Рішення № 90081920, 22.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2020Справа № 910/13065/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" та Київської міської ради

про виділення у власність частини спільного майна - нежитлового приміщення, припинення права спільної часткової власності на нежитлове приміщення.

Представники сторін:

від позивача: Гошко В.І., ордер серія КС № 592840;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Друцька О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про виділення у власність частини спільного майна - нежитлового приміщення, припинення права спільної часткової власності на нежитлове приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будавтотранс» було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.

04.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будавтотранс» надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.09.2019..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.10.2019.

23.10.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

29.10.2019 судове засідання не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 № 05-23/3032 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/13065/19, за результатами якого справу передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 справа № 910/13065/19 прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., підготовче засідання призначено на 20.01.2020.

20.01.2020 представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

У судове засідання 20.01.2020 представник позивача не з`явився, представник відповідача з`явився.

За результатами судового засідання судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 03.02.2020 та визнано явку представника позивача обов`язковою, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 03.02.2020 представники сторін з`явились, представник позивача подану заяву про залучення до участі у справі співвідповідача підтримав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 залучено до участі у справі співвідповідача - Київську міську раду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

04.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 постановлено продовжити розгляд справи № 910/13065/19, підготовче засідання у справі №910/13065/19 призначено на 10.03.2020.

06.03.2020 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 10.03.2020 представники учасників справи з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 06.04.2020.

06.04.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 06.04.2020 представник відповідача 1 з`явився, інші учасники судового процесу не з`явились.

За результатами підготовчого засідання, призначеного на 06.04.2020, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.05.2020.

04.05.2020 представником відповідача 2 подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 04.05.2020 представник позивача та відповідача 2 не з`явились, представник відповідача 1 з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.05.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

25.05.2020 представником відповідача 1 подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1.

25.05.2020 представником відповідача 2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 25.05.2020 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 розгляд справи відкладено на 22.06.2020.

22.06.2020 представником відповідача 1 подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1.

У судове засідання 22.06.2020 представники позивача та відповідача 2 з`явились, представник відповідача 1 не з`явився.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача 1 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 1998 року між Представництвом Фонду державного майна України у Мінському районі м. Києва (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будавтотранс» (далі - покупець, позивач) укладено Договір купівлі-продажу приміщення № 92 (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. за реєстровим № 7981, за умовами якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця частину нежитлового підвального приміщення (зазначену у технічному плані літерою «А»), що складає згідно довідки-характеристики № 211192-8, виданої Київським міським БТІ 19.09.98 - 8/100 від ідеальної частки. Означена частка нежитлового приміщення площею 124,4 м.кв., знаходиться у підвальному нежитловому приміщенні п`яти поверхової житлової будівлі і розташована з адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-а та належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення серії НП № 010001728 виданого Головним управлінням житлового господарства та майна міста Київської міської держадміністрації від 09.09.98, на підставі наказу «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна від 31.08.98 за № 408-В, зареєстрованого Київським міським БТІ, під № 2814-П від 16.09.98.

Покупець зобов`язується прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі та пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації. Характеристика приміщення наводиться в технічному паспорті, який видається БТІ і є додатком до цього Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору право власності на приміщення переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору передача об`єкта продавцем і прийняття об`єкта покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

12 жовтня 1998 сторонами складено Акт передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого, продавець передав, а покупець прийняв нежитлове приміщення за адресою: 254074, м. Київ, вул. Вишгородська, 16-А, (підвал) загальною площею 124,4 кв.м.

Відповідно до Витягу № 30652340 від 09.12.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за позивачем зареєстровано право власності на 8/100 нежитлового приміщення (під літерою «А») площею 124,4 кв.м., як знаходиться в підвальному нежитловому приміщенні п`яти поверхової нежитлової будівлі, за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, будинок 16-а.

16.09.2019 позивач звернувся до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» (далі - відповідач 1) із Пропозицією про виділення частини нежитлового приміщення в натурі яке перебуває у спільній сумісній частковій власності.

Позивач зазначає, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» на звернення представника позивача про виділення частки ніякої відповіді не надав, в зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить виділити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будавтотранс» у власність частину спільного майна, а саме: нежитлове приміщення (під літерою А) загальною площею, 124,4 кв.м., що складає 8/100 від ідеальної частки та знаходиться в підвальному нежитловому приміщенні п`яти поверхової житлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-А та припинити право спільної часткової власності на частину спільного майна, а саме: нежитлове приміщення (під літерою А) загальною площею, 124,4 кв.м., що складає 8/100 від ідеальної частки та знаходиться в підвальному нежитловому приміщенні п`яти поверхової житлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-А, яке належить ТОВ «Будавтотранс».

Відповідач 1 в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно Розпорядження Оболонської районної в місті Києві від державної адміністрації від 31.01.2015 № 41 «Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києва державної адміністрації», житловий будинок № 16-А по вул. Вишгородській належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, закріплений на праві господарського відання без права розпорядження за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва», експлуатаційне обслуговування будинку здійснює обслуговуюча дільниця № 506. Згідно вказаного розпорядження, нежитлові приміщення у житловому будинку № 16 по вул. Вишгородській, відсутні.

У зв`язку з викладеним, відповідач-1 зазначає, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» не є власником (співвласником) житлового будинку № 16А по вул. Вишгородській у м. Києві та не має частки у майні вказаного будинку, а отже не наділене правом розпоряджатися таким майном та надавати згоду на виділ співвласником у натурі частки, про що як зазначає відповідач-1, позивач був повідомлений Листом № 463-5056 від 15.10.2019.

Відповідач-2 в свою чергу, у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач у позовній посилаючись на належність Київській міській раді зазначених нежитлових приміщень, жодних доказів на підтвердження своїх тверджень не надає, інших доказів щодо зареєстрованих прав спільної часткової власності на зазначені нежитлові приміщення за іншими співвласниками також позивачем до позовної заяви не додані.

Враховуючи викладене, відповідач-2 зазначає, що Київська міська рада не є власником (співвласником) нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-а, а отже на має права надавати згоду на виділ співвласником у натурі частки.

Відповідач-2 також зазначає, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про питання організації управління районами в місті Києві» № 1112 від 10.12.2010, зазначене майно було передано до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що відповідно до рішення Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» № 284/5096 від 02.12.2010, у власності територіальної громади міста Києва нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-а - відсутні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 355 ЦК України унормовано, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з частинами 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частинами 1 та 4 статтею 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. (ч.3 ст. 358 ЦК України)

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Статтею 183 ЦК України унормовано, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Таким чином, визначальним для виділу частки або поділу приміщення в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу приміщення відповідно до часток співвласників (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 03.04.2013 у справі 6-12цс13).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Обравши способом захисту права подання позову про виділ в натурі частки спільного майна, позивач в силу статті 13 ГПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Однак, матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження перебування нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-А у спільній частковій власності як Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», так і Київської міської ради.

В свою чергу, за приписами ч. 2 ст. 48 ГПК України, заміна неналежного відповідача, можлива лише за клопотанням позивача, яке останнім не заявлялось.

При цьому, відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву зазначалось, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про питання організації управління районами в місті Києві» № 1112 від 10.12.2010, зазначене майно було передано до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, однак, позивач, правом на подання відповіді на відзив не скористався, клопотань про заміну неналежного відповідача не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, жодних доказів на підтвердження можливості виділу у натурі частки позивача із спільного майна, позивачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.06.2020

Суддя О.А. Грєхова