Рішення № 90082399, 30.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Справа № 160/6508/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Луніної О. С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправною та скасування постанови, визнання відмови протиправною,-

ВСТАНОВИВ:

16.06.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (вул. Поправки Юрія, буд. 6 офіс 15, м. Київ, 02094), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570), в якій позивач просить:

визнати протиправною та скасувати Постанову про арешт коштів боржника від 26.12.2019 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною;

визнати відмову від 14.04.2020 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни у знятті арешту з грошових коштів, що містяться на рахунку ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4, та скасуванні постанови про арешт коштів боржника від 26.12.2019, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною 26.12.2019 у виконавчому провадженні № 60598574, протиправною.

Позовна заява мотивована тим, що постанова про арешт коштів боржника є протиправною (незаконною) та підлягає скасуванню, оскільки приватним виконавцем накладено арешт на картку/рахунок, до якого зараховується та надходить заробітна плата позивача. Арешт коштів на рахунку ОСОБА_1 означає для нього неотримання заробітної як винагороди за свою працю і, відповідно, неможливість утримувати себе і свою сім`ю. Арештом коштів на рахунку позивача його позбавлено єдиного джерела існування і порушено його права та інтереси. Банк не повідомив виконавця про цільове призначення рахунку та про те, що на нього зараховується заробітна плата ОСОБА_1 , однак, це зробив сам позивач, коли звернувся до виконавця із заявою про зняття арешту з рахунку, і надав підтверджуючі документи: виписку з рахунку та довідку банку. Звернення стягнення на заробітну плату відбувається в особливому порядку, визначеному ст.ст. 68, 69 Закону України «Про виконавче провадження». Так, ч. 3 ст. 68 вказаного Закону встановлено, що винесення виконавцем окремої постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та надсилання її для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідну заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Відповідно до ст. 69 вказаного Закону визначено порядок здійснення відрахувань роботодавцем із заробітної плати боржника. Згідно з ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`ю або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом - 20 відсотків. Отже, максимальний розмір у триманих із заробітної плати сум не може перевищувати 50 її відсотків, а у випадку стягнення за виконавчим написом - 20 відсотків. Натомість внаслідок накладення арешту на рахунок позивача, його позбавлено 100% заробітної плати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/6508/20 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей ст. 287 КАС України на 23 червня 2020 року об 11:00.

Також, даною ухвалою зобов`язано відповідача надати на електронну адресу суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 60598574.

Протокольною ухвалою суду від 23.06.2020 року розгляд справи відкладено до 30.06.2020 року до 09 год. 30 хв.

Представники сторін до суду не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши матеріали позовної заяви, відзиву на позовну заяву, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

14 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О.І. № 1861 від 30.08.2019 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» заборгованість у розмірі 39351,94 грн.

26.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною винесено постанову про арешт коштів боржника.

07 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. із заявою про зняття арешту з рахунку, в якій просив зняти арешт з грошових коштів (заробітної плати) ОСОБА_1 , що розміщені на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» для зарахування заробітної плати. До заяви додано довідку АТ КБ «ПриватБанк» та оригінал виписки з особового рахунку.

Листом від 14.04.2020 року приватний виконавець надав позивачу відповідь, згідно з якою у постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено текстом оригіналу: ««крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику». Тобто, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством. Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом. Водночас, визначено обов`язок Банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. У зв`язку з прийняттям АТ «ПриватБанк» постанови про арешт коштів боржника № 60598574 від 26.12.2019 року, рахунок позивача не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення, на які заборонено законом. Враховуючи викладене, заява щодо зняття арешту з вказаного рахунку не підлягає задоволенню.»

Позивач, вважаючи, що постанову про арешт коштів прийнято з порушенням чинного законодавства, звернувся до суду з позовом.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України "Про виконавче провадження". (далі Закон №1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII)

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. (ч. 4 ст. 24 Закону №1404-VIII)

Приписами п.1 ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII)

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлено статтею 48 Закону №1404-VIII.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. (ч. 1 ст. 48 Закону №1404-VIII)

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. (ч. 1 ст. 48 Закону №1404-VIII)

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону 1404-VIII).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч. 10 ст. 56 Закон 1404-VIII у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Приписами п. 2 ст. 48 Закону 1404-VIII встановлено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Для з`ясування питання, чи відноситься заробітна плата до коштів, звернення стягнення на які заборонено законом, суд керується таким.

Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

При цьому, ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Натомість, накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Інструкцією про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

Суб`єкт господарювання для відкриття рахунків фізичним особам через свого представника (фізична особа - підприємець може подати зазначені нижче документи особисто) подає до банку такі документи:

1) заяву про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (додаток 4);

2) перелік фізичних осіб, на користь яких відкриваються рахунки, із зазначенням ідентифікаційних даних цих осіб.

Суб`єкт господарювання, який має відкритий рахунок у цьому банку, для відкриття поточних рахунків фізичним особам може подавати до банку зазначені в пункті 68 розділу V цієї Інструкції документи в електронній формі засобами інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо це передбачено договором банківського рахунку.

Банк і суб`єкт господарювання укладають договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

Видаткові операції за такими рахунками здійснюються після звернення фізичної особи до банку, пред`явлення нею документів, що дають змогу банку верифікувати клієнта, та укладення договору банківського рахунку.

Банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок).

Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку (підпункт 6 пункту 3 розділу І, пункт 68, пункт 69 розділу V Інструкції № 492).

За приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавцями відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавців.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.01.2020 року у справі № 340/1018/19.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 станом на 07.04.2020 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку № НОМЕР_3 , на яку отримує заробітну плату. (довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 07.04.20250 року)

Згідно з випискою по картці/рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) на вказаний рахунок позивач отримує, крім інших доходів, заробітну плату.

Отже, що рахунок в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , на який оскаржуваною постановою приватного виконавця накладено арешт, призначений, в тому числі для виплати позивачу заробітної плати.

Таким чином, враховуючи, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. від 26.12.2019 року накладена арешт в тому числі й на рахунок позивача, відкритий в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2, який призначений для виплати заробітної плати, позовні вимоги в частині скасування постанови про арешт коштів боржника стосовно цього рахунку підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання відмови від 14.04.2020 року у знятті арешту з грошових коштів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач повідомив відповідача про те, що рахунок в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , є рахунком зі спеціальним режимом використання, оскільки призначений для виплати його заробітної плати, що підтверджено заявою позивача, направленою на адресу відповідача та наданою відповідачем відповіддю.

При цьому, доводи відповідача у листі від 14.04.2020 року про те, що прийняття банком оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника до виконання, свідчить, що рахунок не має спеціального режиму використання, спростовуються наведеними вище приписами чинного законодавства.

Згідно з ч.ч. 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Оскільки приватним виконавцем було отримано заяву позивача, відомості якої підтверджено належними доказами що зараховані на вказаний рахунок кошти, є заробітною платою, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби, відмова відповідача у знятті арешту з коштів, що містяться на вказаному вище рахунку є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. (частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України)

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією від 12.06.2020 та, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни.

Керуючись статтями 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправною та скасування постанови, визнання відмови протиправною - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.12.2019 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною.

Визнати протиправною відмову від 14.04.2020 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни у знятті арешту з грошових коштів, що містяться на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4, та скасуванні постанови про арешт коштів боржника від 26.12.2019, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною 26.12.2019 у виконавчому провадженні № 60598574.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (вул. Поправки Юрія, буд. 6 офіс 15, м. Київ, 02094) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.С. Луніна