Рішення № 9008077, 17.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.09                                                                                 Справа № 6/169(13/127)

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства “Сільськогосподарська виробнича фірма “Агротон”, м. Луганськ

про стягнення 170 215 грн. 36 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Мордасова Л.Б., дов. від 07.03.08;

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.06.09 суддею Яресько Б.В. у справі 13/127 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” до Закритого акціонерного товариства “Сільськогосподарська виробнича фірма “Агротон”, про стягнення 170 215 грн. 36 коп. позовні вимоги задоволено.

          Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.09 у справі № 13/127 рішення господарського суду Луганської області від 01.06.09 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 74 242 грн. 58 коп., пені у сумі 4 265 грн. 55 коп., відсотків у сумі 16 168 грн., індексації за договором купівлі-продажу № 1461-К від 15.08.2008 у сумі 75 539 грн. 09 коп.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, за яким з позовними вимогами не згоден з підстав наведених у запереченні.

Також відповідачем надано клопотання про зменшення штрафних санкцій, в обґрунтування якого відповідач вказує на збитковість підприємства.

Незважаючи на те, що представник позивача в судове засідання не заявився, суд вважає за можливе розглянути справу за умови його відсутності, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд

. в с т а н о в и в:

          15.08.08 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №1461-К, на підставі якого позивач (продавець) зобов’язався передати відповідачу (покупцю) товар в асортименті, в строки та за ціною, вказаних у договорі та додатках до нього, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу певний товар, в оплату за який відповідач повинен був перерахувати кошти та решту сплатити за рахунок вексельного розрахунку. У разі несплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару, сторони вважають, що відповідач користується товарним кредитом у розмірі 25% річних (пункт 4.2 вказаного договору), починаючи з дати поставки товару (умови оплати товару в специфікації).

Позивач поставив відповідачу товар, який останній оплатив з порушенням умов договору, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач проти позову заперечує.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 1461-К від 15.08.08, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу відповідний товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Договором сторони визначили, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежу зазначаються у специфікаціях до договору.

Також сторонами була підписана специфікація № 1 від 15.08.08 до договору № 1461-К.

За умовами специфікації зазначено, що відповідач повинен в строк до 20.08.08 перерахувати позивачу суму попередньої оплати у розмірі, вказаному у специфікації.

Залишок заборгованості сплачується за допомогою вексельної форми розрахунку. Відповідач –векселедавець видає та передає позивачу по акту приймання-передачі простий вексель на суму 148485 грн. 15 коп. у термін 3-х банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата зазначена у накладній.

Якщо у вказаний термін розрахунок за допомогою вексельної форми не буде здійснено, покупець сплачує штраф у розмірі 50% від суми на яку мав бути виданий вексель.

У разі невиконання зобов’язань щодо розрахунку за допомогою векселю, товар у неоплаченій частині вважається проданим із відстрочкою платежу і на умовах надання позивачем відповідачу кредиту на строк 01.12.08 на умовах сплати 25% річних за користування товарним кредитом.

19.08.08, на виконання умов договору, покупець –відповідач здійснив попередню оплату у розмірі 16500 грн. 00 коп.

Із матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що 21.08.08 позивач передав останньому товар на загальну суму 165000 грн. 00 коп.

Виходячи з положень договору, відповідач повинен був здійснити розрахунок залишку боргу шляхом векселю, що ним здійснено не було., у зв’язку з чим, позивач на підставі умов специфікації до договору нарахував штраф у сумі 74242 грн. 58 коп.

Нарахування штрафу з боку позивача є обґрунтованим виходячи з наступного.

Як було наведено вище відповідачем був припущений факт порушення зобов’язань щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим позивач, з урахуванням положень договору та діючого законодавства має право вимагати сплати штрафних санкцій.

В силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даному випадку позивачем не доведений суду факт наявності збитків у зв’язку із невиконанням відповідачем умов договору, Окрім цього, заборгованості із оплати основного зобов’язання за договором купівлі-продажу у відповідача не має. Також слід визначити, що відповідач є сільськогосподарським виробником і є збитковим підприємством.

Приймаючи до уваги викладене, суд на власний розсуд, який ґрунтується на всебічному та об’єктивному розгляді справи, з урахуванням усіх обставин, вважає, що позивачем штрафні санкції нараховані правомірно, але в силу положень ч. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує штраф з 74 242 грн. 58 коп. до 8 000 грн. 00 коп.

Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 4265 грн. 55 коп. за період з 04.12.08 по 26.02.09 слід вказати на таке.

Як було вказано вище, пеня є одним з видів відповідальності за неналежне виконання зобов’язань.

Так, п.7.1 договору від 15.08.08 сторони передбачили, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати, визначених договором та специфікаціями до нього, останній оплачує штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем поставлений товар був оплачений в повному обсязі але не в строки визначені договором, що з його боку порушенням. У зв’язку з чим нарахування позивачем пені у сумі 4265 грн. 55 коп., але виходячи з наведених вище обставин, щодо зменшення розміру штрафу, відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України суд вважає за можливе зменшити розмір пені з 4265 грн. 554 коп. до 3265 грн. 55 коп.

Щодо стягнення з відповідача відсотків у сумі 16168 грн. 14 коп. слід зазначити, що вказана сума нарахована відповідно до п. 7.2 договору за період з 01.12.08 по 26.02.09.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом у розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати.

В той же час, специфікацією до договору сторони передбачили, що у разі невиконання зобов’язань щодо розрахунку за допомогою векселю, товар у неоплаченій частині вважається проданим із відстрочкою платежу і на умовах надання позивачем відповідачу кредиту на строк 01.12.08 на умовах сплати 25 % річних за користування товарним кредитом.

Разом з цим, пунктами 4.2, 4.3, 4.4,4.5 договору сторони передбачили певний порядок нарахування та оплати процентів за користування товарний кредитом.

Так, згідно п.4.2 договору продавець –позивач виставляє рахунок-фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується акт виконаних робіт між сторонами.

Відповідно до п. 4.5. договору сплата нарахованих процентів здійснюється у строк, який визначається датою погашення товарного кредиту, датою фактичного дострокового погашення товарного кредиту у випадку дострокового погашення товарного кредиту.

В даному випадку позивач не довів суду, що ним з урахуванням умов договору виставлявся відповідачу рахунок-фактура на відповідний розмір процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

Виходячи з наведених приписів законодавства слід вказати, що виставлення позивачем рахунку на оплату відсотків є обов’язковим. Але доказів надання відповідачу рахунку та складення відповідного акту позивачем до суду не надано. Тобто, у останнього, на момент звернення із позовом до суду не виникло право вимоги з відповідача відсотків за користування товарним кредитом у сумі 16168 грн. 14 коп. З огляду на викладене, у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Щодо нарахування індексації у сумі 75539 грн. 09 коп. слід вказати на таке.

Пунктом 4.6 договору № 1461-К від 15.08.08 сторони визначили, що оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу, встановленому НБУ на момент підписання договору, покупець зобов’язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу до договору.

Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Пунктом 5 вказаної норми передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зазначена вище проіндексована сума платежу не узгоджується з вимогами ст. 533 ЦК України та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 «Про удосконалення порядку формування, встановлення, застосування суб’єктами підприємства вільних цін на території України здійснюється виключно в національній валюті.

Так, пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

В той же час, у позивача відсутнє право проводити з відповідачем розрахунки в іноземній валюті за договором, що витікає зі змісту ч.2 ст.198 ГК України, відповідно до якої грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання в іноземній валюті можуть бути виражені лише у випадках, коли суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунку між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Системне тлумачення приписів вказаних вище норм надає можливість суду дійти висновку, що чинне законодавство не ставить в залежність сплату суми індексації від зміни курсу долару США, а вказує лише на можливість врахування під час формування вільних цін доларового еквіваленту тільки в частині імпортної складової структури цін на продукцію, тобто у структурі собівартості якої є частка імпорту. Однак позивачем в порушення обов’язку доказування, при формування вільної ціни на засобі захисту рослин з урахуванням додаткового еквіваленту США такі докази не надані.

Крім того, в даному випадку позивач не підтвердив, що закуплений товар він у наступному не використовував як складову (сировину) для виготовлення відповідної продукції. Натомість господарським судом встановлено, що позивач реалізував його безпосередньо, а тому в даному випадку, у позивача відсутні правові підстави для користування передбаченими вище пільгами при формуванні вільних цін з урахування доларового еквіваленту.

Виходячи з наведеного, у задоволенні вимог щодо стягнення індексації у сумі 75539 грн. 09 коп. слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України в рамках справи № 19/87-08-4935.

За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача штраф у сумі 8000 грн. 00 коп. і пеню у сумі 3265 грн. 55 коп. В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог (з урахуванням правомірного нарахування штрафу та пені).

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 44,49,83,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Сільськогосподарська виробнича фірма “Агротон”, м. Луганськ, кв. 50 років Оборони Луганська, буд. 9, ідентифікаційний код 30280120 на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 31320991, штраф в сумі 8 000 грн. 00 коп., пеню в сумі 3 265 грн. 55 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 785 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 54 грн. 42 коп., наказ видати.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –22.12.09.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько