Рішення № 90080738, 30.06.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1966/20 провадження №2/489/1702/20

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У травні 2020 року ПриватБанк звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 , як спадкоємця після смерті позичальника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за кредитним договором у розмірі 12485,63 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що ОСОБА_3 звернувся до ПриватБанку про надання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 14.03.2006, згідно якої отримав кредит у розмірі 8300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між сторонами договір про надання банківських послуг, позичальник підтвердив своїм підписом в заяві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.12.2017. На дату смерті позичальника його заборгованість перед ПриватБанком склала 12485,63 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту. На час відкриття спадщини разом з спадкодавцем проживала відповідач ОСОБА_4 , що підтверджується даними її паспорту. На виконання вимог частини другої статті 1281 ЦК України Приват Банк 26.07.2018 направив претензію кредитора до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, яка переслала претензію приватному нотаріусу Барскову А.В., від якого 21.09.2018 отримано відповідь.

Враховуючи, що відповідач прийняли спадщину, до складу якої входять і кредитні зобов`язання померлого позичальника, які ОСОБА_1 як спадкоємцем не погашено, ПриватБанк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 14.03.2006 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_5 укладено договір у вигляді заяви № б/н, згідно якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 2500,00 грн. під три проценти в місяць і з розрахунку 360 календарних днів в року.

Позичальник надав свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і тарифами банку складає між нимм та Банком договір про надання банківських послуг.

Факт руху грошових коштів по основному картковому рахунку позичальника ПриватБанк підтвердив випискою по особовому рахунку за період з 01.01.2019 по 20.05.2020, а також довідкою про картки видані позичальнику, відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору, згідно якої перевипуск останнього кредитної картки під номером НОМЕР_1 , терміном дії до травня 2020 року, здійснено 22.08.2016.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.12.2017 серії НОМЕР_2 .

Із матеріалів спадкової справи № 7/2018, заведеної після смерті ОСОБА_7 , вбачається, що спадщина була прийнята тільки його дружиною ОСОБА_1 , якій приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Барсковим А.В. видано свідоцтва про право на спадщину за законом.

На виконання вимог частини другої статті 1281 ЦК України Приват Банк 10.06.2018 направив претензію кредитора до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, яка в подальшому була направлена приватному нотаріусу.

Із претензії кредитора вбачається, що на момент смерті позичальника заборгованість по кредитному договору складала 12685,63 грн., що відповідає розрахунку позивача.

Згідно матеріалів позовної заяви, 08.11.2019 ПриватБанк направив лист-претензію на ОСОБА_1 з вимогою погасити заборгованість спадкодавця, яка на момент його смерті склала 12685,63 грн.

Випискою по основній карті ОСОБА_7 вбачається, що 07.02.2020 було в рахунок погашення заборгованості позичальника сплачено 200,00 грн.

Як слідує з позовної заяви та розрахунку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 12485,63 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, тобто за вираховуванням погашених 200,00 грн.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного правового регулювання.

Згідно зі статтею 1050 та частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до статей 1048, 1056-1 цього Кодексу.

У статті 527 ЦК України визначено, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із сутті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статей 526, 527, 530, 532, 532 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами, у строк, у встановленому місці та відповідній валюті.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК України).

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як підтверджується наявними у справі доказами, позичальник ОСОБА_3 грошові зобов`язання за кредитним договором виконував не належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість по простроченому тілу кредиту в розмірі 12485,63 грн.

Факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними та часткове погашення заборгованості підтверджується наявними у справі та дослідженими судом доказами, зокрема заявою позичальника, випискою по основному рахунку позичальника та довідкою про видані останньому кредитні картки.

При цьому, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За такого роздруківка із сайту ПриватБанку не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити вносить відповідні зміни до умов та правил споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Судом встановлено, що спадкоємцями відносно спадкового майна та боргових зобов`язань позичальника ОСОБА_3 є відповідач його дружина ОСОБА_1 на ім`я якої і оформлено спадщину. Інші спадкоємці - діти померлого від прийняття спадщини відмовилися, подавши приватному нотаріусу відповідні заяви, що підтверджується матеріалами дослідженої судом спадкової справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ПриватБанк дотримався вимог статті 1281 ЦК України, пред`явивши претензію відразу після того як дізнався про смерть позичальника нотаріусу, а також направив відповідну претензію спадкоємцю ОСОБА_1 , якою борг в повному розмірі погашено не було.

Таким чином, відповідно до статті 1282 ЦК України ОСОБА_4 , як спадкоємець, яка прийняла спадщину та в добровільному порядку не погасили заборгованість спадкодавця, несе відповідність по борговим зобов`язанням останнього.

За таких обставин оцінивши в сукупності наявні в справи докази суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Так як позовні вимоги задоволено повністю, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 14.03.2006, яка складається із заборгованості по простроченому кредиту в розмірі 12485,63 грн., а також 2102,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 30.06.2020.

Суддя І.В.Коваленко