Ухвала суду № 90081406, 30.06.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

30.06.2020м. ДніпроСправа № 904/3308/20

за позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. І. Ясюковича, буд.2) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 10, ідентифікаційний код 38621185) в особі Дніпровського державного технічного університету (51918, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, буд. 2, ідентифікаційний код 02070737)

до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945)

до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, ідентифікаційний код 21673832)

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 та зобов`язання звільнити окремне нерухоме майно

Суддя Бондарєв Е.М.

Без участі представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Дніпровського державного технічного університету з позовною заявою №04/31-3448вих-20 від 18.06.2020 про:

- визнання недійсним договору оренди державного майна № 12/02-4247-ОД, укладеного 25.02.2011 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем";

- зобов`язання Приватне акціонерне товариство "Київстар" звільнити окреме нерухоме майно (нежитлове вбудоване приміщення, частина даху) площею 51,0 м, розміщене за адресою: м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, 2, шляхом демонтажу обладнання: базової станції мобільного зв`язку та антенно-фідерних пристроїв.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договором №12/02-4247-ОД, частина приміщення закладу освіти передана орендареві для розташування обладнання базової станції мобільного зв`язку та антенно-фідерних пристроїв, що не відноситься до послуг освітнього призначення чи послуг, які нерозривно пов`язані забезпеченням освітнього процесу, тобто суперечить імперативній вимозі ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

Також Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури зазначає, що згідно інформації Дніпровського державного технічного університету №107-01-23/17 від 10.04.2020, з якого прокурору стало відомо про існування спірного договору оренду, закладом освіти передача в оренду майна університету з Міністерством освіти і науки України не узгоджувалась, оскільки це питання належить до компетенції Регіонального відділення Фонду держмайна України. Однак, попри законодавчо визначену заборону передачі майна закладу освіти у користування для цілей, що не пов`язані з наданням освітніх послуг, Дніпровським державним технічним університетом, як балансоутримувачем державного майна, все ж погоджено передачу його в оренду ПрАТ "Київстар", внаслідок чого частина приміщення закладу освіти використовується не за освітнім призначенням.

Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури вказує, що тривалі та неодноразово пролонговані орендні відносини між Регіональним відділенням Фонду держмайна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ПрАТ "Київстар" свідчать про нездійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень. Вказане виражається в усвідомленій пасивній поведінці Регіонального відділення ФДМУ, якому відомо про факт порушення інтересів держави, але всупереч цим інтересам, за їх захистом до суду не звертається. Зазначене дає підстави прокурору звертатися до суду за захистом інтересів держави, оскільки спеціально уповноважений орган державної влади, на якого покладено здійснення контролю за дотриманням законодавства при використанні об`єктів державної власності, фактично діяв всупереч вимогам Закону України "Про освіту" та фактично відмовився від захисту інтересів держави у даних спірних правовідносинах. У даному випадку має місце порушення економічних інтересів держави, у зв`язку з неправомірним використанням державного майна, а також порушення соціальних освітніх гарантій щодо створення належних умов навчання.

Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3308/20, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі з огляду на наступне.

У зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №912/2385/18 разом із касаційною скаргою у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07.11.2019 №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) приймаючи дану справу до розгляду врахувала висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 ГПК України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", рішеннями Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008, від 20.12.2017 № 2-р/2017, від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019, від 20.06.2019 № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду).

У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить різну судову практику з наведеного питання, посилаючись на постанови Верховного Суду у справах № 922/2901/17, № 927/246/18, № 925/650/18, № 923/560/18, №913/299/18, № 915/242/18, № 0440/6738/18, № 802/4083/15-а, № 924/1237/17, № 906/240/18, № 910/18770/17, № 924/1256/17, № 201/5279/16, № 372/1688/17-ц, № 448/764/17, №910/3486/18, № 441/702/19, № 441/821/19, № 626/482/19-ц, № 910/3486/18, № 924/1237/17, № 906/240/18.

Крім того, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

При цьому колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на різну судову практику щодо зазначених питань. Зокрема, на постанови Верховного Суду № 927/246/18, № 916/2914/18, № 912/2529/18, № 916/641/18, №916/2914/18, 909/63/18, № 920//284/18 № 925/226/18, у яких позов прокурора був залишений без розгляду та № 923/560/18, № 909/569/18, № 924/1256/17, у яких у позові прокурора було відмовлено.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором та ухвалою від 07.11.2019 прийняла до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019.

За приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у цьому випадку зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи, що обставини справи №904/3308/20 щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором є подібними до обставин справи №912/2385/18, суд доходить висновку про необхідність зупинити провадження у справі №904/3308/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, до закінчення розгляду справи №912/2385/18.

У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст. 227, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі №904/3308/20 за позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Дніпровського державного технічного університету до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях; до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Київстар" про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 та зобов`язання звільнити окремне нерухоме майно до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.06.2020 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.М. Бондарєв