Рішення № 90082387, 30.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Справа № 160/5506/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову мені у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі заяви про призначення пенсії від 28.05.2019 року, оформлене Листом управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №13 Головного управління Пенсійного фонду України від 25.10.2019 року №260;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу, що дає мені право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи в якості бортоператора з січня 1985 року по червень 1996 року, наліт 7065 годин, відповідно до п. п. «а» п. 1 «Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати мені пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі заяви про призначення пенсії від 28.05.2019 та наданих документів, з 07.08.2019 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач 28.05.2019 року звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», надавши відповідні документи: копії паспорта, ідентифікаційного номеру, трудової книжки, свідоцтва бортпровідника, довідки №4315 від 12.03.1994 р., виданої фірмою «Фіаніт», довідки виданої ПП фірмою «Вітіл», довідки №163116 від 11.04.1991 р. виданої Дніпропетровською гідрогеолого-меліоративною експедицією, довідки №5-02/7 від 05.02.2001 р. виданою повним товариством «Топаз», довідки про заробітну плату. Листом управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №13 Головного управління Пенсійного фонду України від 08.07.2019 року №138 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки при перевірці документів виявлено, що у довідках не зазначено перелік посад льотного складу та тип повітряного судна. Зазначено, що згідно з наданими документами загальний стаж складає 24 роки 2 місяці 27 днів. 07.08.2019 року позивачем повторно надано до пенсійного органу довідку про стаж роботи № 404/1 видану ПП фірмою «Вітіл» та довідку №01.10/94 від 05.01.1994 р. видану Радянським підприємством акціонерним товариством фірмою «Фіаніт». Листом управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №13 Головного управління Пенсійного фонду України від 25.10.2019 року №260 позивачу знову відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки при перевірці довідок за період роботи 1983-1989 рр. згідно з актом перевірки №1832/10.2-13 від 15.10.2019 р. виявлено, що не зазначено кількість літальних годин та інші документи щодо фактичних літальних годин відсутні. Зазначено, що згідно з наданими документами загальний стаж складає 24 роки 2 місяці 27 днів. Вважаючи, що відповідачем період його трудової діяльності з 1985 по 1996 роки протиправно не зарахований до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугою років, оскільки ним було надано усі необхідні документи на підтвердження такого стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/5506/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін на 22.06.2020 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

18.06.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач в травні 2019 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за призначенням пенсії за вислугу років відповідно до п. а ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та надав документи необхідні для призначення пенсії. При перевірці документів, наданих для призначення пенсії, в довідках не зазначено перелік посад льотного складу (згідно Постанови КМУ №418). Позивачем повторно були надані довідки про стаж роботи №404/1 видані ПП фірма "Вітіл" та № 01.10/94 від видана АТФ "Фіаніт", були направлені на перевірку, так як відсутня дата видачі довідки, відсутній підпис відповідальних осіб та відсутні дані про обґрунтованість видачі довідок (книга наказів, відомості про заробітну плату, книга нальотів). Згідно з актом перевірки № 1832/10.2-13 від 15.10.2019 року перевірено довідки за період роботи за 1983-1989 роки. За результатами перевірки кількість літальних годин не зазначена та інші документи щодо фактичних літальних годин відсутні. Отже, згідно з наданими документами, загальний стаж ОСОБА_1 складає (на момент звернення) 24 роки 2 місяці 27 днів. Враховуючи викладене, відсутні підстави для призначення пенсії за вислугою років.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 28.05.2019 року звернувся до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №13 управління застосування пенсійного законодавства за призначенням пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», надавши відповідні документи: копії паспорта, ідентифікаційного номеру, трудової книжки, свідоцтва бортпровідника, довідки №4315 від 12.03.1994 р., виданої фірмою «Фіаніт», довідки виданої ПП фірмою «Вітіл», довідки №163116 від 11.04.1991 р. виданої Дніпропетровською гідрогеолого-меліоративною експедицією, довідки №5-02/7 від 05.02.2001 р. виданою повним товариством «Топаз», довідки про заробітну плату.

Листом управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №13 Головного управління Пенсійного фонду України від 08.07.2019 року №138 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки при перевірці документів виявлено, що у довідках не зазначено перелік посад льотного складу та тип повітряного судна. Зазначено, що згідно з наданими документами загальний стаж складає 24 роки 2 місяці 27 днів.

07.08.2019 року позивач повторно надав до пенсійного органу довідку про стаж роботи № 404/1 видану ПП фірмою «Вітіл» та довідку №01.10/94 від 05.01.1994 р. видану Радянським підприємством акціонерним товариством фірмою «Фіаніт».

Листом управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №13 Головного управління Пенсійного фонду України від 25.10.2019 року №260 мені знову було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки при перевірці довідок за період роботи 1983-1989 рр. згідно з актом перевірки №1832/10.2-13 від 15.10.2019 р. виявлено, що не зазначено кількість літальних годин та інші документи щодо фактичних літальних годин відсутні. Зазначено, що згідно з наданими документами загальний стаж складає 24 роки 2 місяці 27 днів.

Вважаючи, що відповідачем період трудової діяльності з 1985 по 1996 роки протиправно не зарахований до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугою років, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Не погодившись із відмовою відповідача перевести його на інший вид пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Закону № 1788-XII працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Згідно з п. «а» ст. 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків, на 01 січня 2016 не менше 25,6 років, на 11.10.2017 не менше 26,6 років у чоловіків.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу: 1976 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку, зокрема, 46 років - які народилися з 1 січня 1972 року по 30 червня 1972 року.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, відповідно до резолютивної його частини визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Окрім того, у другому пункті рішення зазначено, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, ст. 54 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню у редакції, до внесення змін Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII, від 24.12.2015 № 911-VIII.

Тому, згідно з п. «а» ст. 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу».

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 лютого 2000 р. № 264 «Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації» встановлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, заробіток для обчислення пенсії визначається згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" (ЗП України, 1992 р., № 9, ст. 209; 1996 р., № 12, ст. 341).

Згідно з Переліком посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418, посада бортоператора відноситься до командно-льотного складу.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 1 зазначеного Порядку: а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами "б"-"г" цього пункту) - за один місяць вислуги; б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги.

Пунктами 2, 3 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу визначено, що обчислення строків вислуги відповідно до пунктів "а" і "б" пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12.

Судом встановлено, що позивач працював у Дніпропетровській гідрогеолого-меліоративній експедиції Мінводгоспа УРСР на посаді гідрогеолога з 01.09.1983 року по 03.05.1988 року, а з 03.05.1988 року по 20.11.1989 року на посаді гідрогеолога ІІ категорії, про що зазначено у трудовій книжці.

Також з 21.11.1989 року по 10.01.1994 року працював у Придніпровській філії «Фіаніт» на посаді головного спеціаліста по проведенню аерозйомочних робіт у відділ аерокосмічних досліджень по переводу з ДГГМЕ.

З 12.01.1994 року по 28.06.1996 року працював у Приватній фірмі «Вітіл» на посаді інженера з комплектації.

У трудовій книжці є відповідні записи, внесені належним чином, що засвідчені печатками підприємств.

Окрім записів у трудовій книжці спеціальний стаж позивача підтверджується такими документами.

21.12.1984 р. ОСОБА_1 видано свідоцтво бортоператора НОМЕР_1 , строк дії якого продовжувався до 26.11.1986р., потім до 27.11.1988р., потім до 15.11.1990р.

Позивач зазначає, що льотна книжка у нього відсутня, так як не була передбачена, оскільки він має іншу професію - гідрогеолог, яка не є льотною.

Відповідач же посилається на те, що основним документом, що підтверджує належність бортоператора до осіб льотного екіпажу і виконання ним спеціальних робіт для нарахування пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.11.1999 року №1222-XIV є льотна книжка бортоператора з відповідними записами про призначений фах, тип повітряного судна, нальот годин та види спеціальних робіт, які ним були виконані.

Суд відкидає такі твердження відповідача, оскільки на час роботи позивача бортоператором (з січня 1985 року по червень 1996 року) вказаний закон ще не було прийнято, а чинним законодавством не була передбачена наявність льотної книжки у бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. Так як і сам термін «бортоператори, які виконують спеціальні роботи в польотах» вживається саме у Законі України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.11.1999 року №1222-XIV.

Відповідно до довідки №163116 від 11.04.1991 р., виданої Дніпропетровською гідрогеолого-меліоративною експедицією нальот оброблених льотних годин в Дніпропетровській гідрогеолого-меліоративній експедиції позивача становить: 1985 р. - 501год.10хв., 1986р. - 510год.10хв., 1987 р. - 379год.24хв., 1988р. - 549год.30хв., 1989р. - 377год.12хв.

Відповідно до довідки Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 30.07.2019 року б/н нальоти на літаку АН-2 оброблених льотних годин в Дніпропетровській гідрогеолого-меліоративній експедиції позивача складають: 1985 р. - 501год.10хв., 1986р. - 510год.10хв., 1987 р. - 379год.24хв., 1988р. - 549год.30хв., 1989р. - 377год.12хв

Відповідно до довідки №4315 від 12.03.1994 р., виданої фірмою «Фіаніт» нальот оброблених льотних годин в підприємстві акціонерному товаристві фірмі «Фіаніт» позивача складає: 1989 р. -78год.13хв., 1990р. - 780год.05хв., 1991р. - 709год.40хв., 1992р. - 690год.12хв., 1993р. - 750год.50хв., 1994р. -12год.10хв.

У довідці ПП фірмою «Вітіл» зазначено, що нальот у льотну зміну на посаді бортінженера під час виконання польотів на ПП фірмі «Вітіл» позивача складає: 1994 р.-712год10хв.; 1995 р. - 610год.35хв., 1996 р. - 405год10хв.

Відповідно до довідки № 404/1, виданої ПП фірмою «Вітіл» позивача включено до працівників льотного складу на посаду борт оператора-випробувача на борту літака Л-410 для виконання аерофотозйомчих робіт.

Згідно з довідкою №01.10/94 від 05.01.1994 р., виданою Радянським підприємством акціонерним товариством фірмою «Фіаніт» позивач призначений начальником режимного відділу з відповідним виконанням аерозйомних робіт на борту літака АН-30, із зарахуванням до льотного складу на посаду борт оператора-випробувача з 1989 р. по 1993р.

Згідно з довідкою Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 30.07.2019 року б/н Дніпропетровську гідрогеолого-меліоративну експедицію наказом від 09.11.2016р. перейменовано в Дніпровську гідрогеолого-меліоративну експедицію, наказом від 22.11.2017 р. припинено діяльність Дніпровської гідрогеолого-меліоративної експедиції шляхом приєднання до Дніпропетровського управління водних ресурсів, а наказом від 10.08.2018 р. Дніпропетровське обласне управління водних ресурсів перейменовано в Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області. Документи, відомості по нарахуванню заробітної плати, особові рахунки знаходяться в Регіональному офісі водних ресурсів у Дніпропетровській області за адресою: пр..Д.Яворницького, 39-а, м. Дніпро.

Також відповідно до наказу Дніпропетровської гідрогеолого-меліоративної експедиції від 15.04.1985 р. №63-а наказано нарахування оплати за польоти учасникам авіаційних СВЧ-радіометричних робіт здійснювати за фактично виконаний об`єм льотних робіт, виходячи з годинних ставок командира літака АН-2 по ІІІ гр. польотів.

Вказані довідки щодо здійснення ОСОБА_1 польотів як бортоператором містять відповідні записи про фах, тип повітряного судна, наліт годин по місяцях та види робіт, що виконувалися, що повністю спростовує твердження відповідача про відсутність такої інформації.

Суд відкидає твердження відповідача про наявність недоліків у довідках наданих позивачем, оскільки формальні неточності у них не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, акт, на який посилається відповідач, не спростовує відомостей, зазначених у наданих довідках.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а, який вказує, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до зазначених довідок наліт годин як бортоператора ОСОБА_1 з 1985р. по 1996р. складає 7065 год. 16 хв.

Обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, згідно з Порядком обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу проводиться таким чином:

- за період роботи бортоператором: (7065:20): 12 = 29,43.

Отже, у позивача наявний спеціальний стаж - 29 років.

З огляду на те, що позивачем до пенсійного органу надавались первинні документи, які містять інформацію про наліт годин та його повноваження, висновок відповідача про неможливість призначити йому пенсію за вислугу років є безпідставним, оскільки спеціальний стаж роботи, який дає право позивачу на пенсію за вислугу років, станом момент його звернення із заявою про призначення пенсії (28.05.2019 року) складає 29 років, що є достатнім при необхідних 25 роках, на день надання до пенсійного органу відповідних довідок, а саме станом на 07.08.2019 року, для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , оформлене Листом управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №13 Головного управління Пенсійного фонду України від 25.10.2019 року №260 не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо призначення пенсії з моменту звернення до відповідача із заявою про її призначення та надання необхідних документів, а саме з 07.08.2019 року, суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Також необхідно зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи викладене, необхідно зобов`язати відповідача призначити позивачеві пенсію за вислугу років з моменту надання ним необхідних документів для її призначення, а саме з 07.08.2019 року.

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пічкур проти України (Заява № 10441/06) від 07 листопада 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30). Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати позивачем судового збору у сумі 840 грн. 80 коп. документально підтверджені квитанцією № 67 від 21.05.2020 року, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі заяви про призначення пенсії від 28.05.2019 року, оформлене Листом управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №13 Головного управління Пенсійного фонду України від 25.10.2019 року №260.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу, що дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи в якості бортоператора з січня 1985 року по червень 1996 року, наліт 7065 годин, відповідно до п. п. «а» п. 1 «Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі заяви про призначення пенсії від 28.05.2019 року та наданих документів, з 07.08.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., документально підтверджені квитанцією № 67 від 21.05.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський