Рішення № 90079299, 16.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2020Справа № 910/1249/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Ладон Техно"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто"

про стягнення 8065,80 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 8 065,80 грн., з яких: 6 000,00 грн. основний борг, 1755,94 грн. пені, 150,60 грн. інфляційні втрати, 159,26 грн. 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору послуг №Т18/129 від 01.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 відкрито провадження у справі №910/1249/20 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання на 03.03.2030.

У судовому засіданні 03.03.2020 судом оголошено перерву до 07.04.2020.

Однак, з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання призначене на 07.04.2020 не відбулось. Зважаючи на період карантину, який визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 (із змінами, внесеними згідно з постановами КМ від 16.03.2020 №215, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 20.03.2020 №242, від 02.04.2020 №255, від 08.04.2020 №262, від 15.04.2020 №284 і від 22.04.2020 №291, від 29 квітня 2020 року N 313, від 4 травня 2020 року N 332, від 4 травня 2020 року N 343), враховуючи послаблення карантинних обмежень, відповідно до постанови «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 4 травня 2020 р. N343, суд на підставі ухвали суду від 12.05.2020 призначив судове засідання у справі №910/1249/20 на 16.06.2020.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04114, м Київ, вул. Вишгородська, 45-А/4, офіс 34.

В матеріалах справи наявний витяг з офіційного відстеження «Укрпошта», з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі не була отримана відповідачем, через інші причини, що не дали змоги виконати.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв`язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

В судовому засіданні 16.06.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Ладон-Техно" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомісто" (Замовник) укладено договір №Т18/129 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання по здійсненню щомісячного технічного обслуговування системи пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та управління евакуювання людей на об`єкті замовника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 53, ЖК "Бонопарт". Перелік робіт з технічного обслуговування визначається згідно з додатком №1, який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.3 договору, замовник зобов`язується прийняти послуги, що зазначені в п.1.1 цього договору та оплатити їх в строки та розмірах, які обумовлені в п.п. 3.1, 3.2 договору.

Відповідно п.3.1, п.3.2 договору, щомісячна вартість послуг виконавця по обслуговуванню систем пожежної безпеки становить 6 000 грн., в тому числі ПДВ 1000 грн. Оплата за цим договором здійснюється на умовах після сплати, з першого по п`яте число місяця наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений в розділі 10 цього договору.

Згідно з п. 7.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018.

Як встановлено судом, позивачем належним чином виконані умови договору, про що свідчать підписані між сторонами акти надання послуг на загальну суму 24 000,00 грн. (№1432 від 30.11.2018; №1641 від 31.12.2018; №39 від 31.01.2019; № 247 від 28.02.2019).

Відповідачем була здійснена часткова оплата отриманих послуг. Сума боргу станом на час розляду спору відповідача перед позивачем становить 6 000, 00 грн.

В матеріалах справи також наявний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого за відповідачем рахується борг в розмірі 6 000,00 грн. Акт звірки підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що Позивач звернувся до відповідача з претензією №51 від 02.12.2019, в який вимагав погасити суму боргу за чотирма договорами в загальній сумі 122 400,00 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач повідомив про фінансову складність погасити борг за договорами.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк.

Як встановлено судом, позивачем були надані послуги за Договором на суму 24 000,00 грн., про що свідчать акти надання послуг на загальну суму: №1432 від 30.11.2018; №1641 від 31.12.2018; №39 від 31.01.2019; № 247 від 28.02.2019, які підписані між сторонами належним чином.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих послуг за умовами договору на суму 6 000,00 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 6 000,00 грн. основного боргу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 755,94 грн.

Відповідно до п.4.1.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати Замовник

оплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми

прострочено платежу, за кожний прострочений день.

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 755,94 грн. також підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 159,26 грн. та 150,60 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Ладон Техно" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідності "Екомісто" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/4, оф. 34, ідентифікаційний код 35429115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Ладон Техно" (04201, м. Київ, вулиця Полярна, 8Е, приміщення 239, ідентифікаційний код 41358817) 6 000 (шість тисяч) грн. основного боргу, 1 755 (одну тисячу сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 94 коп. пені, 150 (сто п`ятдесят) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 159 (сто п`ятдесят дев`ять) грн. 26 коп. 3% річних, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору,

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 25.06.2020

Суддя І.І. Борисенко