Ухвала суду № 90079425, 26.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

26 червня 2020 р. Справа №200/5429/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі №200/5429/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про скасування наказів та поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці, в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати накази голови Державної служби України з питань праці №40-кт від 03 червня 2020 року та начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області №185-к від 03 червня 2020 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 03 червня 2020 року;

- стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного проголу по день фактичного поновлення на роботі.

26 червня 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову.

В обґрунтування вищевказаної заяви заявником зазначено, що Державною службою України з питань праці 03 червня 2020 року було видано наказ №40-кт, про скасування наказів «Про виконання рішення суду від 08 листопада 2019 року №112-кт та «Про призначення ОСОБА_1 » від 18 грудня 2019 року №122-кт, його зобов`язано передати справи та довірене в зв`язку з виконанням посадових обов`язків майно за актом. Також, в той же день начальником ГУ Держпраці у Донецькій області було видано наказ №185-к «Про скасування наказу ГУ Держпраці у Донецькій області від 23 грудня 2019 року №504-к «Про призначення ОСОБА_2 », яким його зобов`язано передати справи та довірене в зв`язку з виконанням посадових обов`язків майно начальнику ГУ Держпраді у Донецькій області Козаку А.С. за актом, що ним було виконано.

Крім того, в той же день, 03 червня 2020 року начальником відділу персоналу ГУ Держпраці у Донецкій області Біловол Н. в належній йому трудовій книжці було внесено запис №52. 03 червня 2020 року записи за №50 вважати недійсними» «Наказ Державної служби України з питань праці від 03 червня 2020 року №40-кт, наказ від 03 червня 2020 року №185-к.

04 червня 2020 року Державною службою України з питань праці було видано наказ №43-кт про внесення змін до наказу Держпраці від 28 лютого 2020 року № 22-кт.

Державна служба України з питань праці наказом № 22-кг від 28 лютого 2020 року звільнила ОСОБА_3 з посади заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Однак, без належних правових підстав та в порушення вимог чинного законодавства, до цього наказу суб`єктом призначення наказом № 43-кт було внесено зміни, в результаті яких, ОСОБА_3 було призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, тобто посаду вищу, ніж раніше ним займана.

Таким чином, Державна служба України з питань праці наказом №43-кт від 04 червня 2020 року про внесенням змін до наказу Держпраці від 28 лютого 2020 року № 22-кт фактично протиправно вирішила питання про зайняття вакантної посади першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, яку позивач обіймав до 04 червня 2020 року без дотримання належної правової процедури, чим порушено його право на державну службу і працю, гарантовані Конституцією України.

На підставі наказу №43-кт від 04 червня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області повинно було бути видано власний наказ на його виконання.

В той же час, видання вищенаведених протиправних наказів відповідачами надало їм можливість здійснити дії по призначенню на раніш займану ним вакантну посаду першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, з якої його було незаконно звільнено 03 червня 2020 року, ОСОБА_3 .

Тим самим, незалежно від результатів подальшого вирішення судом його позовних вимог по справі № 200/5429/20-а, ці дії призвели до унеможливлення ефективного захисту або відновлення моїх порушених законних прав і інтересів на працю і державну службі.

Просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державної служби України з питань праці №43-кт від 04 червня 2025 року «Про внесення змін до наказу Держпраці від 28 лютого 2020 року №22-кт та наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області виданих на його виконання та заборонити Головному управлінню Держпраці у Донецькій області та Державної служби України вчиняти у будь який спосіб будь-які дії, спрямовані на зайняття вакантної посади (призначення на посаду) першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій областіз 03 червня 2020 року до розгляду судом по суті даного позову та набрання законної сили судовим рішенням.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд зазначає наступне.

На підставі положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 3 ст. 150 КАС України, ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, “з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову” (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що останнім не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів та не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, однак заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України.

Також суд виходить з того, що забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам владних повноважень та їх посадовим особам вчиняти будь-які дії, приймати будь-які рішення спрямовані на зайняття вакантної посади (призначення на посаду), яку обіймав заявник, призведе до порушення охоронюваних законом інтересів інших осіб, які не є учасниками судового процесу. Більш того, таке забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Приймаючи до уваги наведене, та враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення будь-яких дій, та прийняття рішень з боку відповідачів, які спрямовані на зайняття вакантної посади (призначення на посаду), яку обіймав заявник, перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та про відсутність підстав для його задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі №200/5429/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про скасування наказів та поновлення на посаді - відмовити.

Ухвала постановлена та підписана 26 червня 2020 року.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя А.С. Зеленов