Рішення № 90081761, 16.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2020Справа № 910/18827/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"

про стягнення 943 753,70 грн

за участю представників:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про стягнення заборгованості у розмірі 943 753,70 грн, з яких: заборгованість у сумі 229075,25,00 грн, пеня у сумі 597129,26 грн, 3% річних у сумі 51560,17 грн, інфляційні витрати у сумі 65989,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до якого він приєднався 19.12.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.01.2020 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

20.01.2020 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Враховуючи те, що позовна заява, з урахуванням усунених недоліків, відповідає вимогам, викладеним у ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкриття провадження у справі.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 23.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18827/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.02.2020.

У підготовчому засіданні 19.02.2020 суд відклав розгляд справи на 17.03.2020.

20.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що останній є постачальником «останньої надії», а тому з 12.02.2019 всі кошти отримані від споживачів перераховуються на рахунок погашення заборгованості перед оптовим постачальником електроенергії. Враховуючи, що сума заборгованості складає приблизно 632 млн. грн, а тому відповідач позбавлений можливості розрахуватись за отримані послуги з розподілу електричної енергії.

17.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У підготовче засідання 17.03.2020 представники учасників судового процесу не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 суд відклав підготовче засідання у справі № 910/18827/19 на 15.04.2020.

08.04.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 15.04.2020 представники учасників судового процесу не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 суд відклав підготовче засідання у справі №910/18827/19 на 20.05.2020.

У підготовче засідання 20.05.2020 представники учасників судового процесу не з`явилися.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.05.2020 закрив підготовче провадження у справі № 910/18827/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.06.2020.

15.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Представник позивача у судове засідання 16.06.2020 не з`явився, направив клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 16.06.2020 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи по суті не подав, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105471572981.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (надалі - позивач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі - відповідач) укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам електропостачальника як послуги Оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього Договору.

Пунктами 2.1.14 та 2.1.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ) передбачено, що оператор системи не має права відмовити електропостачальнику, який звертається щодо укладення договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення діяльності відповідного оператора системи. Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.

АТ "Полтаваобленерго" отримало заяву-приєднання до договору від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 19.12.2018.

Умови договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що на підставі договору Оператор системи забезпечує недискримінаційний доступ Постачальника до мереж Оператора системи з метою реалізації Постачальником як суб`єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов`язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності Оператора системи.

Відповідно до п. 2.2. договору, постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 цього договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії здіснюють оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, та інших послуг Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору, вартість договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за сукупністю споживачів постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії послуги з розподілу (передачі) електричної енергії придбаває постачальник, та вартість інших послуг згідно з договором.

Розділом 3 договору передбачено, що розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць; при цьому, оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється Постачальником плановими авансовими платежами.

У п. 4.2 договору визначені обов`язки постачальника, а саме: виконувати умови цього договору; здійснювати оплату послуг з розподілу (передачу) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.

Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до його умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (п. 9.1 договору).

Звертаючись до суду із вказаним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у лютому та березні 2019 надав відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 3 928 828,32 грн, у зв`язку з тим, що відповідач наданих позивачем послуг не оплатив, позивач звернувся позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення з відповідача 3 928 828,32 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії у лютому та березні 2019.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 3 928 828,32 гр. основного боргу та 58 932,42 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 залишено без змін.

Оскільки відповідач частково оплатив суму заборгованості у розмірі 2 737 727,88 грн, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу у сумі 229 075,25 грн, а також 597 129,26 грн - пені, 51 560,17 грн - 3% річних, 65 989,01 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст. 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, обставини встановлені у рішенні Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 повторного доведення не потребують.

Як встановлено судом у рішенні Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19, 19.12.2018 відповідачем була підписана заява-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

Суд зазначає, що пунктом 2.1.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, датою початку дії договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору, а тому договір є публічним та не підписується сторонами, а приєднання до його умов здійснюється на підставі поданої заяви-приєднання, а тому доводи відповідача щодо не доведення позивачем підписання сторонами договору судом відхиляються.

Відповідно до пп. 5 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Відповідно до п. 1.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, Оператор системи забезпечує на своїй території діяльності недискримінаційний доступ до електричних мереж електропостачальнику, який має намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи. Оператор системи розподілу укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 4 до цих Правил та укладається з кожним електропостачальником, який звертається до оператора системи.

За своєю правовою природою договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є договором про надання послуг та регулюється приписами Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У рішенні Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 встановлено, що у лютому та березні 2019 року позивачем надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 3 928 828,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2019 на суму 2 737 727,88 грн. та від 31.03.2019 на суму 1 191 100,44 грн. При цьому, зазначені акти зі сторони відповідача підписані без зауважень та заперечень та скріплені печаткою відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 2 737 727,88 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем, у зв`язку із простроченням та не повною оплатою відповідачем заборгованості за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 у розмірі 3 928 828,32 грн, заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також, у зв`язку з не оплатою відповідачем електричної енергії за актами про приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2019 та від 31.08.2019, позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу у сумі 229 075,25 грн, пені, 3% річних та інфляційних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в підтвердження надання по послуг з розподілу електричної енергії надав підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень та заперечень акт про прийому-передачі електричної енергії № 6/14 від 30.06.2019, акти про приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2019 та від 31.08.2019.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у червні 2019 позивачем поставлено електроенергію в кількості 271 890 кВт год вартістю на загальну суму 209 614,14 грн та у серпні 2019 в кількості 246 047 кВт год вартістю на загальну суму 19 461,11 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу 229 075,25 грн за червень та серпень 2019 року.

У відповідності до приписів ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказав, що несвоєчасне проведення розрахунків споживачів привело до значної заборгованості відповідача перед позивачем.

Суд відхиляє доводи відповідача, оскільки договір укладений саме з ДПЗД «Укрінтеренерго», на якого покладений обов`язок сплати вартості наданих послуг, а тому наявність заборгованості у споживачів відповідача не звільняє останнього від передбаченої законом відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Також, відповідач посилався на існування особливого порядку розрахунків, як на підставу звільнення ДПЗД «Укрінтеренерго» від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань.

Так, 18.01.2019 НКРЕКП були внесені зміни до Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника «останньої надії» та операторів систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП №700 від 13.06.2013, відповідно до яких з метою погашення заборгованості перед оптовим постачальником, оплата електричної енергії такому постачальнику повинна здійснюватись у 100% розмірі. Тобто, усі кошти, що сплачують споживачі «останньої надії» (у тому числі які мають заборгованість) спрямовуються, у першу чергу, на оплату електричної енергії постачальнику, а потім - на оплату послуг з її розподілу.

Проте, вказана обставина - особливий алгоритм розрахунків, що викликаний умовами функціонування галузі, не звільняє відповідача від обов`язку належного виконання договірних зобов`язань та не обумовлена сторонами в укладеному між ними договорі.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 229 075,25 грн.

У зв`язку із простроченням оплати позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 597 129,26 грн, 3% річних у сумі 51 560,17 грн, інфляційні втрати у сумі 65 989,01 грн.

Так, за розрахунком позивача нарахування пені здійснюється:

- за період з 18.03.2019 по 17.04.2019 на заборгованість у сумі 2 737 727,88 грн (за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19) у розмірі 83 706,96 грн;

- за період з 18.04.2019 по 17.07.2019 на заборгованість у сумі 3 928 828,32 грн (за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19) у розмірі 343 691,75 грн;

- за період з 18.07.2019 по 30.07.2019 на заборгованість у сумі 4 138 442,46 грн (за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 +заборгованість у сумі 209614,14 грн) у розмірі 50 228,22 грн;

- за період з 31.07.2019 по 17.09.2019 на заборгованість у сумі 1 400 714,58 грн (заборгованість за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 у розмірі 1 191 100,44 грн + заборгованість у розмірі 209 614,14 грн) у розмірі 63 473,48 грн;

- за період з 18.09.2019 по 31.10.2019 на заборгованість у сумі 1 420 175,69 грн (заборгованість за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 у розмірі 1 191 100,44 грн + 209 614,14 грн + 19 46111 грн) у розмірі 56 028, 85 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За внесення платежів передбачених договором, з порушення терміні, визначених порядком розрахунків, постачальник відшкодовує оператору системи розподілу загальну суму заборгованості, а також сплачує оператору системи пеню за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п. 6.6. договору).

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача є пеня у загальному розмірі 566 092,77 грн, у зв`язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Так, за розрахунком позивача нарахування 3% річних здійснюється:

- за період з 18.03.2019 по 17.04.2019 на заборгованість у сумі 2 737 727,88 грн (за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19) у розмірі 6 975,58 грн;

- за період з 18.04.2019 по 17.07.2019 на заборгованість у сумі 3 928 828,32 грн (за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19) у розмірі 29 385,48 грн;

- за період з 18.07.2019 по 30.07.2019 на заборгованість у сумі 4 138 442,46 грн (за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 +заборгованість у сумі 209614,14 грн) у розмірі 4 421,90 грн;

- за період з 31.07.2019 по 17.09.2019 на заборгованість у сумі 1 400 714,58 грн (заборгованість за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 у розмірі 1 191 100,44 грн + заборгованість у розмірі 209 614,14 грн) у розмірі 5 641,24 грн;

- за період з 18.09.2019 по 31.10.2019 на заборгованість у сумі 1 420 175,69 грн (заборгованість за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 у справі №910/10083/19 у розмірі 1 191 100,44 грн + 209 614,14 грн + 19 46111 грн) у розмірі 5 135,98 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що сума 3% річних становить 48 872,69, а тому в цій частині вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат позивача у розмірі 65 989,01 грн (18.03.2019 по 17.04.2019 на суму 2737727,88 грн; 18.04.2019 по 07.07.2019 на суму 3928828,32 грн; 18.07.2019 по 17.09.2019 на суму 1 400 714,58 грн; 18.09.2019 по 31.10.2019 на суму 1 420 175,69) є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 85, ідентифікаційний код 19480600) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, місто Полтава, вулиця Старий Поділ, будинок 5, ідентифікаційний код 00131819) основний борг у сумі 229 075,25 грн, пеню у сумі 566 092,77 грн, 3% річних у сумі 48 872,69 грн, інфляційні втрати у сумі 65 989,01 та судовий збір у розмірі 13 650,44 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.06.2020.

Суддя О.В. Гулевець