Рішення № 90082362, 30.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Справа № 160/3078/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування заборгованості зі сплати боргу (недоїмки) за вимогою від 18 листопада 2019 року № Ф-5784-58 в розмірі 26539,26 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2019 року № Ф-5784-58;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платник платника податків - ОСОБА_1 , відповідно вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18 листопада 2019 року № Ф-5784-58 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 26 539, 26 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 03.10.2000 року по 26.11.2019 року він був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як вбачається зі змісту оскаржуваної вимоги, заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені утворилась внаслідок автоматичного нарахування відповідачем позивачу єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку. У свою чергу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, зазначені платники податків мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку). Проте, до переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування. Позивач перебував на обліку в органах Державної фіскальної служби саме як платник єдиного податку. Отже, відповідач нараховував позивачу суми єдиного внеску як платнику єдиного податку. Приписами п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Закон не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу. Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом. Отже, у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі). Позивач не здійснював підприємницьку діяльність, податкові декларації про майновий стан і доходи, будь-яку іншу звітність до податкових органів не подавав. Крім того, позивачем зазначено за період перебування у статусі фізичної особи - підприємця, позивач був працевлаштований, а саме: з 21.09.2006 року по 30.12.2006 року позивач працював у ТОВ «ДЕМС-Трейд», на посаді торгового представника; з 05.01.2007 року по 22.10.2018 року позивач працював, ТОВ «САНА» на посаді бухгалтера та головного бухгалтера; з 30.08.2019 року по теперішній час позивач працює водієм автотранспортних засобів відділу охорони ТОВ «Покровська сонячна електростанція» у ТОВ ОХОРОНА-ХОЛДІНГ» м. Запоріжжя. Факт працевлаштування позивача підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, серія БТ-11 № 3419230, а також індивідуальними відомостями про застраховану особу, за формою ОК-7. За таких обставин позивач вважає оскаржувану вимогу протиправною та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 13.04.2020 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

04.05.2020 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що 03.10.2000 року по 26.11.2019 року ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування. Згідно із п. 4 ч. 1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи -підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до Закону №2464, з 01.01.2018 у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (пункту 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 у редакції Закону №2148). На підставі наведеного, було автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сумі розмірі 26 539, 26 грн. Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464, (в редакції з 01.01.2018 року), фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідачем було винесено вимогу № Ф-5784-58 від 18.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 26 539,26 грн. Відповідач вважає, що нарахування сум єдиного внеску здійснені з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зареєстрована як фізична особа-підприємець 03.10.2000 року.

26.11.2019 року, підприємницьку діяльність було припинено, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

18.11.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску Ф Ф-5784-58 на суму 26539,26 грн.

Так, відповідачем було нараховано:

- за 12 місяців 2017 року - 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 грн. х 22 відсотки = 704 грн. в місяць х 12 міс. = 8448,00 грн.),

- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 =2457,18 грн.),

- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року - 2457,18 грн.,

- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року - 2457,18 грн.,

- за 4 квартал 2018 року по строку 19.01.2019 року - 2457,18 грн.

Таким чином, нараховано за 4 квартали 2018 року - 2457,18 грн. х 4 = 9828,72 грн.

За 1 квартал 2019 року відповідачем нараховано ЄСВ у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року,

- за 2 квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року

- за 3 квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019 року.

Таким чином загальна сума заборгованості за 2019 рік складає 8262,54 грн.

Не погодившись із зазначеними нарахуваннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з трудової книжки позивача в період з 05.01.2007 року по 22.10.2018 року позивач працював у ТОВ «САНА» на посаді бухгалтера та головного бухгалтера; з 30.08.2019 року по теперішній час позивач працює водієм автотранспортних засобів відділу охорони ТОВ «Покровська сонячна електростанція» у ТОВ ОХОРОНА-ХОЛДІНГ».

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), за ОСОБА_1 було сплачено страхові внески (в межах спірного періоду) з січня 2017 року по жовтень 2018 року (включно) та за вересень-жовтень 2019 року.

Таким чином, сплата страхових внесків в період з листопада 2018 року по серпень 2019 року (включно), а також за листопад 2019 року не відбувалась, у вказаний період позивач працевлаштований не був (що серед іншого підтверджується даними його трудової книжки) з урахуванням чого у позивача наявний обов`язок сплати ЄСВ за вказаний період.

Отже, відповідачем правомірно нараховано борг зі сплати страхових внесків за два місяці 2018 року у сумі 1638,12 грн. (819,06 грн. х 2 = 1638,12 грн.) та вісім місяців 2019 року (у серпні 2019 року ЄСВ було сплачено у розмірі 483,60 грн., що є меншим за мінімальний розмір страхового внеску, у зв`язку з чим у позивача був наявний обов`язок сплати ЄСВ за себе у розмірі 434,60 грн. (918,06 грн. - 483, 60 грн. = 434, 60 грн.), таким чином за період з січня 2019 року по серпень 2019 року (включно) позивач повинен був сплатити 6860,88 грн. (918,06 грн. х 7 міс. + 434, 46 грн. = 6860, 88 грн.) в загальній сумі 8499, 00 грн. (1638,12 грн. + 6860, 88 грн. = 8499,00 грн.).

Проте, в іншій частині оскаржувана вимога підлягає скасуванню на суму 18 040, 26 грн. (26 539,26 грн. - 8499,00 грн. = 18040, 26 грн.), оскільки у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування заборгованості зі сплати ЄСВ за період з січня 2017 року по жовтень 2018 року та у вересні 2019 року за умови сплати таких внесків роботодавцем та надання позивачем відповідних доказів.

При цьому, суд наголошує на тому, що у спірний період позивач мав статус платника єдиного внеску як фізична особа-підприємець та на той час офіційно не припинив підприємницьку діяльність.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 26 539,26 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно з п.2 Порядку - інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Згідно з п. 3.6 Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. За даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.

Розділом II. Порядку визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Облікові показники, які відображаються у ІКП, залежать від форми обліку згідно із переліком форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).

Для організації оперативного обліку кожній ІКП присвоюється код, який її ідентифікує в інформаційній системі оперативного обліку органів ДФС та не може бути присвоєний іншій ІКП.

Враховуючи протиправність нарахування позивачу заборгованості в сумі 18040, 26 грн., суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 18040, 26 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1681,60 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління ДПС в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 840,80 грн. (50%).

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування заборгованості зі сплати боргу (недоїмки) за вимогою від 18 листопада 2019 року № Ф-5784-58 в розмірі 18040, 26 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 18 листопада 2019 року № Ф-5784-58 в частині нарахування заборгованості по сплаті єдиного страхового внеску в сумі 18040, 26 грн.;

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки, а саме заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 18040, 26 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей визначених абзацом 2 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна