Рішення № 90081587, 23.06.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2020 Справа № 905/783/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Служби автомобільних доріг у Донецькій області (код ЄДРПОУ 25946285, адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уральська, буд. 12),

до відповідача: Дочірнього підприємства "Донецький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 32001618, адреса: 85307, Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, буд. 2),

про: стягнення 219827,41 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Бєлов Д.М. - за довіреністю б/н від 10.04.2020;

від відповідача: Захаров О.С. - адвокат за ордером серія ДН №04126 від 23.06.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серя ДН №5113 від 29.08.2018,-

СУТЬ СПОРУ:

Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №01.3-1801 від 21.04.2020р. про стягнення з Дочірнього підприємства "Донецький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості у сумі 219827,41 грн., крім того, сплачений судовий збір за розгляд цієї справи у розмірі 3297,41 грн.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди автомобіля №3-13 від 01.12.2010р. в частині плати за користування майном за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 220 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 610, 612, 622, 629 Цивільного кодексу України.

До позову додано: положення про Службу автомобільних доріг у Донецькій області та наказ №331 від 29.11.2016 «Про внесення змін до Положення Служби автомобільних доріг у Донецькій області»; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Служби автомобільних доріг; витяг з кримінального провадження №12015050500001876; договір оренди автомобіля №3-13 від 01.12.2010; акт від 30.11.2019 прийому-передачі майна, що передається з відповідального зберігання у зв`язку з припиненням дії договору зберігання; розрахунок оплати за перший базовий місяць оренди; додаткові угоди до договору оренди автомобіля №3-13 від 01.12.2010: б/н від 28.05.2014, б/н від 30.11.2014, б/н від 30.11.2014, б/н від 01.01.2018; акти надання послуг з оренди основних засобів - рахунки-розрахунки витрат на утримання основних засобів за період: з 01.01.2014 - по 31.01.2014; з 01.02.2014 по 28.02.2014; з 01.03.2014; з 01.04.2014 по 30.04.2014; з 01.05.2014 по 31.05.2014; бухгалтерська довідка від 03.04.2020; картка рахунку 37.7.1 за 01.01.2014 - 31.12.2017; листи відповідача про зміну призначення платежу: вих. №01-24/33 від 01.02.2016, вих. №01-24/34 від 01.02.2016, вих. №01-24/35 від 01.02.2016, вих. №01-24/36 від 01.02.2016, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 28.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/783/20; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 26.05.2020; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру (надання відзиву на позовну заяву відповідачем, відповіді на відзив - позивачем, тощо); визнано явку уповноважених представників сторін в судове засідання необов`язковою.

Така ухвала суду отримана позивачем 05.05.2020, відповідачем - 05.05.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

18.05.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву 01-24/889 від 13.05.2020 (вх.№9092/20), з доданими документами згідно переліку.

В цьому відзиві викладено заперечення проти задоволення позовних вимог, у тому числі й з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

25.05.2020 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 25.05.2020 (вх.№04-18/1851) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою від 26.05.2020 відкладено розгляд справи на 23.06.2020; визнано явку уповноважених представників сторін в судове засідання не обов`язковою; запропоновано позивачу надати відповідь на відзив (за наявності), копію якої направити відповідачу, докази направлення надати суду; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, у тому числі по суті справи, клопотань та доказів - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем через канцелярію подано відповідь на відзив №01.3-2961 від 09.06.2020 (вх.№10759/20 від 11.06.2020), в якій викладено заперечення проти доводів відповідача. Позивач просить поновити строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог, як такий, що був пропущений з поважних причин, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

До відповіді на відзив додано: листи від 23.06.2017 № 01.3-1496 щодо оренди транспортних засобів та механізмів, № 1-24/710 від 27.07.2010 щодо оренди транспортних засобів та механізмів з додатками, № 01-24/101 від 04.03.2015, талон-повідомлення № 000034 від 04.03.2015, заяву, від 01-24/144 від 20.04.2015, роздруківку скриншоту офіційного сайту Міністерства внутрішніх справ Укераїни щодо транспортних засобів у розшуку, постанови Верховного суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 04.06.2020 у справі № 640/18354/14-ц, копії яких долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.06.2020 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Відповідач підтримав свої заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2010 між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (далі - Орендодавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Донецький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Орендар, відповідач) укладено договір оренди автомобіля №3-13 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в платне користування автомобіль марки МАЗ 533702 280Р1, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, колір оранжевий, номер двигуна НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля в органах ДАІ серія НОМЕР_4 від "09" листопада 2007р. Ринкова вартість автомобіля станом на 30.11.2010р. становить 1.413.540,00 грн. Орендар зобов`язується повернути предмет оренди по закінченні терміну дії Договору. (п.1.1. Договору).

Предмет оренди передається Орендареві для виконання робіт по ремонтах та експлуатаційному утриманню на автодорогах загального користування.

Строк оренди встановлюється в 1 рік з 01.12.2010 по 30.11.2011.

Строк оренди може бути зменшений за узгодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Предмет оренди вважається переданим в оренду й повернутим з оренди з моменту оформлення відповідного акту прийому-передачі (п.п.1.2. - 1.5. Договору).

В Розділі 2 "Розрахунки за договором" цього Договору передбачено, що Орендна плата становить 10 відсотків від ринкової вартості і складає 11779,50 грн. на місяць (без ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.

Підставою для оплати Орендодавцеві послуг з оренди є акт про надання послуг, що підписується Сторонами не пізніше 5 робочих днів по закінченні звітного місяця.

Оплата послуг з оренди провадиться Орендарем протягом 10 банківських днів після підписання акту про надання послуг.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

У пунктах 6.1., 6.2. Договору сторони обумовили, що зміна умов Договору, його розірвання в однобічному порядку й припинення можливі тільки за згодою сторін або в судовому порядку. Внесені зміни й доповнення розглядаються сторонами протягом 20 днів і

оформляються додатковою угодою, що буде невід`ємною частиною даного

Договору. Однобічна відмова від виконання Договору не допускається, за винятком

випадків, передбачених даним Договором.

Згідно пункту 7.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно з`явилося слідством непереборної сили, а саме стихійного лиха (злива, град, гроза, землетрус), страйку, війни, актів органів державної влади і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання Договору. При цьому строк виконання зобов`язань за договором відсувається відповідно до часу, протягом якого діяли ці обставини. Перелік форс-мажорних обставин, які зазначені в дійсному пункті, є вичерпним і останні повинні підтверджуватися висновком Торгово-промислової палати.

Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками. Всі виправлення до тексту даного Договору мають юридичну чинність тільки за умови підписання додаткової угоди до даного Договору (п.8.3. Договору).

Як вбачається, Додатковою угодою б/н від 28.05.2014 до договору №3-13 від 01.12.2010 сторонами змінено п. 1.1. розділу "Предмет Договору" та викладено його у наступній редакції: «Орендодавець надає, а Орендар приймає в платне користування автомобіль марки МАЗ 533702 280Р1, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, колір оранжевий, номер двигуна НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля в органах ДАІ серія НОМЕР_4 від "09" листопада 2007.

Ринкова вартість автомобіля визначена згідно зі звітом №05/14 про незалежну оцінку станом на 26.05.2014р. і становить 624.040,00 грн.

Орендар зобов`язується повернути предмет оренди по закінченні терміну дії Договору».

Цією ж Додатковою угодою п. 2.1. розділу "Розрахунки за договором" викладено у наступній редакції: «Орендна плата становить 10 відсотків від ринкової вартості і складає 5200,00 грн. на місяць (без ПДВ).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством»;

Розділ "Розрахунки за договором" доповнено пунктом 2.6., а саме: «Орендар компенсує Орендодавцю вартість проведення незалежної оцінки основних засобів згідно діючого законодавства».

Ця Додаткова угода діє з 1 червня 2014 року і є невід`ємною частиною Договору №3-13 від 01.12.2010.

Додатковою угодою б/н від 30.11.2014 до договору №3-13 від 01.12.2010 сторони дійшли згоди про наступне: на підставі статті 7 Закону України від 02.09.2014р. №1669-УП "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" внести зміни до договору № 3-13 від 01.12.2010р., а саме:

Розділ 8 "Інші умови" доповнено пунктом 8.5. наступного змісту: «Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування майном».

Всі інші положення чинного договору №3-13 від 01.12.2010 залишено без змін.

Додатковою угодою б/н від 30.11.2014 до договору №3-13 від 01.12.2010 сторони дійшли згоди про внесення змін в розділ 9 «Адреси, реквізити та підписи Сторін" щодо місцезнаходження та інших реквізитів Орендодавця та Орендаря.

Додатковою угодою б/н від 01.01.2018 до договору №3-13 від 01.12.2010 сторонами, у зв`язку зі змінами статті 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-УІІ від 02.09.2014 р. (на підставі Законів № 1365-УІІІ від 17.05.2016 р.; № 1986-УІІІ від 23.03.2017 р.), скасовано пункт 8.5. розділу 8 "Інші умови" договору оренди №3-13 від 01.12.2010.

Цією ж Додатковою угодою сторони встановили, що правовідносини з виконання розділу 2 "Розрахунки за договором" і розрахунки з оплати орендної плати за користування майном, що є предметом договору оренди, поновлюються з 01 січня 2018 року.

У розділі 9 «Адреси, реквізити та підписи Сторін" сторонами змінено місцезнаходження та інші реквізити Орендодавця та Орендаря.

Договір №3-13 від 01.12.2010 разом з Додатковими угодами до нього підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками обох підприємств.

Доказів розірвання цього договору у порядку обумовленому ним матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження визнання недійсним такого договору повністю чи частково у судовому порядку.

Суд виходить з принципу правомірності правочину, встановленого ст. 204 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Частиною першою ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби.

Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу (ст.800 ЦК України).

Матеріали справи містять підписаний обома сторонами Акт від 30.11.2010 прийому-передачі майна, що передається з відповідального зберігання у зв`язку з припиненням дії договору зберігання.

Зі змісту цього акту вбачається, що Службою автомобільних доріг у Донецькій області, як поклажодавцем, прийнято від ДП «Донецький облавтодор», як зберігача, автомобіль марки МАЗ 533702 280Р1, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, колір оранжевий, номер двигуна НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_5 .

Суд зазначає, що Акт прийому-передачі майна від 30.11.2010 не має відношення до Договору оренди автомобіля № 3-13 від 01.12.2010 і, відповідно, не має доказового значення для розгляду справи, що розглядається. Отже, доводи відповідача з цього приводу суд вважає слушними.

В матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі в оренду відповідачу предмета оренди за договором (автомобіль марки МАЗ 533702 280Р1, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, колір оранжевий, номер двигуна НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля в органах ДАІ серія НОМЕР_4 від "09" листопада 2007р.).

Втім, відповідачем не оспорюється факт передачі йому у користування за договором №3-13 від 01.12.2010 цього автомобіля.

Доказів повернення з оренди предмету оренди шляхом оформлення відповідного акту прийому-передачі матеріали справи також не містять.

Матеріали справи містять підписані обома сторонами без зауважень Акти надання послуг з оренди основних засобів - рахунки-розрахунки витрат на утримання основних засобів (вакуумна підмітально-прибиральна машина, модель ПМ-533701-1.02) за період:

з 01.01.2014 по 31.01.2014 - на суму 12.476,46 грн. без ПДВ, з ПДВ - 14.9771,75 грн.;

з 01.02.2014 по 28.02.2014 - на суму 12.551,32 грн. без ПДВ, з ПДВ - 15.061,58 грн.;

з 01.03.2014 по 31.03.2014 - на суму 12.827,45 грн. без ПДВ, з ПДВ - 15.392,94 грн.;

з 01.04.2014 по 30.04.2014 - на суму 13.250,76 грн. без ПДВ, з ПДВ - 15.900,91 грн.;

з 01.05.2014 по 31.05.2014 - на суму 13.250,76 грн. без ПДВ, з ПДВ - 16.505,15 грн.

За твердженням позивача, інші акти надання послуг з оренди за цим договором у нього відсутні у зв`язку з втратою значної частини документації через проведення активної фази АТО на території міста Донецьк, та в результаті захоплення активів і адміністративної будівлі Служби автомобільних доріг у Донецькій області, що розташована за адресою: м.Донецьк, пр.-т Комсомольський, 6 А.

За поясненнями позивача, викладеними у відповіді на відзив, автомобіль МАЗ 533702 280Р1, державний номер НОМЕР_1 , що є предметом оренди за договором №3-13 від 01.12.2010, за своїм технічним станом, у зв`язку з переобладнанням, є вакуумною підмітально-прибиральною машиною, модель ПМ-533701-1.02, державний номер НОМЕР_1 . Тобто, автомобіль МАЗ 533702 280Р1, державний номер НОМЕР_1 і вакуумна підмітально-прибиральна машина, модель ПМ-533701-1.02 - є одним і тим самим автомобілем.

Втім, до матеріалів справи не надавалось будь-яких документів (правовстановлюючі документи, у тому числі технічний паспорт автотранспортного засобу), з яких можливо було б встановити технічні характеристики та призначення об`єкта оренди за договором № 3-13 від 01.12.2010.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається, Акти надання послуг з оренди основних засобів - рахунки-розрахунки витрат на утримання основних засобів містять посилання на договір № 3-13 від 01.12.2010, підписані позивачем та відповідачем без заперечень, скріплені печатками обох підприємств, а також зважаючи на відсутність доказів повернення з оренди предмету оренди за таким договором шляхом оформлення відповідного акту прийому-передачі, суд вважає, що вказані Акти надання послуг стосуються саме об`єкта оренди за договором № 3-13 від 01.12.2010 (автомобіль МАЗ 533702 280Р1, державний номер НОМЕР_1 ). Відповідачем протилежного не доведено.

Посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди автомобіля №3-13 від 01.12.2010, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 219.827,41 грн. за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

На підтвердження вимог позивач надає картку рахунку 37.7.1 за 01.01.2014-31.12.2017 та листи ДП «Донецький облавтодор» від 01.02.2016 № 01-24/36, від 01.02.2016 № 01-24/35, від 01.02.2016 № 1-24/34, від 01.02.2016 № 01-24/33 про зміну призначення платежу.

Згідно бухгалтерської довідки Служби автомобільних доріг у Донецькій області від 03.04.2020, за Дочірнім підприємством "Донецький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" рахується заборгованість за договором №3-13 від 01.12.2010 на загальну суму 219.827,41 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За розрахунком позивача, наведеним у позові, відповідач мав сплатити за користування майном: по зобов`язанням січня 2014 року - 14.971,75 грн.; по зобов`язанням лютого 2014 року - 15.061,58 грн.; по зобов`язанням березня 2014 року - 15.392,94 грн.; по зобов`язанням квітня 2014 року - 15.900,91 грн.; по зобов`язанням травня 2014 року - 16.505,15 грн.; по зобов`язанням червня 2014 року - 6662,40 грн.; по зобов`язанням липня 2014 року - 6327,61 грн.; по зобов`язанням серпня 2014 року - 6378,23 грн.; по зобов`язанням вересня 2014 року - 6563,20 грн.; по зобов`язанням жовтня 2014 року - 6958,31 грн.; по зобов`язанням листопада 2014 року - 6848,40 грн.; по зобов`язанням грудня 2014 року - 7053,85 грн.; по зобов`язанням січня 2015 року - 7272,52 грн.; по зобов`язанням лютого 2015 року - 7657,96 грн.; по зобов`язанням березня 2015 року - 8485,02 грн.; по зобов`язанням квітня 2015 року - 9672,92 грн.; за травень 2015 року - 9885,73 грн.; за червень 2015 року - 9925,27 грн.; за липень 2015 року - 9826,02 грн.; за серпень 2015 року - 9747,41 грн.; за вересень 2015 року - 9971,6 грн.; за жовтень 2015 року - 9841,97 грн.; за листопад 2015 року - 10186,44 грн.; за грудень 2015 року - 2720,76 грн.

Суд зазначає, виходячи з умов Договору №3-13 від 01.12.2010 та норм цивільного законодавства, сторонами визначено порядок і строк виконання зобов`язань, а саме: підставою для оплати Орендодавцеві послуг з оренди визначено саме Акт про надання послуг, що підписується Сторонами не пізніше 5 робочих днів по закінченні звітного місяця (п. 2.2. Договору), оплата послуг з оренди провадиться Орендарем протягом 10 банківських днів після підписання Акту про надання послуг (п. 2.3. Договору).

Матеріали справи містять підписані обома сторонами Акти надання послуг з оренди основних засобів лише за період з січня по травень 2014 року. Разом з цим, такі Акти не мають дати складання та підписання їх сторонами.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не надавалось доказів складання, підписання чи направлення Актів надання послуг з оренди основних засобів по зобов`язанням червня 2014 - грудня 2015 року.

Суд також враховує, що згідно приписів Закону України від 02.09.2014 № 1699-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», вказаний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 7 вказаного Закону, зокрема, передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 1 Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилась антитерористична операція.

Згідно ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Статтями 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" передбачено, що антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Частиною 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" передбачено, що координацію діяльності суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 р. № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Таким чином, період антитерористичної операції розпочався 14.04.2014.

Отже, починаючи з 14.04.2014, вимоги плати за користування предметом оренди за договором № 3-13 від 01.12.2010 є безпідставними в силу прямої норми Закону України № 1669-УІІ від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на викладене та виходячи з умов договору, відповідач мав розрахуватись по зобов`язанням січня 2014 року - до 17.02.2014 включно (15-16.02.14 - вихідний день); по зобов`язанням лютого 2014 року - до 17.03.2014 включно (15-16.03.14 - вихідний день); по зобов`язанням березня 2014 року - до 15.04.2014 включно; по зобов`язанням квітня 2014 року - до 15.05.2014 включно.

Згідно умов Додаткової угоди від 30.11.2014 та Додаткової угоди від 01.01.2018 до договору № 3-13 від 01.12.2010, сторонами за взаємною згодою скасовано зобов`язання Орендаря зі сплати орендної плати за користування майном за період з 30.11.2014 по 31.12.2017 на підставі ст. 7 Закону України від 02.09.2014 № 1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Як вже зазначалось, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Отже, вимоги позивача про сплату відповідачем орендної плати за договором № 3-13 від 01.12.2010 за період з 14.04.2014 по 31.12.2017 є безпідставними.

З урахуванням вищевикладеного та за відсутності в матеріалах справи доказів проведення розрахунків відповідачем повністю чи частково за договором оренди за період з 01.01.2014 по 13.04.2014, то право позивача на отримання орендної плати в цій частині є порушеним відповідачем.

Відповідач просить про застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов`язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.261 вказаного Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на умови договору оренди та приписи ст. 261 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що факт порушення відповідачем прав позивача мав бути відомий останньому за Актом про надання послуг (з 01.01.2014 по 31.01.2014) на суму 14971,75 грн. - не пізніше 18.02.2014; за Актом про надання послуг (з 01.02.2014 по 28.02.2014) на суму 15061,58 грн. - не пізніше 18.03.2014; за Актом про надання послуг (з 01.03.2014 по 31.03.2014) на суму 15392,94 грн. - не пізніше 16.04.2014; за Актом про надання послуг (з 01.04.2014 по 30.04.2014) на суму 15900,91 грн. - не пізніше 16.05.2014, оскільки згідно положень статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 254 ЦК України).

Доводи позивача щодо переривання перебігу строку позовної давності суд відхиляє з наступних підстав.

Надані позивачем листи ДП «Донецький облавтодор» від 01.02.2016 № 01-24/36, від 01.02.2016 № 01-24/35, від 01.02.2016 № 1-24/34, від 01.02.2016 № 01-24/33 про зміну призначення платежу, не підтверджують переривання перебігу позовної давності по зобов`язанням січня - квітня 2014 року за договором № 3-13 від 01.12.2010, оскільки зміст цих листів не визначає конкретного періоду плати за оренду згідно договору № 3-13 від 01.12.2010, враховуючи також і те, що вказаний договір є дійсним до тепер. Позивачем протилежного не доведено.

Також не підтверджує переривання перебігу строку позовної давності й наданий позивачем лист-відповідь відповідача №01-24/710 від 27.07.2017 на лист Служби автомобільних доріг №01.3-1496 від 23.06.2017 щодо оренди транспортних засобів та механізмів.

Зі змісту листа відповідача №01-24/710 від 27.07.2017 вбачається, що він взагалі не стосується договору № 3-13 від 01.12.2010, що є підставою позову у цій справі.

Тобто, наявність обставин, з якими чинне законодавство пов`язує переривання позовної давності, матеріалами справи не підтверджено.

Отже, трирічний строк позовної давності, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою стягнення з відповідача заборгованості за договором №3-13 від 01.12.2010 спливає відповідно до зазначених актів: за січень 2014 - 18.02.2017, за лютий 2014 року - 18.03.2017, за березень 2014 року - 16.04.2017, за 13 днів квітня 2014 року - 16.05.2017.

Оскільки позовна заява надійшла до Господарського суду Донецької області 27.04.2020, про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду (№8030/20), а право на пред`явлення вимог щодо захисту порушених прав у позивача у будь-якому разі обчислюється від дня, коли особа могла довідатися чи довідалася, що її право порушено, при цьому суд зазначає, що у контексті позовної давності існує презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами по зобов`язанням січня - квітня 2014 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини (юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), далі - ЄСПЛ) зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення ЄСПЛ у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Застосовуючи положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази через призму статті 6 Конвенції, судом не встановлено обставин, а позивачем не надано вагомих аргументів щодо неможливості захисту ним своїх прав та інтересів в межах строків позовної давності, як і не доведено останнім обставин, з якими чинне законодавство пов`язує зупинення/переривання перебігу позовної давності, а навпаки, реалізація права позивача на захист в судовому порядку залежала виключно від суб`єктивної волі самого позивача.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволені позовних вимог по зобов`язанням січня - 13 днів квітня 2014 року за договором № 3-13 від 01.12.2010 за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, та по зобов`язанням з 14.04.2014 по 31.12.2015 - за безпідставністю, з покладенням судових витрат за розгляд цієї справи на позивача згідно п.2 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту.

Повний текст складено та підписано 30.06.2020

Суддя Н.В. Величко