відповідач зазначає, що саме Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, який Земельним кодексом України та законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, відповідно до законів та підзаконних актів.

Одночасно, відповідач звертає увагу, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дискреційними повноваженнями та виключно компетенцією уповноваженого органу.

Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням від 28.12.2019 року щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Олександропільської сільської ради, Петропавлівського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

До зазначеного клопотання були додані копії паспорту та ідентифікаційного коду позивача, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.01.2020 року відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.13) - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, запропонована відділом у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до включення до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги.

Позивач вважає зазначений наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а дозвіл на розроблення документації із землеустрою на зазначену земельну ділянку таким, що має бути наданим, у зв`язку з чим, звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. "а" ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Органом, що уповноважений державою здійснювати дані функції виступає Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Держгеокадастру України.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною 3 цієї статті визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно із ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.

У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як вже встановлено судом, позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.13) - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, запропонована відділом у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до включення до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 вказаної статті передбачено перелік земельних ділянок, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Статтею 136 ЗК України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.

Організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

При цьому ч.3 ст. 136 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Таким чином, суд зазначає, що включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 816/2119/16, від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, від 08.11.2019 у справі №420/914/19.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13.02.2020 року № 4-2055/15-20-СГ «Про включення земельної ділянки у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами» включено земельну ділянку у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на них на земельних торгах, розташовану на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, площею 5,4037 га, з кадастровим номером 1223880500:01:001:5001.

Перевіряючи вищенаведену обставину, суд з відкритих джерел Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (http://land.gov.ua/info/perelik-dilianok/) встановив, що земельна ділянка за кадастровим номером1223880500:01:001:5001, яка розташована на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області площею 5,4037 га дійсно включена до складу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру в Дніпропетровській області.

Таким чином, суд встановив, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, перебуває в масиві, який включено до переліку земельних ділянок, право оренди яких виставляється на торгах у формі аукціону.

Разом з тим, у спірному наказі підставою для відмови визначено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою вказано «запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, запропонована відділом у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до включення до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги».

Тобто, на момент прийняттям наказу відповідачем про відмову у наданні дозволу позивачеві на розробку технічної документації із землеустрою, наказу щодо включення земельної ділянки у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на них на земельних торгах, не було.

Зазначений наказ було видано лише 13.02.2020 року, в той час як спірний наказ про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою видано відповідачем 30.01.2020 року.

Тому, суд доходить висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.01.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» з підстави: запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, запропонована до включення до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги», є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, земля сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам надано повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Вказане повноваження кореспондується з положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, яка встановлює порядок розгляду таких клопотань уповноваженим органом.

Суд не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, який Земельним кодексом України та законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення відповідно до законів та підзаконних актів.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З урахуванням наведеного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, земля сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення суду в порядку ст. 382 КАС України.

Вирішуючи заявлену вимогу, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 КАС України).

Також судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, аналіз статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень - відповідача подати звіт про виконання судового рішення є однією із форм судового контролю за виконанням ухваленого судового рішення та може бути застосовано судом під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, надати звіт про виконання судового рішення, після його надходження - розгляду поданого звіту, а за наслідками розгляду поданого звіту або в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту або накладенням штрафу на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 420,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 26475782 від 05.05.2020 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, земля сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А, ЄДРПОУ 39835428) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30.06.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька