Рішення № 90082250, 30.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6019/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18 січня 2020 року №UA205050/2020/000012/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2020/00048.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дорученням позивача уповноваженою особою у Німеччині у компанії AUTOHAUS HUSAK придбано автомобіль марки MERSEDES-BENS, модель V1TO, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується договором купівлі продажу від 07 січня 2020 року, та розрахунковим документом (касовий ордер), що підтверджує оплату від 07 січня 2020 року. Крім того, уповноваженою особою оформлено необхідні документи для транспортування автомобіля до України.

Під час митного оформлення через декларанта ТзОВ «КАР БРОК ЮА» було подано до митного оформлення всі необхідні документи для розрахунку та підтвердження вартості ввезеного товару та сплачено на підставі проведених розрахунків всі передбачені законодавством митні платежі. Декларування товару здійснювалося за основним методом, тобто за ціною договору і для підтвердження вартості товару були в наявності всі необхідні документи.

Проте відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яким скориговано митну вартість товару з 10 250,00 євро до 15 400,00 євро. У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що розрахунок коригування зроблено за 6 методом, тобто останнім, резервним, однак мотиви щодо обраного методу, а також підстави за яких неможливо застосувати попередні методи не наведено.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки дане рішення не містить: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, зокрема обґрунтування конкретних причин та мотивів неможливості застосування основного методу при визначенні митної вартості, при тому що до митного оформлення було подано всі визначені Митним кодексом документи для підтвердження числового значення за основним методо; наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття оскаржуваного рішення, заявленої декларантом; вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів. Також позивач вказав, що відповідач не виконав обов`язок щодо наведення у спірному рішенні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Позивач вважає, що до митного оформлення було подано достатньо документів, що об`єктивно підтверджують вартість транспортного засобу, а посилання митного органу на наявність розбіжностей щодо продавця та власника транспортного засобу не заслуговує на увагу, оскільки при переході права власності на транспортні засоби в країні продавця не передбачено необхідності обов`язкової перереєстрації транспортного засобу та заміни реєстраційного документу на авто. Зауважує, що у технічному паспорті на автомобіль (бріф) зазначено відомості про зняття автомобіля з обліку. Крім того даний факт не може впливати на ціну товару. Також вказує, що посилання митного органу лише на митну декларацію свідчить про необ`єктивний підхід до визначення вартості автомобіля.

З наведених підстав позивач просив адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у поданому відзиві на позов від 15 травня 2020 року №437-7.3-10-14 пред`явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару за МД №UA205050/2020/001737 від 15 січня 2020 року було встановлено, що подані декларантом документи для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, містять розбіжності, що унеможливлювало визнання заявленої декларантом митної вартості товару та свідчило про необхідність витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. З огляду на вказане, декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У зв`язку з тим, що декларантом не було наданого жодних витребовуваних митнецею документів неподанням повного переліку документів та у відповідності до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18 січня 2020 року №UA205050/2020/000012/1. Митну вартість визначено на рівні 15 400 євро.

З огляду на викладене, вважає прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 18 січня 2020 року №UA205050/2020/000012/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2020/00048 такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими. Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання Волинської митниці Держмитслужби про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивачем через уповноважену особу придбано у компанії AUTOHAUS HUSAK (Німеччина) відповідно до рахунку-фактури (договору) від 07 січня 2020 року легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, бувший у використанні, марки MERSEDES-BENS, модель V1TO, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, призначення - пасажирський, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 2143 см.куб., потужність - 120, тип кузова - універсал, колір - білий, категорія ТЗ - М1, кількість місць включаючи водія - 5, колісна формула: 4х2, виробник MERSEDES-BENS, торговельна марка MERSEDES-BENS, вартістю 10250 євро.

З метою митного оформлення товару декларантом позивача - ТзОВ «КАР БРОК ЮА» подано до Волинської митниці Держмитслужби МД від 15 січня 2020 року №UA205050/2020/001737, у якій вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у сумі 10250 євро, що становить 273 561 грн 23 коп.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та методу її визначення декларант надав митному органу наступні документи, зокрема: рахунок-фактуру №б/н від 07 січня 2020 року; розрахунковий документ (касовий ордер) від 07 січня 2020 року; декларацію про походження товару №б/н від 07 січня 2020 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205020/2020/300138 від 10 січня 2020 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу WZ821832 від 27 липня 2017 року; висновок про якісні характеристики товарів №717/20 від 15 січня 2020 року; договір про надання послуг митного брокера №01-БН-01 від 08 січня 2020 року; копію митної декларації країни відправлення №MRN2QDE945620411872E4 від 07 січня 2020 року.

Відповідач, вважаючи, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, а саме: в фактурі б/н від 07 січня 2020 продавець AUTOHAUS HUSAK, a в технічному паспорті WZ821832 в графі С 3.1 вказаний інший власник R.WEISS AUTOMATION, надіслав повідомлення про необхідність надання в десятиденний строк додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Листом від 18 січня 2020 року декларант повідомив, що жодних додаткових документів надаватися не буде, та просив прийняти рішення без урахування термінів передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

Волинською митницею Держмитслужби 18 січня 2020 року було прийнято рішення №UA205050/2020/000012/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00048, в якій роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 18 січня 2020 року №UA205050/2020/000012/1.

Як вбачається із рішення про коригування митної вартості товарів від 18 січня 2020 року №UA205050/2020/000012/1, підставою для його прийняття слугували такі обставини:

- в фактурі б/н від 07 січня 2020 продавець AUTOHAUS HUSAKІ, a в технічному паспорті WZ821832 в графі С 3.1 вказаний інший власник - R.WEISS AUTOMATION.

Додаткові документи, витребувані на підставі статті 53 Митного кодексу України, не надано.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно із статтею 64 Митного кодексу України відповідно цінової інформації ЄАІС (МД UA100020/2019/418351 від 19 грудня 2019 року) митна вартість становить 15 400 євро.

Вказаний транспортний засіб оформлено у вільний обіг 20 січня 2020 року згідно МД №UA205050/2020/002610 з наданням гарантійних зобов`язань, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд керується наступними приписами чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме легкового автомобіля бувшого у вжитку марки MERSEDES-BENS, модель V1TO, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 10250 євро та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів містять розбіжності, а також не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та оскільки декларантом не надано додаткові документи, то митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 15400 євро.

Як слідує із рішення про коригування митної вартості від 18 січня 2020 року №UA205050/2020/000012/1, відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей, на його думку, у відомостях рахунку-фактури від 07 січня 2020 року б/н та технічного паспорта транспортного засобу НОМЕР_2 в частині визначення продавця та власника транспортного засобу. Цією обставиною він обґрунтовує необхідність подання декларантом додаткових документів.

Однак суд не погоджується з такою позицією відповідача з тих підстав, що визначення продавця чи власника товару не впливає на його митну вартість. При цьому суд зазначає, що з документів, поданих при митному оформленні, зрозуміло, що продавцем є компанія нерезидентHUSAK (Німечичина), про що свідчить рахунок-фактура (приватний договір купівлі-продажу вживаного автомобіля) від 07 січня 2020 року б/н (вона є і відправником товару відповідно до митної декларації країни відправлення №MRN20DE945620411872Е4 від 07 січня 2020 року). Що ж до технічного паспорта WZ821832, то в ньому дійсно зазначена особа R.WEISS AUTOMATION GmbH&Co.KG, на яку першочергово було зареєстровано транспортний засіб, на що звернув увагу митний орган. Однак при цьому відповідач не врахував, що у технічному паспорті на автомобіль зазначено відомості про зняття автомобіля з обліку. За відсутності інших доказів, суд не вбачає підстав ставити під сумнів ту обставину, що вказаний транспортний засіб перейшов у власність AUTOHAUS HUSAK, яке з метою його реалізації не здійснювало реєстрацію на себе та відчужило автомобіль позивачу за ціною 10250 євро. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль MERSEDES-BENS, модель V1TO, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 зареєстрований на позивача.

Отже, з наведеного слідує, що продавцем товару однозначно є AUTOHAUS HUSAK, покупцем (власником) - ОСОБА_1 (позивач), а .WEISS AUTOMATION - особа, на яку у 2017 році здійснювалася перша реєстрація оцінюваного автомобіля.

Стосовно доводів відповідача про те, що подані декларантом документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то тут варто зауважити, що з поданих декларантом однозначно вбачається, що він придбав автомобіль, митне оформлення якого здійснювалося за МД №UA20505/2020/001737 від 15 січня 2020 року, за ціною 10250 євро. Така ціна, як зазначено в рахунку -фактурі від 07 січня 2020 року б/н (приватний договір купівлі-продажу вживаного автомобіля). Вартість придбаного автомобіля підтверджується також квитанцією від 07 січня 2020 року про прийняття коштів у сумі 10250 євро (саме такий спосіб розрахунків визначений договором між продавцем та покупцем). В митній декларації країни відправлення №MRN20DE945620411872Е4 від 07 січня 2020 року також зазначена вартість автомобіля 10250,00 євро.

Таким чином, надані відповідачу декларантом наявні у нього документи підтверджують походження товару, якісні та вартісні характеристики, при цьому усі документи містять одну і ту ж вартість оцінюваного товару - 10250 євро, тому говорити про наявність розбіжностей у них немає підстав. Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів Німеччини щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентомHUSAK товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті).

Разом з тим, ні в повідомленні про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Відповідач не обґрунтував, з якою метою він витребовував у декларанта висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та які числові значення такий документ мав підтвердити чи спростувати, при тому що вартість придбання оцінюваного автомобіля підтверджена документально.

Водночас, додаткові документи, зокрема, транспортні (перевізні), мають бути надані, якщо за умовами поставки покупець має нести витрати на транспортування, але вони не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З поданих при митному оформленні документів не вбачається, що позивач поніс (чи повинен понести) витрати, що можуть бути включені до митної вартості імпортованого товару, що визначені частиною десятою статті 58 МК України, а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є його припущеннями та не базуються на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Частиною третьою статті 54 МК України визначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митниці інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, але не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. Також, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Між тим, як убачається із рішення від 18 січня 2020 року №UA205050/2020/000012/1 про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію ЄАІС (МД UA100020/2019/418351 від 19 грудня 2019 року) відповідно до якої митна вартість становить 15400 євро. Разом з тим, документів, які б підтверджували митну вартість у розмірі 15400 євро відповідач суду не надав.

Верховний Суд в постанові від 08 лютого 2019 року в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18) зробив висновок, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну).

Відтак, суд вважає, що відповідач не обґрунтував ціну, яка визначена ним у розмірі 15400 євро, що на 5150 євро більше ніж та, яка зазначена в документах, поданих для митного оформлення оцінюваного транспортного засобу.

Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 15400 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00048 та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 18 січня 2020 року №UA205050/2020/000012/1 є необґрунтованими та безпідставними. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта.

Відтак, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1515 грн 53 коп., сплачений відповідно до квитанції від 21 квітня 2020 року №0.0.1683769949.1 та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43350888) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 18 січня 2020 року №UA205050/2020/000012/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00048.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1515 (одна тисяча п`ятсот п`ятнадцять) гривень 53 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Я. Ксензюк